Постанова № 25122722, 20.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2012 року 09:35 № 2а-7392/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., за участю секретаря судового засідання Бурди А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до

Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Сирець"

про

стягнення 40874,40 грн.

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Сирець" адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2011 році в розмірі 40874,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора "Сирець" не дотримано вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, не сплачено адміністративно-господарські санкції, визначені підприємством самостійно в звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів заява 2011 рік. Як зазначено в позовній заяві, з відповідача також слід стягнути пеню в розмірі 324,40 грн. у зв'язку з несвоєчасною сплатою адміністративно-господарських санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечила, в обґрунтування заперечень зазначила, що відповідачем виконано у 2011 році вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо працевлаштування інвалідів, оскільки протягом 2011 року підприємством своєчасно подавались звіти до Шевченківського районного центру зайнятості з інформацією про наявність вакансій, у тому числі для інвалідів, проте неповносправні особи для працевлаштування на підприємство центром зайнятості не направлялись. Як зазначила представник, в зв’язку з тими, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком пошуку таких інвалідів, враховуючи те, що відповідачем подано до служби зайнятості звіти про наявність вакансій за 2011 рік, в яких вказано, в тому числі наявність вакансій для інвалідів, вимога про сплату адміністративно-господарських санкцій та пені є безпідставною.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора "Сирець", ідентифікаційний код 34966013, місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Щусєва, 10-А, зареєстровано 05.03.2007 р. Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією.

Відповідачем подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік форми №10-ПІ, в якому самостійно визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 40550,00 грн.

Згідно з розрахунком сума штрафних санкцій за нестворені Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора "Сирець" робочих місць для інвалідів складає 40550,00 грн., пеня – 324,40 грн.

Станом на час розгляду справи судом, адміністративно-господарські санкції та пеня відповідачем не сплачені. Наведена обставина представниками сторін не заперечувалась.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (далі – Закон №875-XII), з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя).

Судом встановлено, що відповідачем подавались до Шевченківського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій форми №3-ПН за січень-грудень 2011 року, копії яких наявні у матеріалах справи. Звіти прийняті центром зайнятості, що підтверджується відповідною відміткою про прийняття на вказаних звітах.

Відповідно до "Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року №420, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за №1534/11814, у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших (абзац четвертий пункту 3). Крім того, у разі працевлаштування інваліда, пенсіонера, студента у вільний від навчання час, слід зазначити потребу в працівниках за кожною категорією цих громадян за шифрами: 11 – інваліди (абзац сімнадцятий).

Як убачається зі змісту звітів про наявність вакансій за січень-грудень 2011 року, поданих відповідачем до центру зайнятості, у графі 15 зазначено, в тому числі шифр 11. Таким чином, відповідачем надано державній службі зайнятості у визначеному законодавством порядку інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю встановлені статтею 19 Закону №875-XII.

Відповідно до статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (частина перша). Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга).

Зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік форми №10-ПІ убачається, що з 6 робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів, згідно з нормативом, фактично працює 5 інвалідів. Таким чином, відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Зазначена обставина не заперечувалась представниками сторін.

Разом з тим, за висновком суду, адміністративно-господарські санкції, встановлені Законом №875-XII за незайняті інвалідами робочі місця, є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина перша). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина друга).

З огляду на те, що Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора "Сирець" щомісяця протягом 2011 року подавались звіти про наявність вакансій за встановленою формою до Шевченківського районного центру зайнятості, суд вважає, що відповідачем дотримано вимог статті 18 Закону №875-XII щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, відповідно ним виконані встановлені Законом №875-XII вимоги. Таким чином, відсутній склад правопорушення у сфері господарювання з боку відповідача щодо працевлаштування інвалідів у 2011 році, позаяк відсутня вина у відповідача щодо невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.02.2010 р. у справі №10/03.

При цьому суду бере до уваги, що відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, а також відповідно до частини третьої статті 18-1 Закону №875-XII Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Тобто, чинним законодавством для відповідача не встановлено обов’язку здійснювати пошук інвалідів для працевлаштування.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.02.2010 р. у справі №10/03.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивачем не надано суду доказів вчинення відповідачем правопорушення щодо невиконання нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів у 2011 році, натомість відповідачем доведено виконання ним вимог Закону №875-XII щодо працевлаштування інвалідів, в підтвердження чого надано належні докази.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Сирець" адміністративно-господарських санкцій та пені, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Щодо строку звернення до адміністративного суду, то суд вважає, що позивачем дотримано шестимісячного строку звернення до суду щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач міг та повинен був дізнатися про несплату відповідачем адміністративно-господарських санкцій за не працевлаштування інвалідів з дня наступного за останнім днем строку для сплати адміністративно-господарських санкцій, встановленого статтею 20 Закону №875-XII, тобто з 16.04.2012 р., водночас позивач звернувся до суду з позовом 30.05.2012 р., тобто в межах шестимісячного строку.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відповідачем не надано суду доказів понесення ним судових витрат, відповідно підстави для присудження з Державного бюджету України на користь відповідача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець