Рішення № 25119781, 03.07.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 липня 2012 р.

Справа 19/36/2012/5003

за позовом:Фермерського господарства "Україна" ( вул. Островського,29, с. Стара Прилука, Липовецький р-н, Вінницька обл., 22511, код ЄДРПОУ 20092010)

до:Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колос" ( вул. Молодіжна,1а, с. Шендерів, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23334, код ЄДРПОУ 04324515)

про стягнення 38114,51 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : Подух Л.В.,

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов фермерського господарства "Україна" до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колос" про стягнення 38 114,51 грн. заборгованості, з яких 35 000,00 грн. основного боргу, 2 312,87 грн. пені, 451,64 грн. 3% річних, 350,00 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 28.05.2012 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 12.06.2012 року.

В судове засідання прибув представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, докази отримання кореспонденції в матеріалах справи відсутні.

Сторонами не подано всіх належних документів витребовуваних судом.

Враховуючи відсутність відповідача та неподання сторонами всіх належних документів, позбавляє суд можливості вирішити спір по суті в даному судовому засіданні.

З урахуванням наведеного ухвалою суду від 12.06.2012 року розгляд справи було відкладено на 03.07.2012 року.

В судове засідання 03.07.2012 року з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву та витребуваних судом документів не надав, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

31.05.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу № 44 ( далі договір).

Відповідно до п.1.1. договору продавець передає, а покупець приймає й оплачує зерно кукурудзи, надалі "товар". Покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах договору.

Відповідно до п.1.2. договору орієнтовна кількість товару - 7 т.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна за одиницю товару встановлюється за погодженням сторін у видаткових накладних.

Відповідно до п.2.2. договору загальна сума договору визначається як сума всіх видаткових накладних, які укладаються сторонами в процесі його виконання.

Відповідно до п. 3.1. договору товар за даним договором поставляється покупцю партіями у наданий покупцем транспорт за адресою: с. Стара Прилука, Липовецького району, Вінницької області або у іншому місці завантаження вказаному продавцем і погодженим покупцем.

Відповідно до п.3.2. договору разом з товаром продавець надає покупцю : рахунок - фактуру; накладні на товар ( оригінал) з зазначенням ваги; податкову накладну; товарно-транспортну накладну.

Відповідно до п.3.3. договору право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту передачі товару покупцю на умовах п. 3.1. договору.

Згідно договору відповідач купив у позивача зерно кукурудзи в кількості 7 тон, вартістю 70 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 11 666,67 грн.( далі товар).

Позивач поставив відповідачу зерно кукурудзи в кількості 7 тон, на суму 70 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 11 666,67 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПР-0000401 від 31.05.2011 року, які обопільно підписані сторонами та скріплені мокрими печатками сторін, товар був переданий позивачем та отриманий відповідачем у повному обсязі. Товар був отриманий ОСОБА_2, що діяв згідно довіреності серія ЯМИ № 095646 від 31.05.2011 року. Поставка товару також підтверджується товарно-транспортною накладною № ПР-0000162, яка обопільно підписана сторонами.

Пункт 4.1. договору встановлює, що розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривні.

Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця або готівкою.

Відповідно до п.4.2. договору відповідач повинен був провести розрахунок за придбаний товар (зерно кукурудзи) у три етапи: 50% (тобто 35 000,00 грн.) - до 20.06.2011 р.; 25% (тобто 17 500,00 грн.)-до 01.07.2011 р.; 25% (тобто 17 500,00 грн.) - до 01.11.2011 р.

Позивачем був виставлений відповідачу рахунок - фактура № 18 від 31.05.2011 року на сплату коштів за поставлений товар.

Однак відповідач належно не виконав свої зобов'язання перед позивачем з оплати товару (зерно кукурудзи).

Відповідач згідно прибуткового касового ордера від 31.05.2011 року №259 частково виконав взяті на себе зобов'язання перед позивачем сплативши 35 000, 00 грн. заборгованості. Таким чином, несплаченим залишився борг в розмірі 35 000,00 грн.

Позивач неодноразово повідомляв відповідача про наявність заборгованості за договором в розмірі 35 000,00 грн., також відповідачу були надіслані: акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2012 р. (у двох примірниках) для підпису та повернення одного примірка позивачу, якого відповідач отримав 13.03.2012 р. згідно повідомлення УДППЗ «Укрпошта» про вручення поштового відправлення №2251100100495, та вимога від 19.03.2012 р. вих.№136 про сплату заборгованості, яку відповідач отримав 26.03.2012 року згідно повідомлення УДППЗ «Укрпошта» про вручення поштового відправлення №2251100166925.

Проте, відповідач акт звірки взаємних розрахунків не повернув позивачу підписаним та ніяк не відреагував на вказану вимогу останнього.

Внаслідок невиконання зобов'язань за договором відповідачу було нараховано 2 312,87 грн. пені, 451,64 грн. 3% річних, 350,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзиву не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події..

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як випливає з договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ст. 693 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки, станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 35 000,00 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної суми заборгованості відповідачу нараховано 2 312,87 грн. пені, 451,64 грн. 3% річних, 350,00 грн. інфляційних втрат.

Згідно п.5.2. договору за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань щодо оплати товару (партії товару) на умовах даного договору (п.4.2.) покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Пеня нараховується продавцем і сплачується покупцем за весь період прострочення до моменту фактичного повного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення 2 312,87 грн. пені, 451,64 грн. 3% річних, 350,00 грн. інфляційних втрат суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам договору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного належного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за договором купівлі продажу та штрафних санкцій, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю. Тому, з відповідача підлягає до стягнення 38 114,51 грн. заборгованості, з яких 35 000,00 грн. основного боргу, 2 312,87 грн. пені, 451,64 грн. 3% річних, 350,00 грн. інфляційних втрат.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колос" ( вул. Молодіжна,1а, с. Шендерів, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23334, код ЄДРПОУ 04324515) на користь фермерського господарства "Україна" ( вул. Островського,29, с. Стара Прилука, Липовецький р-н, Вінницька обл., 22511, код ЄДРПОУ 20092010) 35 000,00 грн. основного боргу, 2 312,87 грн. пені, 451,64 грн. 3% річних, 350,00 грн. інфляційних втрат, 1609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 06 липня 2012 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Островського,29, с. Стара Прилука, Липовецький р-н, Вінницька обл., 22511, код ЄДРПОУ 20092010)

3 - відповідачу ( вул. Молодіжна,1а, с. Шендерів, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23334, код ЄДРПОУ 04324515)