Рішення № 25103667, 21.06.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2012 р. Справа № 9/028-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранітранссервіс»

Про стягнення 324705, 47 грн.

Суддя Сокуренко Л. В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. № 0103 від 01.03.2012 р.)

Від відповідача ОСОБА_2 (дов. № б/н від 30.09.2010 р.)

Рішення суду прийнято 21.06.2012 р. після оголошення в судовому засіданні 19.06.2012 р. перерви згідно ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор»(надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніттранссервіс»(надалі -Відповідач) про стягнення 324705, 47 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2012 року було порушено провадження у справі № 9/028-12 та призначено розгляд справи на 15.05.2012 року; зобов'язано позивача подати: пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, Свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ, станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності; обґрунтований розрахунок пені з урахуванням пені з урахуванням ст. 232 Господарського кодексу України; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державної казначейської служби України, докази розірвання або визнання недійсним договору № С08077 від 01.04.2001 року, інші докази стосовно заявлених вимог.

11.05.2012 року через канцелярію суду Відповідачем по справі № 9/028-12 було подано клопотання про відкладення розгляду справи по суті, у зв'язку з службовим відрядженням представників Відповідача.

14.05.2012 року через канцелярію суду Відповідачем по справі було подано клопотання вих. № 11/05-12 від 11.05.2012 року про залучення письмових доказів до матеріалів справи, а саме належним чином засвідчених копій платіжних доручень № 114 від 09.04.2012 р., № 118 від 11.04.2012 р., № 117 від 10.05.2012 р. та № 488 від 11.05.2012 р., відповідно до яких Відповідам на рахунок Позивача у добровільному порядку було загалом перераховано суму, у розмірі 27 000 грн. (двадцять сім тисяч гривень).

У судове засідання 15.05.2012 р. представники Відповідача не з'явилися, представник Позивача з'явився та надав суду пояснення по суті заявлених позовних вимог.

15.05.2012 року через канцелярію суду Позивачем по справі № 9/028-12 подано клопотання про зменшення позовних вимог, оскільки Відповідачем перераховано частину основного боргу, у сумі -27000,00 грн.

Частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята до розгляду.

Ухвалою суду від 15.05.2012 року по справі № 9/028-12, розгляд справи було відкладено на 05.06.2012 року; зобов'язано Позивача надати: оригінали документів, докази отримання товару уповноваженою особою відповідача; зобов'язано Відповідача надати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державної казначейської служби України, докази розірвання або визнання недійсним договору № С08077 від 01.04.2001 року, інші докази стосовно заявлених вимог.

На виконання вимог ухвали суду від 19.04.2012 року Позивачем через канцелярію суду подано додаткові матеріали, а саме: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЖ № 988272; копія довідки № 473112/705 з Єдиного державного реєстру на 1 арк.; копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 655188 на 1 арк.; копія статуту ТОВ «Золотий екватор»на 15 арк.; повідомлення про те, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору.

05.06.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання представника позивача про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою відповідачем основного боргу.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, судом дане клопотання прийняте до розгляду.

05.06.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання представника відповідача про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Приписами ст. 81-1 ГПК України встановлено, що на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Клопотання про фіксацію судового процесу судом розглянуте та задоволене.

У судове засідання 05.06.2012 р. представники сторін з'явилися та надали суду частину витребуваних судом пояснень та документів.

В судовому засіданні представником відповідача заявлене усне клопотання про витребування доказів, проте письмове клопотання в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відповідачем через канцелярію суду не подано.

Ухвалою суду від 05.06.2012 р. розгляд справи відкладено на 19.06.2012 р.; зобов'язано позивача подати: оригінали документів, докази отримання товару уповноваженою особою відповідача; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог; докази розірвання або визнання недійсним договору № С08077 від 01.04.2011 р.; зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків, акт звірки подати в судове засідання; обов'язок щодо проведення звірки покласти на відповідача.

