Постанова № 25120859, 06.07.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.07.2012 р. справа №5006/29/25пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників сторін: від позивача: Бугай В.М. -наказ. від відповідача:не з'явився.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант»м.Маріуполь Донецької областіна рішення господарського судуДонецької області від24.04.2012р. по справі№5006/29/25пд/2012 (суддя Гассій О.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс»м.Маріуполь Донецької областідо Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант»м.Маріуполь Донецької областіпровизнання правочину недійсним

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант»м.Маріуполь Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант»м.Маріуполь Донецької області про визнання недійсним правочину, оформленого шляхом видачі Товариством з обмеженою відповідальності «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс»в адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» листів №1306/1 від 13.04.2011р., №1403 від 13.05.2011р., гарантуючих перерахування сум компенсації переведеним працівникам в розмірі 5 836 566 грн. 13 коп. на розрахунковий рахунок ТОВ «Ейч Ар Гарант»в строк до 08.06.2011р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.04.2012р. по справі №5006/29/25пд/2012 (суддя Гассій О.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант»задоволені та визнано недійсною угоду (правочин), оформлену шляхом видачі на адресу відповідача листів № 1306/1 від 13.04.2011 р., № 1403 від 13.05.2011р., згідно з якою у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс»м. Маріуполь виникло зобов'язання перерахувати на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант»м. Маріуполь суму компенсації невикористаних днів щорічної відпустки працівникам, переведеним на роботу до ТОВ «Ейч Ар Гарант». З Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс»стягнуто витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073 грн. 00 коп.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 24.04.2012р. по справі №5006/29/25пд/2012 не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, визнання встановленими недоведені позивачем обставини та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи.

Заявник апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції невірно визначено правовий статус грошових коштів, які підлягають перерахуванню на рахунок ТОВ «Ейч Ар Гарант»як компенсація відпусток переведеним працівникам -майно ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», оскільки вважає, що такі грошові кошти є або власністю працівника, або власністю нового підприємства, куди переведено працівника у відповідності до ч.3 ст. 83 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про відпустки» і висновок суду призвів до безпідставного застосування судом норм п. 7.4.3 Статутів ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс». Також апелянт зазначає, що прийнятий судом як належний доказ протокол загальних зборів учасників ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс»№10 не має належної юридичної сили внаслідок неповідомлення учасника товариства про загальні збори, ненадання йому інформації про повістку денну і є порушенням норм п. 4.2 «а», п. 7.3.9 Статуту товариства, ч. 5 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства». Крім того скаржник вважає, що при розгляді судом листа позивача від 09.06.2011р. та листа про відкликання від 11.08.2011р. було невірно застосовано положення глави 50 Цивільного кодексу України, ст. 202 глави 22 Господарського кодексу України. ТОВ «Ейч Ар Гарант»зазначає порушення норм ст. 181 Господарського кодексу України, а саме відсутність наміру адресатів до укладання господарського договору та не врахування судом факту прийняття ТОВ «Ейч Ар Гарант»виконання переданого обов'язку. Також заявник апеляційної скарги вважає, що при дослідженні поданих позивачем у якості доказів наказів про звільнення не враховано, що форма наказів є типовою і не вбачає включення відомостей про розрахункові суми, окрім сум вихідної допомоги; судом безпідставно зазначено про можливість виконання ТОВ «Ейч Ар Гарант»переданого обов'язку лише за умови надходження коштів від ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», а не за рахунок власних коштів, що суперечить положенням законодавства про виконання обов'язку третьою особою.

Позивач через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. У судових засіданнях представник позивача підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.06.2012р. підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Через канцелярію суду відповідач надав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, яке судова колегія вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ТОВ «Ейч Ар Гарант»не довело неможливість подання вказаних доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, виходячи зі змісту ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того пояснення працівників відповідача, які не викликались до судового засідання в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України не є доказами, тобто фактичними даними, в розумінні ст.ст. 32, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, предмет та підстави позову судова колегія дійшла наступного.

Обґрунтовуючи позов про визнання угоди (правочину) недійсною, позивач посилається на те, що її укладено всупереч вимогам чинного законодавства України, а саме: ст. 83 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 92, 207 Цивільного кодексу України, а також пункту 7.4.3 Статуту ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», що є підставою для визнання її недійсною відповідно до ч.1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Виходячи з наведеного, позивач вважає порушеним своє право і охоронювані законом інтереси направленням листів №1306/1 від 13.04.2011р. та №1403 від 13.05.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2011 року на адресу ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс»надійшов лист ТОВ «Ейч Ар Гарант»№1/1 від 12.04.2011р., яким відповідач повідомив позивача про те, що для виконання господарських договорів з підприємствами-замовниками йому необхідний персонал певної кваліфікації, наявний в штаті ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс». За результатами проведених ТОВ «Ейч Ар Гарант»попередніх заходів, відповідач просив позивача розглянути питання про переведення в штат ТОВ «Ейч Ар Гарант»працівників ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс»згідно з додатками.

Директор ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс»Лук'яненко О.О. у відповідь на вказане вище звернення, направив на адресу відповідача лист №1306/1 від 13.04.2011р., в якому не заперечував проти звільнення працівників, зазначених у додатку до листа № 1/1 від 12.04.2011р., за умови їх волевиявлення та з дотриманням всіх процедур, передбачених чинним законодавством про працю. Вказаним листом позивач також гарантував перерахування на розрахункові рахунки ТОВ «Ейч Ар Гарант»грошових коштів (компенсації відпусток працівникам, що звільняються) в разі подання ними відповідних заяв.

У додаток до листа ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс»№ 1306/1 від 13.04.2011р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист № 1403 від 13.05.2011 р., за підписом директора ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс»Лук'яненко О.О., відповідно до якого, з метою виконання зобов'язань по переведенню робітників до ТОВ «Ейч Ар Гарант»направлено список робітників, якими були подані заяви (згідно ст. 83 КЗпП України) на перерахування належних їм сум компенсації відпустки на рахунок ТОВ «Ейч Ар Гарант»(станом на 13.05.2011р). Зазначеним листом ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс»гарантувало сплату сум компенсації, належної робітникам які переводяться, розрахованої станом на день звільнення та підлягаючої перерахуванню на рахунок ТОВ «Ейч Ар Гарант»згідно ст. 116 КЗпП України у строк до 08.06.2011р.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, дійшов висновку про те, що сторонами по справі був вчинений правочин, оскільки мають місце зобов'язальні (договірні) правовідносини, які виникли саме з обміну листами № 1306/1 від 13.04.2011 року, № 1403 від 13.05.2011р. щодо перерахування на рахунок відповідача сум компенсацій невикористаних днів щорічної відпустки працівникам, яких було звільнено у квітні-травні 2011р. за переведенням на роботу до ТОВ «Ейч Ар Гарант»в порядку п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Апеляційний господарський суд не може погодитись із зазначеним висновком з огляду на наступне.

Цивільний кодекс України закріплює відкритий (орієнтовний) перелік юридичних фактів, які визнаються підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Використаний ст. 11 Цивільного кодексу України термін «цивільні права та обов'язки» охоплюється поняттям суб'єктивного цивільного права як належної певній особі правової можливості певної поведінки особи, захист якої гарантовані державою.

Посилаючись на ч. 2 п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України, господарський суд не врахував, що за змістом ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільно-правові юридичні факти виступають підставами будь-яких цивільних прав та обов'язків.

Водночас відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є таким юридичним фактом, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків. Такі права й обов'язки реалізуються в межах цивільного правовідношення і вони є відповідно його складовими елементами.

Правочин як юридичний факт є лише однією з підстав виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, передбачених законом. Правочинам, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків притаманне правомірне вольове вчинення особою, яка має належний статус суб'єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб.

Правомірність правочину означає, що він не містить порушень відповідних вимог закону, загальних та спеціальних законодавчих заборон.

Вольова спрямованість правочину характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи, що реалізується через відповідну об'єктивно виражену форму виявлення, яка має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку. Тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії (вчинки) особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Тобто, на ряду з іншими ознаками наявності правочину, законодавець визначає також волевиявлення особи, спрямоване на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.

Згідно ч. 3 ст. 83 Кодексу законів про працю України, у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

Зазначена норма регулює правовідносини підприємства та робітника, а не підприємства, з якого робітник звільнився та підприємства, на яке перевівся.

Стаття 1 Кодексу законів про працю України визначає, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників.

Зміст оспорюваних листів щодо переведення працівників на інше підприємство та обіцянку перерахування їм компенсації за невикористані відпустки не визначає та не порушує будь-яких прав та зобов'язань підприємств, які є сторонами у справі. Зазначений обов'язок випливає саме з приписів Кодексу законів про працю України.

Крім того, висновок суду щодо укладення між сторонами договору у спрощений спосіб, суперечить приписам ст.ст. 626, 628 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З наведеного вбачається, що листами №1306/1 від 13.04.2011р. та № 1403 від 13.05.2011р. не визначено зобов'язальних відносин між юридичними особами з якої звільнено і на яку прийняті працівники.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вищевикладене, підстава позову - укладення угоди (правочину) всупереч вимогам чинного законодавства України, а саме: ст. 83 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 92, 207 Цивільного кодексу України, а також пункту 7.4.3 Статуту ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», не може тягнути визнання правочину недійсним, в тому числі з підстав, визначених у позові.

Також є неправомірним посилання як позивача, так і відповідача на факти, встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 08.09.2011р. по справі №24/104, оскільки вказане судове рішення не набрало законної сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант»м.Маріуполь Донецької області підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2012р. у справі №5006/29/25пд/2012 скасуванню.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант»м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2012р. у справі №5006/29/25пд/2012 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2012р. у справі №5006/29/25пд/2012 -скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс»м.Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант»м. Маріуполь Донецької області про визнання угоди недійсною відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс»(вул. Київська, б. 53, кв. 49, м. Маріуполь, Донецька область, 87503, код ЄДРПОУ 35455697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант»(пров. Банний, б. 2, м.Маріуполь, Донецька область, 87505, код ЄДРПОУ 37598904) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 536 грн. 50 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

Н.М. Принцевська

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСДО