Постанова № 25121367, 13.12.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/9820/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іваненко Т.В. ,

при секретарі - Духновській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес"

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.05.2011 р. №0000372301 та №0000362301,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення Бердичівської ОДПІ від 04.05.2011 р. № 0000372301, яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 264636 грн. та № 0000362301, яким нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 65502 грн. та застосована 1 грн. фінансових санкцій. Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт порушення підприємством вимог п. 198.1 та 198.3 ст. 198 ПК України, встановлений перевіркою ОДПІ. Позивач зазначає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про зменшення податкового кредиту за операціями із отримання металопродукції від постачальника - ТОВ "ПКФ "Піраміда" - через заповнення неналежним чином товарно-транспортних накладних, відсутність подорожніх листів, відсутність у постачальника складських приміщень, транспортних засобів та трудових ресурсів, відсутність за юридичною адресою. Позов мотивує тим, що господарські операції з ТОВ "ПКФ "Піраміда" підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Крім того зазначає, що право на податковий кредит та бюджетне відшкодування покупця діючим законодавством не поставлено в залежність від результатів діяльності контрагентів.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі. Просили задовольнити на підставі наявних матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення обґрунтовував тим, що товарно-транспортні накладні, отримані від ТОВ "ПКФ "Піраміда" не заповнені належним чином, а саме: не заповнені пункти відвантаження та розвантаження, не вказано хто дозволяє відпуск товару, пункти про прийняття та здачі товару водієм-експедитором. При проведенні перевірки встановлено, що операції із придбання та реалізації не мали реальний товарний характер, тому що встановлено, що контрагент не має складських приміщень та транспортних засобів, загальна кількість працюючих становить 5 чоловік. Це все свідчить про те, що господарські договори мають ознаки нікчемності. Провести документальну невиїзну перевірку ТОВ "ПКФ "Піраміда" неможливо, у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням, про що внесено запис до ЄДР.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що працівниками Бердичівської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року, про що складено акт № 1916/23-01/00217426 від 19.04.2011 р. (а.с. 10-15).

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, а саме завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2011 р. в сумі 264636 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 65502 грн.

04.05.2011 р. Бердичівською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000372301 (а.с. 9), яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за лютий 2011 р. на 264636 грн. та № 0000362301 (а.с. 10), яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 65502 грн. та нарахована 1 грн. фінансової санкції.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені до ДПА в Житомирській області та до ДПА України, однак згідно рішень від 08.07.2011 р. № 14804/Ш-С/25-009 (а.с. 16-19) та від 21.09.2011 р. № 1381/6/10-2115 (а.с. 20-21) податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що на виконання угоди між ВАТ "БМЗ "Прогрес" та ТОВ "ПКФ "Піраміда" позивачем був отриманий товар, а саме листи металеві 12 мм, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000034 від 10.02.2011 р., № РН-0000040 від 14.02.2011 р.. № РН-0000041 від 14.02.2011 р., № РН-0000046 від 14.02.2011 р.. № РН-0000047 від 14.02.2011 р., № РН-0000050 від 15.02.2011 р. (а.с. 22-27). Також надавались послуги по доставці цього товару. ТОВ "ПКФ "Піраміда" надало податкові накладні № 54 від 04.02.2011 р. на суму ПДВ 324137,63 грн. та № 55 від 17.02.2011 р. на суму ПДВ 6000,00 грн. (а.с. 28,29). Отримання товару позивачем підтверджується прибутковими ордерами № 5084 від 14.02.2011 р., № 5096 , № 5097 від 15.02.2011 р., № 5100, № 5101, № 5102 від 16.02.2011 р. (а.с. 36-38) та включення до оборотно - сальдової відомості по складу за період з 01.02.2011 р. по 31.03.2011 р. (а.с. 44-56).

Про отримання послуг доставки вантажу свідчать товарно-транспортні накладні № РН-0000001АА від 10.02.2011 р., № РН-0000047, № РН-0000050, № РН-0000053, № РН-0000054 від 14.02.2011 р., № РН-0000058 від 15.02.2011 р.

Відповідач вважає, що відсутність заповнення певних граф у товарно-транспортній накладній призводить до їх недійсності. Проте згідно п. 11.8 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, лише відсутність інформації в розділі "відомості про вантаж" дають підстави вважати товарно-транспортну накладну недійсною. У всіх перелічених накладних графа "відомості про вантаж" заповнена. Таким чином наявні товарно-транспортні накладні є дійсними.

Подорожні листи в даному випадку не могли бути надані позивачем, так як подорожні листи виписуються в одному екземплярі і зберігаються у перевізника, а доставка товару здійснювалась не власним автотранспортом, а найманим.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару в лютому 2011 року кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкова накладна оформлена належним чином та відповідає встановленим вимогам.

Суд вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між ВАТ "БМЗ "прогрес" та ТОВ "НКФ "Піраміда" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагент ТОВ «НКФ "Піраміда" виконав повністю взяті на себе зобов'язання по продажу та доставці металевих листів. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції.

Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання товару від TOB «НКФ "Піраміда" підтверджені первинними документами позивача, у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Слід відмітити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Тому відсутність у ТОВ "НКФ "Піраміда" складських приміщень та транспортних засобів, загальна кількість працюючих 5 чоловік, внесення в ЄДР відомостей про відсутність за місцезнаходженням юридичної особи не є підставою для невключення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту платником податку-покупцем і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Таким чином, ВАТ "БМЗ "Прогрес" обґрунтовано відобразило податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за лютий місяць 2011 року.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

За таких обставин, суд вважає, що висновки Бердичівської ОДПІ, викладені в акті перевірки, є невмотивованими, що є підставою для задоволення позову і визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документальні підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Отже, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 6,80, що підтверджується платіжним дорученням № 7348 від 03.10.2011 р. (а.с. 2) підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.05.2011 р. №0000372301 та №0000362301.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" 6,80 грн. понесених судових витрат.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: Т.В. Іваненко

Повний текст постанови виготовлено: 19 грудня 2011 р.