Рішення № 2509582, 04.11.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №

За позовом

Страхового закритого акціонерного товариства «Грандвіс»

До

Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»- Відповідач 1;

Закритого акціонерного товариства «Золотий каравай»- Відповідач 2

Про

про стягнення 7512,10 грн.

Суддя Власов Ю.Л.

Представники:

Від позивача

Гвоздь І.К.

Від відповідача 1

Стовбир О.О.

Від відповідача 2

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідачів про стягнення в солідарному порядку виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 7512,10 грн.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Глівінський В.П. керуючи автомобілем, власником якого є Відповідач 2, не надав переваги в русі автомобілю Семенюка В.Ф., який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода з вини Глівінського В.П., про що свідчать матеріали перевірки проведеної працівниками ДАЇ та постанова Полонського районного суду Хмельницької області.

Позивач оплатив усі рахунки, пов’язані з відновлювальним ремонтом автомобіля Семенюка В.Ф. на підставі умов укладеного договору страхування транспортних засобів та підписаних актів. Між Відповідачем 2 та Відповідачем 1 був теж укладений договір страхування транспортних засобів. Отже Відповідач 1 та Відповідач 2 повинні відшкодувати понесені витрати Позивачу.

Відповідач 1 заперечив проти позовних вимог мотивуючи наступним. Згідно з описовою частиною Полонського районного суду Хмельницької області керував автомобілем Піскун П., а за резолютивною частиною цієї постанови стягнення накладається на Глівіньского В.П., який є водієм Відповідача 2. Надані Позивачем документи не дають можливості визначити вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, так як вартість ремонту розрахована не за методикою автотоварознавчої експертизи, а також не дає визначення вартості фізичного зносу деталей, на розмір якого повинно зменшуватися відшкодування.

Крім того, згідно з ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у відповідача існує обов’язок виплатити страхове відшкодування виключно третій особі Семенку В.Ф., а не Позивачу.

Ухвалою від 08.09.08р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 02.10.08р.

Ухвалою від 02.10.08р. розгляд справи був відкладений на 14.10.08р. у зв’язку з неявкою представника Відповідача 2, неподанням сторонами всіх витребуваних судом доказів та необхідністю витребувати нові докази по справі.

Ухвалою від 14.10.08р. розгляд справи був відкладений на 04.11.08р., у зв’язку з нез’явленням представника Відповідача 2, неподанням сторонами всіх витребуваних судом доказів та необхідністю витребувати нові докази по справі

У судове засідання 04.11.08р. представник Відповідача 2 не з’явився, витребуваних судом доказів та відзиву не подав.

За цих обставин, згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом заслухані пояснення представників Позивача та Відповідача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.07р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №ВВ/1291540.

17.10.07р. між Позивачем та Семенюком В.Ф. був укладений договір страхування транспортних засобів №01-122/10 за яким Позивач взяв зобов’язання виплатити Семенюку В.Ф. страхове відшкодування за збиток, нанесений його транспортному засобу.

10.11.07р. трапилося дорожньо-транспортної пригода за участю автомобіля ГАЗ 33021212, державний номер АМ4162АА, яким керував водій Відповідача 2 Глівінський В.П. та автомобіля Шевролет Авто, державний номер СВ1158АІ, яким керував Семенюк В.Ф.

Вказана дорожньо-транспортної пригода сталась з вини водія Відповідача 2 Глівінського В.П., внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху, що підтверджується довідкою ВДАЇ Любарського району Житомирської області та постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 19.12.07р.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля Шевролет Авто, державний номер СВ1158АІ склала 8035.00 грн., що підтверджується рахунком від 12.12.07р., замовленням №439063 від 12.12.07р., актом виконаних робіт та актом про настання страхового випадку №07-12/07.

14.12.07р. Семенюк В.Ф. направив Позивачу заяву про виплату страхового відшкодування.

14.12.07р. Позивачем було оплачено рахунки на проведення відновлювального ремонту автомобіля Семенюка В.Ф. в сумі 7512,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1238.

19.02.08р. Позивач направив Відповідачу 2 претензію №86 про виплату суми страхового відшкодування в розмірі 7512,10 грн.

17.03.08р. Відповідач 2 відмовив Позивачу у задоволенні претензії посилаюсь на договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №ВВ/1291540 з Відповідачем 1.

21.03.08р. Позивач направив Відповідачу 1 претензію №129 про виплату суми страхового відшкодування в розмірі 7512,10 грн.

18.04.08р. у відповідь на вказану претензію Відповідач 1 просив надати йому автомобіль Шевролет Авто, державний номер СВ1158АІ для огляду, та посилався на помилки в постанові Полонського районного суду Хмельницької області.

29.05.08р. Позивач направив Відповідачу 1 лист №334 в якому вказав, що Відповідач 1 зобов’язаний був направити аварійного комісара або експерта на місце страхового випадку, проте цього не зробив.

02.06.08р. у відповідь на вказаний лист Позивача Відповідач 1 просив надати виправлену постанову Полонського районного суду Хмельницької області.

Спір виник з причини того, що Відповідача 1 відмовився Позивачу понесені витрати по здійсненню страхового відшкодування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Як встановлено судом 10.11.07р. трапилося дорожньо-транспортної пригода за участю автомобіля ГАЗ 33021212, державний номер АМ4162АА, яким належить Відповідачу 2 та яким керував водій Відповідача 2 Глівінський В.П. та автомобіля Шевролет Авто, державний номер СВ1158АІ, яким керував Семенюк В.Ф. Вказана дорожньо-транспортної пригода сталась з вини водія Відповідача 2 Глівінського В.П., внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху, що підтверджується довідкою ВДАЇ Любарського району Житомирської області та постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 19.12.07р.

Як встановлено судом вартість відновлювального ремонту автомобіля Шевролет Авто, державний номер СВ1158АІ склала 8035.00 грн., що підтверджується рахунком від 12.12.07р., замовленням №439063 від 12.12.07р., актом виконаних робіт та актом про настання страхового випадку №07-12/07.

З наведеного вбачається, що Відповідач 2 повинен відшкодувати Семенку В.Ф. шкоду спричинену його водієм Глівінським В.П. внаслідок порушення Правил дорожнього руху в сумі 8035.00 грн.

Згідно з ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ст1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як встановлено судом 14.12.07р. Семенюк В.Ф. направив Позивачу заяву про виплату страхового відшкодування. 14.12.07р. Позивачем було оплачено рахунки на проведення відновлювального ремонту автомобіля Семенюка В.Ф. в сумі 7512,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1238.

За вказаних обставин право вимоги до Відповідача 2 в межах фактичних витрат 7512,10 грн. перейшло до Позивача, який виплатив страхове відшкодування.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З наведених норм вбачається, що Відповідач 2, який застрахував свою цивільну відповідальність може відповідати перед Позивачем лише в разі недостатності страхової виплати в межах різниці між розміром шкоди і страховою виплатою, а зобов’язання здійснити страхову виплату у розмірі заподіяної шкоди в межах ліміту відповідальності покладені на страховика.

Як встановлено судом 15.06.07р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №ВВ/1291540 з лімітом відповідальності 25500,00 грн. та франшизою 0%.

Отже, Відповідач 2 може відповідати перед Позивачем лише в разі недостатності страхової виплати в сумі 25500,00 грн. для відшкодування шкоди, в разі достатності страхової виплати шкоду Позивачу повинен відшкодувати Відповідач 1.

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги Позивача до Відповідача 1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Відповідача1, що згідно з описовою частиною Полонського районного суду Хмельницької області керував автомобілем Піскун П., а за резолютивною частиною цієї постанови стягнення накладається на Глівіньского В.П., який є водієм Відповідача 2, оскільки суду подана виправлена постанова Полонського районного суду Хмельницької області, яка спростовує заперечення Відповідача 1.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Відповідача1, що надані Позивачем документи не дають можливості визначити вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, так як вартість ремонту розрахована не за методикою автотоварознавчої експертизи, а також не дає визначення вартості фізичного зносу деталей, на розмір якого повинно зменшуватися відшкодування.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається в обгрнутування своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем 1 не подано суду жодного доказу, підтверджуючого вказані у запереченнях доводи, зокрема щодо наявності фізичного зносу тощо.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Відповідача1, що згідно з ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у відповідача існує обов’язок виплатити страхове відшкодування виключно третій особі Семенку В.Ф., а не Позивачу.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Дана стаття встановлює, що страховик відшкодовує шкоду, заподіяну майну третьої особи, проте дана стаття не містить норми, що така шкода повинна відшкодовуватись страховиком виключно на користь саме третьої особи.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З наведених норм вбачається, що цивільну відповідальність за заподіяну шкоду несе особа, яка її заподіяла, проте у разі страхування нею своєї цивільної відповідальності, таку відповідальність в межах страхової суми несе страховик, а не ця особа. І відшкодовувати спричинену шкоду страховик повинен потерпілій особі, або страховику, до якого перейшло право вимоги потерпілої особи.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»(03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь Страхового закритого акціонерного товариства «Грандвіс»(14006, м. Чернигів, проспект Миру, 21а, п/р 265063011210 в ОПЕРВ ОБУ, МФО 353553, код ЄДРПОУ 22821660) заборгованість в сумі 7512 (сім тисяч п’ятсот дванадцять) грн. 10 коп, державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

3. У позові до Закритого акціонерного товариства «Золотий каравай»відмовити.

Суддя Ю.Л. Власов

Рішення підписане 04.12.2008р.