Рішення № 25103977, 02.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.12 Справа № 5015/2185/12

За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Борислав Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м. Трускавець Львівської області

про стягнення пені, інфляційних втрат, 3 % річних в розмірі 3 196, 99 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Альховській І. Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник

від відповідача: не з»явився

Зміст ст.22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.

Суть спору:

Позов заявлено Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" про стягнення пені, інфляційних втрат, 3 % річних в розмірі 3 196, 99 грн.

Розгляд відкладався, з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Представник позивача в судові засідання з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та заявах про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 02.07.2012 р. не з'явився, в попередніх судових засіданнях подав відзив та доповнення до відзиву, в якому позовні вимоги заперечив.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернулася (з врахуванням заяв про зменшення позовних вимог) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" (надалі -відповідач) про стягнення 287, 35 грн. інфляційних втрат; 485,20 грн. 3 % річних; 2 210,10 грн. пені.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 30.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір №1к-79С/1110 (надалі - договір). Відповідно до умов договору виконавець зобов'язувався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: пошиття підодіяльників для номерів; пошиття простирадл; пошиття наволочок, а замовник зобов'язувався оплачувати надані послуги.

Згідно п.3.1., п.3.2. договору, загальна вартість договору становить 233 528,78 грн. Договірна ціна є твердою і включає виготовлення та поставку виробів. До початку робіт замовник оплачує виконавцю аванс в розмірі 163 500,00 грн.

Незважаючи на належне виконання позивачем своїх зобов'язань, відповідач свої зобов'язання перед позивачем в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 28 735,20 грн.

15.02.2012 р. господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі № 5015/7503/11, яким позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" задоволено частково та стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" 28 735, 20 грн. основного боргу; 51, 95 грн. 3 % річних; 1 234,00 грн. судового збору.

Вказане рішення не оскаржувалось і набрало законної сили. На виконання вказаного рішення видано відповідний наказ, однак заборгованість відповідачем не погашена.

Зважаючи на те, що відповідачем рішення суду у справі № 5015/7503/11 не виконане, заборгованість не погашена, позивач просить (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог від 11.06.2012 р. та від 18.06.2012 р.) стягнути з відповідача, за період з 04.11.2011 р. по 04.05.2012 р. відповідно до умов договору пеню в розмірі 2 210,10 грн., відповідно ст.625 ЦК України інфляційні в розмірі 287, 35 грн. та 3% річних в розмірі 485,20 грн. за період з 26.11.2011 р. по 18.06.2012 р., судовий збір в розмірі 1 609, 50 грн., а також відшкодувати вартість адвокатських послуг в розмірі 3 000,00 грн.

У представленому відзиві та доповненні до відзиву відповідач позовні вимоги заперечив, покликаючись на те, що термін дії договору закінчився 31.12.2010 р., а оскільки розмір пені було передбачено лише договором, то правових підстав для її стягнення немає.

Крім того, відповідно до ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більше тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно до п.5 ч.2 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

По договору від 30.11.2010 року № 1К-79С1110 у позивача виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання 05.01.2011 р., а відповідно 05.01.2012 р. сплив строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу).

Щодо стягнення адвокатських послуг, то акт виконаних робіт, який складений між позивачем та його представником передбачає послуги, які не відносяться до послуг адвоката, такі як виготовлення світлокопій документів, відправлення поштовим зв»язком позовних заяв та доданих документів. Проїзд до господарського суду не виділено окремо, а включені до загальної тривалості участі у судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір, відповідно до умов якого позивачем на адресу відповідача поставлено текстильну продукцію на суму 232 235,20 грн.

В порушення договірних зобов»язань, відповідач здійснив оплату не в повному обсязі, а саме в розмірі 203 500,00 грн. Заборгованість становила 28 735, 00 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.02.2012 р. у справі № 5015/7503/11, позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" задоволено частково та стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" 28 735, 20 грн. основного боргу; 51, 95 грн. 3 % річних; 1 234,00 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення видано відповідний наказ, однак відповідачем заборговану суму в розмірі 28 735,20 грн. не погашено. Основний борг відповідача, станом на час звернення позивача з позовом до суду, становить 28 735,20 грн.

Зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача, за період з 04.11.2011 р. по 04.05.2012 р. відповідно до умов договору пеню в розмірі 2 210,10 грн., відповідно ст.625 ЦК України інфляційні в розмірі 287, 35 грн. та 3% річних в розмірі 485,20 грн. за період з 26.11.2011 р. по 18.06.2012 р., а також відшкодувати сплачений судовий збір в розмірі 1 609, 50 грн. та вартість адвокатських послуг в розмірі 3 000,00 грн.

