Постанова № 25122776, 22.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.06.12Справа №2а-1220/12/2770Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя -Водяхін С.А.,

секретар -Авчиян К.Е.,

за участю:

представника позивача -Приватного підприємства «Сінектіка-Експерт-Сервіс»- ОСОБА_1, посвідка № 007628/365, видана Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 19 січня 2008 року;

представника відповідача -Відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі -ОСОБА_2, довіреність від 20 червня 2012 року № 11-35/4449,

представника відповідача -Головного управління державного казначейства України у м. Севастополі -в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, надіслав до суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Сінектіка -Експерт-Сервіс»до Відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Севастополя, Головного управління державного казначейства України у м. Севастополі про скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сінектіка-Експерт-Сервіс»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі, Головного управління державного казначейства України у м. Севастополі про визнання протиправними дій відповідача щодо відкриття виконавчих проваджень з виконання вимог про сплату боргу, виданих Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя від 06 березня 2012 року та 13 березня 2012 року про стягнення з ПП «Сінектіка-Експерт-Сервіс»грошових коштів; скасування постанов державного виконавця Єгошиної І.С. про відкриття виконавчих проваджень: від 27 квітня 2012 року щодо виконання вимоги про стягнення боргу № Ю-247У, виданої УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя 06 березня 2012 року про стягнення з ПП «Сінектіка-Експерт-Сервіс»на користь УПФУ в Ленінському районі м. Севастополя заборгованості в сумі 39 грн. 60 коп.; від 11 травня 2012 року про виконання вимоги про стягнення боргу № Ю-247У, виданої УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя, в сумі 05 грн. 07 коп.; від 14 травня 2012 року щодо виконання вимоги № Ю-247У, виданої УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя 13 березня 2012 року, про стягнення боргу з позивача на користь УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя у розмірі 05 грн. 07 коп.; звільнення позивача від обов'язку сплачувати які-небудь витрати виконавчого провадження; стягнення з Головного управління державного казначейства України у м. Севастополі на користь позивача суми судебних витрат, у тому числі сум документально підтверджених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним виконавцем при відкритті виконавчих проваджень на підставі вимог про стягнення боргу № Ю-247У, виданих УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя, не виконані вимоги статей 18, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, по-перше, ПП «Сінектіка-Експерт-Сервіс»не має заборгованості перед Пенсійним фондом України, та, по-друге, виконавчі документи, на підставі яких були відкрити виконавчі провадження, не відповідають вимогам встановленим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що державний виконавець при відкритті виконавчих проваджень на підставі виконавчих документів, виданих УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя, про стягнення заборгованості з Приватного підприємства «Сінектіка-Експерт-Сервіс»діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачені діючим законодавством. Виконавчі документи, що були пред'явлені до виконання УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя, повністю відповідали вимогам, які пред'являються до них Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, зазначив, що державний виконавець не наділений повноваженнями щодо надання оцінки правомірності донарахування органами пенсійного фонду платнику соціальних внесків та застосування до них штрафних санкцій.

Суд, заслухавши представників сторін, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 травня 2012 року за вх. № 43957/4 на адресу відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Севастополя надійшла заява Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання узгодженої вимоги про сплату боргу ПП «Сінектіка-Експерт-Сервіс»у розмірі 5 грн. 07 коп. з доданням до заяви вимоги про сплату боргу від 13 березня 2012 року № Ю-247У, копії рішення від 13 березня 2012 року № 229 та копії поштового повідомлення.

Постановою старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Ленінського РУЮ у м. Севастополя Єгошіної І.С. від 11 травня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 32571930 з виконання вимоги № Ю-247У виданої 13 березня 2012 року про стягнення з Приватного підприємства «Сінектіка-Експерт-Сервіс»на користь УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя заборгованості у розмірі 5 грн. 07 коп.

14 травня 2012 року за вих. № 9085/2/4 копія зазначеної постанови надіслана відповідачем на адресу Приватного підприємства «Сінектіка-Експерт-Сервіс».

25 квітня 2012 року за вх. № 43742/4 до відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Севастополя надійшла заява УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання узгодженої вимоги про сплату боргу з Приватного підприємства «Сінектіка-Експерт-Сервіс»у розмірі 39 грн. 60 коп. з доданням до заяви вимоги про сплату боргу від 06 березня 2012 року № Ю-247У та копії поштового повідомлення.

27 квітня 2012 року постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополя Єгошіної І.С. відкрито виконавче провадження ВП № 32382813 з виконання вимоги № Ю-247У, виданої 06 березня 2012 року про стягнення з Приватного підприємства «Сінектіка-Експерт-Сервіс»на користь УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя заборгованості у розмірі 39 грн. 60 коп., копія якої 28 квітня 2012 року за вих. № 8183/2/4 надіслана на адресу позивача.

10 травня 2012 року на адресу відповідача -Відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Севастополя, надійшла заява УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання узгодженої вимоги про сплату боргу у розмірі 5 грн. 07 коп., пред'явленого до сплати ПП «Сінектіка-Експерт-Сервіс». До заяви додані: вимога про сплату боргу від 13 березня 2012 року № Ю247-У, копія рішення від 13 березня 2012 року №229, копія поштового повідомлення.

Постановою старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополя І.С. Єгошіної від 14 травня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 32563523 щодо примусового виконання вимоги № Ю-247У, виданої 13 березня 2012 року, про стягнення з ПП «Сінектіка-Експерт-Сервіс»на користь УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя 5 грн. 07 коп.

Копія зазначеної постанови надіслана на адресу позивача 15 травня 2012 року за вих. № 9094/2/4.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною першою, другою статті 2 цього Закону, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Примусове виконання рішень, згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено перелік підстав для відмову у відкритті виконавчого провадження.

Так, відповідно до частини першої зазначеної статті Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Територіальний орган Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти робочих днів, а також не повідомив у цей строк територіальний орган Пенсійного фонду про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вере6сня 2010 року № 21-5 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (далі -Інструкція).

Пунктом 6.2 Інструкції передбачено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або актів звірок з органами податкової служби сум доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; б) якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску; в) якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Вимога про сплату боргу, відповідно до пункту 6.4 Інструкції, формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що вимога про сплату боргу, сформована органом Пенсійного фонду України, є виконавчим документом, форма якого встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вере6сня 2010 року № 21-5 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289. Державний виконавець, у разі отримання вимоги про сплату боргу, надісланої управлінням Пенсійного фонду України, що відповідає вимогам зазначеної Інструкції та вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»зобов'язаний відкрити виконавче провадження за даним виконавчим документом. При цьому, державний виконавець не наділений повноваженнями щодо надання оцінки правомірності донарахування боржнику певних зобов'язань або застосування до нього фінансових санкцій компетентним органом.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем були відкрити виконавчі провадження на підставі вимог про сплату боргу, сформованих Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя, підписаних керівником Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя та скріплених гербовою печаткою. Отже, зазначені виконавчі документи повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження». Інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження судом не встановлено, а тому дії державного виконавця щодо відкриття виконавчих проваджень ВП № 32571930, ВП № 32382813, ВП № 32563523 повністю відповідають вимогам законодавства.

Крім того, судом встановлено, що 14 червня 2012 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі Єгошіною І.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 32382813 про стягнення з ПП «Сінектіка-Експерт-Сервіс»суми боргу у розмірі 39 грн. 60 коп. на підставі пункту 8 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»у зв'язку з повним фактичним виконанням вимоги.

20 червня 2012 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Севастополя ОСОБА_2 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № Ю-247У виданої 13 березня 2012 року про стягнення з ПП «Сінектіка-Експерт-Сервіс»на користь УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя заборгованості у розмірі 5 грн. 07 коп., на підставі пункту 9 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»у зв'язку з надходженням заяви стягувача про повернення виконавчого документу без виконання, як помилкового направленого.

Таким чином, на час розгляду справи у відділі Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Севастополя на примусовому виконанні знаходиться один виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП № 32571930, а саме: вимога про сплату боргу № Ю-247У, видана УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя 13 березня 2012 року, про стягнення з ПП «Сінектіка-Експерт-Сервіс»на користь УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя заборгованості у розмірі 5 грн. 07 коп.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником позивача, що сума заборгованості у розмірі 5 грн. 07 коп. ПП «Сінектіка-Експерт-Сервіс»не погашена, але представник позивача стверджував, що даної заборгованості не існує.

Доводи представника позивача щодо протиправності дій державного виконавця за своєю суттю зводяться до незаконності формування та направлення на адресу позивача вимоги про сплату боргу Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя, тобто протиправності дій УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя.

Однак такі доводи позивача судом не можуть бути прийняти до уваги, оскільки це не стосується предмету спору, яким у даній справі є дії державного виконавця щодо відкриття виконавчих проваджень.

З пояснень представника позивача вбачається, що він оскаржував у адміністративному порядку дії Управління Пенсійного фонду у Ленінському районі м. Севастополя, проте його скарги залишені без задоволення.

Доказів звернення до суду з позовом про оскарження дій Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя або доказів, що підтверджують визнання у судовому порядку протиправними дій останнього щодо формування вимог про стягнення заборгованості з ПП «Сінектіка-Експерт-Сервіс»та направлення них до виконавчої служби, позивачем не надано.

Не приймаються до уваги доводи представника позивача щодо невідповідності направлених Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя вимог про сплату боргу поняттю «документ», оскільки судом встановлено, що державним виконавцем були відкрити виконавчі провадження на підставі вимог про сплату боргу, які є виконавчими документами встановленими статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та сформованими Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя за формою, встановленою у додатку 4 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вере6сня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289.

Також поза увагою залишаються судом доводи позивача щодо протиправності відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих документів, які мають один й той же номер, оскільки відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до повного погашення сум боргу вимога формується під одним порядковим номером.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду доводи представника позивача щодо неправомірності дій державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання дій відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополя щодо відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих документів, виданих УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя 06 березня 2012 року та 13 березня 2012 року про стягнення боргу з ПП «Сінектіка-Експерт-Сервіс»та скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, враховуючи, що у даному випадку рішення не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, а також приймаючи до уваги, що позивачем не надано доказів сплати коштів за правову допомогу, позовні вимоги про стягнення з Головного управління державного казначейства України в м. Севастополі сум понесених позивачем судових витрат також задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 27 червня 2012 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя С.А. Водяхін