Рішення № 25120866, 03.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 5023/2309/12

вх. № 2309/12

Суддя господарського суду Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - ОСОБА_1, дов.№2-75д від 26.12.2011р.

представника відповідача - ОСОБА_2, дов.№ 01-62юр/7232 від 26.09.2011р.

розглянувши справу за позовом ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі ГПУ "Шебелинкагазвидобування", с. Ч.Донець

до АК "Харківобленерго", м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 101 841,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі ГПУ "Шебелинкагазвидобування", с. Ч.Донець звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - АК "Харківобленерго", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 101 841,39 грн., з яких: 99 866,83 грн. - сума основного боргу, 1434,18 грн. - пеня, 262,79 грн. - інфляційні, 227,58 грн. - 3% річних та просить покласти на відповідача судові витрати. Позивач мотивує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 3/14/09 від 14.09.2009р.

Ухвалою господарського суду від 24 травня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.06.2012р. о 10:00 год.

Ухвалами господарського суду від 07.06.2012р., 14.06.2012р. з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх матеріалів справи, розгляд справи відкладався.

У призначеному судовому засіданні 03.07.2012р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні 03.07.2012р. проти позовних вимог заперечував у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 03.07.2012р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

14.09.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3/14/09 про спільне використання технологічних електричних мереж, який згідно п. 10.4 діє з 14.09.2009 року до 31.12.2009 року і термін його дії продовжено до 31.12.2012 року (а.с.82-84).

Відповідно до умов договору позивач забезпечує технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує відповідач, а відповідач зобов`язується своєчасно сплатити вартість послуг власника мереж (позивача) з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги, відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та належним чином, надавав послуги відповідачеві за Договором з 01.01.2012 р. по 30.03.2012 р. в повному обсязі.

Факт надання послуг підтверджується документально матеріалами справи та щомісячними актами прийому-здачі виконаних робіт від 31.01.2012 р., 29.02.2012р., 30.03.2012р., підписаними сторонами Договору (а.с.16-18).

Відповідно до п. 7.3. договору, оплата послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється у десятиденний термін з дати отримання рахунку.

Рахунки були відправлені на адресу відповідача та отримані ним: за січень 2012р. - 06.02.2012р. вих. № 5-02-1357; за лютий - 06.03.2012р. вих. № 5-02-2626; за березень - 03.04.2012р. вих. № 5-02-3727.

Відповідно до п.8.2.1 спірного Договору, за внесення платежів з порушенням терміну, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідач в порушення умов договору оплату наданих послуг не провів, у зв'язку з чим протягом січня-березня 2012р. утворилась заборгованість в сумі 99866,83 грн., яка до теперішнього часу відповідачем не сплачена.

Таким чином, відповідно до розрахунку суми заборгованості з урахуванням пені, інфляційних, 3% річних у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання за договором № 3/14/09 про спільне використання технологічних електричних мереж від 14.09.2009р., відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 101841,39 грн.

25.04.2012р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату 101 841,39 грн. заборгованості (а.с. 21-22).

Станом на момент розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 174, 179 ГК України, ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до cт. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, ненадання відповідачем суду доказів про погашення боргу, суд знаходить позовні вимоги в межах суми основного боргу у розмірі 99 866,83 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Оскільки на час звернення з відповідним позовом до суду, заборгованість відповідача дорівнювала 99 866,83 грн., вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 227,58 грн. та 262,79 грн. інфляційних витрат, станом на 25.04.2012р., відповідають нормам чинного законодавства та підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунки перевірено судом) (а.с.44-45).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення платежів за договором № 3/14/09 про спільне використання технологічних електричних мереж від 14.09.2009р., позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 25.04.2012р. склала 1 434,18 грн., що підтверджується розрахунком суми пені, який міститься в матеріалах справи (а.с.43-44).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 627, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго", (61037, м.Харків, вул. Плеханівська,149, код ЄДРПОУ 00131954) на користь Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (64250, Харківська область, Балаклійський район, смт. Червоний Донець, вул. Жовтнева,9, код ЄДРПОУ 00153146) основний борг в сумі 99866,83 грн., пеню в сумі 1434,18 грн., інфляційні в сумі 262,79 грн., 3% річних в сумі 227,58 грн., судовий збір в сумі 2036,83 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 06.07.2012р.

Суддя Пономаренко Т.О.

справа № 5023/2309/12