Постанова № 25121787, 20.06.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 2a-1205/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді М.І.Кишинського

при секретарі М.М.Дякун

за участю представників сторін:

від позивача: П.В.Сорока

від відповідача: В.В.Гринчак

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлстандартгруп"

до відповідача: державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0100272303 від 21 грудня 2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойлстандартгруп" (надалі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську (надалі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0100272303 від 21 грудня 2011 року.

Вимоги адміністративного позову мотивовані тим, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем неправомірно, оскільки господарські операції здійсненні між позивачем та його контрагентом на підставі договору поставки здійсненні в повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами наданими відповідачу під час здійснення ним перевірки, в тому числі видатковими та податковими накладними, а також в повній мірі проведені розрахунки за поставлений товар, тому позивач вважає, що ним податковий кредит сформовано у повній відповідності з нормами Податкового кодексу України при оформленні належним чином первинних документів які підтверджують факти здійснення господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги викладенні в адміністративному позові підтримала в повному обсязі та пояснила суду, що позивачем в ході проведення відповідачем перевірки надавались всі необхідні документи, які підтверджують факт виконання господарських операцій з його контрагентом по договору поставки, а тому ним здійснено формування податкового кредиту у повній відповідності з нормами Податкового кодексу України, а донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій є неправомірним. Просить позов задовольнити повністю та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив та пояснив суду, що при проведенні відповідачем перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлстандартгруп" з питань підтвердження формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість згідно поданих позивачем декларацій за березень-вересень 2011 року встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та норм Цивільного кодексу України в результаті визнання угод безтоварними, в результаті чого завищено податкові зобов'язання та суму податкового кредиту з податку на додану вартість. Також зазначив, що перевіркою було встановлено неможливість здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом за відсутності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, в зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів, а отже позивач здійснював господарську діяльність спрямовану для надання податкової вигоди третіх осіб. Крім того, зазначив, що позивачем в ході проведення перевірки не надавались товарно-транспортні накладні, сертифікати якості товару та ветеринарно-медичні висновки, що також необхідні для підтвердження реальності здійснення господарської операції.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та проаналізувавши правові норми законодавства України, суд встановив наступне.

Судом встановлено, позивач по справі зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, включений в ЄДРПО України, взятий на облік в державній податковій інспекції в м.Івано-Франківську як платник податків та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Відповідачем, 02 грудня 2011 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлстандартгруп" з питань підтвердження формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість згідно поданих декларацій за березень-вересень 2011 року, якою встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, статті 186, пункту 187.1 статті 187 пункту 188.1 статті 188 пунктів 198.2, 198.3 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статей 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», частин 1,5 статті 203, статті 207, частин 1,2 статті 215 та статті 216 Цивільного кодексу України в результаті визнання угод безтоварними, в зв'язку з чим завищено податкові зобов'язання за період з 01 березня 2011 року по 30 вересня 2011 року в сумі 1357759,00 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 870129,70 грн., серпень 2011 року на суму 487629,18 грн. та завищено податковий кредит за період з 01 березня 2011 року по 30 вересня 2011 року в сумі 1350285,00 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 870129,70 грн. та серпень 2011 року на суму 480155,67 грн. Також перевіркою встановлено на порушення пункту 187.1 статті 187 та статті 198 Податкового кодексу України позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 1772,00 грн. та завищено суму податкового кредиту у декларації за вересень 2011 року в розмірі 419716,00 грн.

За наслідками даної перевірки складено акт №12365/233/33426541 від 02 грудня 2011 року, на підставі якого, відповідачем 21 грудня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0100272303, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 526418,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 421488,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 104930,00 грн.

Позивач, звернувся до Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській зі скаргою на вищезазначене податкове повідомлення-рішення, однак рішенням відповідача №80/10/10-319/14/111 від 17 лютого 2012 року позивачу було відмовлено та залишено без змін дане податкове повідомлення-рішення.

Позивач повторно звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на вищезазначене податкове повідомлення-рішення, однак рішенням відповідача №6225/6/10-2115 від 09 квітня 2012 року дану скаргу залишено без розгляду.

Висновки відповідача базуються на тих обставинах, що в зв'язку з придбанням позивачем товарів у свого контрагента, фактична поставка, яких не відбулась та видаткові накладні складені між позивачем та його контрагентами, вважаються недійсними, в зв'язку з чим договір вчинений між позивачем та його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Промресурс-ІФ»є недійсним.

Відносно висновків відповідача задокументованих у вищевказаному акті перевірки суд хоче зазначити наступне.

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Промресурс-ІФ»08 вересня 2011 року укладено договір №08-09/1/11, згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю «Промресурс-ІФ»як продавець продає, а позивач як покупець купує та оплачує товар відповідно до видаткових накладних. Сума договору 20000000,00 грн. Пунктом 3.1 договору передбачено, що кількість товару визначається відповідно до видаткових накладних продавця, скріплених підписами уповноважених представників сторін. Пунктом 4.1 даного договору передбачено, що товар передається покупцю (позивачу) у терміни додатково погоджені сторонами (шляхом направлення повідомлень, листування чи іншими способами).

На виконання умов зазначено договору між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Промресурс-ІФ»було виписано та складено видаткові накладні по придбанню свиней другої категорії від 08 вересня 2011 року №34, 34, 36, 37,38 на загальну суму 2518296,28 грн., на підставі яких позивачем складено та подано податковому органу податкові накладні.

Приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг -дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" чітко передбачено, що на первинних документах бухгалтерського обліку для підтвердження господарських операцій повинні бути зазначені обов'язкові реквізити такі як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Суд, проаналізувавши подані позивачем видаткові накладні, приходить до висновку, що вони не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, оскільки, як вбачається з цих видаткових накладних на них не зазначено посадової особи яка складала та підписувала ці видаткові накладні, що є порушенням статті 9 Закону України Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 3.1 Договору, що не дає змоги суду встановити реальність здійснення господарської операції уповноваженою особою позивача.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Наявність у позивача податкових накладних є дійсно обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, однак не є вичерпною, оскільки для підтвердження формування податкового кредиту під час здійснення господарських операцій за господарськими договорами суду необхідно також і інші необхідні підтверджуючі документи, зокрема сертифікат якості товару так як це свині другої категорії, висновки ветеринарної служби, товарно-транспортні накладні, дорожні листи вантажного автомобіля про поставку товару, складських приміщень на яких перебував та на який склад поставлявся даний товар, що не надано суду та податковому органу під час проведення перевірки.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю з іншими контрагентами та повинно підтверджувати відповідними документами. За відсутності ж останнього належно оформлених документів встановленого законом зразка, відсутні підстави для визначення оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту.

Дані обставини, позивач при проведенні податковим органом перевірки та в судовому засіданні жодним чином не спростував, а отже в позивача відсутнє будь-яке право на формування податкового кредиту.

Отже, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, оскільки у позивача відсутні належним чином оформленні видаткові накладні, які є невід'ємною частиною договору, то придбання таких товарів або послуг не відбулося, оскільки не має на те належного підтвердження, і відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг), що не підтверджене належно оформленими документами.

Крім того, за змістом частин 3,4 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості, що не відображено у договорі від 08 вересня 2011 року №08-09/1/1 укладеному між позивачем та його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Промресурс-ІФ». Представник позивача в судовому засіданні посилалась на основний договір поставки товару, який так і суду не представила.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Виходячи з меж позовних вимог та заперечень, а також встановлених судом обставин, зважаючи на положення статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, суд приходить до висновку, що збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є правомірним та обґрунтованим, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: М.І.Кишинський

Постанова складена в повному обсязі 25 червня 2012 року.