Рішення № 25108361, 06.07.2012, Центральний районний суд м. Сімферополя

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 122/4729/2012

06.07.2012 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Іщенка І.В., при секретарі Бажиній І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно

в с т а н о в и в :

Звертаючись до суду позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк) просить стягнути з відповідача суму заборгованості, а також штрафні санкції за кредитним договором у розмірі 63995,45 гривень. Вимоги мотивовані тим, що між сторонами, було укладено кредитно-заставний договір № SІ20А700190006 від 13 червня 2008 року (далі Договір), за яким ОСОБА_1 отримав 8537,43 доларів США, за умови повернення і в строки зазначені в договорі. Зобов'язання за кредитними договорами було забезпечено предметом застави, за якими позивач набуває права задовольнити свої вимоги в разі порушення зобов'язань за договором. Умови кредитного договору відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість. В рахунок погашення заборгованості просив звернути стягнення на заставлене майно автомобіль марки GEELY модель: МR7151А, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_2.

Представник позивача вимоги позову підтримав, надав листа про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 27-28).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 26).

Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статі 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)

позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 1050 Цивільного кодексу України у разі не своєчасного повернення суми позики, позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України «боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором».

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір, за яким відповідач отримав кредит у сумі 8537,43 доларів США, з оплатою 15% річних за користування кредитними коштами (а.с. 6-12).

Згідно пунктів 4.1-4.8 Договору позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, комісії.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором щодо погашення заборгованості за кредитом в розмірі 39869,25 гривень, що відповідає 4991,33 доларам США, заборгованість по процентам користування кредитом - 5561,04 гривень, що відповідає 696, 20 доларам США, заборгованість по комісії за користуванням кредитом - 5727,82 гривень, що відповідає 717,08 доларам США (а.с. 4-5).

Всупереч вимогам статті 60 Цивільного процесуального кодексу України доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 9551,85 гривень, що відповідає 1195,82 доларам США, за несвоєчасне виконання зобов'язань по кредитному договору.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до умов Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного повернення коштів сплачує позикодавцю додатково пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день просрочки, але не менш ніж 1 гривня (пункт 13.3 Договору).

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 9551,85 гривень станом на 27 квітня 2012 року підлягає стягненню з відповідача, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою (а.с. 4).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф - 3285,49 гривень за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором.

Відповідно до умов Договору сторони передбачили, що у разі порушення строків платежів за договором, відповідач зобов'язаний сплатити штрафні санкції в розмірі 5 % від суми позову та 250 гривень (пункти 13.9 Договору).

Заявлена позивачем сума штрафу підлягає стягненню з відповідача, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.(а.с. 4).

Відповідно до положень статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержавтель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до Договору, заставодавець передає в забезпечення виконання ним зобов'язань за кредитним договором належний йому: автомобіль, марки GEELY модель: МR7151А, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_2 (а.с. 7-12).

Згідно з Договору звернення стягнення на предмет застави за вибором Банку здійснюється в судовому порядку у відповідності до чинного законодавства України (пункт 12.9 Договору).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо

інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 1 статті 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини 1, 2 статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду .

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» законодавець визначив судове звернення стягнення на предмет застави та досудове врегулювання спору відповідно до вимог статті 26 цього Закону, за якою одним із способів позасудового звернення стягнення є продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано від відповідача заставне майно у володіння за актом прийому-передачі, однак реалізація банком заставленого майна не відбулася, оскільки відповідач відмовився добровільно виконувати умови договору та сприяти банку в реалізації його прав щодо предмета застави (а.с. 14).

Таким чином, між сторонами договору виник спір щодо заставного майна, а відтак досудовий порядок звернення стягнення на предмет застави став неможливий, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з положеннями частини 1 статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем а саме : судовий збір у розмірі 639,95 гривень.

На підставі статей 524, 526, 533, 546, 590, 611, 612, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, Закону України «Про заставу», керуючись статтями 10, 11, 58-60, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 Цивільно-процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором № SІ20А700190006 від 13 червня 2008 року, укладеним між Публічного акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1, звернути стягнення у загальному розмірі 63995,45 гривень, на предмет застави: автомобіль, марки GEELY модель: МR7151А, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ШН НОМЕР_1), шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідну для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір в розмірі 639,95 гривень.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя