Постанова № 25122062, 03.04.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2012 р. № 2а-4706/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Макар Г.В.

представників:

від позивача -Мацепура В.С.,

від відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) «Система Оптимум»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі м.Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ПП «Система Оптимум»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Сихівському районі м.Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2011 року за №0000072321/0 та за №0000082321/0.

Позивач в позовній заяві стверджує, що висновки органу державної податкової служби про нікчемність договору про надання послуг, укладеного між ПП «Система Оптимум»та ТзОВ «Втордеревпром», не можуть бути підставою для застосування наслідків недійсності правочину шляхом виключення витрат за цим договором з суми валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість. Окрім цього, продовжує позивач, реальність виконання зазначеного договору підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт та податковими накладними, які були оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Також, на момент здійснення господарської операції, сторони угоди перебували на податковому обліку, а тому під час складення податкової накладної у них виникали, як податові зобов'язання, так і право на податковий кредит.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової невиїзної перевірки ПП «Система Оптимум»з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ «Втордеревпром»за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, ДПІ у Сихівському районі м.Львова складено акт від 18.01.2011 року за №18/23-209/35774875 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.02.2011 року:

- за №0000072321/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 75677 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем -60542 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15135 грн. 50 коп.;

- за №0000082321/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 60416 грн. 25 коп., в тому числі, за основним платежем - 48333 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -12083 грн. 25 коп.

Перевіркою встановлено:

- порушення п.5.1, підп.5.2.1, п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями) та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV (з наступними змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 60542 грн. 00 коп., в тому числі за ІІІ квартал 2009 року в сумі 36250 грн. 00 коп., за ІV квартал 2009 року в сумі 24292 грн. 00 коп.;

- порушення підп.7.4.1, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 48333 грн. 00 коп, в тому числі, за вересень 2009 року у сумі 29000 грн. 00 коп., за грудень 2009 року на суму 19433 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо порушень оподаткування по податку з прибутку підприємств та податку на додану вартість, то суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТзОВ «Втордеревпром».

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до вимог підп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Між суб'єктом ПП «Система оптимум»(замовник) та ТзОВ «Втордеревпром»(виконавець) 01.07.2009 року було укладено договір про надання послуг згідно з умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати логістичні послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

В підтвердження обставин виконання даних господарських зобов'язань позивачем надано акти прийому-передачі наданих послуг за №01/30 від 30.09.2009 року та за №01/31 від 31.12.2009 року та відповідні платіжні доручення.

Також, позивачем надано суду СD-диски на яких знаходиться інформація про надані логістичні послуги (результати послуг).

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

Орган державної податкової служби в акті перевірки зазначає, що у контрагента позивача -ТзОВ «Втордеревпром»відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами.

В свою чергу, позивачем надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій (договір, акти прийому-передачі наданих послуг, платіжні доручення).

Судом встановлено, що реальність надання позивачу логістичних послуг підтверджується також наявними в матеріалах справи СD-дисках, на яких міститься інформація про надані послуги.

А відтак, представлені позивачем докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій, оскільки є прямими, а не опосередкованими.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вищенаведеним контрагентом, на що платником податків було представлено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, згідно з яких контрагент позивача на час вчинення господарських операцій знаходився в Єдиному державному реєстрі та був платником податку на додану вартість.

Отже, на час укладення правочину позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

А відтак, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується надання позивачеві логістичних послуг, які були використані останнім у своїй господарській діяльності.

Щодо порушень оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", чинного на момент оподаткування згаданих господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а", „в", „г", „д" п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 згаданого Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Таким чином, висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки про безпідставність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум коштів, сплачених в результаті здійснення господарських операцій з ТзОВ «Втордеревпром», не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати, що податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, прийняте правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог, а тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Окрім того, з врахуванням вимог ч.2 ст.162 КАС України, суд вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування оспорюваних актів індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова, податкові повідомлення-рішення від 01.02.2011 року за №0000072321/0 та за №0000082321/0.

3. Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова на користь Приватного підприємства «Система Оптимум»(код ЄДРПОУ 35774875), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Грунтова, 1, 6 грн. 80 коп. судового збору.

4. Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 квітня 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк