Постанова № 25121679, 13.06.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 року 12:20 Справа № 0870/1283/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

до Бердянської міської ради Запорізької області

Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області

про часткове визнання протиправними положень рішення Бердянської міської ради №42 від 30.12.2010 та їх часткове скасування, визнання дій протиправними,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17 лютого 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - позивачі) звернулися до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бердянської міської ради Запорізької області (далі - відповідач 1 або Бердянська міська ради) та до Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області (далі - відповідач 2 або Прокуратура) в якій просять суд:

1. Визнати протиправним пункт 1 рішення п'ятої сесії VI скликання Бердянської міської ради № 42 від 30.12.2010 року про задоволення протесту Прокуратури від 14.10.2010 року № 15/884 стосовно підпунктів 10.177, 10.178, 10.179 пункту 10 рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради № 7 від 26.08.2010 року та скасувати його в цій частині.

2. Визнати протиправним пункт 2 рішення п'ятої сесії VI скликання Бердянської міської ради № 42 від 30.12.2010 року в частині скасування підпунктів 10.177, 10.178, 10.179 пункту 10 рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради № 7 від 26.08.2010 року та скасувати його в цій частині.

3. Визнати протиправними дії прокуратури з внесення до Бердянської міської ради протесту № 15/884 від 14.10.2010 року з вимогою частково скасовувати раніше прийняте рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради № 7 від 26.08.2010 року, стосовно підпунктів 10.177, 10.178, 10.179 як таких, що пов'язані з реалізацією суб'єктних прав громадян.

В зв'язку з тим, що адміністративний позов було подано з порушенням вимог, встановлених ст.106 КАС України, ухвалою від 20 лютого 2012 року суд зобов'язав позивачів усунути недоліки в адміністративному позові в строк до 20 березня 2012 року.

Позивач усунув недоліки позовної заяви, в зв'язку з чим, ухвалою суду від 22 березня 2012 року було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 11 квітня 2012 року.

Розгляд справи неодноразово зупинявся та відкладався.

У позовній заяві позивачами зазначено, що підпунктами 10.177, 10.178, 10.179 пункту 10 рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області № 7 від 26.08 2010р було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення озеленених територій загального користування. 14.10.2010 року Прокуратура звернулася до Бердянської міської ради з протестом № 15/884, в якому просила скасувати низку пунктів рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області № 7 від 26.08.2010 р., у тому числі підпункти 10.177, 10.178, 10.179 пункту 10 опротестованого рішення. Пунктом 1 рішення № 42 п'ятої сесії VI скликання Бердянської міської ради від 30.12.2010 р. протест Прокуратури від 14.10.2010 року № 15/884 задоволений. Пунктом 2 рішення Бердянської міської ради Запорізькій області № 42 від 30.12.2010 р. підпункти 10.177, 10.178, 10.179 пункту 10 рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області № 7 від 26.08.2010р. скасовані.

Вважають оскаржувані пункти рішення Бердянської міської ради Запорізькій області № 42 від 30.12.2010 року незаконними, оскільки органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Законодавство України передбачає єдиний шлях скасування рішення сесії індивідуальної дії - прийняття відповідного рішення суду. Органи прокуратури не наділені повноваженнями звертатись з протестами з вимогами про скасування рішень сесії з питань надання дозволу на розробку проекту відведення, його затвердження та передачу земельної ділянки у власність громадян.

24 квітня 2012 року від Прокуратури надійшли заперечення на позовну заяву (вх.№18133) відповідно до яких відповідач 2 не погоджується з заявленими вимогами, вважає, що доводи позивачів є надуманими та не обґрунтованими, дії Бердянської міжрайонної прокуратури при принесенні протесту прокурора від 14.10.2010 за вих. №15/884 відповідають вимогам чинного законодавства, а рішення сесії Бердянської міської ради №42 від 30.12.2010 прийнято у рамках наданих законом повноважень.

З підстав викладених в запереченнях просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

30 травня 2012 року від Бердянської міської ради надійшли витребувані документи та супровідний лист до них, в якому відповідач 1 просить суд розглядати справу за відсутності представника Бердянської міської ради.

В судове засідання, 13 червня 2012 року, представники сторін не з'явились, про причини неявки суд повідомили, про час, дату та місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до положень статті 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Відповідно до вищезазначених норм суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України, не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктами 10.177, 10.178, 10.179 пункту 10 рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради № 7 від 26.08 2010 року позивачам було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення озеленених територій загального користування. Так, ОСОБА_1 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,1 га розташованої по АДРЕСА_2; ОСОБА_2 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,0830 га розташованої в АДРЕСА_3; ОСОБА_3 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,1 га розташованої по АДРЕСА_1 ;

Позивачами було розроблено проект відведення шляхом звернення до спеціалізованої ліцензійної організації для розробки проекту землеустрою (ФОП ОСОБА_4 діє на підставі Ліцензії Державного комітету України із земельних ресурсів НОМЕР_1 від 28 жовтня 2010 року) та його погодження шляхом надання Комісією з розгляду питань , пов'язаних з погодженням документації із землеустрою в м. Бердянськ позитивного висновку щодо погодження проектів землеустрою.

15 грудня 2011 року, позивачі звернулися до Бердянської міської ради для затвердження проектів землеустрою та надання зазначених земельних ділянок в оренду.

13.02.2012 року від виконавчого комітету Бердянської міської ради позивачами отримані листи про відмову винесення на розгляд чергової сесії Бердянської міської ради питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі їм в оренду (ОСОБА_1 за № 413/05-Г-4206, ОСОБА_2 за № 412/05-Х-4205, ОСОБА_3, за № 411/05-Х4203).

Відповідно до зазначених листів, 14 жовтня 2010 року Бердянська міжрайонна прокуратура Запорізькій області звернулася до Бердянської міської ради з протестом №15/884, в якому просить скасувати низку пунктів рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області № 7 від 26.08.2010 року, у тому числі підпункти 10.177, 10.178, 10.179 пункту 10 опротестованого рішення.

В даному протесті Прокуратура зокрема зазначила, що на земельних ділянках, що відводяться в оренду вищезазначеним особам (в тому числі і позивачам) вже створені зелені насадження, та є підприємство яке займається утриманням, впорядкуванням та збереженням вказаних зелених насаджень, у зв'язку з чим, відсутні законні підстави для надання в оренду земельних ділянок для створення озеленення території загального користування.

Пунктом 1 рішення № 42 п'ятої сесії VI скликання Бердянської міської ради Запорізькій області від 30.12.2010 року протест Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізькій області від 14.10.2010 року № 15/884 задоволений. Пунктом 2 рішення Бердянської міської ради Запорізькій області № 42 від 30.12.2010 року підпункти 10.177, 10.178, 10.179 пункту 10 рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області № 7 від 26.08.2010 року скасовані.

У зв'язку із задоволенням протесту Бердянського міжрайонного прокурора, позивачі звернулись з адміністративним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, встановлено основний принцип відповідно до якого повинні діяти органи державної влади та місцевого самоврядування, а саме: на підставі, в межах та у спосіб, встановлений Законом.

Приписи статей 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до Преамбули Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 за №280/97-ВР (зі змінами та доповненнями), цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії.

Згідно ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Згідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно з ч.10 ст.123 Земельного кодексу України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Як вбачається із матеріалів справи, а ні в протесті Прокуратури, а ні в рішенні Бердянської міської ради №42 не зазначено конкретні норми законодавства та обставини, які їх порушують, на підставі яких скасовані підпункти 10.177, 10.178, 10.179 пункту 10 рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради № 7 від 26.08.2010 року «Про передачу в оренду земельних ділянок».

Прокуратура зокрема зазначила, що на земельних ділянках, що відводяться в оренду позивачам вже створені зелені насадження, та є підприємство яке займається утриманням, впорядкуванням та збереженням вказаних зелених насаджень, у зв'язку з чим, відсутні законні підстави для надання в оренду земельних ділянок для створення озеленення території загального користування.

Однак, ні в протесті, ні в наданих матеріалах, ні під час судового розгляду відповідачем 1 та відповідачем 2 не надано жодних документальних доказів які б підтверджували зазначені обставини. Крім того, чинне законодавство не містить такої підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, як «…вже створення зелених насаджень».

В підпунктах 10.177, 10.178, 10.179 пункту 10 рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради № 7 від 26.08.2010 року йде мова про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, питання щодо оренди земельних ділянок в даному рішенні не розглядалось, а отже посилання на нього в протесті Прокуратури є передчасним.

Відповідно до службової записки Управління архітектури та земельних відносин Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області за №234/03 від 25.05.2012 не вбачається не відповідності Генеральному плану міста Бердянська проектів землеустрою на земельні ділянки, надані для створення озеленених територій загального користування згідно з рішенням сесії Бердянської міської ради від 26.08.2012 №7 ОСОБА_2, в АДРЕСА_3; ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_2.

Крім того, суд звертає увагу на наступне, відповідно до п.5 рішення Конституційного суду від 16.04.2009г № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування № 1-9/2009 Конституційний Суд України зазначає, що у Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до п.5 рішення Конституційного суду від 16.04.2009г № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування № 1-9/2009 Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття , 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України рід 13 травня 1997 року N 1-зп справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього, виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання..

Таким чином, подання заяви до Бердянської міської ради та прийняття нею відповідного рішення з надання права на розробку проекту, передбачену Законом (ч.3 ст. 123 ЗК України) між позивачами та Бердянською міською радою виникли певні правовідносини, пов'язані з реалізацію певних суб'єктних прав та інтересів.

Правовідносини - це конкретна форма буття права. Правовідносини безпосередньо пов'язані з державою і громадянським суспільством, з системою права і законодавства Право не може існувати без правовідносин, воно реалізується в правовідносинах, живе і діє в них.

Учасники правовідносин зв'язані між собою конкретними суб'єктивними правами і обов'язками, які мають офіційний юридичний характер. Між ними існує суб'єктивний індивідуальний зв'язок на підставі законодавчих актів.

Правовідносини виникають і існують тоді, коли є два і більша суб'єкти суспільних відносин, між якими виникають права і обов'язки з приводу задоволення матеріальних і духовних потреб і інтересів зацікавлених сторін, які можуть бути врегульовані і неврегульовані законодавством.

Правовідносини - це такі суспільні відносини, які мають вольовий надбудовний характер і індивідуальний правовий зв'язок між суб'єктами права в формі юридичних прав і обов'язків, які охороняються державною владою, відповідають або не суперечать принципам правової держави і правового громадянського суспільства.

Згідно ст. 271 Цивільного кодексу України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особі вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя. і

Згідно ч.2 ст. 272 ЦК України фізична особа має право вимагати від посадових осіб вчинення відповідних дії. Спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав.

Згідно ч. З ст. 273 ЦКУ діяльність юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

Зміст будь якого суб'єктивного права може бути поділений на 1) повноваження на власні дії, тобто можливість носію даного права здійснювати певні, передбачені законом активні діяння, що спрямовані на реалізацію свого права ( Бердянська міська рада рішенням № 41 від 25.02.2010р надала підприємству повноваження на здійснення дії - розробити проект відведення земельної ділянки, ці активні діяння передбачені законом - ч.3,4 ст. 123 Земельного Кодексу, вони спрямовані на реалізацію свого права - на отримання земельної ділянки в користування). 2) повноваження вимагати певних дій з боку інших осіб, тобто можливість задля реалізації свого права вимагати певної поведінки від інших осіб (позивачі набули права вимагати від землевпорядної організації розробки проекту відведення - абз.3 ч.3 ст.123 ЗК України та набули права вимагати погодження проектів землеустрою від інших організації: відділу архітектури, культури, СЄС, держкомзему тощо - ч.4 ст.123, 186-1 ЗК України). 3)повноваження вимагати захисту свого права, тобто можливість застосувати передбачені законом засоби впливу на особу, яка порушила, створила загрозу порушення, оспорює, не визнає чи заперечує відповідне право (підприємство набуло права звернення до суду та Бердянської міської ради з приводу скасування рішення 30.12.2010 року) .

Прес-реліз Конституційного суду за результатами розгляду справи № 7-пр/2009 від 21.04.2009р за зверненням Харківської міської ради до КСУ з клопотанням дати офіційне тлумачення зазначеним положенням Конституції України і Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР з наступними змінами (далі - Закон) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування. Необхідність в офіційному тлумаченні зазначених положень Конституції України та Закону автор клопотання обґрунтував неоднозначним їх розумінням при застосуванні органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами і судовими органами, що перешкоджає нормальній діяльності Харківської міської ради та призвело до обмеження її конституційних повноважень. Конституційний суд України підтвердив зазначену вище позицію: «КСУ звертає увагу на те, що згідно з Конституцією України органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до; приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.»

Зазначена позиція щодо неможливості самостійного скасування органом місцевого самоврядування, в даному випадку - Бердянською міською радою, свого рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність, також підтверджена в пункті 8 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 (із змінами) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»., а саме: вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними. При вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. (Абзац другий пункту 8 в редакції Постанови Верховного Суду N 2 від 19.03.2010).

Отже, законодавство України передбачає єдиний шлях скасування рішення сесії індивідуальної дії - прийняття відповідного рішення суду.

Таким чином, вимоги позивачів щодо, визнання протиправним та скасування пункту 1 та пункту 2 рішення п'ятої сесії VI скликання Бердянської міської ради № 42 від 30.12.2010 року про задоволення протесту Прокуратури від 14.10.2010 року № 15/884 та скасування підпунктів 10.177, 10.178, 10.179 пункту 10 рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради № 7 від 26.08.2010 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивачів: «Визнати протиправними дії Прокуратури з внесення до Бердянської міської ради протесту № 15/884 від 14.10.2010 року з вимогою частково скасовувати раніше прийняте рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради № 7 від 26.08.2010 року, стосовно підпунктів 10.177, 10.178, 10.179 як таких, що пов'язані з реалізацією суб'єктних прав громадян.», то вона не підлягає задоволенню виходячи з наступних обставин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про прокуратуру», предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, у тому числі, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Згідно з ч.2 ст.19 Закону України «Про прокуратуру», перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Одним із видів прокурорського реагування, у разі виявлення порушень, є принесення протесту на акт, що суперечить закону.

Як передбачено п.2 ч.2 ст.20 Закону України «Про прокуратуру», при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право вносити протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень.

Згідно з ст.21 Закону України «Про прокуратуру», протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

Таким чином, дії Прокуратури з внесення протесту вчинені відповідно до ст.21 Закону України «Про прокуратуру» та не суперечать ст.19 цього Закону, а також не порушують прав і законних інтересів позивача, оскільки протест підлягав подальшому вирішенню Бердянською міською радою Запорізької області, а також передбачав прийняття цим органом відповідного рішення.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення п'ятої сесії VI скликання Бердянської міської ради № 42 від 30.12.2010 року про задоволення протесту Прокуратури від 14.10.2010 року № 15/884 стосовно підпунктів 10.177, 10.178, 10.179 пункту 10 рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради № 7 від 26.08.2010 року.

3. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення п'ятої сесії VI скликання Бердянської міської ради № 42 від 30.12.2010 року в частині скасування підпунктів 10.177, 10.178, 10.179 пункту 10 рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради № 7 від 26.08.2010 року.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 21,46 грн. (двадцять одна гривня сорок шість копійок).

6. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 21,46 грн. (двадцять одна гривня сорок шість копійок).

7. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 21,46 грн. (двадцять одна гривня сорок шість копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Ю.П. Бойченко