Рішення № 2512303, 20.10.2008, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ

від "20" жовтня 2008 р. по справі № 6/60-92

Заступник голови господарського суду, суддя Пахолюк В.А. розглянувши справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Волиньгаз"

до відповідача 1)Приватного підприємства "Фомальгаут Волинь"

відповідача 2) Колективного підприємства “Ковельбудіндустрія”в особі ліквідатора ОСОБА_1.

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-

Фонд державного майна України та Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.05.2004 р.

за участю представників сторін :

від позивача : Козлюк З.В.- заступник голови правління, дов. №902/6-3 від 12.05.08 р.,

від відповідача : Кондратюк В.В.- представник, дов від 07.04.08 р.,

третьої особи: Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” -Мельник В.В.- гол. Юрисконсульт, дов. № 14-36 від 10.01.2008 р.

Взяв участь прокурор відділу представництва облпрокуратури Манзій П.П.

Відповідно до ст. 20 ГПК судом роз'яснено право відводу судді та відповідно до ст. 22 ГПК права і обов'язки сторін.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У відповідності до заяви прокурора Волинської області за №05-144 від 26.05.08 р. на підставі ч.3 ст.29 ГПК України та в судовому засіданні останнім було повідомлено про свою участь у справі на стороні третіх осіб - Фонду державного майна України та Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.

Суть спору:

Позивач - ВАТ “Волиньгаз”, звертаючись до суду просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.05.04 р. укладений між ліквідатором КП “Ковельбудіндустрія” ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Фомальгаут Волинь" в частині купівлі-продажу наружної сіті газопроводу довжиною 3475 метрів погонних.

В обґрунтування зазначених вимог посилається на те, що Приватним підприємством “Фольмагаут- Волинь” за договором купівлі-продажу було придбано майно колективного підприємства “Ковельбудіндустрія”, яке було визнано банкрутом на підставі постанови господарського суду Волинської області від 21.05.03р.

До складу майна, що відчужувалось згідно даного Договору були включені наружні сіті газопроводу 3475 метрів погонних.

Однак, як зазначає позивач, дане майно обліковується на балансі ВАТ “Волиньгаз” і перебуває в користування НАК “Нафтогаз України” відповідно до Постанови КМУ від 25.05.1998 року №747.

Разом з тим, газопровід високого тиску від газорозподільчої станції Ковель до ГРП Люблинецького заводу силікатної цегли довжиною 3475 метрів погонних був побудований в 1971 році . З часу введення в експлуатацію останній обслуговувався за рахунок експлуатаційних затрат Ковельського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ “Волиньгаз”, що відображено у графіку обходу трас підземних газопроводів та журналу обходу розподільних газопроводів та вводів. В подальшому в результаті проведеної реконструкції газопроводу був прийнятий на баланс Ковельським УГГ ВАТ “Волиньгаз”в грудні 1990р.

Крім того, згідно Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Ковельського УГГ ВАТ “Волиньгаз”станом на 01.01.1994 року газопровід було включено до переліку майна, яке не підлягає приватизації , і обліковується на балансі ВАТ “Волиньгаз”.

Згідно Наказу НАК “Нафтогаз” України №224 від 16.08.2001 року ВАТ “Волиньгаз” було проведено інвентаризацію державного майна, яке не увійшло до статутного фонду Товариства. Вказаний газопровід був віднесений до переліку державного майна, яке знаходиться в користуванні НАК “Нафтогаз України” відповідно до постанови КМУ від 25.05.1998 року №747, не підлягає приватизації та облікується на балансі ВАТ “Волиньгаз”.

 Державне майно, яке не увійшло до статутного фонду товариства, на підставі Постанови КМУ від 25.05.1998 року №747 “Про утворення НАК “Нафтогаз України”передано у розпорядження НАК “Нафтогаз України”.

На підставі договору №04/01/820 від 28.12.20001 року укладеного між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та ВАТ “Волиньгаз” передбачено, що державне майно, яке не підлягає приватизації перебуває у користуванні за даними інвентаризації, в т.ч. включений газопровід смт. Любленець високого тиску довжиною 3475 метрів погонних первісною вартістю 38954,54 грн.

Згідно ст. 5 ЗУ “Про приватизацію державного майна” приватизації не підлягають об'єкти, що мають державне значення, зокрема, об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням газу.

Позивач вважає, що внесення газопроводу до переліку майна, що відчужувалось на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.04р. є неправомірним, оскільки ліквідатор КП “Ковельбудіндустрія”ОСОБА_1 не був належним розпорядником даного газопроводу. Посилаючись на норми ст.ст.326,328,392, ч.1 ст.656,659. ч.1 сь.203, ч.3 ст.215,217 Цивільного кодексу України, просить визнати спірний договір купівлі-продажу недійсним в частині продажу газопроводу.

Відповідач- ПП “Фомальгаут-Волинь” у відзиву та в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що газопровід високого тиску в селищі Любленець належав КП “Ковельбудіндустрія”, що стверджується виконавчою технічною документацією на газопровід  високого тиску від ГРС до ГРП заводу, будівництво якого розпочато 10.01.1970р, а закінчено 25.11.1971р., актом прийняття газопроводу в експлуатацію від 01.12.1971р., актом прийняття в експлуатацію державної приймальної комісії закінченого будівництва об'єкту- Люблинецького заводу селікатної цегли від 20.12.1971р.

Посилаючитсь на лист РВ ФДМУ по Волинській області №268/3 від 10.05.1994 року, №242 від 27 02.1996р. про відсутність державної частки майна виробничого об'єднання “Ковельбудіндустрія” відповідач таким чином вважає належність газопроводу колективному підприємству, а прийняття Ковельським УГГ ВАТ “Волиньгаз” у грудні 1990 року означеного газопроводу на баланс відповідно до інвентарної картки обліку основних засобів не є підставою для набуття права власності на нього.

Ліквідатор ОСОБА_1 у письмових поясненнях та попередньому в судовому засіданні проти позову заперечує,  посилаючись на те, що під час ліквідаційної процедури КП “Ковельбудіндустрія” даних чи інформації про те, що зовнішній газопровід високого тиску в с. Люблинець довжиною 3475 метрів належить іншій юридичній особі не  встановлено.

У відповідності з чим, зазначений газопровід після інвентаризації та експертної оцінки увійшов до переліку майна, яке було реалізовано ПП “Фомальгаут- Волинь”.

На підставі клопотання відповідача долучено до матеріалів справи: копію акту робочої комісії про готовність до прийомки в експлуатацію Державної робочої комісії закінченого будівництва газопроводу- відводу до заводу довжиною 3475м. від ГРС до ГРП заводу від 01.12.1971р.; копію Державного акту прийняття в експлуатацію Державною приймальною комісією закінчено будівництво об”єкту від 29.12.1971р. “Люблінецького заводу селікатної цегли”, в т.ч. позамайданчиковий газопровід; копію листа РВ ФДМУ України по Волинській області від 10.05.1994 року №265/03 та №242-2.8 від 27.02.1996 року.

Позивачем на розгляд суду в попередньому судовому засіданні було подано клопотання за №529/6-3 від 19.03.08р. про залучення до участі у справі Фонд державного майна України та НАК “Нафтогаз України” в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 07.04.08р. було задоволено зазначене клопотання та залучено до участі у справі: Фонд державного майна України та Національну акціонерну компанію “Нафтогаз України” якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача .

В судовому засіданні та у письмовому поясненні № 14/2-1049 від 23.05.08р. представник НАК “Нафтогаз України” повідомляє про те, що спірний газопровід високого тиску довжиною 3475 м. від ГРС у м. Ковелі до ГРП Люблинецького заводу селікатної цегли був введений в експлуатацію у 1971р.

З часу введення в експлуатацію газопровід обслуговується за рахунок експлуатаційних затрат Ковельського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ “Волиньгаз”.

У 1987 році , у зв'язку з розширенням заводу у м. Ковелі була побудована нова ГРС та проведена реконструкція частини газопроводу від цієї ГРС до ГРП заводу.

