Постанова № 25104776, 03.07.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р.Справа № 5017/757/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарях судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 03.07.2012р.:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №3710 від 07.12.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 01.06.2012р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної фірми «Світлана-94»

на ухвалу господарського суду Одеської області про забезпечення позову

від 28 травня 2012 року

по справі №5017/757/2012

за позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5

до відповідача Приватної фірми «Світлана-94»

про зарахування надмірно сплачених коштів в рахунок орендної плати

Сторони та третя особа належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась повна фіксація судового процесу.

В судовому засіданні 03.07.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и л а:

12.03.2012р. до господарського суду Одеської області від ФО-П ОСОБА_5 надійшла позовна заява до ПФ «Світлана-94»про належне виконання умов договору та усунення перешкод в користуванні приміщенням.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.03.2012р. порушено провадження у справі №5017/757/2012 за позовом ФО-П ОСОБА_5 до ПФ «Світлана-94»про визнання права користування майном, визнання безпідставними вимог про розірвання договору оренди та зарахування в рахунок в рахунок орендної плати витрат на ремонт орендованого приміщення в сумі 1414125,73грн., надмірно сплачених коштів за оренду в сумі 252000 грн., упущеної вигоди та 3 % річних в сумі 279975грн., моральної шкоди в сумі 10000 грн. та витрат на юридичні послуги в сумі 8000 грн.

09.04.2012р. ФО-П ОСОБА_5 подав до господарського суду Одеської області уточнення до позовної заяви, в яких позивач просив зарахувати в рахунок плати за користування в майбутньому приміщенням сплачену авансом орендну плату в розмірі 139300грн., відмовився від вимог про визнання права користування майном і про визнання безпідставними вимог про розірвання договору оренди. При цьому, позивачем змінено предмет позову, заявивши вимогу про визнання договору оренди автоматично подовженим з 30.04.2012р. на наступні 35 місяців.

Господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги зміни до позовної заяви в частині вимог про визнання договору оренди автоматично подовженим з 30.04.2012р. на наступні 35 місяців, оскільки цими уточненням змінено предмет позову, що є неможливим після початку розгляду справи по суті у відповідності до частини четвертої ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

24.05.2012р. ФО-П ОСОБА_5 подав до господарського суду Одеської області заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони ПФ «Світлана-94»вчиняти дії по виселенню ФО-П ОСОБА_5 з орендованого нежитлового приміщення та заборони посадовим особам ПФ «Світлана-94»вчиняти дії спрямовані на перешкоджання ФО-П ОСОБА_5 у користуванні орендованим приміщенням.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.2012р. по справі №5017/757/2012 (суддя Демешин О.А.) заяву ФО-П ОСОБА_5 про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, заборонено ПФ «Світлана-94»до розгляду справи по суті вчиняти дії по виселенню ФО-П ОСОБА_5 із нежитлового приміщення площею 838,00 кв.м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1, 1 поверх, заборонено ПФ «Світлана-94»до розгляду справи по суті, вчиняти дії спрямовані на перешкоджання ФО-П ОСОБА_5 користуватися приміщенням площею 838,00 кв.м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1, 1 поверх, з посиланням на те, що 01.06.2009р. між ПФ «Світлана-94»та ФО-П ОСОБА_5 укладено договір оренди нерухомого майна, за умовами якого ПФ «Світлана-94»передало в платне користування ФО-П ОСОБА_5 належне їй на праві власності нежитлове приміщення площею 838,00 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, 1 поверх, з ціллю проведення ремонту та використання його в подальшому під фітнес-центр, п. 1.2. договору сторони визначили, що договір оренди діє до 30.04.2012р.. Додатковою угодою від 02.06.2009р. до вищевказаного договору оренди, сторони передбачили автоматичне подовження договору на тих самих умовах і на той самий строк, у разі якщо жодна зі сторін договору за 60 календарних днів до закінчення строку договору, вказаного в пункті 1.2., не сповістить іншу сторону про бажання припинити орендні відносини з 30 квітня 2012р.. Незгода орендодавця з користуванням приміщенням та небажання зарахувати надмірно сплачену орендну плату в рахунок плати за користування приміщенням стали підставою для надання позову з позовними вимогами, зокрема, про зарахування надмірно сплачених грошових коштів в рахунок орендної оплати. З доданих до заяви про вжиття заходів забезпечення позову доказів (акти від 11.05.2012р. та від 21.05.2012р., рапорти працівників служби охорони від 11.05.2012р. та лист членів фітнес центру «100% Fitnes»від 21.05.2012р., вбачається, що 11.05.2012р. ПФ «Світлана-94»були вжиті заходи по самовільному виселенню позивача із займаного ним по договору оренди приміщення шляхом видалення з приміщення працівників і членів фітнес центру, встановлення на об`єкті власної охорони та закритті вхідних дверей. Твердження відповідача в судовому засіданні про добровільне звільнення позивачем приміщення суперечить доданим до заяви документам, крім того, будь-яких актів приймання-передачі підтверджуючих факт добровільного звільнення позивачем приміщення та передачі його відповідачу, останнім не надано. Належне позивачу на праві власності майно, знаходиться до цього часу у приміщенні фітнес центру, що не заперечується відповідачем. Ці обставини додатково спростовують факт добровільного звільнення позивачем приміщення. За таких обставин, суд дійшов висновку, що існує ймовірність проведення відповідачем подальших самовільних дій по виселенню позивача із займаного ним приміщення без врегулювання спору у встановленому чинним законодавством судовому порядку, якщо відповідач вважає, що позивачем порушені його права та одержане на умовах оренди приміщення безпідставно не повернуто орендодавцю по закінченню строку договору оренди нерухомого майна. Зарахування надмірно сплаченої орендної плати в сумі 139300 грн. в рахунок майбутніх платежів за оренду приміщення, яке є предметом спору по справі, може стати неможливим в разі виселення позивача відповідачем у самовільному порядку та при перешкоджанні позивачу у користуванні орендованим приміщенням. Можливі дії з боку керівництва ПФ «Світлана 94»відносно виселення ФО-П ОСОБА_5 або вчинення перешкод у користуванні орендованим майном до вирішення справи по суті, та без надання певної правової оцінки судом додатковій угоді від 02.06.2009р. до договору оренди від 01.06.2009р., можуть спричинити виникнення нових господарських спорів між сторонами по справі, а уникнення таких спорів, також, є ціллю заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулася ПФ «Світлана-94»з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області по справі №5017/757/2012 від 28.05.2012р. про забезпечення позову ФО-П ОСОБА_5 шляхом заборони вчиняти дії по виселенню позивача та перешкоджанню у користуванні приміщенням, з тих мотивів, що вказана ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, так як господарським судом визнано обґрунтованими припущення, що зарахування надмірно сплаченої орендної плати у розмірі 139000грн. в рахунок майбутніх платежів за оренду приміщення, яке є предметом спору у справі, може стати неможливим в разі виселення позивача відповідачем у самовільному порядку та при перешкоджанні позивачу у користуванні орендованим приміщенням. Господарським судом при винесенні ухвали не досліджено дійсних обставин справи, підтверджених відповідними доказами, та які були б підставою для застосування ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, не пересвідчившись чи дійсно існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання рішення без вжиття відповідних заходів, вжито заходи по забезпеченню позову, які не є адекватними предмету позову, без наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та заяви про доповнення апеляційної скарги ПФ «Світлана-94», заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу господарського суду Одеської області про забезпечення позову - скасувати, а з огляду на таке.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду..

