Рішення № 25124860, 25.06.2012, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

Справа № 2/0542/971/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2012 року м. Донецьк

Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Масендич В.В.

при секретарі Німчиновій Н.О.

за участі позивача ОСОБА_1

за участі представника позивача ОСОБА_2

за участі представника позивача ОСОБА_3

за участі представника позивача ОСОБА_4

за участі відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа: Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 «про визнання недійсним договору купівлі -продажу квартири», -

В С Т А Н О В И В:

09 квітня 2012 року позивачі звернулися до Пролетарського районного суду м. Донецька з позовом до відповідача ОСОБА_5, в об ґрунтування якого зазначив, що з протягом тривалого часу з 1970 року ОСОБА_6 спільно зі своєю дружиною ОСОБА_1, проживають за адресою: АДРЕСА_1, яка належала їм на праві власності. З недавнього часу, а саме з 2002 року з ними проживає їх онук ОСОБА_5, якого вони у 2007 році зареєстрували у вищевказаній квартирі. В 2011 році ОСОБА_5 одружився і разом з дружиною стали проживати у спірній квартирі, а позивачі всіляко допомагали їм облаштуватися. Наприкінці 2011 року відповідач запропонував позивачам переписати квартиру, що їм належить, на нього, пообіцявши, що він з дружиною будуть доглядати їх, поки вони живі. Коли позивачі між собою порадилися та вирішили погодитися на пропозицію відповідача з умовою, що будуть оформлювати договір довічного утримання. Позивачі зрозуміли зі слів відповідача, що, поки вони живі, відповідач з дружиною будуть доглядати їх, а після їх смерті переоформлять квартиру на себе. Точної дати позивачі не пам'ятають, однак приблизно в кінці 2011 року, відповідач, посадив позивачів до автомобіля, взявши всі особисті документи позивачів та документи на квартиру, привіз до центру міста, куди саме позивачі не знають, нібито до свого знайомого нотаріуса, де був складений договір, змісту якого позивачі не знають, однак їм відповідач сказав, що це той договір, про який вони домовлялися та попросив поставити їх свої підписи. Позивачі, як вони вказують у своїй позовній заяві, зрозуміли, що це був договір довічного утримання, однак після укладення цього договору, відповідач та його дружина почали вести себе дивно, а через деякий час створили нестерпні умови для проживання позивачів у спірній квартирі, почали влаштовувати скандали, виганяти позивачів з дому. 20.02.2012 року відповідач прийшов та показав позивачам якийсь договір та сказав, що тепер він господар будинку, зі слів відповідача позивачі зрозуміли, що відповідач шляхом обману оформив квартиру на себе. З того дня, відповідач разом зі своєю дружиною почали виживати позивачів з їх квартири зі словами, що здадуть їх до будинку престарілих. Після того, як ОСОБА_5 показав позивачам документ про право власності, оформлений на нього, позивач ОСОБА_6 зрозумів, що відповідач обдурив їх та замість договору довічного утримання оформив договір купівлі -продажу. Також, позивачі вказують у своєму позові, що якби вони знали, що оформлюється договір купівлі -продажу їх квартири, вони би такий договір не укладали. Ніяких грошей від продажу квартири вони від відповідача не отримували, розписок про отримання грошей не писали. Після цього ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_5 за взаємною згодою відмовитися від укладеного договору купівлі -продажу та повернути позивачам квартиру у власність, однак він відмовився. Просили суд визнати договір купівлі -продажу спірної квартири недійсним.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_2, представники позивача ОСОБА_6 -ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що дійсно 20.12.2011 року було укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 між ним та позивачами по справі, при цьому він пояснював позивача, що буде укладатися саме договір купівлі -продажу, однак під час укладення цього договору та в подальшому він гроші позивачам за продаж ними йому квартири, не передавав, оскільки вважав, що він є єдиним онуком позивачів та все одно квартира навіть без цього договору за їх усною домовленістю залишилася б йому.

Третя особа до судового засідання не з'явилася, про час та день розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с.46), про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутністю на адресу суду не надходило.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У частині 1 ст. 202 ЦК України вказано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами 1 та 2 ст. 216 ЦК України передбачено Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного з аконодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та

справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У відповідності до вимог ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Крім того, статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, у відповідності ст. 657 ЦК України, договір купівлі -продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У відповідності до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Також, у відповідності до абзацу 2 п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009 року, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Як встановлено у судовому засіданні позивачі, відповідач та донька відповідача зареєстровані за адресою: 83044, АДРЕСА_1, про що свідчить довідка про склад родини, видана 05.04.2012 року КП «Житлово -експлуатаційна контора Пролетарського району м. Донецька». (а.с.4)

З відповіді Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька»від 04.05.2012 року №20067 вбачається, що за обліками КП БТІ м. Донецька відповідно комп'ютерної бази даних, право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 24.01.2012 року на підставі договору купівлі -продажу від 20.12.2011 року, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим №6097. (а.с.20)

У відповідності наданою суду копії договору купівлі -продажу квартири від 20.12.2011 року, укладеного між ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_5 купив трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. У відповідності до п. 2.1 цього договору за домовленістю сторін, зазначений у п. 1.1 Предмет договору продається за 17000,00 гривень. (а.с.20-21)

Згідно з копією Витягу про державну реєстрацію прав, виданого Комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Донецька від 24.01.2012 року за №32962186 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5. (а.с.22) Також, право власності відповідача ОСОБА_5 на спірну квартиру підтверджується наданою суду копією технічного паспорту від 07.12.2011 року. (а.с.38-41)

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у сукупності, крім того, виходячи з положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України, відповідно до якої, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, а також враховуючи те, що відповідач у судовому засіданні особисто надав свої пояснення щодо того, що він грошові кошти за придбану ним квартиру позивачам не передавав, як у момент укладення договору купівлі -продажу квартири, так і після того, що суд вважає істотною умовою, яка не була дотримана при вчиненні правочину, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, питання щодо розподілу судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202,203,209,210,215,216,229,626,627,628,629,657 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009 року, ст. ст. 10, 11, 45, 60, 79, 81,82, 84,88 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов позовом ОСОБА_6, ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа: Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 «про визнання недійсним договору купівлі -продажу квартири»-задовольнити.

Визнати договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1 від 20.12.2011 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 6097, що зареєстрований у Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Донецька у книзі 9/23дк-33 за №260 від 24.01.2012 року - недійсним.

Після набрання законної сили судового рішення, його копію направити до Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька -для виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Масендич