Заперечуючи позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій відповідач покликається на те, що термін дії договору закінчився 31.12.2010 р., а оскільки розмір пені було передбачено лише договором, то правових підстав для її стягнення немає. Крім того позивач пропустив строк позовної давності стосовно стягнення пені.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Статтею 599 ЦК України, передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Набрання судовим рішенням у справі № 5015/7503/11 про стягнення заборгованості законної сили не припиняє зобов'язання боржника (відповідача), тому продовження нарахування кредитором (позивачем) штрафних санкцій за період, що не охоплений вказаним рішенням, зокрема звернення з позовною вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В частині стягнення інфляційних в розмірі 287,35 грн. за період з 04.11.2011 р. по 18.06.2012 р. та 3 % річних в розмірі 485,20 грн. за період з 26.11.2011 р. -18.06.2012 р., суд вважає, що розраховані відповідно до ст.625 ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2 210,10 грн., то суд зауважує наступне.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов договору, в ньому не визначено строк для оплати, відтак застосуванню підлягає ч.2 ст. 530 ЦК України, якою встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач двічі звертався до відповідача із листами про оплату повної вартості робіт згідно договору, однак, враховуючи те, що лист від 13.12.2010р. був скерований ще до моменту передачі текстильної продукції, як належний доказ звернення до відповідача із вимогою про сплату заборгованості судом у справі № 5015/7503/11 прийнято лист від 26.10.2011р., який отриманий 27.10.2011р. відповідачем нарочно, про що вказує відмітка із зазначенням вх. № 4188.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальний строк позовної давності який складає три роки. Однак цим же Кодексом передбачено, що до позовних вимог про стягнення пені законом може бути встановлена спеціальна позовна давність. Відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України, до стягнення пені застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язання виконання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже для нарахування пені застосовується строк у шість місяців, а для її стягнення позовна давність в один рік.

Відтак, 04.11.2011р. є першим днем прострочення відповідачем виконання свого зобов"язання з оплати отриманих текстильних виробів.

Заперечення представника відповідача з посиланням на п.5 ч.2 ст. 261 ЦК України, відповідно до якої за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, суд не може вважати обґрунтованими, оскільки сплата неустойки не є зобов'язанням в розумінні норм вказаної статті, а одним із видів відповідальності за порушення зобов'язання. Крім цього, виходячи із приписів ст. 258 ЦК України, ст. 232 ГК України, позивачем не пропущено строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.4. договору, укладеного між сторонами, передбачено, що у разі прострочення оплати послуг, наданих виконавцем, замовник сплачує пеню у розмірі 1% вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», встановлено, що розмір пені, яку платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку, позивачем нараховано пеню за період, а саме 04.11.2011 р. по 04.05.2012 р., розмір облікової ставки НБУ -7,75 % .Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 2 210,10 грн. підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати (судовий збір) покладаються на відповідача.

Заперечуючи вимоги позивача в частині відшкодування адвокатських послуг, відповідач покликається на те, що позивач не надала належних та допустимих доказів понесення нею таких витрат, а акт виконаних робіт, який підписаний між позивачем та його представником, передбачає послуги які не відносяться до послуг адвоката.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Щодо відшкодування з відповідача 3 000,00 грн. витрат, пов'язаних з наданням адвокатських послуг, суд зазначає наступне.

До матеріалів справи позивачем долучено договір про представництво інтересів та надання правової допомоги від 23.03.2012 р., який укладений між адвокатом ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_1 та додаток № 1 до договору про представництво інтересів та надання правової допомоги від 23.03.2012 р.

Пунктом 1 додатку № 1 до договору, передбачено, що гонорар адвоката за виконану роботу: виготовлення позовної заяви з додатками до неї про стягнення з ТзОВ «Трускавецьінвест»пені, 3% річних та інфляційних втрат; організація поштового відправлення позовних заяв із додатками до них суду та відповідачу; участь у судових засіданнях по господарській справі за даним позовом в господарському суді Львівської області; підготовка заяв та клопотань складає 3 000 грн., який сплачується клієнтом адвокату готівкою шляхом 100% передоплати впродовж 3 робочих днів після укладення даного договору.

Як вбачається з акту виконаних робіт від 23.03.2012 р., який підписаний адвокатом ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1., грошові кошти в сумі 3 000, 00 грн. клієнтом -ФОП ОСОБА_1 передано адвокату ОСОБА_2

Згідно ч.2 п.2.1 постанови правління НБУ від 16.12.2004 р. № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Отже, з наведеного випливає, що чинним законодавством, передбачено можливість здійснення розрахунків готівкою з особами, діяльність яких не відноситься до підприємницької діяльності, до яких згідно з Законом України «Про адвокатуру»належать адвокати. Крім цього, акт виконаних робіт належить до первинних бухгалтерських документів.

В п.12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має врахувати, що розмір відшкодування вказаних витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

В абзаці третьому пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»зазначено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх встановлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, що підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Виходячи з викладеного, суд вважає що відшкодуванню вартості наданих позивачу послуг адвоката підлягає сума в розмірі 1 500 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 257, 258, 261, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 12, 33, 43, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 61, код ЄДРПОУ 30439207) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму у розмірі 6 092, 15 грн., з них :

- 485, 20 грн. 3 % річних;

- 287, 35 грн. інфляційних втрат;

- 2 210,10 грн. пені;

- 1 500, 00 грн. витрати на допомогу адвоката;

- 1 609, 50 грн. судовий збір

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

Суддя Манюк П.Т.