Рішення № 25103647, 27.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-45/4811-2012 27.06.12

За позовом Заступника військового прокурора Деснянського гарнізону в інтересах держави в особі Остерської квартирно-експлуатаційної частини районуДо Концерну «Військторгсервіс»Про Стягнення 601 454,58 грн.Суддя Балац С.В. Представники сторін: Від прокуратуриГоін С.Б. - посвідчення № 747 від 14.07.2009 р.;Від позивачаОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники за довіреністю;Від відповідачаОСОБА_4 - представник за довіреністю.

Суть спору: на розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника військового прокурора Деснянського гарнізону в інтересах держави в особі Остерської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення з Концерну «Військторгсервіс»заборгованості за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 44 від 29.10.2010 р. у розмірі 601 454,58 грн., в тому числі: 583 654,44 грн. - основного боргу та 17 800,14 грн. - штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що: відповідач свої зобов'язання за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 44 від 29.10.2010 р. належним чином не виконав, надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води не оплатив, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 583 654,44 грн., при цьому позивачем додатково нараховані штрафні санкції у розмірі 17 800,14 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач у відзиві на позов вказує, що позов Заступника військового прокурора Деснянського гарнізону в інтересах держави в особі Остерської квартирно-експлуатаційної частини району не визнає, та вказує на те, що прокурором невірно визначено позивача у справі, а тому позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідач вказує на неправильність нарахування штрафних санкцій, а саме штрафу та пені.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представниками сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.06.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

29.10.2010 р. між Остерською квартирно-експлуатаційною частиною району, як викоанвцем (надалі - позивач) та Концерном «Військторгсервіс», як споживачем (надалі - відповідач), укладено договір № 44 (надалі - договір) про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за умовами якого Виконавець зобов'язався постачати Споживачу опалення та гаряче водопостачання, а Споживач зобов'язався прийняти їх та вчасно сплачувати за них на умовах Договору.

Відповідно до п. 9 та п. 10 Договору відповідач зобов'язався сплачувати до 10 числа кожного місяця вартість теплопостачання та постачання гарячої води, зазначену в щомісячних рахунках, наданих позивачем. Підставою для оплати є рахунки - фактури позивача.

На виконання умов вищевказаного договору позивач своєчасно та в повному обсязі виконав свої зобов'язання по наданню комунальних послуг по опаленню та гарячій воді. Однак, відповідач, порушуючи умови виконання зобов'язань, своєчасно не розрахувався з позивачем за спожиті комунальні послуги.

Таким чином, Споживач порушив зобов'язання передбачені п. 1 договору.

Згідно довідки про проведення розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 11.04.2012 р. за надані комунальні послуги (гаряче водопостачання, опалення) за договором № 44 від 29.10.2010 р. відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 583 654,44 грн.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 901 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової територій», суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендованими ними на підставі договору, сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відповідно до 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов'язань по оплаті за поставлений позивачем товар доведена матеріалами справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 583 654,44 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 17 800,14 грн. - штрафних санкцій, а саме: 2 761,65 грн. - пені та 15 038,49 грн. - штрафу.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 15. договору, за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості послуг за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення). За прострочення понад тридцять днів споживач додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості послуг.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 761,65 грн.

Крім того, перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15 038,49 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, Заступник військового прокурора в інтересах держави в особі Остерської квартирно-експлуатаційної частини району просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача в розмірі ціни позову.

Розглянувши подані позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»від 22.12.2006 р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову», адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, прокурором не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів позивача, без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Окрім того, прокурором не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин, клопотання прокурора про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Згідно положень ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Судовий збір у розмірі 1 073,00 грн. підлягає стягненню з відповідачів в дохід Державного бюджету України.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір»ставка судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову складає 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 609,50 грн.).

Так як, прокурор звільнений від сплати судового збору, а заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому з позивача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України 1 609,50 грн. судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А, ідентифікаційний код 33689922) на користь Остерської квартирно-експлуатаційної частини району (17024, Чернігівська область, Козелецький район, село Десна, вул. Ювілейна 3, ідентифікаційний код 07807645) суму основного боргу у розмірі 583 654,44 (п'ятсот вісімдесят три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 44 коп., пеню у розмірі 2 761,65 (дві тисячі сімсот шістдесят одна) грн. 65 коп., штраф у розмірі 15 038,49 (п'ятнадцять тисяч тридцять вісім) грн. 49 коп.

3. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А, ідентифікаційний код 33689922) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 12 029,09 (дванадцять тисяч двадцять дев'ять) грн. 09 коп.

4. Стягнути з Остерської квартирно-експлуатаційної частини району (17024, Чернігівська область, Козелецький район, село Десна, вул. Ювілейна 3, ідентифікаційний код 07807645) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 609,50 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. за розгляд заяви про забезпечення позову.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя С.В. Балац

Дата складення повного рішення 02.07.2012 р.