Частиною 1 ст. 67 названого Кодексу встановлено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту..

Згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, абомайнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з того, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти, помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності, за наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен постановити рішення. Ця вимога повинна носити правовий характер і бути підвідомчою суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ФО-П ОСОБА_5 (з врахуванням прийнятих судом до розгляду уточнених позовних вимог) просив господарський суд зарахувати в рахунок плати за користування в майбутньому приміщенням сплачену авансом орендну плату в розмірі 139300 грн., тобто у даній справі предметом позову є зарахування ПФ «Світлана-94»в рахунок плати за користування в майбутньому приміщенням сплачену ФО-П ОСОБА_5 авансом орендну плату в розмірі 139300 грн..

У заяві про вжиття заходів до забезпечення позову ФО-П ОСОБА_5 просив заборонити ПФ «Світлана-94»вчиняти дії по виселенню ФО-П ОСОБА_5 з орендованого нежитлового приміщення та заборонити посадовим особам ПФ «Світлана-94»вчиняти дії спрямовані на перешкоджання ФО-П ОСОБА_5 у користуванні орендованим приміщенням.

При цьому позивач обґрунтовував клопотання про забезпечення позову тим, що зарахування надмірно сплаченої орендної плати в сумі 139300 грн. в рахунок майбутніх платежів за оренду приміщення, яке є предметом спору по справі, може стати неможливим в разі виселення позивача відповідачем у самовільному порядку та при перешкоджанні позивачу у користуванні орендованим приміщенням.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.2012р. по справі №5017/757/2012 заборонено ПФ «Світлана-94»до розгляду справи по суті вчиняти дії по виселенню ФО-П ОСОБА_5 із нежитлового приміщення площею 838,00 кв.м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1, 1 поверх, заборонено ПФ «Світлана-94»до розгляду справи по суті, вчиняти дії спрямовані на перешкоджання ФО-П ОСОБА_5 користуватися приміщенням площею 838,00 кв.м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1, 1 поверх, саме з підстав, вказаних позивачем.

Між тим, ні позивачем, ні господарським судом під час вирішення питання про вжиття запобіжних заходів не враховано адекватність заходу до забезпечення позову, не визначено його відповідність вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Так, на підставі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України може бути заборонено вчиняти дії лише щодо предмета спору, в даному випадку предметом спору є зарахування ПФ «Світлана-94»в рахунок плати за користування в майбутньому приміщенням сплачену ФО-П ОСОБА_5 авансом орендну плату в розмірі 139300 грн., а не правомірність користування позивачем спірним приміщенням.

Таким чином, дослідивши оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарським судом першої інстанції не враховано розумності, обґрунтованості та адекватності вимог ФО-П ОСОБА_5 щодо забезпечення позову.

Таким чином, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу господарського суду Одеської області від 28.05.2012р. по справі №5017/757/2012 -скасувати, оскільки названа ухвала не відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 99, 101 -106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 28.05.2012р. по справі №5017/757/2012 скасувати.

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.