Рішення № 25104233, 25.06.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2012 р.Справа № 5017/1474/2012

за позовом: Державної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області"

до відповідача: Комунального підприємства "Редакція газети "Миколаївський вісник"

про стягнення 2 750,00 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -довір. №б/н від 05.06.2012р.,

від відповідача: Андросюк В.А. -керівник -редактор.

У судовому засіданні 06.06.2012р. оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Державна установа "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" звернулася до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Редакція газети "Миколаївський вісник", в якій просить стягнути з відповідача, на підставі ст.1212 ЦК України, надмірно сплачені грошові кошти за договором оренди у розмірі 2 750,00грн., поклавши на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в результаті аналізу договору оренди нежитлових приміщень №478, укладеного між сторонами 05.05.2010р., було встановлено, що розмір орендної плати суперечить п.10 постанови КМУ від 04.10.1995р. №786 «Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», якою встановлено річну плату для організації, що утримуються за рахунок державного бюджету, в розмірі 1 грн.

Як зазначає позивач, вказані порушення були також зафіксовані КРУ в Одеській області в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності в Державній інспекції з карантину рослин по Одеській області за період з 01.04.2009р. по 01.10.2010р. від 17.01.2011р. №07-19/13.

З урахуванням викладеного, позивач стверджує, що за даний період ним на користь відповідача було переплачено 2750 грн., що і зумовило звернення до суду із відповідним позовом, заявленим в порядку ст.1212 ЦК України.

У судовому засіданні 25.06.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, пояснивши, що договір від 5.05.2010р. (укладений замість договору від 15.10.2009р.), був чинний та виконувався належним чином, про що свідчать акти виконаних робіт згідно з договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №478 від 05.05.2012р. (а.с.54-59).

Крім того, ревізією фінансово-господарської діяльності редакції районної газети «Миколаївський вісник», в програму перевірки якої входило, зокрема, перевірка управління майном, що належить до сфери управління установи, та законність використання коштів, які надходять від його відчуження та здачі в оренду, не було встановлено жодних порушень. З урахуванням викладеного, представник відповідача просив суд у позові відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2010р. між сторонами було укладено договір №478 зі строком дії до 31.12.2010р., відповідно до якого КП «Редакція газети «Миколаївський вісник»(орендодавець) передає, а Державна установа "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" (орендар) приймає у строкове платне користування приміщення -кабінет площею 11,6 кв.м в приміщенні редакції за адресою: смт. Миколаївка, вул. Леніна, 71 а, Одеської області (а.с.7-8).

Пунктом 2.2. договору, встановлено, що якщо жодна з сторін протягом 20 днів до закінчення договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується ще на один рік на тих же умовах.

Розмір орендної плати п.3.1 договору встановлено у сумі 276,20 грн. на місяць (23,81 грн. за 1 кв.м).

Як встановлено судом, на виконання вказаного договору відповідачем позивачу були надані послуги оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, розташованого за адресою: Одеська область, смт. Миколаїв, вул. Леніна, 71 А, площею 11,6 кв.м, про що свідчать акти виконаних робіт згідно з договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №478 від 05.05.2012р. (а.с.54-59).

Натомість, як свідчать платіжні доручення, додані позивачем до матеріалів позовної заяви, позивачем через органи казначейства було перераховано відповідачу 3 314,40 грн. (а.с.9-12).

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як свідчать матеріали справи, підставою заявлення позову Державна установа "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" зазначила ст. 1212 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вказаної статті особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що сума, про повернення якої просить позивач з посиланням на ст.1212 ЦК України, була перерахована на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 05.05.2010р. № 478, а доказів визнання вказаного договору недійсним позивач, в порушення ст.33 ГПК України, суду не надав, підстави для застосування положень ст.1212 ЦК України у даному випадку відсутні. Крім того, заявляючи вимогу про стягнення 2750 грн. з посиланням на акт КРУ, позивач не надав жодного розрахунку вказаної суми та не зазначив період, за який вказана сума у якості орендної плати була сплачена.

Приймаючи до уваги вищенаведене, у задоволенні позову слід відмовити, у зв'язку з чим підстави для покладення на відповідача судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 2.07.2012р.

Суддя Щавинська Ю.М.