Постанова № 250940, 31.10.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2006

м.Київ

Справа № 34/43-А

14 год. 20 хв.

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Малтюроп Юкрейн”

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про

скасування (визнання недійсним) податкового повідомлення-рішення № 0007272303/2 від 23.08.2006

Суддя

Сташків Р.Б.

секретар судового засідання

Волуйко Т.В.

Представники:

від позивача –

Іноземцев М.С. (дов. № 01/1 від 03.04.2006);

від відповідача:

Купельський О.М. (дов. № 10811/9/10-113 від 13.09.2005),

Шатіло Т.М. (дов. № 4635/9/10-114 від 23.10.2006).

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) відповідно до пункту 6 Розділу VІІ цього Кодексу.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 31.10.2006 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Малтюроп Юкрейн” (далі –Товариство) у серпні 2006 року звернулось до господарського суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі –Інспекція) про скасування та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0007272303/2 від 23.08.2006, як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Інспекцією неправомірно донараховано Товариству податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 143 507 грн. за порушення пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1 і 7.4.4 пункту 7.4 та підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі –Закон про ПДВ), і, відповідно, неправомірно нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій, оскільки Товариством жодної з вказаних норм при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість (далі –ПДВ) за січень 2005 року порушено не було.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення проти позову мотивував тим, що:

- Товариство в порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ включило до податкового кредиту за січень 2005 року ПДВ у сумі 445 грн., сплачений (нарахований) у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких не включається до складу валових витрат;

- позивач неправомірно включив до податкового кредиту за січень 2005 року ПДВ у сумі 143 061 грн. 72 коп. за податковою накладною ТОВ Агрофірма “Мир-Сем й Ко” від 10.12.2002 № 111, виписаною продавцем у грудні 2002 року та отриманою Товариством у січня 2005 року. Таке включення суперечить вимогам підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ.

Крім того, на думку відповідача, однією з підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Інспекція вказує, що за змістом Закону України “Про податок на додану вартість” право на відшкодування виникає лише при фактичному надходженні ПДВ до Державного бюджету України від платника податку –продавця, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару. Факт перерахування продавцем спірної суми ПДВ до Державного бюджету України позивач не довів.

Штрафні (фінансові) санкції за порушення вказаних положень Закону застосовані Інспекцією на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон № 2181).

У судовому засіданні представник позивача відмовився від позову в частині донарахування Товариству ПДВ у сумі 445 грн. та застосування на цю суму штрафних (фінансових) санкцій.

Суд прийняв відмову від позову в цій частині.

Таким чином, розглядається спір про скасування (визнання недійсним) податкового повідомлення-рішення № 0007272303/2 від 23.08.2006 в частині визначення Товариству податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 143 061 грн. 72 коп. за основним платежем та в сумі 71 530 грн. 86 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Розглянувши подані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

Інспекцією була проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004 до 30.09.2005.

За наслідками вказаної перевірки складено Акт № 171/23-3/30861821 від 26.04.2006 (далі –Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення Товариством положень пункту 1.8 статті 1, пунктів 4.3, 4.5 статті 4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.6 пункту 7.3 та підпунктів 7.4.1 і 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ.

На підставі Акта перевірки Інспекцією 11.05.2006 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003612303/0, яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 153 181 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 76 591 гривня.

Зазначене податкове повідомлення-рішення № 0003612303/0 в частині донарахування податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 143 062 грн. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій оскаржувалось в адміністративному порядку шляхом направлення скарг:

- 22.05.2006 до Інспекції;

- 19.06.2006 до Державної податкової адміністрації м. Києва (далі –ДПА м. Києва).

За результатами розгляду вказаних скарг вони відповідно рішеннями №108/23-007 від 09.06.2006 та №2121/10/25-114 від 17.08.2006 залишені без задоволення.

Рішенням ДПА м. Києва № 2121/10/25-114 від 17.08.2006 “Про результати розгляду скарги” попередні податкові повідомлення-рішення за формою “Р” (№0003612303/0 від 11.05.2006 та №0003612303/1 від 09.06.2006) скасовані та зобов’язано Інспекцію прийняти податкове повідомлення-рішення за формою “В1”.

На виконання зазначеного рішення ДПА м. Києва № 2121/10/25-114 від 17.08.2006 на підставі Акта перевірки за порушення пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1 і 7.4.4 пункту 7.4 та підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ Інспекцією прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0007272303/2 від 23.08.2006, яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 143 507 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 71 753 гривні.

Суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з Акта перевірки, Товариство включило до складу податкового кредиту в січні 2005 року (рядок 10.1 податкової декларації з ПДВ за січень 2005 року) ПДВ у сумі 143 061 грн. 72 коп. на підставі податкової накладної від 10.12.2002 № 111, отриманої від ТОВ Агрофірма “Мир-Сем й Ко” (код 21351637).

Посилаючись на положення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, згідно з яким податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду, а також абзацу другого підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону, яким передбачено право отримувача товарів (послуг) у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення звернутися до органу державної податкової служби зі скаргою на такого постачальника, Інспекція дійшла висновку про те, що Товариство не мало права включати до податкового кредиту в січні 2005 року суму ПДВ за податковою накладною виписаною продавцем у грудні 2002 року, оскільки не звернулось до Інспекції з відповідною скаргою на постачальника товару.

Вказаний висновок Інспекції є помилковим.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу першого підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, у податковому періоді, коли податкова накладна була виписана ТОВ Агрофірма “Мир-Сем й Ко”, але ще не була отримана Товариством, останнє не мало документа (податкової накладної), на підставі якого могло би включити суму ПДВ до складу податкового кредиту. Лише отримавши від ТОВ Агрофірма “Мир-Сем й Ко” податкову накладну від 10.12.2002 № 111 Товариство отримало право на включення суми ПДВ, вказаної у цій накладній до складу податкового кредиту.

Зазначений висновок підтверджується також листом Державної податкової адміністрації України від 30.12.2005 № 26268/7/16-1117 (міститься у матеріалах справи). У цьому листі вказано, що покупець товару має право на включення ПДВ до податкового кредиту в тому податковому звітному періоді, коли ним була отримана податкова накладна від продавця товару, а не у тому звітному періоді, коли ця накладна була виписана.

Абзацом другим підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Вказана норма передбачає право, а не обов’язок отримувача товарів (послуг) додавати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника таких товарів (послуг). При цьому подання такої скарги передбачає можливість для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту у цьому звітному періоді без отримання податкової накладної.

Відтак, неподання Товариством у грудні 2002 року до Інспекції скарги на бездіяльність ТОВ Агрофірма “Мир-Сем й Ко” пов’язану з ненаданням позивачу податкової накладної від 10.12.2002 № 111, не є підставою для позбавлення Товариства права на включення до податкового кредиту суми ПДВ зазначеної у цій податковій накладній у іншому звітному періоді.

Таким чином, Інспекція неправомірно донарахувала Товариству податкові зобов’язання з ПДВ в сумі 143 061 грн. 72 коп. і, відповідно, застосувала на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 до нього штрафні санкції в сумі 71 530 грн. 86 копійок. Тому в цій частині спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Посилання Інспекції на можливість віднесення до податкового кредиту лише тих сум ПДВ, які контрагентом сплачені до Державного бюджету України, є помилковим, позаяк чинне законодавство України не пов’язує право платника податків (покупця товару) на включення до податкового кредиту ПДВ сплаченого ним продавцю в ціні товару, тільки після перерахування таким продавцем цього ПДВ до Державного бюджету України.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 23, 71, 86, 94, 98, 158-163, 167, пунктом 6 Розділу VІІ КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати (визнати недійсним) податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0007272303/2 від 23.08.2006 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю “Малтюроп Юкрейн” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 143 061 грн. 72 коп. за основним платежем та в сумі 71 530 грн. 86 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Малтюроп Юкрейн” 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Сташків Р.Б.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –02.11.2006.