Рішення № 25096166, 01.06.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2-442/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

при секретарі Вороні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТіСО -Дизайн про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні,

встановив:

21.06.2011 року позивачі звернулися в суд з позовом до ТОВ «ТіСо Дизайн» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачами зазначено, що вони з 06.05.2010 року працювали на посадах слюсарів ТОВ «ТіСО Дизайн». Звільнені за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України ОСОБА_1 з 20.09.2010 року, а ОСОБА_2 з 28.09.2010 року. На час їх звільнення відповідач мав заборгованість по виплаті заробітної плати перед кожним із них у розмірі 8 000, 00 грн.. Крім того, на момент їх звільнення відповідачем не було виплачено компенсацію за невикористану відпусту, з урахуванням відпрацьованого ними періоду часу, що складає 5 місяців. За проведеними позивачами розрахунками грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку кожному із них складає 1 818,18 грн..

З огляду на те, що відповідачем не проведено з ними розрахунок при їх звільненні, просили стягнути належну їм заробітну плату на момент звільнення, грошову компенсацію за невикористану відпустку, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, всього на користь ОСОБА_1 13 818, 18 грн., на користь ОСОБА_2 37 818, 18 грн..

26.03.2012 року позивачі уточнювали розмір заявлених ним позовних вимог з огляду на збільшення часу затримки проведення розрахунку при звільненні. Відповідно до наведеного розрахунку просили стягнути на кожного з них заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі по 8 000, 00 грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі по 2 086, 96 грн., середній заробіток за весь час затримки проведення розрахунку при звільненні у розмірі по 72 000, 00 грн., а всього по 82 086, 96 грн..

У судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали заявлені вимоги у повному обсязі. Наполягали, що заробітна плата позивачем виплачувалася їм шляхом виплати офіційно по відомостям, а дуга частина не офіційно. Загалом їх щомісячний заробіток складав по 4 000, 00 грн.. За час роботи у відповідача , належна їм заробітна плата виплачувалася по липень місяць 2010 року. З липня місяця 2010 року заробітна плата взагалі не виплачувалася, що і стало причиною їх звільнення. На момент їх звільнення відповідачем була виплачена заробітна плата за відпрацьований ними час у вересні 2010 року. Таким чином, на момент їх звільнення кожному із них не була виплачена заробітна плата за липень і серпень 2010 року, що складає загальний розмір для кожного по 8 000, 00 грн.. Відповідно до відпрацьованого ними періоду у відповідача та виплачуваного розміру належної їм заробітної плати відповідач мав би сплатити їм грошову компенсацію за невикористану відпустку по 2 086, 96 грн.. Середній заробіток за весь час затримки проведення розрахунку при звільненні просили стягнути з моменту їх звільнення та включно по час вирішення справи судом, на користь ОСОБА_1 -87 677, 96 грн., а на користь ОСОБА_2 -87 386, 96 грн.. Також пояснили суду, що свідок, показаннями якого вони мали намір довести суду існуючу домовленість між ними та адміністрацією ТОВ «ТІСО Дизайн»про те, що їх заробіток буде складати 4 000, 00 грн., частину якого вони отримували не офіційно ухилився від явки до суду.

Представник відповідача, заявлені позивачами вимоги визнала частково. Представник відповідача у судовому засіданні визнала, що позивачі в зазначений ними період працювали у ТОВ «ТІСО Дизайн», на момент їх звільнення ОСОБА_1 не було отримано заробітну плату за вересень місяць 2010 року, ОСОБА_2 також не отримано заробітну плату за вересень місяць 2010 року та грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі -199,11 грн.. Стверджувала, що належні їм виплати при звільненні позивачі не отримали тільки тому, що не погодилися з розмірами нарахованих виплат. Представники відповідача неодноразово повідомляли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про можливість отримання належного їм розрахунку при звільненні, однак останні не бажали його отримувати. Представник відповідача категорично заперечувала зазначені позивачами обставини щодо усної домовленості про виплату їм заробітної плати частинами офіційно та неофіційно, а також її розмір у 4 000, 00 грн..

