Рішення № 25115984, 05.07.2012, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 2-5050/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"05" липня 2012 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі - головуючого - судді Пустовіт З.П.

при секретарі Гоноболіній О.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Марічка», третя особа ОСОБА_3, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, моральної шкоди, про визнання неправомірними дій керівництва ОСББ «Марічка»в особі голови правління ОСОБА_3, що грубо порушують трудове законодавство, про визнання незаконним наказу про звільнення та визнання недійсним протоколу загальних зборів ОСББ «Марічка»,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 05.12.2011 року звернулася до Бердянського міськрайонного суду з позовом до ОСББ «Марічка»в особі голови правління ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, в якому просила зобов'язати відповідача виплатити їй заборгованість по заробітній платі в сумі 3142,13 грн., стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 2500 грн., моральну шкоду в розмірі 1500 грн.. В обґрунтування позову зазначала, що згідно наказу №39 та особистої заяви від 01.03.2010 року її було зараховано на посаду бухгалтера ОСББ «Марічка»з встановленням окладу в розмірі 0,90% мінімальної заробітної плати. У серпні 2011 року її було переобрано згідно рішення загальних зборів. Однак на збори її не запросили, тому вона не мала змоги звітувати про свою діяльність. В порушення Статуту ОСББ «Марічка», КзпП України їй не було надано протоколу зборів та наказу про звільнення. Заборгованість по заробітній платі перед нею станом на 01.08.2011 року становить 3142,13 грн. Незважаючи на неодноразові звернення, адміністрація безпідставно відмовляється сплатити належну при звільненні заробітну плату. На підставі ст..117 КЗпП України підприємство повинно оплатити їй середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку. Тому крім заборгованості по заробітній платі в сумі 3142,13 грн., відповідач повинен сплатити їй компенсацію за затримку розрахунку в розмірі 2500грн.. Тривалою невиплатою заборгованості по заробітній платі їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 1500 грн., яка виразилася у втраті реальних доходів, матеріальній скруті, позбавлення можливості своєчасно проводити необхідний післяопераційний медичний огляд.

До початку розгляду справи по суті під час судового засідання 14.02.2012 року позивач подала уточнюючу позовну заяву до ОСББ «Марічка, третя особа ОСОБА_3, в якій вже просила зобов'язати відповідача виплатити заборгованість по заробітній платі в сумі 523,16 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 627,01 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 4369,50 грн., моральну шкоду в розмірі 1500 грн., скасувати як незаконний наказ №3 від 28.07.2011 року про звільнення її з займаної посади бухгалтера, визнати недійсним протокол загальних зборів ОСББ «Марічка»від 28.07.2011 року, поновити її на роботі в ОСББ «Марічка»на посаді бухгалтера, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі в сумі 4369,50 грн. В позові додатково зазначила, що у серпні 2011 року ініціативною групою співвласників ОСББ «Марічка»вона була відсторонена від виконання своїх посадових обов'язків, змусивши передати документи по акту прийому-передачі. Як їй стало відомо пізніше, її звинувачували у фінансових махінаціях та направили звернення до правоохоронних органів. ОСББ «Марічка»створено згідно з рішенням загальних зборів власників житлових приміщень будинку №19 по вул.. Морозова в м.Бердянську. В порушення п.5.2 Статуту її не було попереджено про проведення загальних зборів, на яких вона була відсторонена з посади бухгалтера, не було видано копію наказу про звільнення, не здійснено відповідний запис в трудову книжку. Згідно довідки №1 від 28.07.2011 року заборгованість по заробітній платі дорівнює 523,16 грн., компенсація за невикористану відпустку -627,01 грн. Крім заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, відповідач повинен на підставі ст..117 КЗпП України виплатити їй середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 4369,50 грн. за 6 місяців 10 робочих днів, який слід нарахувати за період з 29.07.2011р. по 14.02.2012р., виходячи із окладу 670 грн. Наказ №3 від 28.07.2011 року про звільнення з займаної посади бухгалтера вважає незаконним. Статтею 235 КЗпП України передбачає виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу в разі звільнення без законної підстави. Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.07.2011р по 14.02.2012р. становить 4369,50 грн. Згідно протоколу загальних зборів від 28.07.2011 року головою ОСББ «Марічка»обрано ОСОБА_3, якою підписано наказ про звільнення. Оскільки їй не було вручено копію наказу про звільнення з роботи та внесено запис до трудової книжки, вважає день, коли вона узнала про порушене право, 08.02.2012 року, коли вона ознайомилася з матеріалами справи. Тривалою невиплатою заробітної плати відповідач спричинив їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 1500 грн.

05.06.2012 року позивач остаточно визначилася з позовними вимогами, подала уточнюючу позовну заяву, в якій просила суд зобов'язати відповідача виплатити їй в повному обсязі заборгованість по заробітній платі в сумі 1991,96 грн.; стягнути з ОСББ «Марічка»на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 2576,45 грн., визнати неправомірними дії керівництва ОСББ «Марічка»в особі голови правління ОСОБА_3, що грубо порушують трудове законодавство; визнати недійсним протокол загальних зборів ОСББ «Марічка» від 28.07.2011 року та стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 1500 грн. Посилаючись на ті ж самі обставини щодо її прийняття та звільнення з роботи, додатково зазначила, що ОСББ «Марічка», крім сум заборгованості по заробітній платі в сумі 523,16 грн. та компенсації за невикористану відпустку в сумі 627,01 грн., ще має перед нею заборгованість по недонарахуванню заробітної плати за період з 01.03.2010 року по 30.06.2011 року в розмірі 1991,96 грн., яка виникла у зв'язку з тим, що деякі співвласники не сплачували обов'язкові платежі за комунальні послуги, а тарифи не підвищувалися, тому виникли об'єктивні причини з недонарахування заробітної плати працівника ОСББ. На її неодноразові звернення адміністрація відмовляється сплатити їй цю заборгованість. З 01.11.2011 року по 01.05.2012 року вона тимчасово працювала в ОСББ «Январський»(вул.. Морозова,9), де її посадовий оклад дорівнював 550 грн. 25.05.2012 року вона отримала заборгованість по заробітній платі за липень 2011 року та компенсацію за невикористану відпустку у загальній сумі 1150,17 грн. Щодо недорахованої суми в розмірі 1991,91 грн. відповідач її не визнає та відмовляється сплачувати. Тому, крім цієї суми, відповідач повинен сплатити компенсацію за затримку розрахунку в розмірі 3176,45 грн. за період з 29.07.2011 року по 25.05.2012 року, розрахованих виходячи із окладу 670 грн. за відрахуванням різниці між окладом в ОСББ «Марічка»та «Январський». Тривалою невиплатою заробітної плати відповідач порушив її конституційні права, спричинив моральну шкоду, яку вона оцінює у 1500 грн. Затримка кінцевого розрахунку потягла за собою втрату реальних доходів, матеріальну скруту, позбавлення можливості своєчасно проводити необхідний післяопераційний огляд та постійне медичне лікування.

Ухвалою суду від 12.06.2012 року первинний позов від 05.12.2011 року та уточнюючий позов ОСОБА_4 від 14.02.2012 року за клопотанням її представника ОСОБА_1 від 12.06.2012р. був залишений без розгляду (а.с.177).. Крім цього, в цій же заяві представник позивача зазначив, що він підтримує позовні вимоги згідно уточнюючої позовної заяви від 05.06.2012 року, проте додатково зазначив ще вимогу про визнання наказу про звільнення незаконним, яка була викладена в позові від 14.02.2012 року.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 підтримав уточнюючу позовну заяву від 05.06.2012 року, просив її задовольнити та визнати незаконним наказ про звільнення ОСОБА_4 з роботи.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 позов не визнала, підтримала письмові заперечення, пояснивши, що сума 1991,96 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, нічим не підтверджена. Довідка, яку позивач долучила, не відповідає положенням ЦПК України щодо належності та допустимості доказів, оскільки отримана без відповідного звернення заявниці до ОСББ та оформлена без реквізитів. Із змісту довідки випливає, що заборгованість виникла у зв'язку з недоплатою до мінімальної заробітної плати в процентному співвідношенні до наказу про прийняття позивача на роботу. Однак в наказі сказано, що ОСОБА_4 прийнята на роботу з окладом 670 грн. (,90% від 744 грн.), хоча мінімальна заробітна плата на день прийняття її на роботу була вже 869,00 грн. Крім цього, відповідно до штатного розкладу на 2010 рік, затвердженого головою ОСББ, ставка бухгалтера дорівнювала 670 грн. - 0,77% від 869 грн., на 2011 рік також 670 -0,71%. від 941 грн. Щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 2576,45 грн., то він сплачується лише за наявності вини роботодавця та безспірності суми. В даному випадку позивачем не надані розрахунки і законодавче обґрунтування заявленої суми заборгованості. Вини підприємства немає, крім цього сама позивач на протязі розгляду справи неодноразово змінювала суми. У підтвердження завданої моральної шкоди в розмірі 1500 грн. позивачем не надано належних доказів. Крім цього, в період так званого вимушеного прогулу позивач перебувала у трудових відносинах з ОСББ «Январський». З вимогою про визнання наказу про звільнення незаконним вперше звернулася лише у лютому 2012 року з пропуском місячного строку, не просила ці строки поновити, хоча про своє звільнення узнала в момент передачі документації 05.08.2011 року.. Щодо визнання недійсним протоколу загальних зборів, що підстави для цього взагалі незрозумілі.

Третя особа ОСОБА_3 підтримала позицію представника відповідача, заперечувала проти задоволення позовних вимог та пояснила, що позивач сама не надала трудової книжки для внесення до неї запису про звільнення. Вони запропонували позивачу отримати нараховані суми, лист з повідомленням вона отримала на пошті 02.02.2012 року, проте кошти забрала лише 25.05.2012 року. Загальні збори були легітимними, позивача та голову ОСББ запрошували на збори, проте вони проігнорували запрошення..

Свідок ОСОБА_5 пояснила в судовому засіданні, що 28.07.2012 року відбулися перевиборні загальні збори. Позивач проживає в третьому під'їзді, про проведення зборів їй було відомо. Вона має багато хвороб, які можуть загострюватися., тому моральна шкода їй нічим не завдана.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, третю особу, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивача було прийнято на роботу до ОСББ «Марічка»на посаду бухгалтера наказом №39 від 01.03.2010 року, як вбачається з копії книги наказів, а наказом №3 від 28.07.2011 року на підставі рішення загальних зборів співвласників СОББ «Марічка»з 28 липня 2011 року її було звільнено з займаної посади, що підтверджується копією вказаного наказу за підписом тимчасово виконуючої обов'язки голови правління ОСББ ОСОБА_3

Згідно довідки ОСББ «Марічка»№1 від 10.01.2012 року (а.с.54) та копії відомості нарахування заробітної плати за липень 2011 року (а.с.115-116), заборгованість із заробітної платі ОСОБА_4 з 01.07.2011 року по 28.07.2011 року становить 523,16 грн.., за невикористану відпустку з 01.03.2010 року по 28.07.2011 року - 627,01 грн., а всього заборгованість складає 1150,17 грн., що є сумою до виплати. Відповідно до видаткового касового ордеру №6 від 31.01.2012 року заробітна плата ОСОБА_4 була депонована.

Позивач же вважає, що, крім цієї суми, відповідач має перед нею ще заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2010 року по 30.06.2011 року в розмірі 1991,96 грн., як різницю між мінімальною заробітною та окладом, який вона отримувала, тобто між сторонами існує спір щодо розміру належних позивачу виплат при звільненні з роботи.

Суд, з урахуванням допустимості і належності доказів в розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України, що надані сторонами, дійшов висновку, що саме сума 1150,17 грн. є остаточним розрахунком при звільненні позивача з роботи, яка підтверджується відповідною довідкою №1 від 10.01.2012 року за підписом бухгалтера ОСББ «Марічка»та керуючого справами, а також копією відомості нарахування заробітної плати за липень 2011 року, яку до того ж робила сама позивач.

