Постанова № 25125517, 06.06.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року 17:33 Справа № 0870/955/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання Баланчук І.М.,

за участю:

прокурора - не з'явився;

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність №13/10-Дов від 07.07.2011);

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №6840/10/10 від 09.12.2011),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

06.02.2012 Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000012301, №0000022301, №0000032301 від 06.01.2011.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що співробітниками ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя з 04.10.2011 по 05.10.2011 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ЗДП «Кремнійполімер» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в установах банку за листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2009 по 31.08.2010, з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.02.2011 по 28.02.2011. За результатами перевірки ДПІ складено Акт перевірки №1735/23-023/00203625 від 10.10.2011. На підставі Акту перевірки від 10.10.2011 було винесене податкове-повідомлення-рішення №0000492301 від 25.10.2011, яким підприємству було зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 2134658 грн. Не погодившись з ППР від 25.10.2011 підприємство 04.11.2011 звернулося із скаргою №2187 до ДПА в Запорізькій області. Листом ДПА у Запорізькій області №5534/10/25080 від 06.12.2011 підприємство було повідомлено про проведення повторної позапланової перевірки. З 13.12.2011 по 21.12.2011 було проведено повторну документальну позапланову виїзну перевірку ЗДП «Кремнійполімер» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в установах банку за листопад, грудень 2009, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2009 по 31.09.2010, з 01.11.2010 по 31.12.2010 та з 01.02.2011 по 28.02.2011. За результатами повторної перевірки ДПІ складено Акт №2210/23-023/00203625 від 23.12.2011. На підставі акту перевірки від 23.12.2011 ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя винесені податкові повідомлення-рішення №0000012301, №0000022301, №0000032301 від 06.01.2012. Підприємству зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на загальну суму 2134630 грн., застосовано штраф -1 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування ПДВ на 1231133 грн. Позивач вказує, що ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя під час повторної перевірки не досліджувалися та не встановлені будь-які додаткові обставини. В порушення абз. 3 п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 в Акті перевірки взагалі не зазначені будь-які посилання на первинні документи, які б підтверджували відсутність факту постачання товару, не має жодних посилань й на окремі угоди та операції, по яких такі факти були б виявлені, отже взагалі відсутні будь-які докази, що підтверджують наявність факту порушення. З наведених в Акті перевірки даних щодо ланцюгів постачальників не вбачається, станом на який час зазначена інформація є чи була актуальною, чи мали місце зазначені обставини саме в період взаємовідносин платника податків із зазначеними контрагентами, чи мав можливість платник податків дізнатися про зазначені обставини та чи могло йому бути про це відомо. Крім того, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати податку до бюджету) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та визначення суми бюджетного відшкодування покупцем. Таким чином, наявність у платника податку (ЗДП «Кремнійполімер») виданої йому продавцем послуг податкової накладної, оформленої з додержанням вимог діючого законодавства та сплата продавцю послуг вартості послуг з урахуванням ПДВ є достатніми підставами для визначення і формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету. Законом про ПДВ не встановлено солідарну або подібну відповідальність покупця за свого постачальника, ти більше, якщо цей постачальник не є безпосереднім контрагентом. Тобто висновки податкового органу про не визнання у покупця (ЗДП «Кремнійполімер») податкового кредиту, від'ємного значення та суми відшкодування ПДВ внаслідок несплати до бюджету будь-яким підприємством у ланцюгу відповідних сум ПДВ є хибними. Тим більше, що факт такої несплати в Акті перевірки жодним чином не доведено, будь-якими доказами не підтверджується, тобто є припущенням.

Ухвалою судді від 13.02.2012 позовна заява ЗДП «Кремнійполімер» залишена без руху, позивачу наданий строк до 06.03.2012 для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

05.03.2012 недоліки позовної заяви позивачем усунуті.

Ухвалою судді від 12.03.2012 відкрито провадження у справі №0870/955/12, закінчено підготовче провадження та справа призначена до розгляду на 28.03.2012.

06.04.2012 до суду надійшло повідомлення про вступ прокурора у справу.

Провадження у справі зупинялося до 16.05.2012, 06.06.2012.

Відповідачем подані письмові заперечення на позов, відповідно до яких проведеною перевіркою ЗДП «Кремнійполімер» встановлено порушення п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 №244, зареєстрованого в МЮУ 18.07.2005 за №770/11050, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 у редакції наказу від 15.06.2005 №213, зареєстрованого в МЮУ 30.06.2005 за №702/10982 та пп.14.1.18 ст.14 п.198.1, п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.3 п.п. б, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, підприємством ЗДП «Кремнійполімер» завищено залишок від'ємного значення ПДВ з 01.11.2009 по лютий 2011 року у розмірі 1231133 грн., завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 2134630 грн. В ході перевірки посадовими особами ЗДП «Кремнійполімер» не надано до перевірки товарно-транспортні накладні, які б підтверджували отримання товару від постачальників. На запит ДПІ ЗДП «Кремнійполімер» відмовило у наданні копій документів по взаємовідносинам з ТОВ «Рось», який був залучений до схеми постачання та придбання товарів у ЗДП «Кремнійполімер». Крім того, згідно з поданими ЗДП «Кремнійполімер» ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя податковими деклараціями з ПДВ за період з 01.11.2009 по 31.09.2010, з 01.11.2010 по 31.12.2010 та з 01.02.2011 по 28.02.2011 від'ємне значення різниці між сумами податкового зобов'язання та сумами податкового кредиту становить 1321133 грн. Перевіркою встановлено, що в порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, п.8 «порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПІ України від 30.06.2005 №244, зареєстрованого в МЮУ 18.07.2005 за №770/11050, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість». Затвердженого наказом ДПІ України від 30.05.1997 у редакції наказу від 15.06.2005 №213, зареєстрованого в МЮУ 30.06.2005 за №702/10982 та п.198.1, ст..198, п.200.1 ст.200, п.п. б, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI ЗДП «Кремнійполімер» до складу податкового кредиту, від'ємного значення за період з 01.11.2009 по 31.09.2010, з 01.11.2010 по 31.12.2010 та з 01.02.2011 по 28.02.2011 та бюджетного відшкодування за грудень 2009 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2010 року, січень, березень 2011 року включено суму ПДВ - 2134630 грн. від постачальників, які виступають транзитерами з залученням вигодоформуючих підприємств, які не задекларували податкові зобов'язання, не знаходяться за місцем реєстрації, встановлені розбіжності. Здійснення операцій, які не мають економічної ділової мети, а лише намір отримати бюджетне відшкодування у спосіб, що суперечить вимогам законодавства, тобто заволодіння бюджетними коштами вказує на ознаки нікчемних правочинів.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Прокурор у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у наданих письмових запереченнях. Просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлене наступне.

На підставі направлення від 03.12.2011 №1087, виданого ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя та відповідно до наказу ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від 14.04.2011 №454, Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя проведена позапланова виїзна перевірка ЗДП «Кремнійполімер» (код ЄДРПОУ 00203625) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в установах банку за листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, лютий 2011 року.

За наслідками перевірки складений Акт №2210/23-023/00203625 від 23.12.2011.

Актом перевірки встановлено порушення ЗДП «Кремнійполімер»:

1.) П.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/ 97-ВР від 03.04.1997, п. 8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 №244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2005 №770/11050, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 у редакції наказу від 15.06.2005 №123, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 №702/10982 та пп.14.1.18 ст.14 п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, ст.200, п.200.3 п.п. б, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, підприємством ЗДП «Кремнійполімер» занижено податок на додану вартість, завищено податковий кредит з ПДВ, завищено залишок від'ємного значення ПДВ, завищено суми бюджетного відшкодування за період з 01.11.2009 по лютий 2011 року, а саме:

- Занижено податок на додану вартість у розмірі 916725,10 грн., а саме по періодах:

листопад 2009 року у сумі 41458 грн.;

січень 2010 року у сумі 216628,10 грн.;

березень 2010 року у сумі 485 грн.;

травень 2010 року у сумі 401397 грн.;

червень 2010 року у сумі 66658 грн.;

грудень 2010 року у сумі 190129 грн.

- Завищено залишок від'ємного значення ПДВ у розмірі 1 123 532 грн., а саме по періодах:

листопад 2009 року у сумі 104395 грн.;

грудень 2009 року у сумі 24513 грн.;

лютий 2010 року у сумі 18006 грн.;

березень 2010 року у сумі 188652 грн.;

травень 2010 року у сумі 18928 грн.;

червень 2010 року у сумі 37729 грн.;

липень 2010 року у сумі 107672 грн.;

серпень 2010 року у сумі 223624 грн.;

жовтень 2010 року у сумі 94692 грн.;

листопад 2010 року у сумі 199154 грн.;

грудень 2010 року у сумі 8782 грн.;

лютий 2011 року у сумі 97385 грн.

- Завищено сум бюджетного відшкодування у розмірі 3134658,06 грн., а саме по періодах:

листопад 2009 року у сумі 187311 грн.;

грудень 2009 року у сумі 24512,98 грн.;

січень 2010 року у сумі 203428,08 грн.;

лютий 2010 року у сумі 18006 грн.;

березень 2010 року у сумі 188652 грн.;

травень 2010 року у сумі 420325 грн.;

червень 2010 року у сумі 170985 грн.;

липень 2010 року у сумі 107672 грн.;

серпень 2010 року у сумі 223624 грн.;

жовтень 2010 року у сумі 94692 грн.;

листопад 2010 року у сумі 199154 грн.;

грудень 2010 року у сумі 198911 грн.;

лютий 2011 року у сумі 97385 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя винесені податкові повідомлення - рішення від 06.01.2011 №0000012301, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 2134630 грн., №0000022301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1231133 грн., №0000032301, яким застосовані штрафні санкції у сумі 1 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки від 23.12.2011 ЗДП «Кремнійполімер» 29.12.2011 за №2564 звернулося до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя із скаргою на Акт перевірки №2210/23-023/00203625 від 23.12.2011.

За результатами розгляду скарги від 29.12.2011 ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя 30.12.2011 надало відповідь №7272110123-012, якою заперечення ЗДП «Кремнійполімер» залишені без задоволення.

19.01.2012 ЗДП «Кремнійполімер» звернулося із скаргою №129 до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя №0000012301, №0000022301, №0000032301 від 06.01.2012.

Листом від 25.01.2012 №390/10/25-020 Державної податкової адміністрації в Запорізькій області скарга ЗДП «Кремнійполімер» №129 від 19.01.2012 залишена без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення було покладено висновок податкового органу про те, що в ході перевірки посадовими особами ЗДП «Кремнійполімер» не надано до перевірки товарно-транспортних накладних, які б підтверджували отримання товару від постачальників. Крім того, ЗДП «Кремнійполімер» до складу податкового кредиту, від'ємного значення за період з 01.11.2009 по 28.02.2011 та бюджетного відшкодування за грудень 2009 року по лютий 2011 року включено суму ПДВ - 2134658,06 грн. від постачальників, які виступають транзитерами з залученням вигодоформуючих підприємств, від яких не підтверджено факту постачання товару, а саме, не підтверджено товарно-транспортними накладними, та які не задекларували податкові зобов'язання, не знаходяться за місцем реєстрації, встановлені розбіжності.

Суд не може погодитися з позицією відповідача з огляджу на наступне.

Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер» зареєстровано Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 14.09.1993 (Свідоцтво №197557, код ЄДРПОУ 00203625), взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01.09.2000 за №97, зареєстровано як платник податку на додану вартість 21.02.2002 №11045292, ІПНП ПДВ 002036208246 від 12.09.2000.

В Акті перевірки №2210/23-023/00203625 від 23.12.2011 зазначено, що під час проведення перевірки направлено запити до податкових органів за місцем реєстрації та проведено співставлення задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту по ланцюгу постачання по наступним підприємствам, зазначеним на сторінках 19-32 акту.

