Рішення № 25103511, 27.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-45/5439-2012 27.06.12

За позовом Дочірнього підприємства «Фірма «Альтфатер Київ»До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт - Україна»Про Стягнення 1 788,62 грн.Суддя Балац С.В. Представники сторін: Від позивачане з'явились;Від відповідача не з'явились.

С У Т Ь С П О Р У :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства «Фірма «Альтфатер Київ»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт - Україна» 14 346,22 грн. заборгованості за надані послуги, в тому числі: 12 658,38 грн. - основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 1 687,84 грн. - пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав взяті на себе зобов'язання перед позивачем, оскільки не оплатив послуги, надані позивачем, а тому посилаючись на норми Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 12 658,38 грн. - основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 1 687,84 грн. - пені.

Заявою від 28.05.2012 р. про зменшення розміру позовних вимог, позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 2 326,90 грн. - основного боргу з урахування інфляційних втрат та 1 687,84 грн. - пені.

Відповідач проти позову заперечує та вказує, що пеня позивачем була розрахована невірно, тому що позивач нараховує пеню на більшу суму богу ніж та яка є у відповідача, а крім того, відповідач вказує, що строк позовної давності на нарахування даної пені закінчився.

Заявою від 18.06.2012 р. про зменшення розміру позовних вимог, позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 100,78 грн. - інфляційних втрат та 1 687,84 грн. - пені.

Судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 18.06.2012 р.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представниками сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.06.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

08.12.2008 р. між Дочірнім підприємством «Фірма Альтфатер Київ», як виконавцем (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт - Україна», як замовником (надалі - відповідач) було укладено договір № 1508 на вивезення твердих побутових відходів.

А 01.12.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1767 на вивезення твердих побутових відходів.

Відповідно до п. 1.1. вказаних договорів, предметом вказаних договорів є послуги по вивезенню виконавцем твердих побутових відходів (надалі - ТПВ) з місць накопичення у Замовника згідно з дислокацією та частотою вивезення ТПВ, вказаними в довідці-дислокації додаток № 1 до договорів, що є невід'ємними частинами договорів.

У пункті 3.1. договорів визначено, що робота виконується виконавцем належним чином, приймається замовником. При цьому, один раз в місяць, складається та підписується акт виконаних робіт, який підтверджує факт виконання договірних зобов'язань виконавцем.

Згідно п. 4.4. договорів оплата послуг виконавця здійснюється попередньою оплатою в гривнях щомісячно у розмірі 100 % вартості до 15 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4.3. договору 1508 на вивезення твердих побутових відходів від 08.12.2008 р. орієнтовна вартість послуг за місяць складає 1 877,28 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору 1767 на вивезення твердих побутових відходів від 01.12.2009 р. орієнтовна вартість послуг за місяць складає 1 600,00 грн.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт, які підписані відповідачем, належним чином завірені копії яких, наявні в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання за договорами виконав частково.

На момент звернення позивача до суду відповідач мав заборгованість перед позивачем за вказаними вище договорами на загальну суму 12 557,60 грн.

Проте, станом на момент вирішення справи судом відповідачем вказана заборгованість була погашена, що підтверджується матеріалами справи, та не заперечується сторонами.

Так як, позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача пеню та інфляційні втрати за порушення виконання основного зобов'язання, тому судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача саме штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань за договорами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, в порядку та на умовах, встановлених договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.5. договору 1508 на вивезення твердих побутових відходів від 08.12.2008 р. та п. 6.4. та договору 1767 на вивезення твердих побутових відходів від 01.12.2009 р., за прострочення виконання зобов'язань виконавцем за цим договором він зобов'язаний сплачувати замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язань включаючи день сплати суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок пені суд визнає його арифметично невірним. За розрахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 1 524,82 грн., так як, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності тому пеню варто нараховувати за період з 23.04.2011 р. по 30.03.2012 р.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково на суму 1 524,82 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем суд визнає його арифметично вірним. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 100,78 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме пеня у розмірі 1 524,82 грн. та інфляційні втрати у розмірі 100,78 грн.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем подано заяву про стягнення з відповідача витрат на оплату допомоги адвоката у розмірі 1 434,62 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру»зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

До матеріалів справи, в якості доказі надання послуг адвокатом позивачем додано угоду про надання правової допомоги від 06.06.2011 р., яка укладена між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Українська адвокатська група», рахунок № 0204-2 від 02.04.2012 р., платіжне доручення № 7910 від 03.04.2012 р. про перерахування грошових коштів в якості оплати адвокатських послуг та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Статус адвоката характеризується певними елементами, зокрема, права і обов'язками, які перебувають у нерозривному взаємозв'язку. Так, право адвоката представляти за плату інтереси довірителя, пов'язано із можливістю довірителя віднеси плату за послуги адвоката до судових витрат. При цьому адвокат має отримати таку суму гонорару.

Згідно листа Національного банку України від 25.07.2006 № 11-111/2790-7749 Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (п. 4.5), яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (зі змінами), встановлено окремий порядок відкриття поточних рахунків адвокатам для здійснення їх професійної діяльності, а також передбачено, що кошти за цими рахунками використовуються згідно з порядком, установленим для використання коштів за поточними рахунками суб'єктів господарювання. Відповідно до п. 11 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, кошти адвокатів відображаються у класі 2 Плану рахунків і обліковуються за балансовим рахунком 2620 "Кошти на вимогу фізичних осіб" (роз'яснення надано листом Національного банку України від 29.04.2005 № 25-111/668-4449).

З вищезазначених норм вбачається, що у адвоката має бути відкритий балансовий рахунок 2620, на який і має перераховуватися його гонорар.

В підтвердження сплати позивачем адвокатських витрат надано до матеріалів справи, банківську виписку, яка підтверджує перерахування грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Українська адвокатська група», а не адвокату.

Для того, щоб гонорар адвоката був віднесений до складу судових витрат такий гонорар має бути сплачено саме адвокату, а не іншим особам. Оскільки позивачем сплачено 1 434,62 грн. не адвокату, то вказана сума не може бити віднесена до судових витрат та не підлягає поділу між сторонами спору за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, вимоги про стягнення 1 434,62 грн. витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт - Україна»(місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12; ідентифікаційний код 35847906) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Дочірнього підприємства «Фірма Альтфатер Київ»(місцезнаходження: 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 72; ідентифікаційний код 25280118) пеню у розмірі 1 524,82 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 82 коп., інфляційні втрати у розмірі 100,78 (сто) грн. 78 коп. та 1 609,50 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя С.В. Балац

Дата складення повного рішення 02.07.2012 р.