Ухвала суду № 25123685, 04.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2012 р. м. Київ К-5536/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси на постанову Господарського суду Черкаської області від 06.04.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008 року по справі № 07/1330а за позовом Приватного підприємства «Імпексагро»до Державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Черкаської області від 06.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008 року, позовні вимоги Приватного підприємства «Імпексагро»до Державної податкової інспекції у місті Черкаси задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 19.12.2006 №0001102304/0, від 16.01.2007 №000022304/0, від 08.02.2007 №0000102304/0, якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 59625,00грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 11.04.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 04.03.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Черкаської області від 06.04.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008 року, прийняти нову, якою в задоволенні вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, вимог п.п. 7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Черкаською ОДПІ Черкаської області були проведені позапланові документальні виїзні перевірки Приватного підприємства «Імпексагро» з приводу правильності обрахування сум податку на додану вартість, заявлених до бюджетного відшкодування згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень -грудень 2006 року, за результатами яких складено акти №1034/23-408/32550659 від 11.12.2006, №29/23-408/32550659 від 11.01.2007, №230/23-408/32550659 від 08.02.2007. На підставі вказаних актів податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.12.2006 №0001102304/0, від 16.01.2007 №000022304/0, від 08.02.2007 №0000102304/0, якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 59625,00грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

До того, ж виходячи зі змісту п.п.7.7.2 п.7.7 ст. і 7 Закону України «Про податок на додану вартість»попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Правильність зазначеної позиції підтверджує і чинна з 1 січня 2008 року редакція підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на час виникнення спірних відносин) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, за встановлених судом обставин щодо виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом, висновок судів попередніх інстанцій про підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси залишити без задоволення, постанову Господарського суду Черкаської області від 06.04.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна