Постанова № 25119601, 03.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 5006/28/18пд/2012

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л.розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 17 квітня 2012 р.у справі№ 5006/28/18пд/2012 господарського суду Донецької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Інвест-Строй"допублічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк"третя особа:ОСОБА_4за позовом третьої особиОСОБА_4дотовариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Інвест-Строй" публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк"провизнання недійсним договорівВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.02.2012р. (суддя Демідова П.В.) відмовлено у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Інвест-Строй" до Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" про визнання недійсними договору від 10.11.2011р. про відступлення права вимоги за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. та договору від 10.11.2011р. про відступлення прав за договором іпотеки від 12.03.2010р..

Відмовлено у задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Інвест-Строй", Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. та договорів про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.03.2010р., поруки від 25.05.2010р., застави від 09.08.2010р..

Суд дійшов висновку, що договори про відступлення права вимоги відповідають загальним умовам дійсності правочину, що встановлені цивільним законодавством України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2012 р. (судді: Азарова З.П., Бойко І.А., Татенко В.М.) рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2012р. залишено без змін.

ОСОБА_4 в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скаржник доводить, що судом невірно надано юридичну оцінку оспорюваного договору, вважає, що між сторонами склалися правовідносини з договору факторингу, тому такий договір регулюється положеннями норм Цивільного кодексу України, однак новий кредитор за договором про відступлення права вимоги за кредитним договором не має статусу фінансової установи, що суперечить приписам ст. 1079 Цивільного кодексу України, що зумовлює визнання зазначеного договору недійсним; судом порушено ст. 512 ЦК України, оскільки кредитний договір не містить умови, яка б дозволяла заміну кредитора, тому банк неправомірно відступив право вимоги за кредитним договором, а наявність таких умов в додатковій угоді № 7 від 20.09.2011 р. не може братися до уваги, оскільки ця угода зі сторони скаржника не підписувалася, про що подано заяву в порядку ст. 97 КПК України по факту підроблення підпису; судом неправильно застосовано ст. 24 Закону України "Про іпотеку", оскільки іпотекодержатель не повідомив скаржника як іпотекодавця про відступлення права за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням; скаржник доводить порушення ст.ст. 3, 12, 33, 35 Закону України "Про іпотеку", оскільки заперечує його повідомлення кредитором про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором, а наявні докази вважає неналежними.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.06.2012 р. прийнято до касаційного провадження касаційну скаргу на судові рішення у справі, розгляд якої призначено на 22.06.2012 р..

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.06.2012 р. розгляд справи відкладено на 03.07.2012 р.

Учасники судового процесу повідомлені про час та місце розгляду справи відповідно з вимогами ст. 1114 ГПК України в судове засідання не з'явилися, про причини нез'явлення суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи суду не заявили.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору у дані справі є вимоги про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. та договорів про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.03.2010р., поруки від 25.05.2010р., застави від 09.08.2010р..

Встановлено, що 12 березня 2010р. між Акціонерним банком "Український Бізнес Банк" (правонаступником якого є відповідач по справі) та ОСОБА_4 (позичальник) укладений кредитний договір №МР010/15, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику в тимчасове користування довгостроковий кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісії банку та відсотки за користування кредитом в порядку і на умовах, встановлених цим договором: сума кредиту, що надається, - 1 500 000,00 грн., кредит надається з 12.03.2010р. по 12.03.2015р., кредит надається на реконструкцію будівлі, відсоткова ставка за користування кредитом складає 28% річних, проценти нараховуються за кожний календарний день за методом "факт/факт" відповідно до затверджених нормативних документів НБУ (розділ І договору).

Сторонами до кредитного договору був укладений ряд додаткових угод, якими сторони змінювали графік погашення заборгованості, домовились про видачу траншів за кредитом, збільшили розмір наданого кредиту до 3 200 000, 00 грн., зменшили розмір відсотків, що сплачуються позичальником на прострочену заборгованість до 38% річних, доповнили кредитний договір пунктом 8.17, відповідно до якого позичальник надає банку свою згоду на заміну кредитора за цим договором.

12 березня 2010р. між Акціонерним банком "Український Бізнес Банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, який відповідно до п.1.1 забезпечив вимогу іпотекодержателя, що випливає з укладеного між ними кредитного договору №МР010/15 від 12.03.2010р., за умовами якого останній зобов'язаний до 12.03.2015р. повернути кредит у розмірі 1 500 000,00 грн. та сплатити проценти за користування ним у розмірі 28% річних, а також можливу неустойку в розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Предметом іпотеки визначено належне іпотекодавцю нерухоме майно -будівля торговельного центру загальною площею 3 440,40 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; заставна за цим договором не видається (п.п.1.2, 1.5 договору).

В подальшому за згодою сторін викладено в новій редакції п.1.1 договору іпотеки у зв'язку зі зміною основного зобов'язання.

10 листопада 2011р. між Публічним акціонерним банком "Український Бізнес Банк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торг-Інвест-Строй" (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває всі права вимоги та інші права, що належать первісному кредитору в момент укладення цього договору або можуть виникнути в майбутньому на підставі Кредитного договору № MP010/15 від 12.03.2010р. з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, укладеного між первісним кредитором та ОСОБА_4.

Згідно з п.1.2, за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, втому числі сплати заборгованості у розмірі: суми строкової заборгованості за кредитом -2 463 870,18 грн.; суми простроченої заборгованості за кредитом -642 290,97 грн.; суми строкової заборгованості по процентам за користування кредитом -23 029,02 грн.; суми прострочених процентів за користування кредитом у розмірі -607 843,55 грн.; сума строкової комісії у розмірі -7 110,00 грн.; суми прострочених комісій у розмірі -28 440,00 грн. Всього сума боргу за основним договором (кредитом, відсотками та комісіями) станом на 10.11.2011 року складає: 3772583,72 грн.; а також сумами всіх штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.

За умовами п.1.3, права, визначені основним договором з урахуванням положень п.1.2 цього договору, переходять до нового кредитора в день здійснення повного розрахунку по сплаті ціни відступлення в порядку і розмірі, визначених п.2.1 цього договору.

Пунктом 1.4 вказаного договору, у зв'язку із відступленням права вимоги за основним договором, новому кредитору передається право на отримання задоволення своїх вимог до боржника, в тому числі і за рахунок предметів забезпечення. До нового кредитора на підставі ст. 24 Закону України "Про іпотеку" переходять права, які забезпечують зобов'язання боржника за основним договором, про що, одночасно, укладаються окремий правочин про відступлення прав за іпотечним договором, укладеним між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 ціна відступлення права вимоги становить 3 772 583,72 грн., яку новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору, шляхом перерахування у національній валюті на рахунок 37395002738981 у ПАТ "Укрбізнесбанк", МФО 334969, ЄДРПОУ 19388768 з призначенням платежу: "Оплата за Договором про відступлення права вимоги від 10.11.2011 року за Кредитним говором №МР010/15 від 12.03.2010 року, укладеним з ОСОБА_4, без ПДВ". Термін сплати ціни відступлення у вищевказаній сумі здійснюється в день підписання цього договору.

Договір відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №MP010/15 від 12.03.2010р. набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печаткою сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.5.1. договору).

10.11.2011р. Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" (далі -цедент) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торг-Інвест-Строй" (далі - цесіонарій) уклали у нотаріальній формі договір про відступлення прав за договором іпотеки від 12.03.2010 року. За змістом п.1.1 цього договору, цедент передає, а цесіонарій приймає всі права за іпотечним договором від 12.03.2010р. та за договором про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 09.08.2010р, що укладені між цедентом та ОСОБА_4 в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором №MP010/15 від 12.03.2010р., включаючи всі додаткові угоди до нього.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першої ст.638 вказаного кодексу передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Дані положення також закріплені в главі 20 Господарського кодексу України.

Частина 1 ст.215 ЦК України встановлює, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Судом першої інстанції встановлено, що оспорюванні договори від 10.11.2011р. про відступлення права вимоги за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. та про відступлення прав за договором іпотеки від 12.03.2010р. укладені у відповідності до вказаних норм, тому підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Позивач має довести наявність тих обставин з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Доводи скарги, що договір від 10.11.2011р. про відступлення права вимоги за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. підпадає під правове регулювання Глави 73 Цивільного кодексу України, оскільки є договором факторингу, а не договором цесії, не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Проте, з пункту 2.1 оспорюваного договору відступлення права вимоги за кредитним договором вбачається, що банком відступлено позивачу право вимоги визначеної суми заборгованості, що склалась у третьої особи (ОСОБА_4.) перед банком станом на дату укладення оспорюваних договорів. З укладанням договору відступлення права вимоги від 10.11.2011р. новим кредитором придбані права вимоги до позичальника в сумі номіналу вимоги на час придбання, спірний правочин не підпадає під визначення факторингу та є юридичною формою заміни кредитора у договорі №МР010/15 від 12.03.2010р.

Крім того, ТОВ "Торг-Інвест-Строй" (новий кредитор) перерахував ПАТ "Укрбізнесбанк" (первісному кредитору) грошові кошти в сумі 3 772 583,72 грн., у зв'язку з чим набув всі права та обов'язки останнього, які витікають з кредитного договору №МР010/15 від 12.03.2010р. Тобто, сума сплаченого позивачем відшкодування фактично дорівнює сумі кредитної заборгованості, право вимагати сплати якої відступлено за цим договором. В договорі відступлення права вимоги від 10.11.2011р. відсутні ознаки платності, які відповідно до ст.1077 ЦК України притаманні договору факторингу та характеризує таку фінансову послугу. До того ж, у назві оспорюваного договору зазначено "договір відступлення права вимоги", а не "договір факторингу".

З огляду на обставини відсутності будь-якого фінансування позивачем діяльності відповідача в замін на передачу права вимоги, висновок суду про те, що оскаржуваний договір від 10.11.2011р. про відступлення права вимоги за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. не є договором факторингу, а є договором цесії (уступки права вимоги), є вірним, тому доводи щодо необхідності для його укладання у сторін спеціального правового статусу, зокрема, реєстрації нового кредитора в якості фінансової установи відхиляються, як необґрунтовані.

Доводи скарги про те, що укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором суперечить ст. 512 ЦК України відхиляються, оскільки відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладення між ними відповідного договору, перехід прав кредитора підтверджується укладеним між банком та ТОВ "Торг-Інвест-Строй" договорами про відступлення права вимоги, які є дійсними, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 20.09.2011 року між банком та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода, якою доповнено кредитний договір п. 8.17, згідно якого позичальником висловлено згоду на заміну кредитора за кредитним договором.

Доводи про не підписання останньої не доведено, сама по собі заява скаржника про таке не підписання необґрунтована.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частина 1 ст.575 ЦК України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Стаття 24 Закону України "Про іпотеку" зазначає, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Враховуючи висновок суду про дійсність договору від 10.11.2011р. про відступлення права вимоги за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р., судова колегія вважає правомірним висновок суду про відмову у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору від 10.11.2011р. про відступлення прав за договором іпотеки від 12.03.2010р.

Згідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту кредитного договору №МР010/15 від 12.03.2010р., судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого суду, що первісний та новий кредитор в належній формі та у відповідності з нормами діючого законодавства досягли згоди щодо обсягу прав, які переходять до нового кредитора.

Отже, вимоги ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. правомірно визнані такими, що не відповідають чинному законодавству, тому не підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню в силі.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2012 р. та рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2012р. у справі № 5006/28/18пд/2012 господарського суду Донецької області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун