Рішення № 25120393, 25.06.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2012 р. Справа № 4/071-12

Суддя Щоткін О.В., розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ

до Військової частини А-0473, смт. Дівички-1, Переяслав -Хмельницький р-н

про стягнення 11 078, 05 грн.

за участю представників:

від позивача -ОСОБА_1 -предст., дов. № 1953 від 30.12.2011р.

від відповідача -не з'явився.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Військової частини А-0473 (відповідач) про стягнення 11 078, 05 грн., яка складається з 9 454, 15 грн. суми боргу за Договором 127/13 від 01.12.2010 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, 501, 07 грн. інфляційних втрат, 400, 18 грн. 3% річних та 722, 65 грн. пені.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач, з метою забезпечення позову та виконання судового рішення, просив суд накласти арешт на грошові суми та майно відповідача.

Розглянувши дану вимогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 1.1 Інформаційного листа ВГСУ "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.06р. №01-8/2776 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття таких запобіжних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Однак, позивачем не подано суду належних доказів в обґрунтування вказаного клопотання з посиланням на підстави, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів. Крім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.06.2012 р. у справі №4/071-12 було порушено провадження та призначено до розгляду на 25.06.2012 р.

25.06.2012 р. відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103234049295 від 21.06.2012р., наявне в матеріалах справи, вимоги суду, викладені в ухвалі від 13.06.2012 не виконав, витребувані документи, в тому числі, відзив на позов, до суду не надіслав.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

25.06.2012р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

01.12.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укртелеком"), (балансоутримувач) та Військовою частиною А-0473 Міністерства оборони України (користувач) було укладено Договір № 127/13 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт будівлі (будівля), що знаходиться за адресою: Київська область, м. Переяслав -Хмельницький, а також утримання прибудинкової території, а користувач бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно займаної ним площі в цій будівлі та прибудинкової території - 0, 54 м2.

У відповідності до п. 2.1. договору, розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, утримання допоміжних приміщень будівлі та прибудинкової території залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача. Розмір щомісячної плати визначено в додатку № 2 до даного договору.

Додатком № 2 до договору №127/13 від 01.12.2010 р. визначено зведений розрахунок експлуатаційних витрат та комунальних платежів для приміщення, займаного користувачем, згідно з яким вартість наданих позивачем послуг за місяць, включаючи ПДВ, становить 475, 12 грн.

Як зазначає позивач, за період з січня 2011р. по травень 2012р. (включно) ним було надано відповідачеві послуг на загальну суму 9 454, 15 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (надання послуг) в період з січня 2011 р. по травень 2012 р., зобов'язання по оплаті яких відповідач не виконав, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 9454,15 грн.

До того ж, за словами позивача, в порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 854/05 від 16.06.2011 р. про сплату суми боргу, яка існувала на той час.

У відповіді на претензію відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем в період з 01.01.2011р. по 01.06.2011р. у розмірі 2 572, 64 грн., однак зазначив про відсутність можливості погашення заборгованості з підстав неналежного фінансування зі сторони Міністерства оборони України.

Враховуючи наявність заборгованості, а також визнану претензію, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором № 127/13 за період з січня 2011р. по травень 2012р. в розмірі 9454,15 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до п. 2.4. договору, у додатку № 2 встановлені орієнтовані суми витрат. Щомісячна плата за комунальні послуги є змінною в залежності від фактичних витрат понесених балансоутримувачем згідно наданих розрахунків на оплату спожитих комунальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані відповідачеві послуги за договором № 127/13 від 01.12.2010р. на загальну суму 8843,70 грн. за період з січня 2011р. по квітень 2012р., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (надання послуг), а саме: № 28 від 31.01.2011 р.; № 51 від 28.02.2011 р.; № 84 від 31.03.2011 р.; № 112 від 30.04.2011 р.; № 166 від 30.06.2011 р.; № 199 від 31.07.2011 р.; № 227 від 31.01.2011 р.; № 250 від 30.09.2011 р.; № 281 від 31.10.2011 р.; № 306 від 30.11.2011 р.; № 335 від 30.12.2011 р.; № 19 від 31.01.2012 р.; № 48 від 29.02.2012 р.; №78 від 20.03.2012 р.; № 107 від 28.04.2012 р., які скріплені печатками сторін та завірені підписами їх повноважних представників.

Враховуючи те, що позивачем не підтверджено факту надання відповідачеві послуг в травні 2012 р. та не надано суду акт виконаних робіт за вказаний місяць, складений та підписаний сторонами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 9454,15 грн. боргу за період з січня 2011р. по травень 2012р. (включно) підлягають частковому задоволенню у розмірі 8 843, 70 грн. за період з січня 2011р. по квітень 2012р. (включно).

Крім того, позивач надав суду акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2012 р., з якого вбачається, що відповідач також визнав за собою заборгованість в період з січня 2011 р. по квітень 2012 р. на загальну суму 8 843, 70 грн.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи матеріали справи, а також зважаючи на те, що відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості за договором № 127/13 від 01.12.2010р., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 8843, 70 грн. за надані позивачем послуги в січні 2011р.- квітні 2012р. В частині стягнення боргу в розмірі 610,85 грн. за травень 2012р. суд відмовляє.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 722, 65 грн. пені за останні шість місяців, що передували зверненню до суду.

Згідно п. 4.2 договору, за несвоєчасне перерахування оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором, користувач сплачує балансоутримувачу пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи норми чинного законодавства щодо нарахування неустойки, п. 4.2 договору, а також відсутність доказів щодо здійснення робіт та надання послуг за травень 2012р., суд здійснив власний розрахунок пені від кожного акту окремо, без врахування акту за травень 2012р. та встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 722, 65 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 554,00 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 501, 07 грн. інфляційних втрат та 400, 18 грн. 3% річних.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, інфляційні втрати складають 501, 07 грн. та 400, 18 грн. 3% річних. Відповідно до перерахунку суду, а також з урахуванням кожного акту окремо та терміну здійснення оплати (без врахування акту за травень 2012р.), суд встановив, що заявлені позивачем до стягнення 501, 07 грн. інфляційних втрат та 400, 18 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 53, 84 грн. та 217, 38 грн. відповідно.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 843, 70 грн. боргу, 53, 84 грн. інфляційних втрат, 217, 38 грн. 3% річних та 554 грн. пені, загалом 9 668,92 грн. В іншій частині позову суд відмовляє.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються судом пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з військової частини А-0473 (08401, Київська область, Переяслав-Хмельницький р-н, смт. Дівички-1, код ЄДРПОУ 08094087) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, код ЄДРПОУ 21560766) - 8 843 (вісім тисяч вісімсот сорок три) грн. 70 коп. боргу, 53 (п'ятдесят три) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 217 (двісті сімнадцять) грн. 38 коп. 3% річних, 554( п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. пені та 1 404 (одну чотириста чотири ) грн. 77 коп. судового збору.

3. В іншій частині заявлених позовних вимог -відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 05.07.2012 р.

Суддя О.В. Щоткін