Рішення № 25101923, 02.07.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №2-4186/12

(№2609/15032/12)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 липня 2012 року. Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Прохоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 7096,36 грн. та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30.11.2010 року о 17.00 годин на вул. Боженка в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Опель», д.н. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_2

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2010 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн.

07.04.2010 року між ПрАТ «СК «УНІКА»та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №011096/4002/0000705, відповідно до якого було застраховано автомобіль «Опель», д.н. НОМЕР_2.

На підставі зазначеного договору страхування, позивач виплатив страхувальнику ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 7096,36 грн.

Розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Опель», д.н. НОМЕР_2, був визначений на підставі звіту №23С/12 від 13.12.2010 року та рахунку-фактури №СЧ-0013744 від 16.12.2010 року, що відображений в страховому акті №00057282 від 21.12.2010 року.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика (ПрАТ «СК «УНІКА»), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила справу розглядати без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив.

Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у його відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечувала представник позивача.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Врахувавши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.11.2010 року о 17.00 годин на вул. Боженка в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Опель», д.н. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_2

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Опель», д.н. НОМЕР_2, який на момент ДТП був застрахований власником ОСОБА_2 у ПрАТ «СК «УНІКА».

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1, який керував автомобілем НОМЕР_1.

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2010 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_1 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він, як особа, що керував автомобілем НОМЕР_1, внаслідок чого позивач поніс значні матеріальні збитки, є єдиною винною особою дії якої призвели до ДТП.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ №23С/12 складеного СПД ОСОБА_3 13.12.2010 року, матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу «Опель», д.н. НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження складає 7612,00 грн.

Страхове відшкодування ПрАТ «СК «УНІКА»виплатило власнику автомобіля «Опель», д.н. НОМЕР_2 в сумі 7096,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням №037720 від 30.12.2010 року.

Розмір страхового відшкодування був визначений на підставі рахунку-фактури №СЧ-0013744 від 16.12.2010 року, який відображений в страховому акті №00057282 від 21.12.2010 року.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика (ПрАТ «СК «УНІКА»), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач не відшкодував шкоду в добровільному порядку та згідно з положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»позивач отримав право вимоги на таке відшкодування.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти в розмірі понесених витрат в сумі 7096,36 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 214,60 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України; ст.ст. 10, 27-30, 57-58, 60, 169, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 37 понесені витрати по виплаті страхового відшкодування в сумі 7096,36 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 37 судовий збір в сумі 214,60 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя