Рішення № 25120838, 02.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2012 р. Справа № 5023/2155/12 (н.р. 5023/7474/11)

вх. № 2155/12 (н.р. 7474/11)

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Іваницька О.П.

відповідача - Падалко Т.В.

третьої особи - ОСОБА_3, довіреність № д-017/2012 від 11.06.12,

розглянувши справу за позовом Концерну "Техвоєнсервіс", м. Київ

до Державного підприємства "Харківський завод спеціальних машин", м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний концерн "Укроборонпром", м. Київ

про стягнення 323240,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Техвоєнсервіс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" про стягнення 432019,50 грн., з яких 323240,00грн. - заборгованості по сплаті внесків, 108779,50грн. - інфляційних збитків. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем, який є учасником Концерну "Техвоєнсервіс" свого зобов'язання щодо сплати 2% внесків на утримання концерну за період ІІ-го півріччя 2008 року по І-й квартал 2011 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.10.2011 року у справі № 5023/7474/11 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Державного підприємства "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" на користь Концерну "Техвоєнсервіс" заборгованість зі сплати внесків за період з 2-го кварталу 2008 року по 1-й квартал 2011 року у сумі 323240,00 грн., інфляційні збитки за період з липня 2008 року по липень 2011 року в сумі 108779,50грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року у справі № 5023/7474/11 рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2011 року у справі № 5023/7474/11 про стягнення 108779,50 грн. інфляційних, 1087,80 грн. державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 58,00 грн. скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 108779,50 грн. інфляційних відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін; стягнуто з Концерну "Техвоєнсервіс" на користь Державного підприємства "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1087,80 грн. за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2012 року рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2011 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року в частині стягнення заборгованості по сплаті внесків в сумі 323240,00 грн. скасовані, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В інший частині постанова Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року у справі № 5023/7474/11 господарського суду Харківської області залишена без змін.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 25.06.2012 року до 14:00 години 25.06.2012 року та з 25.06.2012 року до 11:45 години 02.07.2012 року.

06.06.2012 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази по справі.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

25.06.2012 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання в якому він просить суд здійснювати фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів.

Суд долучає надане клопотання до матеріалів справи та задовольняє його як таке, що відповідає нормам діючого законодавства. Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду". Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер СІСХ - 07579.

25.06.2012 року до господарського суду від представника відповідача до суду надійшло клопотання, в якому він просить суд витребувати у позивача оборотно-сальдові відомості Концерну "Техвоєнсервіс" за 2008 - 1 півріччя 2011 року; балансів Концерну "Техвоєнсервіс" за 2008- 1 півріччя 2011 року; первинні приходно-витратні документи, на підставі яких заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 323240,00 грн. відображена в оборотно-сальдових відомостях та балансів Концерну "Техвоєнсервіс" за 2008 - 1 півріччя 2011 року; оригінали протоколів засідання Правління Концерну "Техвоєнсервіс" за 2005 - 1 півріччя 2011 року; книги обліку протоколів засідання Правління Концерну "Техвоєнсервіс" за 2005 - 1 півріччя 2011 року.

Суд, дослідивши надане клопотання, вислухавши представників сторін, долучає його до матеріалів справи та відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 38 ГПК України, сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Суд вважає, що дана заява є необґрунтованою, оскільки відповідачем не вказано обставини, які можуть підтвердити ці докази та яке значення для справи матиме цей доказ, крім того обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

25.06.2012 року до господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі.

Суд, дослідивши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.

25.06.2012 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

02.07.2012 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання в якому він просить суд здійснювати фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів.

Суд долучає надане клопотання до матеріалів справи та зазначає, що клопотання позивача про здійснення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів вже було задоволено судом та розгляд справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду". Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер СІСХ - 07579.

02.07.2012 року до господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі та додаткові докази.

Суд, дослідивши надані пояснення та докази, долучає їх до матеріалів справи.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Концерн "Техвоєнсервіс" (позивач) (далі - Концерн) є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, створеним на підставі наказу Міністра оборони України № 309 від 07.06.2005р., і належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Відповідно до пункту 1.4 статуту Концерну, зареєстрованого Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 12.05.2006 року, до його складу входять підприємства - учасники, у тому числі державне підприємство "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" (відповідач).

Згідно положень ст.ст.118, 120, 123 Господарського кодексу України, об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання підприємств є юридичною особою. Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Пункт 7.4. статуту Концерну передбачає, що джерелами формування майна Концерну є, між іншим, внески учасників.

Згідно пунктів 8.2., 8.3, 8.4 статуту Концерну, джерелами формування фінансових ресурсів концерну є безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити, а також відрахування учасників та інші джерела. Витрати на утримання Концерну покриваються за рахунок доходу, одержаного в результаті його самостійної господарської діяльності та відрахувань від чистого доходу учасників. Джерелом коштів на оплату праці концерну є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності та відрахувань від доходів учасників.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 статуту Концерну, управління його оперативною діяльністю здійснює правління Концерну і генеральний директор Концерну. Рішення правління Концерну з питань, віднесених статутом до його компетенції, приймаються простою більшістю голосів і вводяться в дію наказами (іншим розпорядчим документом) генерального директора. Правління на своїх засіданнях, зокрема, затверджує за поданням генерального директора Концерну пропозиції про встановлення розміру відрахувань учасниками на утримання Концерну та на провадження ним статутної діяльності.

