Рішення № 25103632, 20.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-35/4877-2012 20.06.12

За позовом Державної іпотечної установи

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про стягнення 88 890 536,75 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - предст. за довір.;

від відповідача: ОСОБА_2 -предст. за довір.;

Рішення прийняте 20.06.2012 у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою з 06.06.2012 до 20.06.2012.

У судовому засіданні 20.06.2012, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення 83 481 075,74 грн. відсотків за користування кредитом, 5 052 710,77 грн. -пені, 356 750,24 грн. -інфляційних втрат, та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2012 порушено провадження у справі №5011-35/4877-2012, розгляд справи призначений на 21.05.2012.

У судовому засіданні 21.05.2012 представник відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 06.06.2012.

Представник позивача у судовому засіданні 06.06.2012 подав клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Вказане клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні 06.06.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 20.06.2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2008 між Державною іпотечною установою (далі -кредитор, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі -позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір № 7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами).

Відповідно до п. 1.1. договору, кредитор надає позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 700 000 000,00 грн. та сплатити відсотки за користуванням кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит рефінансування надається відповідачу на строк до 10.04.2009 року.

Положеннями п. 2.2.2 договору передбачено, що позичальник зобов'язується в строки, обумовлені договором погасити кредит рефінансування та своєчасно у визначені договором строки сплачувати відсотки за користування кредитом рефінансування, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору на першу вимогу кредитора сплатити штрафні санкції, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати сплачені збитки.

Згідно із п. 1.4. кредитного договору, за користування кредитом рефінансування позичальник сплачує кредитору відсотки в порядку та розмірах згідно наступного:

- відсотки за користування кредитом рефінансування розраховуються в розмірі 9,9% річних (п.п.1.4.1. договору);

- відсотки нараховуються за методом "факт/факт" на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у п.1.2 договору. При нарахування відсотків день видачі кредиту рефінансування приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом рефінансування, а день повернення кредиту рефінансування до розрахунку відсотків не включається (п.п. 1.4.1 договору).

Відповідно до додаткової угоди № 1 до кредитного договору, сторонами доповнено пункт 1.1 першого розділу кредитного договору підпунктами 1.1.1, 1.1.2 наступного змісту: з 23.03.2009 року сума кредиту рефінансування, яку кредитор надає відповідачу, а останній зобов'язується повернути кредит, який складає 693 595 080end_of_the_skype_highlighting,00 грн. Суму коштів в розмірі 6 404 920,00 грн. позичальник зобов'язався перерахувати 23.03.2009 року на рахунок кредитора.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов договору відповідач не повернув суму залишку кредиту рефінансування у розмірі 693 595 080,00 грн. та не сплатив відсотки за користування кредитом за період з 13.01.2011 по 31.03.2012 у розмірі 83 481 075,74 грн.

У поданому відзиві відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що відсотки за користування кредитом нараховуються відповідно до п. 1.2., 14.2. договору до 10.04.2009, а тому у позивача відсутні правові підстави вимагати сплати відсотків після 10.04.2009.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 5 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п. 5.1. кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим за період з 13.01.2011 року по 31.03.2012 року у останнього виникла заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 83 481 075,74 грн.

Доказів сплати заборгованості по процентам за користування кредитом відповідач не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2 кредитного договору встановлено, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту рефінансування та сплати відсотків за користування кредитом рефінансування, позичальник сплачує на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм законодавства та умов договору, позивач просить стягнути з відповідачів пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 5 052 710,77 грн. та інфляційні втрати у розмірі 356 750,24 грн. за період з липня 2011 по березень 2012.

Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків пені та інфляційних втрат, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства, а тому зазначені вимоги позивача підлягають задоволенню згідно наданих розрахунків.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів сплати заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у встановлені договором строки та обсягах, не навів підстав для звільнення їх від зазначеного обов'язку, обставини, зазначені позивачем у позовній заяві не спростував, контррозрахунок суми процентів, пені та інфляційних втрат не надав.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 88 890 536,75 грн.

З огляду на задоволення позову судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01133, м. Київ, бульвар Лесі України, буд. 34, ідентифікаційний код 33304730) 83 481 075,74 грн. (вісімдесят три мільйони чотириста вісімдесят одну тисячу сімдесят п'ять гривень 74 коп.) - заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 5 052 710,77 грн. (п'ять мільйонів п'ятдесят дві тисячі сімсот десять гривень 77 коп.) - пені, 356 750,24 грн. (триста п'ятдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят гривень 24 коп.) -інфляційних втрат, 64 380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень) -судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 25.06.2012

Суддя М.Є. Літвінова