Постанова № 25104833, 04.07.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2012 р. Справа № 5019/151/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 27.03.12 р.

у справі № 5019/151/12 (суддя Мамченко Ю. А. )

позивач Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

відповідач Фізична особа -підприємець ОСОБА_1

про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2( представника, довіреність у справі)

відповідача - ОСОБА_1

прокурор- Шпинта С.М

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області 27 березня 2012 року у справі № 5019/151/12 (суддя Мамченко Ю.А.) задоволено позов заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки та стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (33001, АДРЕСА_1, ідентиф. код НОМЕР_1) в доход державного бюджету 1073,00 гривень судового збору.

Ухвалюючи рішення та застосовуючи положення ст.13,14,68,142,143 Конституції України, ст.13,377,638 Цивільного кодексу України, статей 179, 181,187,193 Господарського кодексу України ст.12, 93,116, 120,123,124,125,126 Земельного кодексу України, ст.1,15,16, Закону України "Про оренду землі", ст.25,26 ,59,71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", суд першої інстанції дійшов висновку, що : відповідачем не виконано рішення Рівненської міської ради №1897 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб'єктам підприємницької діяльності, юридичним особам та громадянам-співвласникам нерухомого майна на АДРЕСА_2, відповідачу надано в оренду на сорок дев'ять років земельну ділянку площею 108,78 кв. м (умовна частка) на АДРЕСА_2 для обслуговування магазину товарів продовольчої групи з відділом супутніх товарів та зобов'язано його укласти договір оренди в тримісячний термін з дня прийняття цього рішення; з набуттям права власності на нерухоме майно у СПД ОСОБА_1 виник обов'язок щодо оформлення права на оренду земельної ділянки та по сплаті за неї, однак, відповідач ухиляється від оформлення права користування земельною ділянкою та від сплати орендної плати за неї.

Надісланий позивачем проект договору оренди земельної ділянки містить істотні умови,передбачені ст.15 Закону України "Про оренду землі", однак, відповідачем його не підписано , протоколу розбіжностей не складено, та листом повідомлено Рівненську міську раду про відхилення пропозиції укласти договір.

Умови запропонованого до укладення договору щодо обчислення розміру орендної плати з моменту прийняття Рівненською міською радою рішення про надання земельної ділянки в оренду (п.9 Договору) кореспондується із п.8 рішення Рівненської міської ради №1897 від 02.10.2008 року, яким попереджено землекористувача про те, що нарахування орендної плати за земельні ділянки проводиться з дня прийняття Рівненською міською радою рішення про надання в оренду земельних ділянок (відповідно до Рішення Рівненської міської ради від 17.10.2006 року №264 "Про внесення змін до Положення "Про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради"), які на час ухвалення судового рішення є чинними.

Спонукуючи відповідача до укладення договору оренди , у резолютивній частині свого рішення суд першої інстанції виклав повний зміст цього договору.

Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що зобов»язуючи його укласти договір оренди на умовах Рівненської міської ради, суд не звернув увагу на те, що Рівненська міська рада не наділена повноваженнями на встановлення обов'язку щодо укладання такого договору та встановлення термінів.

Звертає увагу суду, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.11.2003 року Серія САА № 502156 він є власником магазину, який знаходиться на першому поверсі дев'ятиповерхового багатоквартирного будинку і дане приміщення не є окремою будівлею, спорудою, а тому норми статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України,які застосував суд, не підлягають до застосування.

Апелянт вказує, що місцевий суд дав неправильне тлумачення ст.181 ГК України, у зв'язку з чим прийшов до неправильного висновку, що він ухиляюся від оформлення права користування земельної ділянки і сплати орендної плати за неї . При цьому ,суд не з'ясував обставин, пов'язаних з дотриманням сторонами порядку укладання спірного договору, і не надав цим обставинам правової оцінки. Зазначає, що отримавши лист з пропозицію укласти договір ,він його розглянув та направив лист-відповідь, у якому вказав свої заперечення щодо договору та надав свої пропозиції щодо його укладання. Вважає , що даний лист можна вважати у розумінні статті 181 ГК України протоколом розбіжностей.

При вирішені справи судом не досліджено та не враховано того, що позивач всупереч ч.5 ст. 181 ГК України не виконав свого обов'язку та не вжив заходів для врегулювання розбіжностей , жодних листів, пропозицій на його адресу не направив.Враховуючи не дотримання позивачем порядку та строку врегулювання розбіжностей до договору, встановлених ч.5 ст. 181 ГК України ,вважає, що позивач звернувся до суду передчасно.

Також апелянт вказує , що суд не дав належну правову оцінку рішення Рівненської міської ради № 1897 від 02.10.2008, яким йому передано земельну ділянку площею 108,78 м2 (умовна частка) для обслуговування магазину товарів продовольчої групи з відділом супутніх товарів і належним чином не дослідив порядку набуття права оренди.

Висновок суду про те,що ним було замовлено, оплачено та погоджено проект землеустрою про відведення йому в оренду земельної ділянки , не відповідає фактичним обставинам справи,оскільки він такого проекту не замовляв, не оплачував та не погоджував .

Підсумовуючи викладене, апелянт вказує, що позивачем самовільно, всупереч статтей 123, 124 ЗК України, прийнято рішення про передачу умовної частки земельної ділянки.Зважаючи на вказане, Рівненською міською радою: було грубо порушено порядок передачі земельної ділянки в оренду, який передбачений ст.ст. 123, 124 ЗК України;безпідставно прийнято рішення № 1897 від 02.10.2008 в частині передачі йомуі в оренду умовної частки земельної ділянки. передано неіснуючий (не передбачений законодавством) предмет оренди, як-то умовна частка земельної ділянки в оренду.

На думку апелянта, суд ,задовольняючи позов ,не дослідив відповідності договору оренди земельної ділянки, який є предметом спору , вимогам чинного законодавства.

Крім того, апелянт вважає , що у даній справі прокурор не наділений повноваженнями щодо звернення до господарського суду із вказаним позовом в інтересах Рівненської міської ради, а в позові не містяться конкретні посилання на обставини, що свідчать про порушення чи загрозу інтересам держави.

На думку апелянта ,порушення норм процесуального права полягає у тому, що більшість документів, які знаходяться у справі є не завіреними та останні не звірялися з оригіналом, що є порушенням приписів ст.36 ГПК України .

Просить скасувати рішенням господарського суду Рівненської області 27 березня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Рівненською міською радою подано письмовий відзив, яким вважають рішення суду першої інстанції у даній справі законним та обґрунтованим та не погоджуються із доводами апеляційної скарги СПД ОСОБА_1

Вказують, що проект землеустрою, виготовлений та погоджений відповідними органами на виконання рішення Рівненської міської ради від 11.04.2008р. №1486 «Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та закріплення меж прибудинкової території за будинковолодінням АДРЕСА_2» містить правовстановлюючі документи на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб (в т.ч. копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.11.2003р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.11.2003р. ОСОБА_1), документи, що посвідчують особу (для фізичних осіб) та правовстановлюючі документи юридичних осіб (в т.ч. копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та паспорта громадянина України ОСОБА_1), протокол обстеження та закріплення меж земельної ділянки, яка передається в оренду, від 12.12.2008р., протокол погодження часток використання земельної ділянки від 30.05.2008р., кадастровий план земельної ділянки, акт перенесення в натуру (на місцевість) меж зон обмежень (охоронної зони) на земельній ділянці від 12.12.2008р., акт про передачу межових знаків границі земельної ділянки під охорону і зберігання від 12.12.2008р.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 отримав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 15.08.2008р. №2931 та попередньо погоджений співвласниками нерухомого майна на АДРЕСА_2, в тому числі СПД ОСОБА_1

Рішення міської ради від 2 жовтня 2008 року №1897, яким : затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб'єктам підприємницької діяльності, юридичним особам та громадянам -співвласникам нерухомого майна на АДРЕСА_2, надано СПД ОСОБА_1 в оренду на сорок дев'ять років земельну ділянку площею 108,78 м2 (умовна частка) на вул. на АДРЕСА_2 для обслуговування магазину товарів продовольчої групи з відділом супутніх товарів (на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.10.2003 року р.№3395879) та зобов'язано його укласти договір оренди в тримісячний термін з дня прийняття цього рішення - прийняте в межах чинного законодавства України та підлягає обов'язковому виконанню відповідачем відповідно до ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

На переконання Рівненської міської ради ,дане рішення є обов'язковим до виконання на відповідній території, а відтак ,відсутні правові підстави вважати, що порушено виключну компетенцію міської ради на передачу в оренду земельної ділянки. Рівненська міська рада відповідно до наданих їй Конституцією України повноважень та у встановлений чинним законодавством спосіб реалізувала надане їй право розпорядитися земельною ділянкою, прийнявши відповідне рішення; натомість станом на час звернення з позовом відповідний договір не укладено.

Просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 27.03.2012року у справі №5019/151/12 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні суб»єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які у ній викладені та просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Під час апеляційного перегляду справи прокурор та представник Рівненської міської ради вказували на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду та просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга СПД ОСОБА_1 не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Як вбачається із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.11.2003 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.11.2003 року ОСОБА_1 являється власником нерухомого майна - магазину продуктової групи товарів з відділом супутніх товарів площею 108 м.кв. по АДРЕСА_2 (а.с. 56,57)

Як вбачається з заяви ,адресованої міському голові м.Рівного, суб'єкти підприємницької діяльності, юридичні особи та громадян-співвласників нерухомого майна на АДРЕСА_2, в тому числі відповідач, звернулися до Рівненської міської ради з клопотанням надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років для обслуговування прибудинкової території будинковолодіння АДРЕСА_2 загальною площею 0,9066 га. ( а.с. 51).

Рішенням Рівненської міської ради від 11.04.2008 року №1486 "Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та закріплення меж прибудинкових території за будинковолодінням АДРЕСА_2" надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та закріплення меж прибудинкової території в зоні житлової забудови за будинковолодінням АДРЕСА_2 орієнтовною площею 9066 кв.м. для надання в оренду на 49 років, серед інших і відповідачу, для обслуговування магазину товарів продовольчої групи з відділом супутніх товарів на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.11.2003 року (р№3395879) ( а.с 37).

30.05.2008 року на виконання рішення Рівненської міської ради №1486 від 11.04.2008 року, інженером землевпорядником на основі документів, що підтверджують право власності кожного землекористувача на нерухоме майно складено протокол, в якому розраховані та погоджені земельні частки (без виділення їх в натурі) на використання земельної ділянки загальною площею 0,9066 га. землекористувачам: в тому числі СПД ОСОБА_1 Згідно вказаного протоколу у відповідності до частки майна, яке належить кожному землекористувачу на праві власності земельна частка ОСОБА_1 склала 108,78 кв.м.. Протокол погоджений відповідачем ( а.с.-59-60).

Також, на виконання даного рішення був виготовлений Проект землеустрою 2009МФ 13 РВРЕ 000109 ( а.с. 53).

Означений проект землеустрою містить правовстановлюючі документи на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб (в т.ч. копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.11.2003 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.11.2003 року ОСОБА_1), документи, що посвідчують особу (для фізичних осіб) та правовстановлюючі документи юридичних осіб (в т.ч. копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та паспорта громадянина України ОСОБА_1), протокол обстеження та закріплення меж земельної ділянки, яка передається в оренду, від 12.12.2008 року, протокол погодження часток використання земельної ділянки від 30.05.2008 року, кадастровий план земельної ділянки, акт перенесення в натуру (на місцевість) меж зон обмежень (охоронної зони) на земельній ділянці від 12.12.2008 року, акту про передачу межових знаків границі земельної ділянки під охорону і зберігання від 12.12.2008 року.

Проект землеустрою попередньо погоджений управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (висновок №773 від 15.05.2008 року), Рівненською міською санітарно-епідеміологічною станцією (висновок №1653 від 22.05.2008 року), Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області (висновок №77 від 20.05.2008 року), управлінням культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації (висновок №1905 від 20.05.2008 року), управлінням земельних ресурсів у місті Рівному Рівненської області (висновок №02-611 від 20.06.2008 року).

При цьому колегія суддів звертає увагу, що протокол від 12.12.2008 року обстеження та закріплення меж земельної ділянки по АДРЕСА_2, засвідчений серед інших і підписом апелянта. (а.с. 58)

Рішенням Рівненської міської ради №1897 від 02.10.2008 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2"( а.с.9) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб'єктам підприємницької діяльності, юридичним особам та громадянам-співвласникам нерухомого майна на АДРЕСА_2 ( пункт 1), СПД ОСОБА_1 надано в оренду на сорок дев'ять років земельну ділянку площею 108,78 кв.м (умовна частка) на АДРЕСА_2 для обслуговування магазину товарів продовольчої групи з відділом супутніх товарів (на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.10.2003 року №3395879) ( пункт3) та зобов'язано СПД ОСОБА_1 укласти договір оренди в тримісячний термін з дня прийняття цього рішення, про що відповідач неодноразово повідомлявся листами управління земельних відносин від 10.12.2008 року №2239, від 28.01.2009 року №139, від 20.07.2009 року №948 ( пункт 4) .

Пунктом 8 рішення Рівненської міської ради №1897 від 02.10.2008 року, попереджено землекористувача про те, що нарахування орендної плати за земельні ділянки проводиться з дня прийняття Рівненською міською радою Рішення про надання в оренду земельних ділянок (відповідно до Рішення Рівненської міської ради від 17.10.2006 року №264 "Про внесення змін до Положення "Про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради").

29.11.2011 року Рівненською міською радою на підставі статей 179, 181 Господарського кодексу України, статей 638, 641 Цивільного кодексу України скеровано відповідачу проект договору оренди землі від 24.11.2011 року за вих.№08-1747, що підтверджується наявним у справі фіскальним чеком .(а.с.21)

При цьому пунктом 9 проекту договору запропоновано обчислення розміру орендної плати з моменту прийняття Рівненською міською радою рішення про надання земельної ділянки в оренду (Рішення Рівненської міської ради №1897 від 02.10.2008 року) .

Відповідач листом повідомив Рівненську міську раду про відхилення пропозиції укласти договір оренди. При цьому відповідачем не висунуто своїх заперечень щодо умов договору оренди землі та не складено протоколу розбіжностей до проекту договору.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.(ст.174 ГК України).

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Ст.14 Конституції визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.142 Конституції матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Ст.143 Конституції визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Підпункт 34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"визначає виключну компетенцію міських рад у вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законам до їх відання та відповідно до ст.71 територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Статті 122, 124 Земельного кодексу України унормовують, що міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Оскільки в силу ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування, в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території,- в разі прийняття відповідним органом самоврядування рішення про порядок справляння орендної плати за користування земельними ділянками та затвердження нових коефіцієнтів, які застосовуються в розрахунку орендної плати за земельні ділянки - ці обставини можуть бути не прийняті до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та Законів України.

За ст.120,126 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди та право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Матеріали справи не містять будь-яких даних про скасування рішень Рівненської міської ради від 17.10.2006 року №264 "Про внесення змін до Положення "Про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради, №1486 від 11.04.2008 року "Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та закріплення меж прибудинкових території за будинковолодінням АДРЕСА_2", №1897 від 02.10.2008 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2".

З огляду на наведене ,колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що означені рішення Рівненської міської ради є чинними та обов'язковими для виконання відповідачем з моменту набуття ним права власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться на спірній земельній ділянці.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, при цьому примус до укладення договору за рішенням суду за відсутності волевиявлення відповідача на укладення договору оренди землі відповідає вимогам ч.1 ст.187 Господарського кодексу України щодо обов'язковості укладення такого договору, оскільки суд вправі задовольнити позов про укладення договору в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього.

Відповідно до положень ст.181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Між тим, відповідачем не висунуто своїх заперечень щодо умов проекту договору оренди землі та не складено протоколу розбіжностей до проекту договору.

Відповідно до положень ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Аналізуючи положення запропонованого до укладення договору оренди земельної ділянки площею 108,78 м2 (умовна частка) на АДРЕСА_2 колегія суддів знаходить їх такими, що відповідають вимогам ст.15 Закону України "Про оренду землі".

Пленум Вищого господарського суду України у пункті 9.9. постанови № N 6, 23.03.2012 року «Про судове рішення» звертає увагу, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому, суд повинен зазначати у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Місцевий господарський суд вважав за необхідне викласти у рішенні умови (пункти) договору оренди земельної ділянки площею 108,78 м2 (умовна частка) на АДРЕСА_2 повністю, що не суперечить вимогам процесуального закону та з чим погоджується апеляційний господарський суд.

Апеляційний суд також не може погодитись з доводами апелянта про відсутність у прокурора повноважень на звернення з даним позовом до суду .

Так, згідно ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Також, в даному рішенні зазначено, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Апеляційний суд вважає , що заступником прокурора м.Рівне обґрунтовано заявлено вказаний позов та вірно визначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення апелянта не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області 27 березня 2012 року у справі № 5019/151/12.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв»язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 27 березня 2012 року у справі № 5019/151/12 залишити без змін, апеляційну скаргу суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гудак А.В.