Рішення № 25104318, 02.07.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2012 р.Справа № 5017/1364/2012

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГВИНПРОМ"

про стягнення 839471,9грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 по довіреності;

Від відповідача: ОСОБА_3 по довіреності

Суть спору: позивач, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГВИНПРОМ" (далі відповідач) про стягнення 839471,9гривень, з яких 700 000грн. -заборгованість за кредитом, 43149,06грн. -заборгованість по відсоткам та 96322,84грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків.

26.06.2012р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 122563,14грн. пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків, з яких 119244,36грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту та 3318,78грн. - пеня за порушення строків сплати відсотків.

Також, 26.06.2012р. позивач просить суд згідно ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" просить повернути суму судового збору в розмірі 59947,07грн.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2012р. клопотання позивача задоволено частково та повернуто судовий збір в розмірі 14338,18грн.

Відповідач, в судовому засіданні 02.07.2012р. надав відзив на позов в якому позовні вимоги визнав частково, а саме 63818,33грн. пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югвинпром»укладено кредитний договір №010/3-2/237 ( далі кредитний договір), за умовами якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Югвинпром», як позивальнику, надано кредит в сумі 800 000,00 грн. із сплатою 23% річних, строком повернення до 15.06.2011 року, кошти призначені для використання на фінансування витрат пов'язаних з поточною діяльністю.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Югвинпром»та Позивачем були укладені додаткова угода №010/3-2/237/1 від 08.07.2010р. та додаткова угода №010/3-2/237/2 від 27.07.2010р.

Додатком № 1 до кредитного договору встановлено графік погашення кредиту та п.2.2 ст.2 кредитного договору закріплений порядок сплати процентів за користування кредитом.

У відповідності до п. 8.3 ст. 8 Кредитного договору № 010/3-2/237 Банком направлено лретензію № С16-114-1-1-18/3223 до ТОВ «Югвинпром»про погашення грошових зобов'язань за кредитним договором протягом не більше 30 календарних днів з моменту ії пред'явлення.

Так, відповідач у період з 28.05.2012р. по 08.06.2012р. погасив заборгованість по кредиту в розмірі 700 000грн. та заборгованість по відсоткам в розмірі 52665,46грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань у відповідача виникла заборгованість в сумі 122563,14 гривень - пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків, що змусила позивача звернутися до суду за відновленням своїх порушених прав.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання -це вид цивільних правовідносин.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок Позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до п. 14.1 ст. 14 кредитного договору № 010/3-2/237 від 6 липня 2010 року за невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим договором, позичальник несе відповідальність згідно чинного законодавства та положень цього договору.

Відповідно до п. 14.4 ст. 14 кредитного договору № 010/3-2/237 від 6 липня 2010 року за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кредитом, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення .

Також, на підставі ст. 230 ГК України, п. 14.4 ст. 14 кредитного договору № 010/3-2/237 від 6 липня 2010 року позивач нарахував 119244,36грн. пені за порушення строків повернення кредиту та 3318,78грн. - пеня за порушення строків сплати відсотків

Вимоги позивача в частині стягнення пені за порушення строків сплати відсотків в сумі 3318,78грн. підлягають задоволенню повністю, так як відповідають вимогам діючого законодавства та визнані відповідачем повністю

Що ж, до вимог позивача в частині стягнення пені за порушення строків повернення кредиту в сумі 119244,36грн. то вони підлягають також задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

П. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Посилання відповідача та той факт, що договором не встановлено строк нарахування пені і тому до правовідносин необхідно застосувати строк визначений п.6 ст. 323 ГК України є хибним, так як відповідно до п. 14.4 ст. 14 кредитного договору № 010/3-2/237 від 6 липня 2010 року за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кредитом, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення . Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання Позичальником простроченого зобов'язання включно.

Наданий позивачем розрахунок пені за порушення строків повернення кредиту, на думку суду, обґрунтований, здійснений належним чином, відповідає вимогам діючого законодавства тому сума пені за порушення строків повернення кредиту підлягає задоволенню у розмірі 119244,36грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судовго збору покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГВИНПРОМ" (68251, Одеська область, Саратський район, с. Зоря, вул. Октябрьська, 349, код ЄДРПОУ 34274461) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (65000, м. Одеса, вул. Садова, 10, код ЄДРПОУ 23876031) пеню за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків в сумі 122563,14 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2451,26 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 05.07.2012р.

Суддя Літвінов С.В.