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку,що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ «ТІСО Дизайн»підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За правилами ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Правилами ст. 61 ЦПК України визначено підстави для звільнення від доказування. Відповідно, доказуванню не підлягають - обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; обставини визнані судом загальновідомими; обставини встановлені судовими рішеннями у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; питання.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: роз»яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що наказом №35з/10-К від 20.09.2010 року звільнено ОСОБА_1, електрогазозварника шостого розряду цеху складання сходів 20.09.2010 року за власним бажанням (а.с.74).

Відповідно до змісту зазначеного вище наказу ОСОБА_1 щорічну відпустку використав, тривалістю 15 календарних днів за період роботи з 14.12.2009 року по день звільнення.

Наказом №36з/10-К від 28.09.2010 року звільнено ОСОБА_2, слюсаря з механоскладальних робіт третього розряду цеху складання сходів 28.09.2010 року за власним бажанням (а.с.75).

Відповідно до змісту зазначеного вище наказу ОСОБА_2 щорічну відпустку використав, тривалістю 10 календарних днів за період роботи з 07.02.2010 року по день звільнення.

За даними довідки про доходи ОСОБА_1, виданої 22.11.2011 року ТОВ «ТІСО Дизайн», ОСОБА_1 за час роботи у ТОВ «ТІСО Дизайн»з 06.05. 2011 року по 20.09.2010 року була нарахована заробітна плата у розмірі 3 788, 06 грн.. Безпосередньо у травні місяці - 847,06 грн., у червні та липні 2010 року по - 900, 00 грн., у серпні 2010 року - 609, 00 грн., з 01.09. по 20.09.2010 року - 532, 00 грн. (а.с.58).

За даними довідки про доходи ОСОБА_2, виданої 22.11.2011 року ТОВ «ТІСО Дизайн» з 06.05.2011 року по 28.09.2010 року була нарахована заробітна плата у розмірі 4 690, 06 грн.. Безпосередньо у травні місяці - 847,06 грн., у червні, липні та серпні 2010 року по - 900, 00 грн., з 01.09. по 28.09.2010 року - 1143, 00 грн. (а.с.57).

Наказом генерального директора ТОВ «ТІСО Дизайн»№26-01/10-ОД від 30.04.2010 року затверджено штатний розпис підприємства в новій редакції та введено його в дію з 06.05. 2010 року. Відповідно до штатного розпису ТОВ «ТІСО Дизайн», затвердженого зазначеним наказом, посадові оклади ОСОБА_1 -електрогазозварнику та ОСОБА_2 слюсару з механоскладальних робіт третього розряду визначено у розмірі 900, 00 грн.. (а.с.73,76-80).

У судовому засіданні представник відповідача стверджувала, що ТОВ «ТІСО Дизайн» виплачено позивачам заробітну плату за липень та серпень 2010 року, а заробітну плату за вересень 2010 року останні не отримали, оскільки не погодилися з її розміром.

За даними розрахунково-платіжних відомостей: №НЗП-000005 за липень 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за 22 робочих дні нараховано заробітну плату у розмірі 900, 00 грн.. з урахуванням необхідних відрахувань до виплати належало 802, 63 грн.; № НЗП-000006 за серпень 2010 року ОСОБА_1 за 10 робочих днів нараховано заробітну плату 429, 00 грн., за чергову відпустку180, 00 грн., разом нараховано 609, 00 грн.. до виплати розмір заробітної плати складав 566, 78 грн., а з урахуванням боргу по заробітній платі за попередній місяць, разом до видачі 1 369, 41 грн., ОСОБА_2 за 21 робочий день нараховано заробітну плату 900, 00 грн., до виплати належало 802, 63 грн., а з урахуванням боргу по заробітній платі за попередній місяць разом до видачі -1 605, 26 грн..; №НЗП- 000007 за вересень 2007 року ОСОБА_1 за 13 робочих днів нараховано заробітну плату у розмірі 532, 00 грн., а до виплати з урахуванням необхідних відрахувань 438, 18 грн., ОСОБА_2 за 22 робочих дні нараховано заробітну плату у розмірі 900, 00 грн., до виплати належало 936, 57 грн.(а.с.48,49-50,51-52).

За даними відомостей на виплату грошей: ВЗП-000005 за липень 2010 року проведено виплату 30.09.2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по -802, 63 грн.; № ВЗП-000006 за серпень 2010 року виплачено 30.09.2010 року ОСОБА_1 - 566, 78 грн., ОСОБА_2 -802, 63 грн. (а.с.53, 55).

Наразі, встановленими є судом обставини, що заробітна плата позивачам: ОСОБА_1 виплачена у повному розмірі включно по 31.08.2010 року, останнім також використано щорічну відпустку, а на момент його звільнення відповідачем не проведено розрахунок по заробітній платі за вересень місяць у розмірі 438,18 грн.; ОСОБА_2 виплачена у повному розмірі заробітна плата включно по 31.08.2010 року, залишилася невикористаною щорічна відпустка з приводу якої відповідачем визнано невиплаченою грошову компенсацію у розмірі 199, 11 грн., а на момент його звільнення відповідачем не проведено розрахунок по заробітній платі за вересень місяць 2010 року у розмірі 936, 57 грн., яка підлягала до виплати за даними розрахункової відомості.

За правилами ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плати виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми можуть бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Заперечуючи проти заявлених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовних вимог, представник відповідача стверджувала, що останні не отримали розрахунок при звільненні тільки з тих підстав, що не погодилися з його розміром, однак доказів на підтвердження того, що ТОВ «ТІСО Дизайн»не провело з позивачами розрахунок при звільненні тільки з тих підстав, що останні не бажали його отримати суду не надано.

Наразі суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню у частині стягнення з ТОВ «ТІСО Дизайн»на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, заборгованості по заробітній платі за відпрацьований час у вересні 2010 року, що нарахована відповідачем їм до виплати, а саме ОСОБА_1 438,18 грн., ОСОБА_2 936, 57 грн. та визнаний представником відповідача розмір грошової компенсації за невикористану ОСОБА_2 щорічну відпустку в сумі 199,11 грн., оскільки твердження позивачів про невиплату відповідачем їм заробітної плати за липень та серпень 2010 року, та невикористання позивачем ОСОБА_1Є щорічної відпустки спростовані у судовому засіданні представником відповідача, а твердження позивачів про отримання від відповідача заробітної плати частинами у вигляді офіційної та не офіційної, а також у розмірі 4 000, 00 грн. на місяць не визнані представником відповідача у судовому засіданні та не доведені належними і допустимими доказами позивачами та їх представником.

Що ж стосується встановлених судом обставини з приводу того, що ТОВ «ТІСО Дизайн»не провело розрахунок при звільненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2, чим порушено вимоги ч.1 ст. 116 КЗпП України, то вони є підставою для задоволення вимог позивачів про стягнення середнього заробітку за весь час затримки такого розрахунку, що складає період з наступного дня після їх звільнення та по час вирішення справи судом з наступних підстав.

За правилами ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Час затримки виплати розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 20.09.2010 року по 01.06.2012 року складає повних 20 місяців та 8 робочих днів, ОСОБА_2 з 28.09.2010 року по 01.06.2012 року складає повних 20 місяців та один робочий день.

Для визначення розміру стягнення середнього заробітку за весь час затримки проведення розрахунку при звільненні суду необхідно визначити розмір середнього заробітку позивачів, який за даними про їх розмір заробітної плати не перевищував їх посадового окладу у розмірі 900, 00 грн., який на час затвердження штатного розпису підприємства не був нижчим від розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік», а саме з 01. 07. по 30.09.2010 року у розмірі 888, 00 грн.. Однак з моменту звільнення позивачів та за час вирішення справи судом розмір мінімальної заробітної плати зростав, а тому відповідно був більшим ніж посадовий оклад визначений позивачам штатним розписом.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»судам необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. У будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати.

Таким чином, для визначення загального розміру стягнення за весь час затримки розрахунку при звільненні суд має взяти до уваги визначений Законом України «Про бюджет»на відповідний період розмір мінімальної заробітної плати.

Для проведення розрахунку належного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки проведення розрахунку при звільненні суд з 01.10 2010 року по 31.05.201 року суд складає мінімальну заробітну плату за повні місяці:

з 01.10. по 30.11.2010 року мінімальна заробітна плата -907 х 2 = 1 814;

за грудень 2010 року мінімальна заробітна плата - 922, 00;

з 01.01. по 31.03.2011 року мінімальна заробітна плата -941 х 3 = 2 823,00;

з 01.04. по 30.09.2011 року мінімальна заробітна плата -960 х6 = 5 760,00;

з 01.10. по 30.11.2011 року мінімальна заробітна плата - 985 х 2 = 1970,00;

за грудень 2011 року мінімальна заробітна плата - 1 004,00;

з 01.01. по 31.03.2012 року мінімальна заробітна плата -1 073 х 3 = 3 219,00;

з 01.04. по 31.05.2012 року мінімальна заробітна плата -1 094 х2 = 2 188,00,

1 814,00 +922,00 +2 823,00 + 5 760,00 + 1 970, 00 + 1 004, 00 + 3 219, 00 + .2 188,00 = 19 700, 00 грн., це визначений судом середній заробіток, який підлягає стягненню на користь позивачів за час затримки розрахунку з 01.10.2010 року по 31.05.2012 року.

Крім того, з цих же підстав на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за вісім робочих днів., позивача ОСОБА_2 за один робочий день.

Середньоденний заробіток позивачів у вересні визначено судом у розмірі ( заробітна плата за два повних місяці липень і серпень до виплати підлягала у розмірі 802,63 грн. х 2 = 1606,26 грн. : на 43 робочих дні = 37,35) 37,35 грн., а тому ОСОБА_1 за вісім робочих днів підлягає середній заробіток у розмірі (37,35 х 8 = 298,8) 298, 80 грн., а ОСОБА_2 за один робочий день 37,35 грн.

Таким чином за час затримки розрахунку при звільненні на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 19 998, 00 грн., а з урахуванням розрахунку належного до виплати при звільненні всього 22 546, 98 грн., на користь ОСОБА_2 19 737, 35 грн., а з урахуванням розрахунку належного до виплати 25 117, 20 грн..

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ТОВ «ТІСО Дизайн»судові витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120, 00 грн. стягнути на користь позивача Проценка.А.Є., а по сплаті судового збору на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 115,116,117 КЗпП України, ст.ст. 10,11,60,88,208,213-215,218 ЦПК, суд -

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТіСО -Дизайн про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТіСО -Дизайн»(м. Київ, вул.. Ямська, 72, код ЄДРПОУ 36959097) на користь ОСОБА_3 22 546 (двадцять дві тисячі п»ятсот сорок шість) грн. 98 коп., судові витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп., а всього 22 666 (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 98 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТіСО -Дизайн»(м. Київ, вул.. Ямська, 72, код ЄДРПОУ 36959097) на користь ОСОБА_2 25 117 (двадцять п»ять тисяч сто сімнадцять) грн. 20 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТіСО -Дизайн»(м. Київ, вул.. Ямська, 72, код ЄДРПОУ 36959097) на користь держави судовий збір у розмірі 476 (чотириста сімдесят шість ) грн. 64 коп..

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії, через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: