Рішення № 25115379, 06.07.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-3015/2012

2609/10025/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2012 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Г.О. Козленко,

за участю секретаря - Ю.О. Базюнь

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київський метрополітен», треті особи: ОСОБА_2, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування шкоди,-

встановив:

Позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовною заявою до КП «Київський метрополітен»про відшкодування шкоди завданої внаслідок смерті батька - ОСОБА_3. Позивач просить стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 2487 грн 65 коп. щомісячно, починаючи з дня смерті батька, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_4 і до 30 червня 2013 року та в якості відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 500 000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Батьки перебували у шлюбі з 27 жовтня 1990 року. Батько позивача -ОСОБА_3 з 14 червня 1995 року працював слюсарем-ремонтником дистанції з капітального ремонту ескалаторів і виготовлення не стандартизованого обладнання дільниці з капітального ремонту ескалаторів у похилих сходах метрополітену СП «Ескалаторна служба»КП «Київський метрополітен». Позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 на станції метро «Лук'янівська»КП «Київський метрополітен»по вул. Мельникова, 1-А в м. Києві ОСОБА_3, виконуючи трудові обов'язки по капітальному ремонту ескалатора для усунення стороннього шуму (стуку) тягового ланцюга в зоні натяжної станції ескалатора №3, з вини майстра дистанції з капітального ремонту ескалаторів СП «Ескалаторна служба»КП «Київський метрополітен»ОСОБА_2, загинув.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року, що набрав законної сили, була встановлена вина ОСОБА_2, який працював на посаді майстра дистанції з капітального ремонту ескалаторів і виготовлення не стандартизованого обладнання дільниці з капітального ремонту ескалаторів у похилих сходах метрополітену СП «Ескалаторна служба» КП «Київський метрополітен», у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.272 КК України, а саме у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, що спричинило загибель людини.

Також позивач зазначає, що з 01 вересня 2009 року він є студентом денної форми навчання Академії адвокатури України, стипендію не отримує та закінчує навчання 30 червня 2013 року. На день загибелі батька позивач мав 19 повних років та був студентом другого курсу денної форми навчання. У зв'язку з загибеллю батька він втратив годувальника.

До ІНФОРМАЦІЯ_4 сім'я позивача складалась із 4 осіб: матері -ОСОБА_4, батька -ОСОБА_3, позивача -ОСОБА_1, брата позивача -ОСОБА_5

Середньомісячний заробіток батька позивача -ОСОБА_3 за останні 3 місяці, починаючи з жовтня 2010 року до кінця грудня 2010 року становив 9950,62 грн, з якого частка позивача по утриманню складає 2487,65 грн щомісячно до закінчення навчання.

Крім того, вказує, що смерть батька спричинила депресію, стрес, моральні страждання порушився нормальний хід життя позивача та членів його сім'ї, погіршилися можливості реалізації звичок та бажань, що призвело до негативних наслідків позивача та членів його сім'ї, зокрема матері, у зв'язку з чим була змушена обслідуватись у поліклініці управління медичних послуг і реабілітації Державної Акціонерної Холдингової Компанії "Артем" та встановлено діагноз дисциркуляторна енцефалопатія І- ІІ стадії. Зазначені обставини вимагають від нього значних зусиль для налагодження повсякденного життя. Моральну шкоду, спричинену позивачу загибеллю батька оцінює в 500000 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала. Вважає, що обов'язок відшкодування матеріальної шкоди в зазначеному розмірі позивачу загиблого покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні. Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то відповідач наполягає на тому, що порядок відшкодування, спричиненої позивачу шкоди визначений підписаною між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договору про компенсацію, згідно з умовами якого матір позивача погодилась на отримання компенсації в розмірі 50000 грн саме від третьої особи -ОСОБА_2 На сьогоднішній день ОСОБА_2 вже фактично сплатив 16000 гривень. Також, представник відповідача звернула увагу суду на те, що розмір компенсації за спричинену моральну шкоду позивачем належним чином не обґрунтований відповідно до вимог законодавства та явно завищений з урахуванням того, що в першу чергу загибель ОСОБА_3 сталась з саме його вини внаслідок грубого порушення ним правил безпеки виконання робіт на ескалаторі. Вина ОСОБА_2 як керівника лише в тому, що він не проконтролював дотримання ОСОБА_3 цих правил.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечував, наполягаючи на тому, що порядок відшкодування моральної шкоди матері позивача вже визначений та відповідно до якого ним було вже сплачено сума в розмірі 16000 грн та продовжує виконувати умови договору, тому вважає позовні вимоги щодо покладання на відповідача обов'язку відшкодування шкоди є несправедливими, оскільки в цьому випадку в порядку регресу це відшкодування буде покладено на нього.

Представник управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Вказала, що Фондом на даний час в повному обсязі виплачена як одноразова виплата сім'ї у зв'язку з втратою годувальника так і кожному члену сім'ї загиблого окремо та страхові виплати проводяться по теперішній час відповідно до вимог законодавства. Стосовно чого надала письмові пояснення (а.с.81-83).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб 27 жовтня 1990 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, який видано відділом записів актів громадського стану м. Києва 27 жовтня 1990 року, актовий запис № 5742 (а.с.10). Від шлюбу у них народились два сина: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями відповідних свідоцтв про народження (а.с.11-12).

Судом встановлено, що позивач, починаючи з 01 вересня 2009 року є студентом денної форми навчання Академії адвокатури України та закінчує навчання 30 червня 2013 року, що підтверджується копією довідки Академії адвокатури України № 2592/12 від 13.03.2012 (а.с.16).

Згідно з довідкою КП «Київський метрополітен»від 06.09.2011 ОСОБА_3 з 14 червня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 працював на вказаному підприємстві в Дистанції з капітального ремонту ескалаторів і виготовлення не стандартизованого обладнання (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_4 на станції метро «Лук'янівська»КП «Київський метрополітен»по вул. Мельникова, 1-А в м. Києві ОСОБА_3, виконуючи трудові обов'язки по капітальному ремонту ескалатора для усунення стороннього шуму (стуку) тягового ланцюга в зоні натяжної станції ескалатора №3, які відповідно до п.76 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26 січня 2005 року № 15, відносяться до робіт з підвищеною небезпекою -загинув, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві 30 грудня 2010 року, актовий запис № 23552 (а.с.9).

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року, що набрав законної сили, ОСОБА_2, який працював на посаді слюсара механоскладних робіт СП «Ескалаторна служба»КП «Київський метрополітен», визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.272 КК України, тобто порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, що спричинило загибель людини, а саме ОСОБА_3 (а.с.26-32).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК (підстави звільнення від доказування) вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правовові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди має дитина потерпілого до досягнення нею вісімнадцяти років. Зазначена шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Стаття 1172 ЦК України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу. Таким чином, відповідальність за заподіяння шкоди перед ОСОБА_1 несе КП «Київський метрополітен», в якому працює ОСОБА_2

Проте, вимога про стягнення матеріальної шкоди з КП «Київський метрополітен», на думку суду, не може бути задоволена виходячи з наступного.

Правова основа, економічний механізм та організаційна структура загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві та пов'язана з цим діяльність Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України регулюється зокрема Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»завданнями страхування від нещасного випадку є: відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

Стаття 21 Закону передбачає, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, одноразову та щомісячні страхові виплати.

Згідно ст.6 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», застрахованою особою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування, Страхувальником є роботодавець, а Страховиком - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Фінансування Фонду здійснюється за рахунок внесків роботодавців: для підприємств -з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій -з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні.

Відповідно до ст.25 Закону, усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Судом встановлено, що Постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві №2603/1269/1269/1 від 11.03.2011 на облік до Управління були взяті особи, які мають право на страхові виплати а саме: дружина померлого ОСОБА_4, син померлого ОСОБА_1, син померлого ОСОБА_5, мати померлого ОСОБА_6 (а.с.89).

Постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві від 11.03.2011 №2603/1269/1269/2 призначено одноразову допомогу у разі смерті потерпілого на сім'ю у розмірі 398703,00 грн., що дорівнювала заробітній платі ОСОБА_3 за 5 років та одноразову страхову виплату, особам, які перебувала на утриманні потерпілого ОСОБА_3 у розмірі однорічного заробітку по 79740,60 грн. на кожного сина (а.с. 88).

Постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві від 11.03.2011 №2603/1269/1269/3 призначено щомісячні страхові виплати особам, які мають на них право у разі смерті потерпілого, зокрема ОСОБА_1, у сумі 1661 грн 26 коп. кожному (а.с.84).

Постановою від 16.05.2011 було проведено перерахунок виплат та призначено по 1830 грн 71 коп. на кожного, зокрема ОСОБА_1 (а.с.85). Постановою від 27.03.2012 було проведено перерахунок виплат, призначено та проводяться по теперішній час у розмірі 2152 грн 91 коп. на кожного, зокрема ОСОБА_1 (а.с.86).

Таким чином, суд приходить до висновку, що у разі настання страхового випадку, який призвів до смерті ОСОБА_3 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань зобов'язаний відшкодувати шкоду особі, яка перебувала на утримання потерпілого, зокрема щомісячні виплати дитині, у розмірі частки середньомісячного заробітку загиблого батька, що на даний момент і здійснюється Фондом.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд приходить до такого висновку.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. У відповідності до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із змінами) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості .

Як вказує позивач, у зв'язку зі смертю батька йому заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 500000 грн.

Твердження позивача щодо того, щодо компенсації моральної шкоди, яка була заподіяна не лише позивачу, а й членам його родини, зокрема матері після смерті її чоловіка -батька позивача, судом до уваги не беруться, так як є підставами та предметами інших позовів, які вже розглянуті судом (а.с.14, 15, 17-25).

При цьому суд приймає до уваги пояснення сторони позивача про те, що моральні переживання з приводу втрати батька призвели до постійного депресивного стану, моральних страждань, порушення нормального ходу його життя, що призвело до негативних наслідків.

З огляду на встановлені фактичні дані у їх сукупності, враховуючи тяжкий психологічний та моральний стан позивача, належне та вчасне відшкодування матеріальної шкоди потерпілим від смерті годувальника, виходячи із принципів розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що діями робітника КП «Київський метрополітен»позивачу заподіяно моральну шкоду на суму 50 000 грн, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, з КП «Київський метрополітен» підлягає стягненню на користь держави сума судового збору в розмірі 500 гривень.

Керуючись ст.ст.23, 1168, 1172, 1194, 1200 ЦК України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київський метрополітен», треті особи: ОСОБА_2, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен»(адреса: пр. Перемоги, 35 м. Київ, код ЄДРПОУ 03328913, р/р 2600000990432 у ПАТ КБ «Хрещатик»м. Києва, МФО 300670) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 50000 грн. 00 коп. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.)

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен»(адреса: пр. Перемоги, 35 м. Київ, код ЄДРПОУ 03328913, р/р 2600000990432 у ПАТ КБ «Хрещатик»м. Києва, МФО 300670) на користь держави, судовий збір у розмірі 500 грн. 00 коп. (п'ятсот гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя - Г.О. Козленко