18.06.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача доказів (належні докази того, що акти приймання-передачі мастильних матеріалів та видаткові накладні підписані з боку ТОВ «Гранітранссервіс»уповноваженою на це особою; належним чином засвідчені копії чеків з POS-терміналу та спеціальну відомість, що містить інформацію стосовно асортименту, кількості та ціни переданого товару) по справі у порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Зазначене клопотання судом розглянуте та відхилене з огляду на те, що представником відповідача не було зазначено, зокрема, обставин, що перешкоджають наданню вказаних доказів та підстав, з яких випливає, що ці докази має позивач, а також обставин, які можуть підтвердити ці докази. Крім цього, представником відповідача не було надано доказів того, що вказані у клопотанні документи не знаходяться у ТОВ «Граніттранссервіс».

Судом також встановлено, що підпис представника відповідача на актах приймання-передачі та видаткових накладних кореспондується з підписом директора ТОВ «Граніттранссервіс»на договорі купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів № С08077 від 01.04.2011 р., дійсність якого сторонами не оспорюється. Крім того, підписи уповноваженої особи ТОВ «Граніттранссервіс»на вказаних документах скріплені печаткою підприємства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на необхідність витребування вищевказаних документів від позивача з метою доведення суду того, що акти приймання-передачі та видаткові накладні підписані не уповноваженою особою ТОВ «Граніттранссервіс»не приймаються судом до уваги, оскільки обов'язок доказування своїх заперечень лежить саме на відповідачеві.

У судове засідання 19.06.2012 р. представники сторін з'явилися, надали суду пояснення по суті позовних вимог, проте відповідачем вимоги ухвали суду від 05.06.2012 р. в частині проведення звірки взаєморозрахунків не виконано.

В судовому засіданні 19.06.2012 р. оголошено перерву на 21.06.2012 р.

У судове засідання 21.06.2012 р. з'явилися представники сторін, надали суду пояснення по суті позовних вимог; представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог з огляду на часткову сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 15 000, 00 грн. Таким чином, як зазначає позивач, загальна сума заборгованості відповідача станом на 21.06.2012 р. складає 265 891, 07 грн.

Враховуючи вимоги ст. 22 ГПК України, заява представника позивача прийнята судом до розгляду.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення Позивача (та/або Відповідача), всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор»в особі директора Київської філії ОСОБА_3, діючого на підставі довіреності № 17 від 02.02.2011 року та Положення про філію (надалі -Продавець) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніттранссервіс»в особі директора ОСОБА_4, діючого на підставі Статуту (надалі -Покупець) з іншої сторони було укладено договір купівлі-продажу мастильних матеріалів № С 08077 з використанням смарт-карт на автозаправних станціях (надалі -Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця через автозаправні станції (надалі -АЗС), що розміщені на території України з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали (надалі -ПММ), а Покупець зобов'язується прийняти у власність ПММ та оплатити їх вартість.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Продавець повинен постачати Покупцю ПММ частинами на умовах EXW (Правил Інкотермс -2000) франко-термінали АЗС, шляхом вибірки Покупцем або його довіреною особою ПММ з АЗС.

Згідно п. 3.7 Договору, враховуючи періодичність та ритмічність поставок ПММ протягом дії даного Договору, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей та податкова накладна повинні формуватись Продавцем один раз на місяць -останнім числом місяця. При цьому по факту відпустку ПММ, Продавцем за відповідний період надається Покупцю для підписання акт приймання передачі та видаткова накладна. Акт приймання-передачі підтверджує факт передачі ПММ у власність Покупця за відповідний період. Вищевказані документи надаються Покупцеві для підписання після 7 (сьомого) робочого числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 4.3 Договору, Продавець незалежно від призначення платежу вказаного Покупцем у платіжних документах, зараховує отримані від Покупця кошти в міру погашення вартості попередньо відпущених Покупцю партій ПММ.

