Рішення № 25120544, 03.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.12 Справа № 5015/2400/12

Господарський суд Львівської області в складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Сихівського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів,

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військова частина А-0284, м. Львів,

про: стягнення 1 844 715 грн. 23 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 13 101 грн. 11 коп. трьох відсотків річних, 4 992 грн. 27 коп. інфляційних втрат, 50 410 грн. 26 коп. пені та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від прокурора: Татарин Ю.Б. (посвідчення від 30.07.2009 року № 101),

Від позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: ОСОБА_3 -представник (довіреність в матеріалах справи).

Від третьої особи: не з'явився.

Прокурору та сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор та сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Сихівського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військової частини А-0284 про стягнення 1 844 715 грн. 23 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 13 101 грн. 11 коп. трьох відсотків річних, 4 992 грн. 27 коп. інфляційних втрат, 50 410 грн. 26 коп. пені та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 14.06.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.07.2012 року, про що прокурор та сторони були належно повідомлені під розписку: прокурор: 18.06.2012 року рекомендованою поштою № 79070 0309467 8, позивач: 18.06.2012 року рекомендованою поштою № 79040 0354020 2, відповідач: 19.06.2012 року рекомендованою поштою № 79016 0232878 6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 19.06.2012 року рекомендованою поштою № 79026 0336040 0 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Прокурор в судове засідання 03.07.2012 року з'явився.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії -у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав Відзив на позовну заяву (вх. № 14411/12), у якому просить суд у зв'язку з тим, що відповідач є неприбутковою організацією та фінансується виключно за кошти Державного бюджету, зменшити розмір пені за даним позовом.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, хоча 19.06.2012 року була належно повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується долученим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 79026 0336040 0 (докази в матеріалах справи).

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 05506460, знаходиться за адресою: 79040, Львівська область, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ серії АЄ №468935, Витягом з ЄДРПОУ серії АЄ №468919 та Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРПОУ серії АА №292411 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 07638027, знаходиться за адресою: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 3-А, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ від 24.02.2012 року № 13147367, Довідкою ГУОП Генерального штабу Збройних сил України з ЄДРПОУ № 1/06 (докази в матеріалах справи).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військова частина А-0284 є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 08474967, знаходиться за адресою: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 88 (докази в матеріалах справи).

01.10.2003 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго»(надалі - позивач, енергопостачальна організація, кредитор) та Військовою частиною А-0284 (надалі -третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, споживач, боржник) укладено договір №5046/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за цим договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає статтям 207, 208 ЦК України, а в силу статті 204 ЦК України є правомірним правочином.

Відповідно до пункту 1 договору, енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Умови і порядок постачання теплової енергії передбачено розділом 2 договору.

У розділі 3 договору сторони передбачили права та обов'язки споживача.

Так, зокрема, п. 3.2.2. договору передбачено, що покупець зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розділом 4 сторони передбачили права та обов'язки теплопостачальної організації.

Порядок обліку теплової енергії визначений у розділі 5 договору, а розділом 6 договору передбачено порядок розрахунків.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.3. договору споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Розділом 7 договору передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань, крім випадку письмової відмови сторони.

Так, відповідно до пункту 7.2.3. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2004 року.

Відповідно до пункту 10.4. договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін.

Позивач свої зобов'язання за даним договором виконав, в період з липня 2011 року по квітень 2012 року включно надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії та приєднаного теплового навантаження на суму 1 844 715 грн. 23 коп. (розрахунок заборгованості в матеріалах справи).

Споживач своїх зобов'язань за договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1 844 715 грн. 23 коп. (докази в матеріалах справи).

Таким чином, сума основної заборгованості споживача перед енергопостачальною організацією становить 1 844 715 грн. 23 коп., станом на день розгляду справи доказів погашення боргу сторонами суду не подано.

15.07.2007 року між ЛМКП «Львівтеплоенерго», КЕВ міста Львова та ВЧ А-0284 укладено Договір поруки б/н (надалі -договір поруки), за умовами якого Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова (надалі -відповідач, поручитель) у відповідності до статей 553, 554 ЦК України зобов'язався повністю відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по оплаті згідно з договором про постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 року № 5046, укладеним між кредитором і боржником.

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за цим договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає статтям 207, 208 ЦК України, а в силу статті 204 ЦК України є правомірним правочином.

Станом на час розгляду справи в судовому засіданні доказів розірвання або визнання недійсним договору поруки сторонами тат третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача суду не заявлено та не подано.

Пунктом 2 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань по оплаті за розрахунковий період згідно з договором, вказаним у пункті 1 договору поруки, протягом одного дня, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором в межа суми боргу за спожиту поручителем теплову енергію, за пеню, перевищення договірного тепло споживання тощо, шляхом перерахування коштів на розподільчий та поточний рахунки кредитора у відповідності до вимог пункту 5.1. договору.

Згідно пункту 3 договору поруки зобов'язання поручителя за договором поруки вважаються виконаними після зарахування банківських коштів на відповідні рахунки, після чого поручитель набуває всіх прав кредитора по відношенню до боржника в розмірі суми перерахованих коштів, що підтверджується підписанням щомісяця актів виконання договору поруки.

Відповідно до пункту 5 договору поруки він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2007 року, з правом пролонгації на умовах, визначених вимогами чинного цивільного законодавства України.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною першою статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини другої статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 1 844 715 грн. 23 коп.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з господарського договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2003 року № 5046/Р.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 цієї статті), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а виходячи з вимог ст. 219 ГК України, за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 50 410 грн. 26 коп., яка нарахована відповідно до пункту 7.2.3. договору (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідач у своєму відзиві (вх. № 14411/12) просить суд у зв'язку з тим, що КЕВ міста Львова є неприбутковою бюджетною організацією, фінансується виключно за кошти Державного бюджету та у зв'язку з невчасним надходженням коштів з Державного бюджету на рахунки відповідача зменшити розмір пені за даним позовом.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України Господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача з 50 410 грн. 26 коп. на 50 відсотків і стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення оплати спожитої теплової енергії в розмірі 25 205 грн. 13 коп.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 13 101 грн. 11 коп. трьох відсотків річних та 4 992 грн. 27 коп. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України (розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат в матеріалах справи).

Щодо звернення з позовом до господарського суду Прокурора Сихівського району міста Львова, то слід зазначити наступне.

На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру»та частиною другою статті 2 ГПК України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року, інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.

Враховуючи те, що термін «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та сторін, оглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально обґрунтований та підлягає до задоволення частково.

Судові витрати: прокурор за даним позовом судового збору не сплачував, оскільки, відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.

Таким чином суд дійшов висновків, що судові витрати слід покласти на відповідача та стягнути їх в дохід Державного бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 22, 29, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 77, 80, 82 - 85, 116-117 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 3-А; код ЄДРПОУ 07638027) на користь стягувача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(79040, Львівська область, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1; код ЄДРПОУ 05506460) 1 844 715 грн. 23 коп. суми заборгованості за спожиту теплову енергію, 25 205 грн. 13 коп. пені, 4 992 грн. 27 коп. інфляційних втрат та 13 101 грн. 11 коп. трьох відсотків річних.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

4. Стягнути з боржника: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 3-А; код ЄДРПОУ 07638027) на користь Державного бюджету України 38 264 грн. 38 коп. судового збору.

5. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

03.07.2012 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.