Постанова № 25121755, 22.05.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 2a-523/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді М.І.Кишинського

при секретарі М.М.Дякун

за участю:

прокурора А.В.Ворох

представника позивача Б.Р.Біян

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

до відповідача: державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №5823531502 від 02 грудня 2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (надалі-позивач) звернулося в суд з позовною заявою до державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську (надалі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №5823531502 від 02 грудня 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення на підставі висновків відповідача про порушення позивачем термінів сплати самостійно узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість є неправомірним, оскільки позивачем за вересень-листопад 2007 року, червень-листопад 2008 року та січень-квітень 2009 року було задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 8163248,00 грн., які були предметом перевірки податкового органу та які позивачем своєчасно у строк встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»були сплачені, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Однак, відповідачем в порушенняч законодавства України сплачені позивачем податкові зобов'язання з податку на додану вартість було зараховано не за призначенням платежу зазначеному в платіжних дорученнях, а за попередні періоди в яких був наявний у позивача податковий борг.

В подальшому розгляду даної адміністративної справи згідно приписів частини 2 статті 60 КАС України до участі у справі вступила прокуратура м.Івано-Франківська.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №5823531502 від 02 грудня 2011 року.

Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила суду, що в зв'язку з тим, що позивачем несвоєчасно сплачувались податкові зобов'язання з податку на додану вартість, то податкових органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату. Просила в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача проти позову заперечив, надавши суду письмове заперечення, яке мотивоване тим, що відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість якою встановлено, що позивач при проведенні розрахунків з бюджетом за період вересень-листопад 2007 року, червень-листопад 2008 року та січень-квітень 2009 року в порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України допустив несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказані періоди. В зв'язку з встановленням податковим органом факту несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, то відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення №5823531502 від 02 грудня 2011 року.

Розглянувши позовну заяву та заперечення, заслухавши сторін, дослідивши нявні в матеріалах справи письмові докази та проаналізувавши правові норми законодавства України, суд встановив наступне.

Відповідачем, 04 листопада 2011 року було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість за періоди: вересень, жовтень, листопад 2007 року; червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2008 року; січень, лютий, березень, квітень 2009 року якою встановлено порушення термінів спалти позивачем самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість по поданих податкових деклараціях, зокрема за вересень 2007 року в сумі 17686,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 30 жовтня 2007 року, а сплачено позивачем 21 січня 2011 року; за жовтень 2007 року в сумі 252503,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 30 листопада 2007 року, а сплачено позивачем 31 січня 2011 року; за листопад 2007 року в сумі 681559,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 04 січня 2008 року, а сплачено позивачем 31 січня 2011 року; за червень 2008 року в сумі 346503 з граничним терміном сплати даної суми до 30 липня 2007 року, а сплачено позивачем 21 лютого 2011 року; за липень 2008 року в сумі 295803,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 01 вересня 2008 року, а сплачено позивачем 21 лютого 2011 року; за серпень 2008 року в сумі 242290,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 30 вересня 2008 року, а сплачено позивачем 28 лютого 2011 року; за вересень 2008 року в сумі 338192,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 30 жовтня 2008 року, а сплачено позивачем 28 лютого 2011 року; за жовтень 2008 року в сумі 1381442,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 01 грудня 2008 року, а сплачено позивачем 28 лютого 2011 року; за листопад 2008 року в сумі 114644,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 30 грудня 2008 року, а сплачено позивачем 28 лютого 2011 року; за січень 2009 року в сумі 993306,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 02 березня 2009 року, а сплачено позивачем 18 березня 2011 року; за лютий 2009 року в сумі 1174787,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 30 березня 2009 року, а сплачено позивачем 24 березня 2011 року; за березень 2009 року в сумі 1220698,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 30 квітня 2009 року, а сплачено позивачем 30 березня 2011 року; за квітень 2009 року в сумі 1103835,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 01 червня 2009 року, а сплачено 28 липня 2011 року.

За наслідками даної перевірки складено акт №9709/15-2/03346058 від 04 листопада 2011 року, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №5823531502 від 02 грудня 2011 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1632649,00 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що перевищує більше 30 календарних днів.

