Рішення № 25103282, 02.07.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65'

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "02" липня 2012 р. Справа № 18/5007/49/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 25.01.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.К. Київ" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Бренд-Сервіс" (м.Житомир)

про стягнення 33128,09грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог а.с.41-43)

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 33174,73грн. заборгованості, з яких: 31721,03грн. основного боргу; 156,97грн. інфляційних втрат, 1031,36грн. пені та 256,37грн. 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що згідно договору поставки №19 від 21.04.2011р. він поставив відповідачу продукцію, за яку останній повністю не розрахувався.

Представник позивача в судове засідання подав заяву про уточнення позовних вимог, яка фактично відповідно до ст.22 ГПК України являється заявою про зменшення позовних вимог, в якій позивач, здійснивши перерахунок інфляційних, зменшив їх та просить стягнути з відповідача 119,33грн. інфляційних.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, прийнята господарським судом та ухвалено вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 33128,09грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином. Ухвали суду від 15.05.2012р. та 07.06.2012р., направлені на юридичну адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві, та витягу з ЄДРПОУ - м.Житомир, вул.Київська, 6) та на адресу, яка зазначена у договорі (м.Чернігів, вул.Щорса, 53), повернуті поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 №01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23). Тому, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "адресат вибув", "адресат відсутній "і т.п. вважається належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Окрім того, явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача а не його обов'язком. Суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21 квітня 2011 року між ТОВ "А.В.К.Київ" (Постачальник, позивач) та ПП "Бренд-Сервіс" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №19 (а.с.13-14), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у встановлений даним договором строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язався без затримки прийняти товар та оплатити його в строк, розмірі, порядку та на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Розділом 3 договору встановлено, що оплату кожної партії товару, поставленого згідно видаткових накладних, покупець зобов'язаний здійснити протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 35802,21грн., що підтверджується видатковими накладними №РНк-100557 від 25.10.2011р., №РНк-103185 від 31.10.2011р., №РНк-114898 від 25.11.2011р., №РНк-115762 від 28.11.2011р., №РНк-116048 від 29.11.2011р., №РНк-117385 від 01.12.2011р., №РНк-121958 від 14.12.2011р., №РНк-127687 від 24.12.2011р., №РНк-001354 від 06.01.2012р. (а.с.19-27).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 31721,03грн., яка на час розгляду справи не змінилась.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, розділом 3 договору визначено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару.

Судом встановлено, що відповідач не оплатив отриманий у позивача товар.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 31721,03грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань на підставі пункту 4.2 договору 1031,36грн. пені.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару у строк, передбачений п.3.4 договору постачальник має право, крім вартості неоплаченого товару стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.10-11), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня у розмірі 1031,36грн. нарахована відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 119,33грн. інфляційних та 265,37грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.10-12) та уточнений розрахунок інфляційних (а.с.41-43), суд вважає їх обґрунтованими, оскільки інфляційні у розмірі 119,33грн. та 3% річних в сумі 265,37грн. нараховані відповідно до вимог чинного законодавства України.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 33128,09грн., з яких: 31721,03грн. основного боргу; 119,33грн. інфляційних втрат, 1031,36грн. пені та 256,37грн. 3% річних.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Бренд-Сервіс" (10014, м.Житомир, вул.Київська, б.6, код 36430420)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.К. Київ" (02660, м.Київ, вул.Магнітогорська, 1, код 21512394)

- 31721,03грн. основного боргу;

-119,33грн. інфляційних втрат;

- 1031,36грн. пені;

- 256,37грн. 3% річних;

- 1609,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 2 прим.: 1- в справу; 2- відповідачу (рек. з повід.)