Постанова № 25122743, 21.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 червня 2012 року № 2а-15025/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлін" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Котлін», (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та розміру валових витрат по господарських операціях із контрагентом ТзОВ «Облнафтобуд Альянс», з підстав, що операції містять ознаки фіктивності та відповідно є безтоварними, а правочинин нікчемними - не відповідає фактичним обставинам, оскільки реальність та товарність господарських операцій підтверджується первинними документами.

В поданих письмових запереченнях представник відповідача відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ та збільшено валові витрати по господарських операціях із ТОВ «Облнафтобуд Альянс» з тих підстав, що вони носять фіктивний характер та є безтоварними, оскільки вироком суду встановлено, що контрагент позивача, - ТОВ «Облнафтобуд Альянс», створено з метою прикриття незаконної діяльності. Зазначив, що укладений позивачем із постачальником договір з придбання товарів є нікчемним, оскільки не мав не меті настання реальних наслідків.

В судове засідання 23.04.2012 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В період з 26.08.2011р. по 01.09.2011р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Котлін» по фінансово-господарським правовідносинам із ТОВ «Облнафтобуд Альянс», ТОВ «ТЦ "Авто Альянс", ТОВ «Рісмус» за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011р., про що складено Акт №2001/23-12/31749892 від 08.09.2011р.

У Акті перевірки встановлекно, що у позивача не було фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «ТЦ "Авто Альянс" та ТОВ «Рісмус».

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 472 640,00 грн.; п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 590 800,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, 23.09.2011р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення: №0006512312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 738 500,00 грн., з яких 590 800,00 грн. за основним платежем та 147 700,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0006502312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 590 800,00 грн., з яких 472 640 грн. за основним платежем та 118 160 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що 10.04.2009 р. між ТОВ «Котлін», (як постачальником) та ТОВ «Облнафтобуд Альянс»(як покупцем) укладено договір поставки нафтопродуктів №129-28/КХНП, за яким постачальник, з урахуванням даних додатків до вказаного договору, зобов'язався передати у власність покупця нафтопродукти, а останній зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти: паливо пічне у кількості 110 т. на загальну суму 535 851,18 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 89 308,64 грн. (Додаток № 1 до договору №129-28/КХНП) та паливо пічне у кількості 63,851 т. на загальну суму 312 869,90 грн. , в т.ч. ПДВ в сумі 52 144,98 грн. (Додаток № 3 до Договору № 129-28/КХНП).

Поставка товару здійснювалась на підставі накладної №114 від 18.09.2009р. (паливо пічне) на суму 312 869,90 грн., в т.ч. ПДВ.

18.09.2009р. ТзОВ «Котлін» видало ТзОВ «Облнафтобуд Альянс» податкову накладну №107 на суму 312 869,90 грн.

Також судом встановлено, що 10.04.2009р. між ТОВ «Котлін», (як покупцем), та ТОВ «Облнафтобуд Альянс», (як постачальником), укладено договір поставки нафтопродуктів №128-29/КХНП, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця нафтопродукти, а останній зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти: дизельне пальне у кількості 40,513 т. на суму 275 487,07 грн., в тому числі ПДВ на суму 45 914,51 грн., бензин А-95 преміум у кількості 2,102 т на суму 18 684,57 грн., в т.ч. ПДВ на суму 3 114,10 грн., бензин А-92 у кількості 2,280 т на суму 18 698,26 грн., в т.ч. ПДВ 3 116,38 грн. (Додаток №3 до Договору №128-29/КХНП).

Поставка товару здійснювалась на підставі накладної №3001 від 10.08.2009р. на суму 312 869,90 грн., в т.ч. ПДВ 52 144,98 грн.

10.08.2009р. ТОВ «Облнафтобуд Альянс» видало ТОВ «Котлін» податкову накладну №3001 на суму 312 869,90 грн.

10.08.2011р. між ТОВ «Котлін» та ТОВ «Облнафтобуд Альянс» складено акт заліку взаємних заборгованостей №12, за яким сторони здійснили взаємозалік зустрічних вимог на суму 312 869 грн.

Видані ТзОВ «Облнафтобуд Альянс» податкові накладні, включені позивачем до реєстру податкових накладних при формуванні зобов'язання з ПДВ, а також, витрати враховані при формуванні зобов'язання з податку на прибуток.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що відповідно до додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2009р., ТОВ «Котлін» сформовано податковий кредит за рахунок ТОВ «Облнафтобуд Альянс» на загальну суму 89 309 грн.

Судом встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області перебуває кримінальна справа №13-7744, порушена 1404.2011р. відносно директора ТзОВ «Облнафтобуд Альянс» ОСОБА_2, за фактом фіктивного підприємництва, тобто за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, в силу чого, здійснені між позивачем та постачальником правочини відповідач вважає нікчемними, оскільки вони укладені без мети настання реальних наслідків.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що на підтвердження реальності та товарності господарських операцій із ТОВ «Облнафтобуд Альянс» позивачем надано копії договорів, накладних, податкових накладних, податкових декларацій. Будь-яких інших доказів товарності господарських операцій позивачем не надано, зокрема, позивачем не надано доказів наявності власних чи орендованих складських приміщень (сховищ) для зберігання нафтопродуктів, доказів транспортування нафтопродуктів, документів на підтвердження технічних характеристик нафтопродуктів, що постачались, тощо.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин), встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", (в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20.07.2010р.).

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом встановлено, що вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.10.2011р. у справі №1-638/11 ОСОБА_3 - засновника/директора ТзОВ «Облнафтобуд Альянс» визнано винним вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України, за створення ТзОВ «Облнафтобуд Альянс» з метою прикриття незаконної діяльності, а також за підроблення установчих та бухгалтерських документів цього товариства. Також вироком встановлено, що ОСОБА_3 жодних бухгалтерських документів не підписував, господарською діяльністю підприємства не займався.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд звертає увагу, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р.).

Таким чином у справі, зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування та доводи органів державної податкової служби, що свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 р.).

Як зазначалось вище, будь-яких інших доказів, які б підтверджували товарність господарських операцій із ТзОВ «Облнафтобуд Альянс», окрім договорів, накладних, податкових накладних, податкових декларацій позивачем не надано, зокрема, позивачем не надано доказів наявності власних чи орендованих складських приміщень (сховищ) для зберігання нафтопродуктів, доказів транспортування нафтопродуктів, документів на підтвердження технічних характеристик нафтопродуктів, що постачались, доказів використання отриманого за договором у господарській діяльності позивача, доказів оплати за договорами, тощо.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом зроблено Спеціальний витяг про знаходження відомостей про контрагента позивача, - ТОВ «Облнафтобуд Альянс» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з якого вбачається, що статус відомостей про юридичну особу: не підтверджено, стан юридичної особи: припинено

Згідно положень ст. 202 ЦК України, дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недотримання вимог податкових законів, а саме не ведення обліку господарських операцій, не подача податкової звітності, не декларування податкових зобов'язань та не сплата відповідних сум податків до бюджету призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, тобто об'єктивно призводить до порушення інтересів Держави та суспільства в цілому.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів" №15 від 08.10.2004р., ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно положенням ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок , є нікчемним.

Крім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006р. правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд звертає увагу на положення Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, відповідно до якого будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставину щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів які підтверджували реальність господарських операцій, їх товарність, та рух активів, тому відсутні підстави для включення виданих контрагентом позивача, - ТОВ «Облнафтобуд Альянс», податкових накладних при формуванні податкового кредиту з ПДВ, а також витрат по оплаті товару при формуванні валових витрат.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги ТОВ «Котлін» задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Котлін» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко