Рішення № 2509520, 08.10.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №

За позовом приватного підприємства „Торговельна компанія „Енергія”

до товариства з обмеженою відповідальністю «Дольче-продукт»

про стягнення 20 544, 38 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача Сіленко А.О. (дов.б/н від 24.06.2008)

від відповідача не з’явились

В судовому засіданні 08.10.2008 на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 20 544. 38 грн.

Ухвалою суду від 28.08.2008 було порушено провадження у справі № 50/290 та призначено її до розгляду на 22.09.2008.

В судове засідання 22.09.2008 представник позивача з”явився, надав додаткові докази та дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвал суду від 28.08.2008 не виконав, розгляд справи було відкладено на 08.10.2008.

08.10.2008 представник відповідача вдруге не з’явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на повторну неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

16.09.2007 між приватним підприємством "Торговельна компанія „Енергія”" (далі-позивач, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дольче-продукт" (далі-відповідач, покупець за договором) було укладено договір поставки б/н (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1 договору постачальник зобов’язався поставити товар, а покупець прийняти його у пункті призначення, що обумовлений у замовленні покупця.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що постачальник зобов”язується поставити товар на склад покупця на протязі 48 (сорока восьми) годин з моменту отримання заявки.

Відповідно до п.п.2.1 - 2.4 договору позивач зобов”язався поставляти кожну партію товару на підставі замовлення, що передається відповідачем за допомогою факсимільних засобів зв”язку чи іншим узгодженим сторонами способом, в узгоджені сторонами строки, але обов”язково із затвердженим підписом уповноваженої особи покупця. Передача товару повинна була здійснюватись за видатковими накладними.

Порядок розрахунків сторони узгодили п. п. 4.1 і 4.2 згаданого договору, відповідно до яких розрахунки за відвантажений товар здійснюються на підставі рахунків продавця (позивача) у національній валюті України - гривні. Покупець (відповідач) здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або внесення коштів до каси постачальника на протязі 10 банківських днів з дати отримання товару.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем належним чином зобов’язання виконано –поставлено та передано у власність покупця товар на загальну суму 23 369, 68 грн. Факт цього виконання підтверджується оглянутими та дослідженими в судовому засіданні видатковими накладними про поставку товару № 23/10-1к від 23.10.2007 на суму 8106,04грн., №05/11-16к від 15.11.2007 на суму 5661,63 грн., №28/11-04 від 28.11.2007 на суму 9602,01 грн. , які скріплені підписом та печаткою відповідача

Зазначені видаткові накладні приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Проте у суді доведено, що оплата за поставлений товар відповідачем здійснена була частково, перераховано позивачу 6000,00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 17369,68 грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягаю виконанню цей строк (термін).

Згідно п. 4.2 договору відповідач зобов’язався сплатити товар шляхом перерахування грошової суми на розрахунковий рахунок продавця у термін, що не перевищує 10 банківських днів з дати отримання товару на умовах передбачених договором.

Вказані строки відповідачем порушені, отриманий товар у повному обсязі станом на час вирішення спору не оплачений, доказів зворотнього суду не надано.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 17369,68 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 17369,68 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф в сумі 3174, 70 грн. за період прострочення.

Відповідно до п. 6.4 договору у випадку порушення строків оплати за товар відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 0,1%, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 6.4), а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу за період прострочення підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 3174,70 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дольче-продукт" (адреса: вул. Кооперативна, 6, м. Житомир; код ЄДРПОУ 31133750 р/р № 2600713061 в Райффайзен банк „Авель” МФО 311528, инн 311337506253) на користь приватного підприємства "Торговельна компанія „Енергія" (адреса: пр-кт Визволителів, 1, оф.306 м. Київ, код ЄДРПОУ 31244738, р/р 260070154400 в АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 300249) основний борг в сумі 17369(сімнадцять тисяч триста шістдесят дев”ять)грн. 68 коп.; штраф в сумі 3174(три тисячі сто сімдесят чотири)грн. 70коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 205(двісті п”ять)грн. 45коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 30.10.2008

Суддя