Окрім того, у 1977 році газопровід був продовжений від ГРП Люблинецького заводу селікатної цегли до ГРП №1 , що був побудований у смт. Люблинець для газопостачання житлового масиву селища,а в 1990 році побудовано відгалуження від зазначеного газопроводу до Люблинецької школи-інтернату, який передано на баланс Ковельського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ “Волиньгаз”у березні 2004 року.

Як зазначає третя особа - НАК «Нафтогаз України», спірний газопровід був віднесений до переліку майна, яке не підлягає приватизації та не увійшло до статутного фонду ВАТ “Волиньгаз” та передано останньому у користування та обслуговування . Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів від 25.05.1998 року №747 “Про утворення Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, наказ НАК “Нафтогаз України” від 16.08.2001 р. №224 , №145 від 02.03.06р., угоду від 28.12.2001 року №14/1127 “Про користування державним майном”, яке не підлягає приватизації “, зазначає , що спірний газопровід знаходиться у державній власності , перебуває у користуванні НАК “Нафтогаз України” та обліковується на балансі ВАТ “Волиньгаз”.

Третя особа -Фонд державного майна України в судове засідання не з'явилася, відзиву на позовну заяву на адресу суду не направила.

Крім того, відповідачем -ПП «Фомальгаут Волинь»подано суду клопотання від 01.07.2008 року, згідно якого на підтвердження будівництва спірного газопроводу разом із заводом силікатної цегли ( в послідуючому КП”Ковельбудіндустрія”) за рахунок колективних коштів Волиньагробуду і відсутності використання державних коштів на будівництво газопроводу, та будівництва цього газопроводу на замовлення адміністрації підприємства, що будується -Люблінецького заводу силікатної цегли, долучено до матеріалів справи докази, а саме: копію розпорядження № 90-Р Виконкому обласної ради народних депутатів від 09.03.1966 р.; копію наказу № 42-а по Волинській обласній раді міжколгоспних будівельних організацій; копію списку об'єктів, що підлягають будівництву (додаток до річного договору від 16.01.1968 р.); копію річного підрядного договору по будівництву № 3 від 15.01.1970 р. із списком об'єктів будівництва на 1070 рік і довідку про фінансування; копію до додаткової угоди до генерального договору підряду на капітальне будівництво від 10.01.1971 р. із списком об'єктів будівництва та довідкою про забезпечення робіт фінансування; копії експертного висновку.

Позивачем на адресу суду подано додаткові пояснення за №1165/6-3 від 01.07.2008р. в яких зазначає, що згідно інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей від 01.11.1991р.; від 01.11.1992р.; 01.11.1993р.; 01.01.1994р., спірний газопровід віднесено до основних фондів товариства , також спірне майно зазначено у вартості передаточних засобів станом на 01.01.1991р. Згідно інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей від 01.12.1993 року, газопровід ГРС м.Ковель-ГРП Люблинецького заводу віднесений до переліку основних фондів. Згідно інвентаризаційного опису №1 “Вартість передаткових засобів станом на 01.01.1991р.”спірний газопровід включений до переліку основних фондів №42.

Знаходження спірного майна на балансі ВАТ “Волиньгаз”свідчить про віднесення майна до права користування НАК “Нафтогаз України”та не дає КП “Ковельбудіндустрія”, в особі ліквідатора ОСОБА_1передавати це майно в приватну власність ПП “Фомальгаут-Волинь”.

Відповідно до ст.25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”від 14.05.1992р. зі змінами та доповненнями (далі Закон України №2343-ХІІ), ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження : здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно законодавства. На момент укладення договору купівлі-продажу від 14.05.2004 року, ліквідатор ОСОБА_1 повинен був здійснити інвентаризацію майна, перевірити документи, що підтверджують право власності на ліквідаційну масу КП “Ковельбудіндустрія”згідно законодавства.

Як зазначає позивач, враховуючи вимоги ст.26 Закону України № 2343-XII дії відповідачів є наслідком порушення норм чинного законодавства України.

Крім того, на підставі клопотання, поданого в судовому засіданні від 20.10.2008 р., позивачем долучено копії документів з матеріалів справи № 1/165-Б про визнання банкрутом КП «Ковельбудіндустрія», а саме: звіту ліквідатора КП «Ковельбудіндустрія»по справі № 1/165-Б, балансу на 1.09.2006 р., договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, договору купівлі-продажу, наказу № 1а від 03.01.2003 р. «Про створення комісії по інвентаризації та прийому-передачі майна КП «Ковельбудіндустрія», наказу № 03 від 05.02.2003 р. «Про призначення комісії для прийому-передачі майна КП «Ковельбудіндустрія».

На підставі долучених документів позивач спростовує твердження відповідачів про те, що спірний об'єкт, а саме, газопровід наружної сіті довжиною 3 475 метрів погонних на момент його продажу було включено до ліквідаційної маси банкрута -КП «Ковельбудіндустрія». Як зазначає позивач, в матеріалах судової справи № 1/165-Б відсутні документи щодо інвентаризації майна банкрута.

Відповідачем ПП «Фомальгаут Волинь»в попередньому судовому засіданні було подано заяву щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки договір купівлі-продажу спірного об'єкту було укладено 14.05.2004 р. Посилаючись на вимоги ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України просить відмовити позивачу у позові.

Розглянувши зазначене клопотання, суд приходить до висновку, що останнє не підлягає до задоволення.

За вимогами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ВАТ «Волиньгаз»про порушення свого права дізнався, отримавши 27.04.2007 р. від ПП «Фомальгаут Волинь» позовну заяву № 35 про визнання права власності на спірний газопровід. За даною позовною заявою прийнято судове рішення у справі № 4/79-75, яке оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду. Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про те, що строки позовної давності є непропущені, виходячи з вимог ст.261 ЦК України, оскільки перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

14 травня 2004 року між ліквідатором КП „Ковельбудіндустрія" ОСОБА_1 та Приватним підприємством «ФОМАЛЬГАУТ-ВОЛИНЬ»був укладений договір купівлі-продажу майна колективного підприємства „Ковельбудіндустрія". КП „Ковельбудіндустрія" було визнане банкрутом на підставі постанови Господарського суду Волинської області від 21 травня 2003 року."

Згідно п.1.1. Договору. Продавець (ліквідатор КП „Ковельбудіндустрія" ОСОБА_1) продав, а Покупець (Приватним підприємством „ФОМАЛЬГАУТ-ВОЛИНЬ") придбав майно колективного підприємства „Ковельбудіндустрія". згідно додатку і експертної оцінки, які є невід'ємною частиною договору, яке визнано банкрутом на підставі постанови господарського суду Волинської області від 21 травня 2003 р. До складу майна, що відчужувалось згідно даного Договору включені наружні сіті газопроводу 3475 метрів погонних.

Водночас, дане майно обліковується на балансі ВАТ „Волиньгаз" і перебуває в користуванні НАК „Нафтогаз України" відповідно до Постанови КМУ від 25.05.1998р. № 747.

Як встановлено матеріалами справи, газопровід високого тиску від газорозподільної станції с. Ковеля до ГРП Люблинецького заводу силікатної цегли довжиною 3475 метрів погонних був побудований в 1971 році. З часу введення в експлуатацію газопровід обслуговується за рахунок експлуатаційних затрат Ковельського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ „Волиньгаз", шо відображено у графіку обходу трас підземних газопроводів та журналу обходу розподільних газопроводів та вводів.

В 1987 році у зв'язку із розширенням Люблинецького заводу була побудована нова газорозподільна станція м. Ковеля і проведена реконструкція частини газопроводу ГРС м. Ковель-ГРП Люблинецького заводу. Крім того, в 1977 році газопровід був продовжений від ГРП Люблинецького заводу до ГРП - 1 смт.Люблинець для газопостачання житлового масиву селища, а в 1990 році побудовано відгалуження від вказаного газопроводу до Люблинецької школи-інтернату.

Газопровід був прийнятий на баланс Ковельським УГГ ВАТ „Волиньгаз" в грудні 1990 року, про що свідчить інвентарна картка обліку основних засобів. Крім того, згідно Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Ковельського УГГ ВАТ „Волиньгаз" станом на 01.01.1994 року, вбачається, що вказаний газопровід включено до переліку майна, яке не підлягає приватизації, яке обліковується на балансі ВАТ „Волиньгаз".

Згідно Наказу НАК „Нафтогаз України" №224 від 16.08.2001р.. ВАТ „Волиньгаз" провів інвентаризацію державного майна, яке не увійшло до статутного фонду Товариства.

Вказаний газопровід був віднесений до переліку державного майна, яке знаходиться в користуванні НАК „Нафтогаз України" відповідно до постанови КМУ від 25.05.1998 р. № 747, не підлягає приватизації та обліковується на балансі ВАТ „Волиньгаз". Державне майно, яке не увійшло до статутного фонду товариства, на підставі Постанови КМУ від 25.05.1998 р. „Про утворення Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", передано у розпорядження НАК „Нафтогаз України".

28 грудня 2001 року між ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" та ВАТ ..Волиньгаз" був укладений Договір № 04/01/820 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації. Відповідно до п.1.1. зазначеного вище Договору. Компанія (ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України") надає, а Користувач( ВАТ „Волиньгаз") приймає у тимчасове користування на умовах, визначеним цим Договором, державне майно, яке не підлягає приватизації і використовується для забезпечення транспортування та розподілу природного газу (далі-майно). а саме: розподільні газопроводи, споруди на них і транспортні засоби спеціального призначення, які передані Національні акціонерні компанії „Нафтогаз України" у користування згідно з переліком (додаток №3 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 747 ..Про утворення Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"). В п.1.4. договору № 04/01-820 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації від 28.12.2001р., зазначено, що перелік майна, його технічні, експлуатаційні та інші дані визначаються за даними інвентаризації.

До Переліку № 02 державного майна, яке знаходиться в користуванні НАК „Нафтогаз України" відповідно до постанови КМУ від 25.05.1998 р. № 747, не підлягає приватизації та обліковується на балансі ВАТ по газопостачанню та газифікації „Волиньгаз", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.08.2004р. №458 за результатами інвентаризації станом на 30.11.2003 р„ складений за єдиною системою кодування, прийнятою НАК „Нафтогаз" України",.та оцінене станом на 31.12.2004р., включений газопровід смт. Люблинець високого тиску довжиною 3475 метрів погонних первісною вартістю 38 954,54 грн.

В експертному висновку про вартість об'єкту експертної оцінки, який є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу від 15 травня 2004 року, зазначено, що вартість зовнішньої мережі газопроводів становить 5 998,00 гривень.

Разом з тим, в ході судового розгляду було встановлено, що ухвалою господарського суду Волинської області від 21.05.2003 року визнано банкрутом КП «Ковельбудіндустрія».

Як вбачається зі звіту від 05.09.2006 р., поданого на адресу господарського суду по справі № 1/165-Б, ліквідатором КП «Ковельбудіндустрія»проведена інвентаризація майна підприємства станом на 05.02.2003 року (наказ № 1-А від 03.01.2003 р.).

Однак, відповідачем КП «Ковельбудіндустрія»в особі Ліквідатора ОСОБА_1. не було подано будь-яких документів про включення до складу ліквідаційної маси КП «Ковельбудіндустрія»спірного газопроводу, як це визначено ст. ст. 25, 26 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи із зазначених вимог Закону ліквідатор повинен був здійснити інвентаризацію майна банкрута згідно законодавства, перевірити документи, що підтверджують право власності на ліквідаційну масу КП «Ковельбудіндустрія»згідно законодавства. Як це визначено Законом, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в т.ч. гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансується в установленому порядку.

Слід зазначити, що під терміном «комунальна інфраструктура»необхідно розуміти комплекс технічних засобів, необхідних для надання основних послуг міста. Інфраструктура включає в себе водопостачання і водовідведення, очисні споруди, системи енерго-, тепло-, і газопостачання, автошляхи, системи зв'язку, громадський транспорт.

Невиконання вимог зазначеного Закону ліквідатором КП «Ковельбудіндустрія»в процесі ліквідаційної процедури банкрутства є порушенням чинного законодавства в частині відчуження наружної сіті газопроводу.

Твердження відповідача - ПП «Фомальгаут Волинь»у запереченнях та в судовому засіданні про відсутність державної частки у майні виробничого об'єднання «Ковельбудіндустрія»з посиланням на лист РВ ФДМУ України у Волинській обл.. № 268/3 від 10.05.1994 р., №.242-2.8 від 27.02.1996 р. не взято до уваги суду, оскільки відповідно до постанови КМ України визначено перелік державного майна, яке передано у користування НАК «Нафтогаз України»і не підлягає приватизації, в т.ч. газопроводів.

Водночас, згідно ст.5 ЗУ «Про приватизацію державного майна»від 04.03.2002 р. (зі змінами та доповненнями), приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов 'язані з постачанням споживачам газу.

В зв'язку з цим, посилання відповідача на документи, що підтверджують будівництво спірного газопроводу, введення його в експлуатацію та відсутності використання державних коштів не дають підставу вважати, що спірний об'єкт підлягав приватизації.

Відповідно до ч.І ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.3. ст.215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 частини 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №12.03.1999 р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" передбачено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Вимогами ст. 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Як визначено ЗУ «Про управління об'єктами державної власності»№ 185-V від 21.09.2006 р. управління об'єктами державної власності є здійснення Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майна України та уповноваженими ними органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави, як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст.5 та 6 даного Закону об'єктами управління державної власності є державне майно, управління яким здійснюється Фондом державного майна України, Кабінетом Міністрів України в особі НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах,що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно,якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Слід врахувати, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог ст.659 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається.

Беручи до уваги те, що згідно Єдиного реєстру об'єктів державної власності майна спірний об'єкт наружної сіті газопроводу довжиною 3 475 метрів погонних, смт. Люблинець Ковельського району, віднесено до об'єктів державної власності, який не підлягає приватизації та переданий Фондом держмайна України в управління НАК «Нафтогаз України»і знаходиться на балансі в оперативному управлінні ВАТ «Волиньгаз», суд приходить до висновку, що зазначений договір в частині відчуження спірного газопроводу на момент його укладення суперечить вимогам чинного законодавства, а саме, Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.ст. 326, 328, 656, 659 Цивільного кодексу України, а тому позов підлягає до задоволення.

Згідно вимог ст..386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Як вбачається з довідки ЄДРПОУ за станом на 14.03.2008 р., державну реєстрацію юридичної особи - КП «Ковельбудіндустрія»припинено у зв'язку з визнанням її банкрутом, суд приходить до висновку, що провадження у справі до КП «Ковельбудіндустрія»слід припинити на підставі п.6 ст.80 ГПК України.

Разом з тим, слід врахувати, що на момент укладення спірної угоди сторони володіли необхідною правоздатністю.

Оскільки спір доведено до суду з вини відповідача, то судові витрати по державному миту в сумі 85 грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ слід покласти на ПП «Фомальгаут Волинь».

Господарський суд, керуючись Законом України «Про управління об'єктами державної власності»№ 185-V від 21.09.2006 р., Законом України «Про приватизацію державного майна», ст.ст. 203, 215, 217, 326, 328, 656, 659 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 44, 49, п.6 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.05.2004 року, укладеного між КП «Ковельбудіндустрія»в особі ліквідатора ОСОБА_1та Приватного підприємства «Фомальгаут Волинь»в частині купівлі-продажу наружної сіті газопроводу довжиною 3 475 метрів погонних, що знаходиться в селищі Люблинець Ковельського району, вул.. Заводська, 1.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Фомальгаут Волинь»(селище Люблинець Ковельського району, вул.. Заводська, 1, рах. 2600230110860 в ПІБ м. Ковель, МФО 303194, КОД ЄДРПОУ 32578794) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз»(м. Луцьк, вул.. Ів. Франка, 12, рах. 260080100067 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива»м. Київ, МФО 380054, КОД ЄДРПОУ 03339459, свідоцтво № 02595087) 85 грн. витрат по державному миту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Провадження у справі до КП «Ковельбудіндустрія»припинити.

Рішення господарського суду у відповідності до ст.85 ГПК України набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Заступник голови

господарського суду

Волинської області, суддя В.А.Пахолюк

Дата підписання повного тексту рішення 27.10.2008 р.