Однак, суд не може погодитись з висновками відповідача та застосованими ним до позивача штрафними санкціями виходячи з наступного.

Представником позивача, в судовому засіданні надано наступні платіжні доручення про сплату грошових зобов'язань з податку на додану вартість, які досліджувались судом, а саме платіжне доручення №5323 від 27 вересня 2007 року на суму сплати податку на додану вартість за вересень 2007 року в розмірі 100000,00 грн., сума якого по акту перевірки податкового органу складала 17686,00 грн., а граничний строк сплати якого був до 30 жовтня 2007 року; платіжне доручення №5860 від 25 жовтня 2007 року на суму сплати податку на додану вартість за вересень 2007 року в розмірі 20000,00 грн., сума якого по акту перевірки податкового органу складала 17686,00 грн., а граничний строк сплати якого був до 30 жовтня 2007 року; платіжне доручення №6556 від 29 листопада 2007 року на суму сплати податку на додану вартість за жовтень 2007 року в розмірі 252503,00 грн., сума якого по акту перевірки податкового органу складала 252503,00 грн., а граничний строк сплати якого був до 30 листопада 2007 року; платіжні доручення №3668 від 25 липня 2008 року та №3778 від 30 липня 2008 року на загальну суму сплати податку на додану вартість за червень 2008 року в розмірі 346503,00 грн. сума якого по акту перевірки податкового органу складала 346503,00 грн., а граничний строк сплати якого був до 30 липня 2008 року; платіжні доручення №4223, №4224 від 29 серпня 2008 року та №4227 від 01 вересня 2008 року на загальну суму сплати податку на додану вартість за липень 2008 року в розмірі 295803,00 грн. сума якого по акту перевірки податкового органу складала 295803,00 грн., а граничний строк сплати якого був до 01 вересня 2008 року; платіжні доручення №4764 від 29 вересня 2008 року, №4228 та №4778 від 30 вересня 2008 року на загальну суму сплати податку на додану вартість за серпень 2008 року в розмірі 242290,00 грн. сума якого по акту перевірки податкового органу складала 242290,00 грн., а граничний строк сплати якого був до 30 вересня 2008 року; платіжне доручення №5243 від 30 жовтня 2008 року на суму сплати податку на додану вартість за вересень 2008 року в розмірі 338192,00 грн. сума якого по акту перевірки податкового органу складала 338192,00 грн., а граничний строк сплати якого був до 30 жовтня 2008 року; платіжні доручення №6223 від 28 листопада 2008 року, №6234 від 01 грудня 2008 року, №6235 від 01 грудня 2008 року, №6254 від 02 грудня 2008 року, №6265 від 03 грудня 2008 року, №6292 від 04 грудня 2008 року, №6293 від 04 грудня 2008 року, №6295 від 04 грудня 2008 року, №6303 від 05 грудня 2008 року, №6304 від 08 грудня 2008 року, №6305 від 08 грудня 2008 року, №6324 від 10 грудня 2008 року, №6347 від 11 грудня 2008 року на загальну суму сплати податку на додану вартість за жовтень 2008 року в розмірі 1381442,00 грн., сума якого по акту перевірки податкового органу складала 1381442,00 грн., а граничний строк сплати якого був до 01 грудня 2008 року; платіжні доручення №6499 від 24 грудня 2008 року та №6541 від 25 грудня 2008 року на загальну суму сплати податку на додану вартість за листопад 2008 року в розмірі 114644,00 грн., сума якого по акту перевірки податкового органу складала 114644,00 грн., а граничний строк сплати якого був до 30 грудня 2008 року; платіжні доручення №668, №669 від 24 лютого 2009 року та №737 від 26 лютого 2009 року на загальну суму сплати податку на додану вартість за січень 2009 року в розмірі 993306,00 грн., сума якого по акту перевірки податкового органу складала 993306,00 грн., а граничний строк сплати якого був до 02 березня 2009 року; платіжні доручення №752 від 27 лютого 2009 року, №1055 від 19 березня 2009 року, №1171 від 25 березня 2009 року та №1186 від 26 березня 2009 року на загальну суму сплати податку на додану вартість за лютий 2009 року в розмірі 1235000,00 грн., сума якого по акту перевірки податкового органу складала 1174787,00 грн., а граничний строк сплати якого був до 02 березня 2009 року; платіжні доручення №1237 від 31 березня 2009 року, №1605 від 23 квітня 2009 року, №1634 від 24 квітня 2009 року, №1635 від 24 квітня 2009 року, №1636 від 24 квітня 2009 року на загальну суму сплати податку на додану вартість за березень 2009 року в розмірі 1470698,00 грн. сума якого по акту перевірки податкового органу складала 1220698,00 грн., а граничний строк сплати якого був до 30 квітня 2009 року, платіжні доручення №2037 від 25 травня 2009 року, №2075 від 26 травня 2009 року, №2112 від 27 травня 2009 року, №2127 від 28 травня 2009 року, №2154 від 29 травня 2009 року на загальну суму сплати податку на додану вартість за квітень 2009 року в розмірі 1103835,00 грн. сума якого по акту перевірки податкового органу складала 1103835,00 грн., а граничний строк сплати якого був до 01 червня 2009 року.

З досліджених судом вищевказаних платіжних доручень вбачається, що позивачем своєчасно та в повному обсязі сплачувались грошові (податкові) зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий податковим органом період, однак відповідачем, грошові зобов'язання позивача з податку на додану вартість згідно вищезазначених платіжних доручень враховано у сплату податкових зобов'язань за попередні періоди, а не за період за який позивач сплачував свої грошові зобов'язання відповідно до акту перевірки податкового органу. Суд зазначає, якщо позивач допустив несвоєчасну сплату грошових (податкових) зобов'язань з податку на додану вартість у термін до 30 календарних днів за деякі з вище вказаних періодів, а саме за жовтень 2008 року та лютий 2009 року, то він повинен нести відповідальність у вигляді штрафу, і тільки за ті періоди у якому допустив таку несвоєчасну сплату за окремою перевіркою податкового органу, а не за весь період перевірки здійсненою податковим органом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України N2181 від 21 грудня 2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон N2181), який регулював дані відносини з питань сплати податків до бюджету з 21 грудня 2000 року до 31 грудня 2010 року та був чинний в періоди декларування і сплати позивачем податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону N2181 передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року №679-ХІV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76 передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного на той час законодавства України належало виключно платнику податків. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону N2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не передбачено таких заходів, як зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону N2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З наведеного випливає, що у податкового органу було відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу зазначеного платником податків при його внесенні з метою погашення податкового боргу.

Отже, позивач самостійно визначивши та перерахувавши до бюджету суми податку на додану вартість протягом строків, що виключало застосування до нього штрафних санкцій за весь період первірки здійсненим податковим органом.

Крім того, як вже зазначалось судом, якщо позивач допустив несвоєчасну сплату грошових (податкових) зобов'язань з податку на додану вартість за періоди жовтень 2008 року та листопад 2009 року з затримкою сплати до 30 календарних днів, то він повинен нести відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% погашеної суми податкового боргу, і тільки за ті періоди за які допустив несвоєчасну сплату за окремою перевіркою податкового органу та окремим податковим повідомленням-рішенням.

Щодо посилання позивача в своїх запереченнях на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду якими підтверджено факт наявності у позивача податкового боргу з податку на додану вартість за 2007 - 2009 роки, то вони не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки висновки суду в даній адміністративній справі чітко кореспондуюються з позиціями Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України. Також, суд зазначає, що зазначені рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду не встановлюють періоди стягнення, а тому відсутні докази про те, що оспорювані позивачем неправомірні зарахування податкових платежів збігаються із періодами стягнень за тим рішенням.

Виходячи з меж позовних вимог та встановлених судом обставин, зважаючи на положення статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську від 02 грудня 2011 року №5823531502 про зобов'язання позивача сплатити штраф у розмірі 1632449 (один мільон шістсот тридцять дві тисячі шістсот сорок дев'ять) гривень, 60 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: М.І.Кишинський

Постанова складена в повному обсязі 28 травня 2012 року.