Рішення № 25120751, 03.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 5023/2604/12

вх. № 2604/12

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.07.2012 року

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ловис" Лімітед, м. Харків

про стягнення 32 265,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 32265,63 грн., у тому числі 9026,11 грн. пені, 1746,92 грн. 3 % річних, 21492,60 грн. штрафу, що нараховані за неналежне виконання відповідачем зобов"язань за договором № 12 поставки товару, укладеним між сторонами 01.01.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов. 03.07.2012 року позивач надав до суду інформацію о наявності відкритих поточних рахунків.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Ловис" Лімітед укладений договір поставки № 12, за яким позивач взяв на себе зобов'язання з поставки товарів народного споживання, а відповідач зобов'язався приймати даний товар та здійснювати за нього сплату.

У відповідності з п.1.1 Договору позивач зобов'язувався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити на умовах, визначених Договором, товари народного споживання, а саме тютюнові вироби, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в видаткових накладних.

Згідно з п. 3.1. Договору сплата поставленого товару здійснювалась на підставі наданої позивачем відстрочки платежу, який не повинен перевищувати 7 (семи) календарних днів.

Вимогами ч. 1 ст. 216 ГК України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Однак, відповідачем обов`язки щодо своєчасної сплати не виконувались, що призвело до нарахування з боку позивача штрафних санкцій, передбачених Договором та діючим законодавством України.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому право на неустойку, згідно частини 1 статті 550 вказаного кодексу, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з п. 5.2 договору за порушення строків оплати, вказаних в п. 3.1. договору, Покупець (відповідач) сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки, без обмежень по нарахуванню штрафних санкцій.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені у розмірі 9026,11 грн., який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У відповідності до п. 5.3 договору у разі прострочки однією із сторін за договором своїх зобов"язань більше ніж на 30 днів, винна сторона сплачує штраф у розмірі 10 % від суми невиконаного в строк зобов"язання.

Позивачем наданий обгрунтований розрахунок штрафу, розмір якого складає 21492,60 грн..

За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 9026,11 грн. пені та 21492,60 грн. штрафу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних та річних. За таких обставин, вимога позивача про стягнення 21746,92 грн. 3 % річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ловис" Лімітед (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, код 21216678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка" (62332, Харківська обл., м. Дергачі, вул. Ворошилова, буд. 7, Код ЄДРПОУ 22678151) 9026,11 грн. пені, 1746,92 грн. 3 % річних, 21492,60 грн. штрафу, 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений 04.07.2012 року.

Суддя Присяжнюк О.О.