Разом з тим, суд не приймає як доказ надану позивачем довідку (а.с.13) про розмір заборгованості в сумі 1991,96 грн. за період з 01.03.2010 року по 30.06.2011 року, оскільки вона оформлена неналежним чином: не містить кутового штампу підприємства, вихідного номеру та дачі її видачі, не підписана бухгалтером ОСББ, а містить лише печатку, поверх якої поставлений підпис голови ОСББ «Марічка»ОСОБА_1., який до того ж є представником позивача.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача сплатити їй в повному обсязі заборгованість по заробітній платі в сумі 1991,96 грн., є недоведеними, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст. 47,116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом достовірно було встановлено, що про необхідність отримання суми заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку в загальному розмірі 1150,17грн. ОСОБА_4 була повідомлена рекомендованим листом, який вона отримала 02.02.2012 року, як вбачається з копії поштового повідомлення (а.с.154), про що позивач та її представник не заперечували в судовому засіданні, однак належні їй кошти отримувати відмовилася.

Втім під час розгляду справи на неодноразові пропозиції отримати належні їй суми заборгованості по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1150,17 грн. позивач все-таки 25 травня 2012 року їх отримала, як видно з наданої копії платіжної відомості (а.с.176), після чого подала до суду уточнюючу позовну заяву від 05.06.2012 року, в якій, крім інших вимог, просила стягнути з відповідача на свою користь суму середнього заробітку в розмірі 2576,45 грн. за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.07.2011 року по 25.05.2012 року.

Згідно до вимог ст. 117 ч.1 КЗпП України, яка передбачає відповідальність працедавця за затримку розрахунку при звільненні працівника, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа,організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Однак частиною 2 цієї статті передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішиться на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналогічна позиція зазначена і в роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той має право, частки, яку вона становить у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Аналіз фактичних обставин і зібраних у справі доказів свідчить про те, що при розірвання трудового договору з позивачем вимоги трудового законодавства щодо строків проведення остаточного розрахунку ОСББ «Марічка»були порушені.

Втім позивач мала можливість отримати нараховані кошти в день отримання повідомлення про це, тобто 02.02.2012 року, однак з власної вини отримала їх тільки 25.05.2012 року, тому підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України із зазначеної дати, з 02.02.2012 року, не вбачається.

Отже, на думку суду, періодом затримки розрахунку при звільненні слід вважати період з 29.07.2011 року по 01.02.2012 року.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок), середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно із п.5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку).

За цими правилами розмір середньоденного заробітку плати позивача становив 33,50 грн., виходячи із розміру її середньомісячної заробітної плати 670 грн. за два місяці перед звільненням за квітень та травень 2011 року, як вбачається з копії штатного розкладу на 2011 рік (а.с.114): (670+670) : (21+19 ) , а період затримки 131 робочий день. Тому розмір відшкодування у вигляді середнього заробітку становить суму 4388,50 грн. ( 131х33,5).

Однак, враховуючи, що відповідач мав перед позивачем заборгованість по заробітній платі лише за один місяць -липень 2011 року, в сумі 523,16 грн., що становить лише четверту частку від суми, яку позивач знову заявляє (1991,96 грн.) та в якій їй слід відмовити, ця частка є неістотною в порівнянні з нарахованим середнім заробітком, а також приймаючи до уваги, що в період з 01.11.2011 року по 01.05.2012 року вона працювала вже в іншому ОСББ «Январський»на посаді бухгалтера, отримуючи заробітну плату в розмірі 550 грн., яв видно із штатного розкладу цього об'єднання (а.с.132), суд вважає достатнім та справедливим відшкодуванням визначити розмірі в 500 грн.

За змістом ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Абзац 1 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснює, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Позивач, заявляючи вимоги про відшкодування їй моральної шкоди в розмірі 1500 грн. через невиплату заробітної плати, посилалась на матеріальну скруту, позбавлення можливості проводити необхідний післяопераційний медичний огляд та постійне лікування, однак у підтвердження зазначених обставин не надала суду належних доказів, як то медичних документів з лікарськими призначеннями та необхідністю таких оглядів та реабілітаційних процедур саме після її звільнення з роботи, бо матеріали справи містять тільки копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого за квітень 2010 року. Заборгованість по зарплаті після звільнення становила лише один місяць, а тому, на думку суду, не могла привести до матеріальної скрути за умови отримання позивачем ще й пенсійного забезпечення та наступного працевлаштування в інший ОСББ «Январський»до звернення до суду. Тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, а отже такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про визнання дій керівництва ОСББ «Марічка»в особі голови правління ОСОБА_3 такими, що грубо порушують трудове законодавство, то в уточненому позові від 05.06.2012 року, який і розглядається судом при залишенні без розгляду інших, які були подані раніше, взагалі не зазначено, з яких підстав суд має задовольнити ці вимоги. При цьому голова правління ОСОБА_3 не залучена позивачем до участі у справі відповідачем, а тому не може відповідати як третя особа за цією вимогою, що є підставою для відмові в задоволенні позову в цій частині. Крім цього, її було обрано тимчасово виконуючою обов'язки голови ОСББ «Марічка», згідно копії виписки з протоколу загальних зборів співвласників будинку від 28.07.2011 року, лише в день звільнення позивача, а тому вона не могла порушити трудових прав позивача при одноголосному голосуванні загальними зборами співвласників будинку за відсторонення позивача з посади бухгалтера. Судом встановлено та підтверджено копіями актів прийому передачі від 05.08.2011 року, що позивач сама не передавала комісії у складі інших документів свою трудову книжку, щоб відповідач міг внести до неї запис про її звільнення, та не просила видати їй копію наказу про відсторонення від роботи. А тому порушень трудового законодавства не вбачається.

Позивач, залишивши без розгляду свої позовні вимоги про поновлення на роботі, в уточненому позові знову просила про визнання недійсним протоколу загальних зборів ОСББ «Марічка»від 28.07.2011 року, посилаючись на порушення при їх скликанні п.5.2 Статуту, однак судом було встановлено, що збори були правомочні при присутності на них більше ніж 50% жильців, про проведення загальних зборів позивач була повідомлена як усно, як зазначив свідок, так і шляхом розміщення оголошення на дверях під'їздів будинку після засідання членів правління, яке відбулося 15.07.2011 року, тобто за 14 днів до дня проведення згідно положень Статуту, та мала бути на них присутньою за своїми посадовими обов'язками, оскільки це був її робочим днем та як член правління. Суд вважає, що розміщення оголошення про загальні збори на під'їздах будинку, а не шляхом повідомлення про їх проведення під розписку чи рекомендованим листом кожному члену об'єднання, не може бути підставою для визнання недійсним протоколу загальних зборів з одних лише формальних підстав, на яких, крім питань відсторонення від займаних посад керуючого ОСББ та бухгалтера, вирішувалися й інші питання, які особисто не стосуються позивача.

Представник позивача вважає, що крім уточнюючої позовної заяви від 05.06.2012 року, суд має розглянути ще одну позовну вимогу позивача щодо визнання наказу про звільнення незаконним, яка була вказана в позові від 14.02.2012 року, та яку він знову зазначив в своїй рукописній заяві, поданій в порядку ст..31 ЦПК України і в якій одночасно просив як залишити без розгляду первинний позов від 05.1.2011 року й уточнюючу позовну заяву від 14.02.2012 року, так і перерахував всі вимоги, викладені в уточнюючому позові від 05.06.2012 року, та додатково про визнання наказу про звільнення незаконним.. Вважає, що строк звернення до суду позивачем з цією вимогою не пропущений, оскільки про своє звільнення їй стало відомо лише під час ознайомлення з матеріалами справи 08.02.2012 року, коли вони побачили копію наказу про звільнення, вважаючи раніше, що їх просто обох відсторонили від роботи.

Проте на думку суду, така позиція позивача та її представника, не заслуговує на увагу, оскільки позивач сама умисно не надала відповідачу свою трудову книжку для внесення запису про звільнення при передачі справ та документів за актом прийому передачі від 05.08.2011 року. Доводи про те, що вона не знала про своє звільнення, не знайшли свого підтвердження, бо судом достовірно було встановлено, що, починаючи з 01.11.2011 року, тобто ще до свого звернення до суду вперше з позовними вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, вона вже працювала бухгалтером в ОСББ «Январський»та була звільнена з роботи за власним бажанням тільки 01.05.2012 року, що підтверджується копією штатного розкладу (а.с.132) та довідкою від 05.06.2012 року (а.с.166). і не заперечувалося самим позивачем. Тобто про своє звільнення позивач знала до 01.11.2011 року, працевлаштувавшись з цієї дати на іншу роботу, проте до суду вперше з вимогами про оскарження наказу про своє звільнення звернулася тільки 14.02.2012 року з пропуском місячного строку, встановленого ст.233 КЗпП України, оскільки трудову книжку вона сама забрала після звільнення, а за своїми обов'язками, згідно її пояснень, займалася веденням трудових книжок найманих працівників і внесенням до них записів про роботу. Як вбачається з копії трудової книжки позивача, нею самою внесений запис про прийняття на роботу з посиланням на відповідний наказ. А тому суд вважає, що трудова книжка нею отримана вчасно після звільнення, проте позивач пропустила строк для звернення до суду з цією вимогою без поважних причин.

Щодо самого наказу №3 від 28.07.2011 року, згідно якого позивача було звільнено 28.07.2011 року від займаної посади бухгалтера ОСББ «Марічка», то він, на думку суду, не відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки в ньому не зазначені підстави звільнення за ініціативою роботодавця, передбачені ст.ст.40 чи 41 КЗпП України, з посиланням на відповідний пункт і частину конкретної статті та допущене працівником порушення трудових обов'язків. Така підстава, як рішення загальних зборів, цими статтями не передбачена взагалі, бо посада бухгалтера не є виборною, оскільки вона є найманим працівником. Крім цього, як вбачається з копії наказу, в ньому вказано як підстава протокол №1 від 28.07.2011 року, однак в матеріалах справи відповідачем долучений протокол за №23 від 28.07.2011 року, а не №1. На самих загальних зборах, згідно змісту протоколу, претензії щодо стану будинку, непідготовленості його до опалювального сезону тощо, пред'являлися до голови ОСББ і було запропоновано на протязі тижня провести ревізію господарсько-фінансової діяльності ОСББ «Марічка». Лише актом ревізії господарсько-фінансової діяльності ОСББ «Марічка»за період серпня 2007 -перше півріччя 2011 року від 13.08.2011 року були виявлені порушення з боку бухгалтера ОСОБА_4 у вигляді надлишково нарахованих сум за відпустки працівникам, несвоєчасної здачі бухгалтерських звітів, незаконного списання матеріальних цінностей, однак вона була звільнена з посади раніше, до виявлення в роботі цих порушень, а отже без законних підстав. Внаслідок чого суд вважає, що даний наказ є незаконним, виданим з порушенням вимог трудового законодавства та процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, передбаченої ст.ст.147-149 КЗпП України. Однак у зв'язку з тим, що позивач звернулася до суду з пропуском встановленого законодавством місячного строку на його оскарження, в задоволенні вимог про визнання незаконним наказу про звільнення слід відмовити саме з цих підстав.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: лише в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі, визначеному судом в 500,00 грн.

На підставі ч.1ст..88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, що становить 23,84 грн., як 1/9 від частини задоволених вимог (1991,96+2576,45) : 500.

Керуючись ст.ст. 10,11, 57-60, 62-64, 88, 212-215 ЦПК України, ч.2 ст.117, ст..233 КЗпП України, п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Марічка», третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, моральної шкоди, про визнання неправомірними дій керівництва ОСББ «Марічка»в особі голови правління ОСОБА_3, що грубо порушують трудове законодавство, про визнання незаконним наказу про звільнення та визнання недійсним протоколу загальних зборів ОСББ «Марічка», задовольнити частково.

Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Марічка»на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 500,00 (п'ятсот ) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Марічка»судовий збір в доход держави в сумі 23 грн. 84 копійок на р/р 31217206700011, отримувач: Бердянське УДКСУ (м.Бердянськ, Бердянський район, 22030001) Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38042560, Банк: Бердянське УДК ГУДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015, Призначення платежу: «Судовий збір за позовом ОСОБА_4, Бердянський міськрайонний суд, код ЄДРПОУ суду 37381363».

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: З. П. Пустовіт