Ухвала суду № 25123875, 03.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2012 р. м. Київ К-60020/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Госпрозрахункового торгівельного підприємства «Візит»Гусятинського районного споживчого товариства

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року

у справі № 2-а-9271/08р.

за позовом Госпрозрахункового торгівельного підприємства «Візит»Гусятинського районного споживчого товариства

до Державної податкової інспекції у Гусятинському районі Тернопільської області

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2009 року позов Госпрозрахункового торгівельного підприємства «Візит»Гусятинського районного споживчого товариства (далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Гусятинському районі Тернопільської області (далі -відповідач) задоволено частково. Визнано частково нечинним та частково скасовано рішення № 0001592306/0 від 16 липня 2008 року в частині застосування до ГТП «Візит»Гусятинського районного споживчого товариства штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16 682,50 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем проведено вилучення із скриньки реєстратора розрахункових операцій готівкових коштів в розмірі 3 500,00 грн. шляхом проведення операції «службова видача»з дотриманням порядку проведення такої операції, а тому дійсний розмір незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, становить 81,75 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року апеляційну скаргу ДПІ у Гусятинському районі Тернопільської області задоволено. Скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2009 року та прийнято нову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року та залишення без змін постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2009 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації в Тернопільській області проведено перевірку магазину, що належить позивачу, щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за результатами якої складено акт № 19040019/2330 від 23 червня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0001592306/0 від 16 липня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17 431,25 грн.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем пункту 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з невідповідністю суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму в розмірі 3 418,25 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанцій про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, оскільки, кошти в розмірі 3 500,00 грн. після проведення службової видачі о 10 год. 37 хв. не здані в касу підприємства та на час проведення перевірки о 13 год. 34 хв. знаходились на місці проведення розрахунків, то висновок Тернопільського окружного адміністративного суду про здійснення позивачем операції «службова видача»з дотриманням порядку її проведення не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковим.

Однак, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Пунктом 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, передбачено, що готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами).

Згідно з пунктом 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через реєстратор розрахункових операцій з використанням операцій «службове внесення»та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не перевірили доводи позивача про те, що каса магазину та каса підприємства як юридичної особи знаходяться на великій відстані, у зв'язку з чим на час проведення перевірки готівкові кошти були виведені з каси торгового підприємства, але тимчасово знаходились в приміщенні магазину, однак того ж дня 23 червня 2008 року вказані кошти здані в касу підприємства з оформленням відповідного касового ордера.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Госпрозрахункового торгівельного підприємства «Візит»Гусятинського районного споживчого товариства задовольнити частково.

Скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.