Постанова № 25121365, 05.12.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/1894/11

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іваненко Т.В. ,

при секретарі - Духновській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фешен Груп"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання протиправними (недійсними) податкових повідомлень-рішень та їх скасування,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 15.02.2011 року №000502301, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 66046 грн., №000512301, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 312122 грн. та нарахована штрафна санкція в розмірі 78031 грн., №0000092201, яким нарахована сума грошового зобов'язання за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД 75611,21 грн., №0000102201, яким нарахована штрафна санкція за порушення декларування в розмірі 680 грн.

Позивач вважає, що ним правомірно віднесено до складу валових витрат аудиторські та юридичні послуги, надані приватними підприємцями чим не було порушено п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тому податкове повідомлення-рішення №000502301 винесене неправомірно.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №000512301, ТОВ "Фешен Груп" вважає, що ним правомірно застосовано "0" ставку податку на додану вартість. Свою правову позицію позивач обґрунтував тим, що підприємство займається виготовленням взуття з давальницької сировини компанії EINTEX LLP - Великобританія. ТОВ «Фешен Груп» укладено зовнішньоекономічний контракт про виробничу послугу №1 від 01.08.2003 року з компанією EINTEX LLP - Великобританія, що було викладено у новій редакції згідно угоди №1-07 від 03.01.2007 року. Згідно п.1.1. Контракту, Замовник (компанія EINTEX LLP) доручає, а Виконавець (ТОВ «Фешен Груп») приймає на себе обов'язок виконувати на території України роботи по виготовленню з давальницької сировини Замовника взуттєвої продукції (виробничої послуги). Згідно п.1.2. Контракту, Виконавець надає послуги власними силами чи силами залучених ним третіх осіб. Позивач зазначає, що саме супутні послуги фактично надаються саме на митній території України, тому місцем їх поставки згідно з пунктом 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" є митна територія України. Однак в силу спеціальної норми пункту 6.2 цієї статті супутні послуги повинні оподатковуватися за нульовою ставкою незалежно від того, що місцем їх поставки є митна територія України.

Стосовно податкових повідомлень-рішень №0000092201, №0000102201, то підставою їх прийняття є акт перевірки № 353/23-1/31945231 від 04.02.2011 р. Позивач зазначає, що такий акт відповідачем не складався, а отже, повідомлення-рішення є безпідставними. Також зазначає, що розрахунки між сторонами Контракту проведені вчасно, про що свідчить картка рахунку 362.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити на підставі наявних матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Просив відмовити в задоволенні. Заперечення обґрунтовував тим, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на оплату аудиторських та юридичних послуг, чим порушено п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Також вважає, що позивачем неправомірно застосовано "0" ставку податку на додану вартість по наданню експортних послуг по переробці давальницької сировини з залученням третіх осіб у виробництві, чим порушені п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість". Оскільки "0" відсотків до бази оподаткування застосовується саме на операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, тобто експорт послуг, виконання робіт та експорт товарів повинно здійснюватись одночасно та однією особою, яка є виконавцем робіт та експортером.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ в м. Житомирі проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Фешен Груп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, про що складено акт № 353/23-1/31945231/0110 від 04.02.2011 р. (а.с. 21-69).

Перевіркою встановлені зокрема такі порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 52837 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено р. 21 "від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду" Декларації з податку на додану вартість на 313695 грн. та р. 25 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню"; ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні експортних контрактів, укладених з фірмою "EINTEX LLP", порушення термінів надходження валютної виручки; ч. 3 ст. 6 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" при виконанні контракту № 1 від 01.08.2003 р. з фірмою "EINTEX LLP", що тягне за собою наслідки, передбачені ч. 2 ст. 9 цього ж Закону; ст. 9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" - порушення Перевіркою встановлені зокрема такі порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 52837 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено р. 21 "від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду" Декларації з податку на додану вартість на 313695 грн. та р. 25 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню"; ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні експортних контрактів, укладених з фірмою "EINTEX LLP", порушення термінів надходження валютної виручки; ч. 3 ст. 6 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" при виконанні контракту № 1 від 01.08.2003 р. з фірмою "EINTEX LLP", що тягне за собою наслідки, передбачені ч. 2 ст. 9 цього ж Закону; ст. 9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" - порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна.

15.02.2011 р. ДПІ в м. Житомирі винесено податкові повідомлення-рішення: № 000502301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 66046 грн. в тому числі за основним платежем 52837 грн. та 13209 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 15 т.І);

- № 000512301, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану на суму 312122 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкції в розмірі 78031 грн. (а.с. 19 т. І);

- №0000092201, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, код платежу 21081000, в розмірі 75611,21 грн. (а.с. 17 т. І);

- №0000102201 від 15.02.2011 року, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання за платежем: штрафна санкція за порушення декларування, код платежу 21081000, в розмірі 680,00 грн. (а.с. 13 т. І).

Суд вважає, що всі податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97 ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 283/97), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь- яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 1.32 ст. 1 Закону № 283/97 визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97 до складу валових витрат включаються: суми будь- яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

П.5.3-5.8. визначають перелік витрат, які не включаються до валових витрат платника податку. Однак, п.п.5.3-5.8 Закону № 283/97 не містять посилання на те, що віднесення до складу валових витрат витрат за отримані ним юридичні та інформаційно-консультативні послуги, є неправомірним.

Судом встановлено, що між ТОВ "Фешен Груп" та ПП ОСОБА_1 укладено договори про надання юридичних послуг від 01.09.2008 р. та від 01.08.2007 р. (а.с. 111-113 т. І). Факт надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття наданих послуг від 31.08.2010 р., від 31.07.2010 р., від 30.06.2010 р., від 31.05.2010 р., від 30.04.2010 р., від 31.03.2010 р., від 28.02.2010 р., від 31.01.2010 р., від 31.12.2009 р., від 30.11.2009 р., від 31.10.2009 р., від 30.09.2009 р., від 21.08.2009 р., від 31.07.2009 р., від 30.06.2009 р. та ін. (а.с. 114-145 т. І).

Між позивачем та ПП ОСОБА_2 укладено договір № 9 від 01.08.2007 р. про надання аудиторських та бухгалтерських послуг (а.с. 98 т.І). Факт виконання робіт підтверджується актами прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.12.2008 р., від 30.11.2008 р., від 31.10.2008 р., від 30.09.2008 р., від 31.08.2008 р., від 31.07.2008 р., від 30.06.2008 р., від 31.05.2008 р., від 30.04.2008 р., від 31.03.2008 р., від 29.02.2008 р., від 31.01.2008 р. (а.с. 99-110 т. І).

Згідно п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. З аналізу п.315 Наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України № 41 від 20.07.1998р., зареєстрованого у Мін'юсті 17.09.1998р. за № 576/3016 "Про затвердження типових документів", яким затверджено Перелік типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів документів, випливає, що акти виконаних робіт відносяться до первинних документів, які фіксують факти виконання господарських операцій і є підставою для записів бухгалтерського обліку та податкових записах.

Отже, акти прийому виконаних робіт є належними первинними документами та посвідчують належність виконання робіт за договорами.

ТОВ "Фешен Груп" є підприємством з іноземними інвестиціями, що зумовлює періодичну підготовку та подання інвесторам звітів за міжнародними формами та стандартами, проведення з ними консультацій з питань особливостей національного законодавства, в тому числі, але не виключно, податкового. Ці функції, згідно укладених договорів, були покладені на СПД-ФО ОСОБА_2, у зв'язку з відсутністю у головного бухгалтера Товариства досвіду складання звітності за міжнародними стандартами та формами.

Також у позивача відсутня штатна посада юрисконсульта, інспектора відділу кадрів, що підтверджується штатним розписом (а.с. 201-214 т. І), тоді як будь яке товариство потребує кваліфікованого юридичного супроводу, який надавала СПД-ФО ОСОБА_1

Отже, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс до валових витрат витрати, за вищезазначеними договорами про надання консультаційних та юридичних послуг, отриманих від приватних підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки послуги використовувалися їх в господарській діяльності. Таку позицію підтримує і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16.06.2011 р. по справі К-16953/08. Тому податкове повідомлення-рішення № 000502301 від 15.02.2011 року підлягає скасуванню.

Стосовно підстав для скасування податкового повідомлення - рішення № 000512301 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п 3.1.3 п. 3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з: вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

З метою оподаткування до експорту товарів також прирівнюється:

вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митного кордону України за договорами фінансового лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта фінансового лізингу лізингодавцю-нерезиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке вивезення пов'язане із припиненням дії зазначених договорів;

поставка товарів (супутніх послуг) з митної території України на територію безмитних магазинів;

передача товарів, оформлених у митному режимі експорту, під митний режим митного складу, для подальшого вивезення таких товарів з митної території України.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

П.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Законом передбачено, що у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції в тому числі з: поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, у тому числі виконання робіт по переробці давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Судом встановлено, що між ТОВ "Фешен Груп" укладено зовнішньоекономічний контракт про виробничу послугу №1 від 01.08.2003 року з компанією EINTEX LLP - Великобританія, що було викладено у новій редакції згідно угоди №1-07 від 03.01.2007 року (а.с. 148-162 т.І).

Згідно п.1.1. Контракту, Замовник (компанія EINTEX LLP) доручає, а Виконавець (TOB "Фешен Груп") приймає на себе обов'язок виконувати на території України роботи по виготовленню з давальницької сировини Замовника взуттєвої продукції (виробничої послуги).

Згідно п.1.2. Контракту, Виконавець надає послуги власними силами чи силами залучених ним третіх осіб.

На виконання умов Контракту, Позивач здійснює ввезення давальницької сировини та виготовлення з неї взуттєвої продукції (виробничої послуги), як власними силами, так і з залученням третіх осіб - ДП ЖВК №4 та TOB "Дзвін-1".

Підпунктами "а", "г" пункту 6.5 статті 6 ЗУ Про ПДВ визначено, що місцем поставки послуг вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку. У сфері діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування), місцем поставки є місце, де фактично надаються послуги.

Водночас припис пункту 6.5 статті 6 зазначеного Закону має ширший предмет регулювання, ніж припис пункту 6.2, який регулює застосування нульової ставки для супутніх послуг. Пункт 6.5 визначає оподаткування за місцем поставки всіх послуг, у той час як пункт 6.2 регулює оподаткування саме супутніх послуг. Тому пункт 6.2 статті 6 Закону про податок на додану вартість є спеціальною нормою, яка визначає додаткові випадки застосування нульової ставки податку на додану вартість саме для супутніх послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 15.09.95 р. № 327/95-ВР "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах"( далі -Закон № 327) під операцією з давальницькою сировиною розуміється операція з попередньої поставки сировини для її подальшої переробки (обробки, збагачення або використання) в готову продукцію за відповідну плату, а також за умови, що вартість давальницької сировини на кожному етапі переробки становить не менше 20 % загальної вартості готової продукції. Операції, що не передбачають попередньої поставки сировини для отримання готової продукції або якщо вартість сировини менше 20 % загальної вартості продукції, не вважаються операціями з давальницькою сировиною.

Та ж ст. 1 Закону № 327, як давальницьку сировину розглядає сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії.

Враховуючи зміст пункту "а" частини 2 статті 274 Митного кодексу України, вантажні, транспортні та страхові послуги є супутніми саме в тому разі, коли здійснюються до пункту перетину митного кордону України. Відтак, супутні послуги фактично надаються саме на митній території України, тому місцем їх поставки згідно з пунктом 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" є митна територія України. Однак в силу спеціальної норми пункту 6.2 цієї статті супутні послуги повинні оподатковуватися за нульовою ставкою незалежно від того, що місцем їх поставки є митна територія України.

Судом встановлено, що вивезення всієї виробленої продукції по договору (в тому числі і послуги по переробленню давальницької сировини) за межі митної території України здійснює позивач, доказом чого є відповідні вантажно-митні декларації (а.с. 173-250 т. 4; а.с. 1-250 т. 5; а.с. 1-214 т. 6), прості векселі з відміткою відповідача "погашено"(а.с. 215-250 т.І, а.с. 1-25т. ІІ) (тобто вивіз готової продукції та супутніх послуг зроблений позивачем).

Суд прийшов до висновку, що ставка оподаткування супутніх послуг повинна визначатися не на підставі загальної норми пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість", а згідно з пунктом 6.2 цієї статті. Відповідно до пункту 6.2 статті 6 цього Закону правовий режим оподаткування супутніх послуг за нульовою ставкою визначається не місцем їх поставки, а правовою природою таких послуг як супутніх.

Отже, визначено, що застосування нульової ставки оподаткування послуг можливо лише тоді, коли відбувся експорт товарів, стосовно якого супутні послуги, та не ставить право на застосування нульової ставки в від кількості переробників давальницької сировини.

Тому суд на підставі вищевикладеного прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 000512301 від 15.02.2011 року підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000092201 від 15.02.2011 року, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, код платежу 21081000, в розмірі 75611,21 грн. та №0000102201 від 15.02.2011 року, яким Позивачу нарахована сума грошового зобов'язання за платежем: штрафна санкція за порушення декларування, код платежу 21081000, в розмірі 680,00 грн., суд вважає, що його неправомірність підтверджується наступним.

Так, позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт про виробничу послугу №1 від 01.08.2003 року з компанією EINTEX LLP - Великобританія, що було викладено у новій редакції згідно угоди №1-07 від 03.01.2007 року (а.с. 148-162 т.І).

В п. 4.3 Контракту сторони узгодили порядок оплати за надану виробничу послугу, а саме, оплата за надану Виконавцем виробничу послугу Замовник здійснює в безготівковому порядку, банківським переказом на валютний рахунок Виконавця, в строк не пізніше 20 календарних днів с дати отримання ним готової продукції. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на валютний рахунок Виконавця (позивача).

На виконання умов Контракту протягом періоду з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року (період перевірки згідно акту №353/23-1/31945231/0110 від 04.02.2011 року) - Компанією EINTEX LLP було сплачено позивачу за надану виробничу послугу 2454715,18 Євро. Враховуючі умови Контракту та співпрацю з компанією EINTEX LLP - з серпня 2003 року (на дату перевірки це вже більше ніж 7 років), облік відвантаженої готової продукції та отриманих коштів за надану виробничу послугу ведеться позивачем та компанією EINTEX LLP по Контракту в цілому.

Так, станом на 30.09.2010 року (остання дата періоду, що перевірявся) поточний залишок заборгованості перед позивачем по Контракту становив 10707,94 євро по останній поставці 24.09.2010 року, що підтверджується карткою рахунку 362 Позивача за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року. (а.с. 24-42 т. УІІ).

Крім того, позивач отримав від компанії EINTEX LLP 03.07.2009 року - 65664,90 євро та 09.10.2009 року - 12208,95 євро (граничний термін розрахунків, що зазначений відповідачем на арк. 45 акту перевірки), що підтверджується карткою рахунку 362 Позивача за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року та, відповідно, спростовує заперечення відповідача на позов в цій частині.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач не надав жодних інших доказів, крім заперечень на позов, в підтвердження порушення позивачем термінів розрахунків у сфері ЗЕД, код платежу 21081000, в розмірі 75611,21 грн.

Враховуючі наведене, відповідно, відсутні підстави для нарахування Позивачу штрафної санкції за порушення декларування, код платежу 21081000, в розмірі 680,00 грн., щодо яких винесено податкове повідомлення-рішення №0000102201 від 15.02.2011.

Отже, суд вважає, що висновки, викладені в акті перевірки є невмотивованими, а податкові повідомлення рішення від 15.02.2011 р. №000502301, №000512301, №0000092201, №0000102201 неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно платіжних доручень № 2264, № 2265, № 2266, № 2267 від 23.02.2011 р. (а.с. 2-5) позивачем сплачений судовий збір в розмірі 13,60 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Отже, витрати понесені позивачем в розмірі 13,60 грн. слід відшкодувати Державного бюджету України.

Керуючись Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 15.02.2011 року №000502301, №000512301, №0000092201, №0000102201.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фешен Груп" 13,60 грн. понесених судових витрат.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: Т.В. Іваненко

Повний текст постанови виготовлено: 09 грудня 2011 р.