На підтвердження реальності правочинів, укладених між ЗДП «Кремнійполімер» та основними контрагентами позивачем до суду надано:

По контрагенту ПП «Консалтингова група»:

видаткові накладні №КГ-376 від 16.08.2010, №КГ-249 від 31.05.2010, №КГ-295 від 17.06.2010; податкові накладні №376 від 16.08.2010, №249 від 31.05.2010, №295 від 17.06.2010; платіжні доручення №1382 від 20.09.2010, №1335 від 13.09.2010, №1282 від 06.09.2010, №1255 від 31.08.2010, №1244 від 30.08.2010, №1165 від 18.08.2010, №710 від 11.06.2010, №863 від 05.07.2010, №903 від 07.07.2010, №971 від 16.07.2010, №19.07.2010, №829 від 29.06.2010, №783 від 22.06.2010; товарно-транспортні накладні серія 01АА від 31.05.2010 до подорожнього листа №030625, серія 01АА від 17.06.2010 до подорожнього листа №132278.

По контрагенту ТОВ «ДАН»:

накладні №974 від 17.11.2009 (на суму 109802,05 грн. з ПДВ), №864 від 09.10.2009 (на суму 117600,06 грн. з ПДВ), №853 від 05.10.2009 (на суму 113760,06 грн. з ПДВ), №877 від 15.10.2009 (на суму 119200,06 грн. з ПДВ), №728 від 19.11.2010 (на суму 285974,14 грн. з ПДВ), №328 від 12.05.2010 (на суму 128424 грн. з ПДВ), №319 від 05.05.2010 (на суму 64254 грн. з ПДВ) №267 від 15.04.2010 (на суму 128010 грн. з ПДВ), №288 від 22.04.2010 (на суму 127185 грн. з ПДВ), №268 від 16.04.2010 (на суму 62600 грн. з ПДВ), №190 від 19.03.2010 (на суму 66583 грн. з ПДВ); податкові накладні №966 від 13.11.2009, №877 від 14.10.2009, №864 від 08.10.2009, №848 від 02.10.2009, №728 від 19.11.2010, №639 від 08.10.2010, №328 від 12.05.2010, №319 від 05.05.2010, №267 від 15.04.2010, №288 від 22.04.2010, №268 від 16.04.2010, №190 від 19.03.2010, №1102 від 30.12.2009; рахунок №639 від 08.10.2010 (на суму 268444,13 грн. з ПДВ); товарно-транспортні накладні: серія 02 АБИ №639 від 08.10.2010 (самовивіз); №329 від 12.05.2010, серія 02 АБИ №267 від 15.04.2010 (самовивіз); серія 02 АБИ №288 від 22.04.2010 (самовивіз); платіжні доручення: №888 від 18.03.2010, №571 від 09.02.2010, №628 від 17.02.2010.

По контрагенту ТОВ «ТД «Тара и упаковка»:

видаткові накладні: №РН-0000025 від 24.03.2010, №РН-0000023 від 03.03.2010, №РН-0000087 від 24.06.2010, №РН-0000064 від 29.04.2010, №РН-0000095 від 21.09.2010, №РН-0000062 від 15.04.2010, №РН-0000052 від 08.04.2010, №РН-0000053 від 25.11.2009, №РН-0000091 від 09.07.2010; податкові накладні: №56 від 19.03.2010, №33 від 26.02.2010, №75 від 24.06.2010, №74 від 22.06.2010, №61 від 29.04.2010, №60 від 28.04.2010, №85 від 21.09.2010, №64 від 13.04.2010, №58 від 01.04.2010, №172 від 19.11.2009, №79 від 09.07.2010; платіжні доручення: №3 від 19.03.2010, №311 від 22.03.2010, №906 від 19.03.2010, №685 від 26.02.2010, №778 від 22.06.2010, №819 від 24.06.2010, №365 від 29.04.2010, №355 від 28.04.2010, №1366 від 17.09.2010, №1579 від 12.10.2010, №151 від 13.04.2010, №35 від 01.04.2010, №13 від 19.11.2009, №1087 від 03.08.2010; рахунки-фактури: №СФ-0000105 від 21.06.2010, СФ-0000110 від 09.07.2010.

По контрагенту ТОВ «ГАЗ ІНВЕСТ»:

видаткова накладна №РП-0000127 від 13.11.2010; рахунок-фактура №СФ-0000234 від 13.11.2010; платіжне доручення №41 від 29.12.2010; податкова накладна №512 від 13.11.2010.