Згідно п. 4.4 Договору, оплата Покупцем вартості відпущених (поставлених) ПММ повинна здійснюватися періодично, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту фактичного отримання Покупцем або його довіреною особою ПММ на АЗС. При цьому оплата здійснюється за ціною, встановленою на день відпустку ПММ.

Факт передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», ПММ та їх отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніттранссервіс»підтверджується актами приймання-передачі ПММ у період: з 01.12.2011 по 31.12.2011 року; з 01.01.2012 по 31.01.2012 року; з 01.01.2012 по 31.01.2012 року; з 01.02.2012 по 29.02.2012 року; з 01.02.2012 по 29.02.2012 року та видатковими накладними № 43829 від 31.12.2011 р.; № 2211 від 31.01.2012 р.; № 2212 від 31.01.2012 р.; № 7798 від 29.02.2012 р.; № 7799 від 29.02.2012 року, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Заперечення представника відповідача на відсутність належних доказів, які б підтверджували факт підписання вказаних документів уповноваженою особою ТОВ «Граніттранссервіс»судом розглянуті проте не прийняті в якості доказів відсутності боргу з огляду на наступне.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч положення вищезазначених статтей, представником відповідача не надано жодних належних доказів, які б вказували на те, що акти приймання-передачі та видаткові накладні підписані представником ТОВ «Граніттранссервіс», який не мав належних повноважень на їх підписання.

Також, як вбачається з матеріалів справи, підпис представника ТОВ «Граніттранссервіс»на актах приймання-передачі та видаткових накладних кореспондується з підписом директора ТОВ «Граніттранссервіс»ОСОБА_4 на договорі купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів № С08077 від 01.04.2011 р., дійсність якого сторонами не оспорюється.

Крім того, 29.02.2012 р. між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за яким відповідач визнає суму заборгованості за отриманий товар, що був поставлений відповідно до вказаних актів приймання-передачі та видаткових накладних, що також свідчить про визнання вказаних документів такими, які підписані уповноваженим представником ТОВ «Граніттранссервіс».

За ствердженнями позивача, що також підтверджується вищезазначеними документами, загальна сума поставки ПММ відповідачу становила 339 792, 73 грн.

Судом встановлено, що відповідачем в повному обсязі умови оплати ПММ, передбачені розділом 4 Договору, не виконані, сума боргу відповідачем оплачена частково, станом на день звернення до суду на загальну суму 52 784, 49 грн.

Таким чином, сума заборгованості ТОВ «Граніттранссервіс»перед позивчем на подання позову становила 287 008, 24 грн.

Листом-вимогою вих. № 159 від 16.03.2012 року Відповідачеві було запропоновано погасити заборгованість.

Відповідачем було отримано лист-вимогу, що підтверджується відміткою відповідача про отримання на її копії, але вказані вимоги в повному обсязі виконані не були.

Як вбачається з матеріалів справи, після підписання акту звірки взаєморозрахунків відповідачем, в рахунок оплати суми основного боргу, було здійснено безготівкове перерахування коштів на рахунок позивача на загальну суму - 77 000, 00 грн. (28.03.2012 р. - 10000,00 грн., 29.03.2012 р. - 5000,00 грн., 09.04.2012 р. - 5000,00 грн., 11.04.2012 р. - 5000,00 грн., 10.05.2012 р. - 10000,00 грн., 11.05.2012 р. - 7000,00 грн., 16.05.2012 р. - 10 000, 00 грн., 25.05.2012 р. - 10 000, 00 грн., 06.06.2012 р. - 10 000, 00 грн., 15.06.2012 р. - 5 000, 00 грн., 19.06.2012 р. - 15 000, 00 грн.).

За таких обставин, у судовому засіданні 21.06.2012 р. представником позивача було подано клопотання про зменшення позовних вимог. Позивач зазначив, що станом на 21.06.2012 р. загальна сума заборгованості ТОВ «Граніттранссервіс»становить 210 008, 24 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не надав суду доказів щодо погашення боргу перед позивачем в повному обсязі, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Золотий екватор»щодо стягнення з ТОВ «Граніттранссервіс»суми основного боргу у розмірі 210 008, 24 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 5.1.1. Договору № С 08077 від 01.04.2012 року передбачено, що Відповідач зобов'язується належно виконувати умови Договору, в тому числі вчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вартості отриманих ПММ, у відповідності до умов розділу 4 та відповідних додатків чи доповнень до договору.

Згідно п. 4.2. Договору, розрахунки за ПММ повинні здійснюватися Покупцем в українській національній валюті -гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця або внесення грошових коштів в касу Продавця.

Відповідно до п. 9.2. Договору № С 08077 від 01.04.2012 року, у випадку не проведення розрахунків Покупцем, згідно умов розділу 4 даного Договору, Покупець зобов'язується на користь Продавця сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Враховуючи вищевикладене, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 490,74 грн. за період з 08.01.2012 р. по 18.06.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В силу ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Золотий екватор»щодо стягнення з ТОВ «Граніттранссервіс»пені у розмірі 12 490,74 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Необхідно зазначити, що при перевірці судом розрахунку суми пені, суд встановив, що розмір пені є більшим ніж той, який заявлений позивачем, проте відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" зазначено, що згідно з пунктом 2 статті 83 ГПК господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином, враховуючи відсутність клопотання заінтересованої сторони, господарський суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог.

Позивачем також заявлена позовна вимога щодо стягнення з відповідача штрафу, у розмірі -5 % від суми заборгованості, що становить 14350,41 грн.

Пунктом 9.2. Договору № С 08077 від 01.04.2012 року передбачено, що у випадку непогашення заборгованості, протягом більш як 30 календарних днів, з моменту виникнення такої заборгованості, Покупець зобов'язується додатково, крім пені, сплатити на користь Продавця штраф, у розмірі -5 % від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, особливість штрафу полягає в тому, що останній обраховується лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, та являє собою грошову суму, яка нараховується і виплачується одноразово.

Пунктом 4 ст.179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до стаття 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, в постанові Верховного суду України від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення про пріоритетність норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, над положенням ч. 2 ст. 551 ЦК України зазначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Також, в постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі № 23/225, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 2 ст. 231 ГК України, зазначено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 23.05.2012 р. у справі № 5023/9166/11.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 14350,41 грн. штрафу свідчить про безпідставне намагання позивача застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобов'язання, що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України, ч.3 ст.509 ЦК України та ст. 8 Конституції України.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Золотий екватор»щодо стягнення з ТОВ «Граніттранссервіс»штрафу у розмірі 14350,41 грн. не підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з ТОВ «Граніттранссервіс»35% процентів річних у розмірі 29 041, 68 грн. за період з 08.01.2012 р. по 18.06.2012 р.

Судом встановлено, що пунктом 9.3. Договору передбачено, Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу Продавця повинен сплачувати проценти, у розмірі 35 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочки, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Золотий екватор» щодо стягнення з ТОВ «Граніттранссервіс»процентів у розмірі 35 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

В повній мірі дослідивши обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Золотий екватор»щодо стягнення з ТОВ «Граніттранссервіс»заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

При частковому задоволенні позову, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись: ч. 2 ст. 8, ст. 55, ст. 124 Конституції України; ст.ст. 11, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 627, 629 ЦК України; ст.ст. 179, 180 ГК України ст.ст. 21, 22, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України; п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніттранссервіс» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Київська, буд. 10, код ЄДРПОУ 31392762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор»(43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37425075) суму основного боргу у розмірі 210 008 (двісті двадцять п'ять тисяч вісім) грн. 24 коп., пеню у розмірі 12 490 (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто) грн. 74 коп., тридцять п'ять процентів річних у розмірі 29 041 (двадцять дев'ять тисяч сорок одна) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 6 207 (шість тисяч двісті сім) грн. 10 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л. В. Сокуренко

Рішення суду підписане 22.06.2012 р.