Згідно рішення №1 засідання правління Концерну від 26.08.2005 року та постанови правління Концерну від 26.08.2005 року встановлено щомісячний відсоток відрахувань учасників Концерну на його утримання в розмірі 4% від чистого доходу поточного року.

Враховуючи скрутне фінансово-економічне становище підприємств-учасників Концерну, генеральний директор Концерну листом №225/к/26 від 26.09.2005 року запропонував встановити щомісячний відсоток відрахувань від учасників Концерну на його утримання в розмірі 2% від чистого доходу поточного року.

25.10.2007 року прийнято рішення № 7 правління Концерну, відповідно до п. 10 якого учасники Концерну погодились забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період. Вказане рішення було підписано керівниками учасників Концерну без зауважень та заперечень, в тому числі і від імені відповідача директором Павленко В.О.

Наказом генерального директора Концерну № 220-АГД від 26.10.2007 року введено в дію рішення Правління Концерну № 7 від 25.10.2007 року, відповідно до пункту 10 якого, учасники Концерну взяли на себе зобов'язання забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період.

18 квітня 2011 року відповідач звернувся до позивача із заявою за № 205 про вихід зі складу Концерну, яка була розглянута та задоволена рішенням Концерну № 15 про вихід окремих підприємств учасників Концерну зі складу Концерну "Техвоєнсервіс" від 28.04.2011 року.

Згідно копій звітів про фінансові результати відповідача, ним був отриманий чистий дохід: у 2-му півріччі 2008 року - 5678000,00 грн., 2 % від якої становлять 113560,00 грн.; у 2009 році - 2115,000,00 грн., 2% від якої становлять 42300,00 грн.; у 2010 році - 8087000,00 грн., 2% від якої становлять - 161240,00 грн.; у 1 кварталі 2011 року - 282000,00 грн., 2 % від якої становлять 5640,00 грн. Відповідно 2% від суми чистого доходу становлять 323240,00 грн.

Відповідачем, на вимогу господарського суду, був наданий Аудиторський звіт № 18-20/53 від 10.12.2010 року КРУ в Харківській області про результати фінансового аудиту фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" за 2007-2009 роки та 1 півріччя 2010 року.

Суд вважає доводи відповідача про те що, в акті перевірки КРУ, розмір заборгованості перед Концерном "Техвоєнсервіс" згідно акту звірки взаєморозрахунків № 386 від 16.04.2012 р. не знайшов відображення та не відповідає даним бухгалтерського обліку та фінансової звітності такими, що не мають юридичного значення доказу для даної справи.

Відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків - це документ, за яким бухгалтери підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій. Ніяких прав та обов'язків не виникає для сторін, тобто функція акту звірки взаєморозрахунків носить суто інформаційний характер.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2010 року у справі №17/717 суд дійшов таких висновків з питання використання у якості доказу акту звірки: "чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст.ст. 9,10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами -договором, накладними, рахунками тощо.

Підписання акту не впливає на майновий стан сторін, не призводить до змін в суті операції, ніяких прав та обов'язків у сторін внаслідок звіряння розрахунків між ними не виникає, тобто функція акту звірки розрахунків носить суто інформаційний характер.

Первинним документом, з якого витікає обов'язок відповідача сплачувати Концерну "Техвоєнсервіс"2 % внесків є Рішення № 1 Правління від 26.08.2005 року та Рішення № 7 Правління від 25.10.2007 року, що прийняті та оформлені у відповідності з господарським кодексом України та Статутом Концерну "Техвоєнсервіс". Відсутність у відповідача в регістрах бухгалтерському обліку суми заборгованості, згідно акту звірки взаєморозрахунків № 386 від 16.04.2012р., не звільняє його від зобов'язання та обов'язку щодо сплати заборгованості перед позивачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов висновку про виникнення у відповідача зобов'язання щодо сплати позивачу внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період, внаслідок підписання відповідачем без зауважень і заперечень рішення Правління Концерну № 7 від 25.10.2007 року.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 323240,00 грн. заборгованості по внесках є обґрунтованими, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський завод спеціальних машин" (61045, м. Харків, вул. Дербентська, 109, код ЄДРПОУ 07904041, р/р 26002010425551 у ПАТ "Укрсоцбанк" м. Харкова, МФО 300023) на користь Концерну "Техвоєнсервіс" (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 33689867, р/р 26003004691001 у ПАТ "КБ "Акордбанк" м. Києва, МФО 380634) - 323240,00 грн. заборгованості, 3232,40 грн. державного мита та 176,58 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 липня 2012 року

Суддя Погорелова О.В.