По контрагенту ВАТ «Завод напівпровідників»:

видаткові накладні №РН-001611 від 06.12.2010, №РН-001620 від 10.12.2010; податкові накладні №726 від 06.12.2010, №725 від 03.12.2010, №757 від 10.12.2010; платіжні доручення №237 від 15.12.2010, №158 від 03.12.2010, №81 від 28.12.2010, №200 від 09.12.2010.

По контрагенту СГД ОСОБА_3:

платіжні доручення: №121 від 13.01.2011, 3121 від 24.01.2011, №1482 від 30.09.2010, №1378 від 17.09.2010, №1458 від 28.09.2010, №38 від 02.04.2010, №403 від 05.05.2010; податкові накладні: №1 від 13.01.2011, №5 від 24.01.2011, №40 від 17.09.2010, №42 від 28.09.2010, №12 від 02.04.2010, №15 від 05.05.2010; накладні №14 від 01.10.2010, №3 від 15.04.2010, №5 від 18.05.2010; рахунок №10/03 від 24.03.2010;

По контрагенту ТОВ «Квартал»:

видаткові накладні: №РН-0000236 від 21.04.2010, №РН-0000447 від 19.07.2010, №РН-0000768 від 12.11.2010, №РН-0000002 від 05.01.2010; рахунок-фактури: №СФ-0000176 від 14.04.2010, №СФ-000463 від 08.12.2009; залізничні накладні: №46445219 від 23.04.2010, №46914647 від 18.07.2010, №47115258 від 11.11.2010; податкові накладні: №244 від 19.04.2010, №466 від 15.07.2010, №795 від 10.11.2010, №713 від 10.12.2009; платіжні доручення: №231 від 19.04.2010, №959 від 15.07.2010, №97 від 10.11.2010; приходний ордер №2 від 05.01.2010.

По контрагенту ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод ІХП НАН України»:

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ГЛ-0000006 від 29.10.2009, №ГЛ-0000005 від 07.10.2009; податкові накладні: №173 від 29.10.2009, 3172 від 07.10.2009, №156 від 30.07.2010, №220 від 27.10.2010, №128 від 30.06.2010, №92 від 31.05.2010, №189 від 19.11.2009, №131 від 01.07.2010, №224 від 29.12.2009, №159 від 14.10.2009, №168 від 26.10.2009, №146 від 01.10.2009, №145 від 01.10.2009; видаткові накладні: №ГЛ-0000166 від 30.07.2010, №ГЛ-0000233 від 27.10.2010, №ГЛ-0000136 від 30.06.2010, №ГЛ-0000097 від 31.05.2010, №ГЛ-0000184 від 19.11.2009, №ГЛ-0000139 від 01.07.2010, №ГЛ-0000223 від 29.12.2009, №ГЛ-0000156 від 14.10.2009, №ГЛ-0000166 від 26.10.2009, №ГЛ-0000141 від 01.10.2009, №ГЛ-0000140 від 01.10.2009; приходні ордери №51 від 30.06.2010, №33 від 25.05.2010, №55 від 19.11.2009, №57 від 29.12.2009, №19 від 14.10.2009, №23 від 26.10.2009, №13 від 01.10.2009 №12 від 01.10.2009; рахунок-фактури №ГЛ-0000077 від 09.06.2010, №ГЛ-0000057 від 18.05.2010, №ГЛ-0000132 від 19.11.2009, №ГЛ-0000136 від 27.11.2009, №ГЛ-0000117 від 22.10.2009, №ГЛ-0000107 від 07.10.2009; платіжні доручення: №546 від 25.05.2010, №712 від 14.06.2010, №856 від 02.07.2010, №862 від 05.07.2010, №981 від 19.07.2010, №1012 від 21.07.2010, №1032 від 27.07.2010.

По контрагенту ДП «Марилівський спиртовий завод»:

акти про відвантаження та приймання: ФГЕС №779 від 21 (22).12.2009, ФГЕС №739 від 09.(10).12.2009, ФГЕС №493 від 20.(21).07.2010, ФГЕС №438 від 01.(02).07.2010, ФГЕС №497 від 21.(22).07.2010 ФГЕС №120 від 03.03.2010 ФГЕС №210 від 13.04.2010, ФГЕС №280 від 08.05.2010 ФГЕС №572 від 20.10.2009, ФГЕС №646 від 23.09.2010, ФГЕС №645 від 23.09.2010; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000021 від 21.12.2009, №ОУ-0000020 від 09.12.2009, №ОУ-0000023, №ОУ-0000021, №ОУ-0000024 №ОУ-0000009, №ОУ-0000017 від 12.04.2010, №ОУ-0000018 від 07.05.2010, №ОУ-0000011 від 19.10.2009, №ОУ-0000027; товарно-транспортні накладні на переміщення спирту етилового: серії 01АААА №176012 від 21.12.2009 до подорожнього листа №134574, серії 01АААА №173197 від 09.12.2009 до подорожнього листа №20330, серії 01АААА №181666 від 20.07.2010 до подорожнього листа №20497; серії 01АААА №181560 від 29.06.2010 до подорожнього листа №б/н; серії 01АААА №181670 від 21.07.2010 до подорожнього листа №110004; серії 01АААА №180255 від 02.03.2010 до дорожнього листа №293004; серії 01АААА №180367 від 12.04.2010 до дорожнього листа №324; серії 01АААА №180107 від 07.05.2010 до дорожнього листа №10225; серії 01АААА №017003 від 18.10.2009 до дорожнього листа №250943; серії 01АААА від 27.09.2010 до дорожнього листа №109201; серії 01АААА №181844 від 21.09.2010 до дорожнього листа №109201; податкові накладні: №3387 від 14.10.2009, №3438 від 14.10.2009, №3458 від 14.10.2009, №321 від 09.04.2010, №672 від 29.06.2010, №320 від 09.04.2010, №436 від 05.05.2010, №435 від 05.05.2010, №798 від 21.07.2010, №799 від 21.07.2010, №799 від 21.07.2010, №700 від 29.06.2010, №794 від 19.07.2010, №800 від 20.07.2010, №3942 від 20.09.2010, №3945 від 20.09.2010, №172 від 22.02.2010, №171 від 22.02.2010, №3740 від 21.12.2009, №3741 від 21.12.2009, №3739 від 03.12.2009, №3640 від 03.12.2009; платіжні доручення: №120 від 09.04.2010, №412 від 05.05.2010, №417 від 05.05.2010, №957 від 15.07.2010, №996 від 20.07.2010, №1390 від 20.09.2010.

По контрагенту ТОВ «РОСЬ»:

видаткові накладні: №РН-00440 від 23.09.2010, №РН-0000430 від 03.08.2010, №РН-0000431 від 03.08.2010, №РН-0000398 від 02.07.2010, №РН-0000414 від 02.07.2010, №РН-0000411 від 02.07.2010, №РН-0000413 від 02.07.2010, №РН-0000412 від 02.07.2010, №РН-0000308 від 07.06.2010; №ВП-0000018 від 02.12.2010 (повернення), №РН-0000530 від 15.12.2010, №ВП-0000016 від 02.12.2010, №ВП-0000017 від 02.12.2010, №ВП-0000018 від 02.12.2010 (повернення), №ВП-0000014 від 03.11.2010 (повернення), №ВП-0000011 від 04.10.2010 (повернення), №ВП-0000010 від 04.10.2010 (повернення), №РН-0000126 від 31.03.2010, №РН-0000125 від 31.03.2010, №0000000003 від 06.01.2010, №РН-0000004 від 11.01.2010, №0000000005 від 27.01.2010, №РН-0000095 від 16.03.2010, №РН-0000094 від 16.03.2010, №РН-0000073 від 25.02.2010, №РН-0000074 від 25.02.2010, №РН-0000075 від 25.02.2010, №РН-0000190 від 01.04.2010, №РН-0000189 від 01.04.2010, №РН-0000188 від 01.04.2010, №РН-0000157 від 01.04.2010, №РН-0000255 від 07.05.2010, №РН-0000253 від 07.05.2010, №РН-0000192 від 06.05.2010, №РН-0000309 від 07.06.2010, №0000000133 від 04.12.2009, №0000000192 від 09.12.2009, №0000000132 від 23.11.2009, №0000000131 від 20.11.2009, №0000000191 від 09.12.2009, №РН-0000095 від 16.03.2010, №РН-0000254 від 07.05.2010, №РН-0000156 від 01.04.2010, №СФ-0000154 від 01.04.2010; рахунок-фактури: №СФ-0000313 від 07.06.2010, №СФ-0000000127 від 20.11.2009, СФ-0000000185 від 09.12.2009, №СФ-0000255 від 07.05.2010; податкові накладні: №2 від 06.01.2010, №3 від 06.01.2010, №4 від 11.01.2010, №5 від 27.01.2010, №129 від 03.11.2009, №174 від 04.11.2009, №175 від 04.11.2009, №130 від 20.11.2009, №131 від 23.11.2009, №436 від 03.08.2010, №437 від 03.08.2010, №397 від 16.07.2010, №421 від 02.07.2010, №420 від 02.07.2010, №419 від 02.07.2010, №418 від 02.07.2010, №404 від 02.07.2010, №544 від 15.12.2010, №550 від 02.12.2010, №98 від 26.02.2010, №130 від 31.03.2010, №131 від 31.03.2010, №99 від 16.03.2010, №100 від 16.03.2010, №160 від 01.03.2010, №121 від 05.10.2009, №118 від 05.10.2009, №258 від 07.05.2010, №261 від 07.05.2010, №260 від 07.05.2010, №196 від 05.05.2010, №315 від 07.08.2010, №314 від 07.06.2010, №313 від 07.06.2010, №537 від 15.11.2010, №538 від 03.11.2010, №533 від 05.10.2010, №447 від 23.09.2010, №450 від 22.09.2010, №77 від 25.02.2010, №76 від 25.02.2010, №78 від 22.02.2010, №194 від 01.04.2010, №193 від 01.04.2010, №192 від 01.04.2010, №162 від 01.04.2010, №161 від 01.04.2010, №298 від 25.12.2009, №190 від 09.12.2009, №189 від 09.12.2009, №132 від 04.12.2009; приходний ордер №52 від 07.06.2010;

По контрагенту ТОВ «ОСІРІС»:

видаткові накладні: №РН-0000068 від 26.02.2010, №РН-0000062 від 19.02.2010, №РН-0000212 від 18.06.2010, №РН-0000147 від 06.05.2010, №РН-0000156 від 12.05.2010, №РН-0000166 від 17.05.2010, №РН-0000177 від 21.05.2010, №РН-0000183 від 26.05.2010, №РН-0000187 від 28.05.2010, №РН-0000069 від 03.03.2010, №РН-0000084 від 05.03.2010, №РН-0000085 від 11.03.2010, №РН-0000095 від 19.03.2010, №РН-0000096 від 22.03.2010, №РН-0000104 від 26.03.2010, №РН-0000108 від 31.03.2010, №РН-0000470 від 25.11.2009, №РН-0000529 від 24.12.2009, №РН-0000521 від 16.12.2009, №РН-0000538 від 30.12.2009, №РН-0000025 від 21.01.2010, №РН-0000334 від 08.09.2010, №РН-0000336 від 10.09.2010, №РН-0000343 від 16.09.2010, №РН-0000366 від 30.09.2010, №РН-0000355 від 23.09.2010, №РН-0000359 від 27.09.2010, №РН-0000247 від 12.07.2010, №РН-0000446 від 26.11.2010, №РН-0000428 від 16.11.2010, №РН-0000422 від 12.11.2010, №РН-0000462 від 10.12.2010, №РН-0000460 від 08.12.2010, №РН-0000031 від 08.02.2011, №РН-0000300 від 16.08.2010, №РН-0000468 від 18.12.2010, №РН-0000475 від 23.12.2010, №РН-0000287 від 05.08.2010, №РН-0000275 від 28.07.2010, №РН-0000271 від 27.07.2010, №РН-0000263 від 20.07.2010, №РН-0000267 від 23.07.2010, №РН-0000257 від 16.07.2010, №РН-0000244 від 08.07.2010, №РН-0000233 від 02.07.2010, №РН-0000318 від 30.08.2010, №РН-0000311 від 20.08.2010, №РН-0000316 від 27.08.2010, №РН-0000290 від 10.08.2010, №РН-0000438 від 23.11.2010, №РН-0000391 від 19.10.2010, №РН-0000128 від 14.04.2010, №РН-0000131 від 16.04.2010, №РН-0000142 від 28.04.2010, №РН-0000139 від 23.04.2010, №РН-0000134 від 21.04.2010, №РН-0000114 від 06.04.2010; податкові накладні: №68 від 26.02.2010, №62 від 17.02.2010, №212 від 18.06.2010, №147 від 06.05.2010, №156 від 12.05.2010, №166 від 17.05.2010, №177 від 21.05.2010, №183 від 26.05.2010, №187 від 28.05.2010, №69 від 03.03.2010, №84 від 05.03.2010, №85 від 11.03.2010, №95 від 19.03.2010, №96 від 22.03.2010, №104 від 26.03.2010, №108 від 31.03.2010, №473 від 25.11.2009, №532 від 24.12.2009, №524 від 16.12.2009, №541 від 30.12.2009, №25 від 21.01.2010, №5 від 06.01.2010, №336 від 08.09.2010, №338 від 10.09.2010, №345 від 16.09.2010, №368 від 30.09.2010, №357 від 23.09.2010, №361 від 27.09.2010, №247 від 12.07.2010, №448 від 26.11.2010, №430 від 16.11.2010, №424 від 12.11.2010, №464 від 10.12.2010, №462 від 08.12.2010, №301 від 16.08.2010, №470 від 18.12.2010, №477 від 22.12.2010, №288 від 05.08.2010, №275 від 28.07.2010, №271 від 27.07.2010, №263 від 20.07.2010, №267 від 23.07.2010, №257 від 16.07.2010, №244 від 08.07.2010, №233 від 02.07.2010, №320 від 30.08.2010, №318 від 27.08.2010, №291 від 10.08.2010, №440 від 23.11.2010, №393 від 19.10.2010, №128 від 14.04.2010, №131 від 16.04.2010, №142 від 28.04.2010, №139 від 23.04.2010, №134 від 21.04.2010, №114 від 06.04.2010; рахунок-фактури: №СФ-0000001 від 05.01.2010, №СФ-0000344 від 08.09.2010; прибуткові накладні: №410 від 27.09.2010, №886 від 18.12.2010, №299 від 27.08.2010, №57 від 28.07.2010; платіжні доручення: №433 від 30.03.2010, від 24.03.2010, №937 від 24.03.2010, №981 від 26.03.2010, №798 від 10.03.2010, від 03.03.2010, №745 від 03.03.2010№726 від 02.03.2010, від 17.02.2010№336 від 06.01.2010.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами податкового законодавства.

ЗДП «Кремнійполімер» мало належним чином оформлені податкові накладні, одержані від постачальника та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами. Акт перевірки зазначені факти не спростовує.

Перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Відповідно до ст.7.3.1. Закону №168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше,

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), (далі Закон №168/97-ВР від 03.04.1997) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) плат ником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, про тягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності плат ника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в не оборотні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господар ської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Враховуючи вищенаведені правові норми суд приходить до висновку, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які було надано на перевірку. Кожна податкова накладна відповідає вимога підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відображає зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Спірні правовідносини регулюються Законом України про «Податок на додану вартість» від 03.04.1997 N 168/97-ВР та Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст. 200 ПКУ, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду

Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Податковий Кодекс України не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також вказаним Кодексом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Виключення сум з податкового кредиту та зменшення бюджетного відшкодування не - застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однієї зі сторін договору або постачальниками по ланцюгу поставок, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці нор ми порушує.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на йо го контрагентів.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

В акті та запереченнях ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя посилається на нікчемність правочинів, укладених ЗДП «Кремнійполімер» з контрагентами.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 ч. 1 та ч. 2 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя №0000012301, №0000022301, №0000032301 від 06.01.2012.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (код ЄДРПОУ 00203625) судовий збір у розмірі 2242 (дві тисячі двісті сорок дві гривні) 57 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.П. Авдєєв