Рішення № 25093449, 23.02.2012, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Марчук В. Т.

суддів Міцнея В.Ф., Литвинюк І.М.

при секретарі Лисак О.А.

з участю представника позивача ОСОБА_1

та представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Чернівці»до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 грудня 2011 року,-

встановила:

В грудні 2009 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Чернівці»(далі -Банк) звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення.

Посилався на те, що між Банком та ОСОБА_3 03.11.2005 року укладено договір про іпотечний кредит №2899 із договорами про внесення змін і доповнень №3218 від 18.11.2005 року та №2813 від 06.11.2007 року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 99000 доларів США з кінцевим терміном повернення 02.11.2020 року.

В забезпечення повернення кредиту було укладено договір іпотеки №9385 від 04.11.2005 року з договорами про внесення змін №9724 від 18.11.2005 року, №11520 від 06.11.2007 року та №11620 від 07.11.2007 року, згідно якого ОСОБА_3 передав в заставу Банку квартиру АДРЕСА_1.

Також укладено договір іпотеки №9726 від 18.11.2005 року з договором про внесення змін №11535 від 06.11.2007 року, згідно якого майновим поручителем по зобов'язаннях ОСОБА_3 виступив ОСОБА_5, передавши в заставу Банку квартиру АДРЕСА_2.

У зв'язку із смертю ОСОБА_5 майно, що являється предметом іпотеки, успадкувала його дружина ОСОБА_4

В результаті постійного порушення ОСОБА_3 умов кредитного договору, Банк звернувся до відповідачів з письмовою вимогою сплати в повному об'ємі заборгованості за кредитом, процентів та комісії за користування ним, суми неустойки та збитків, однак відповідачі не виконали його вимог.

Загальна заборгованість по договору про іпотечний кредит станом на 24.11.2009 року становить 107971,09 доларів США та 21980 грн. 16 коп., з яких: 92650 доларів США -заборгованість по кредиту, 15321,09 доларів США -заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках, 21980 грн. 16 коп. -пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Просив стягнути на його користь заборгованість за договором про іпотечний кредит №2899 від 03.11.2005 року із договорами про внесення змін і доповнень №3218 від 18.11.2005 року та №2813 від 06.11.2007 року в розмірі 107971,09 доларів США та 21980 грн. 16 коп. із ОСОБА_3 шляхом звернення стягнення на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 65,90 кв.м., в тому числі житловою площею 42,70 кв.м.; із ОСОБА_4 шляхом звернення стягнення на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 66,70 кв.м., в тому числі житловою площею 40,30 кв.м. із реалізацією квартир через прилюдні торги в рамках виконавчого провадження, за початковою ціною, яка буде визначена згідно ст.43 Закону України «Про іпотеку», а також судові витрати в розмірі 212,76 доларів США та 120 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05.12.2011 року позов ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»заборгованість в розмірі 107971,09 доларів США та 21980 грн. 16 коп. за кредитним договором від 18.11.2005 року шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 65,9 кв.м., в тому числі житловою площею - 42,7 кв.м., що належить ОСОБА_3, а також шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2, яка складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 66,7 кв.м., в тому числі житловою площею 40,3 кв.м., що належить ОСОБА_4 із продажем квартир через прилюдні торги в рамках виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна у виконавчому провадженні.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

20.12.2011 року ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на вказане вище рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції не визначився з початковою ціною продажу предмету іпотеки, що передбачено ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, оскільки на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 заборгованість по кредитному договору була відсутня, вважає, що відповідачка ОСОБА_4 відповідно до ст.23 Закону України «Про іпотеку»не несе відповідальності перед Банком за виконання основного зобов'язання.

Не вірно, на його думку, здійснено позивачем розрахунок пені по простроченому кредиту, так як такий розрахунок проводився в доларах, а не в гривнях, та за певні періоди, а не за кожний день прострочення.

При цьому вважає, що суд першої інстанції безпідставно поклав обов'язок по сплаті пені за рахунок майна ОСОБА_4, оскільки спадкоємець відповідає лише за порушення боржником основного зобов'язання.

Також, на його думку, не відповідають дійсності висновки суду першої інстанції щодо належного повідомлення позичальника про порушення основного зобов'язання, оскільки направлені відповідачам письмові вимоги не містять відомостей, передбачених ст.35 Закону України «Про іпотеку».

Просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05.12.2011 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до договору про іпотечний кредит №2899 від 03.11.2005 року та договорів про внесення змін і доповнень №3218 від 18.11.2005 року та №2813 від 06.11.2007 року ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 99000 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до долара США станом на 06.11.2007 року еквівалентно 499950 грн., зі сплатою 14% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення -02.11.2020 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором про іпотечний кредит, між ОСОБА_3 та Банком 04.11.2005 року укладено іпотечний договір з подальшим укладенням договорів про внесення змін і доповнень до нього відповідно від 18.11.2005 року, від 06.11.2007 року та від 07.11.2007 року, згідно умов яких предметом іпотеки виступила належна на праві власності ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_1.

Крім того, з метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за договором про іпотечний кредит, між ОСОБА_5 та Банком 18.11.2005 року укладено іпотечний договір з подальшим укладенням договору про внесення змін і доповнень до нього від 06.11.2007 року, згідно умов якого ОСОБА_5 виступив майновим поручителем по зобов'язаннях ОСОБА_3, передавши в іпотеку Банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом п.5.2.1. Договору про іпотечний кредит передбачено, що позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням і погасити заборгованість по кредиту та процентах відповідно до розробленого графіку погашення.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору про іпотечний кредит у відповідача ОСОБА_3 виникла заборгованість по кредиту станом на 24.11.2009 року в розмірі 107971,09 доларів США та 21980 грн. 16 коп., з яких: 92650 доларів США -заборгованість по кредиту, 15321,09 доларів США -заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках, 21980 грн. 16 коп. -пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до п.5.3.2 Договору про іпотечний кредит Банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, комісійної винагороди за управління кредитними коштами, суму неустойки і збитків, передбачених цим Договором, у випадках, якщо Позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом; Позичальником порушений графік погашення заборгованості за кредитом; не погашені проценти за користування кредитом у строк, встановлений цим Договором.

Крім того, згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, наслідком порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про іпотеку»у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку із смертю 10.06.2008 року майнового поручителя ОСОБА_5, майно, що є предметом іпотеки, успадкувала його дружина - відповідачка ОСОБА_4, про що отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.12.2008 року.

Згідно вимог ч.ч.1,5 ст.33 вказаного вище Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Оскільки ОСОБА_3 зобов'язання щодо повернення коштів за договором про іпотечний кредит належним чином не виконував, колегія суддів вважає, що суд першої інстації дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Банку про звернення стягнення на предмети іпотеки.

Разом з тим, при ухваленні рішення суд першої інстанції помилково не зазначив початкову ціну предметів іпотеки для їх подальшої реалізації.

Так, статтею 39 Закону України «Про іпотеку»визначено ряд обов'язкових відомостей про предмет іпотеки у випадку його реалізації за рішенням суду, зокрема відомості про початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч.2 ст.43 вказаного Закону початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Як вбачається із змісту укладених іпотечних договорів, сторонами за взаємною згодою оцінили вартість предметів іпотеки відповідно квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, в розмірі 186850 грн., та квартири АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_4, в розмірі 303000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -зміні із зазначенням в його резолютивній частині відповідної початкової ціни кожного із предметів іпотеки для їх подальшої реалізації.

Доводи представника апелянтів про ніби-то припинення договору іпотеки внаслідок смерті майнового поручителя ОСОБА_5, що, на його думку, є підставою для звільнення відповідачки ОСОБА_4 від відповідальності перед Банком за виконання основного зобов'язання, об'єктивно спростовуються судовими рішеннями, ухваленими судами першої та апеляційної інстанції, у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки припиненим та зняття заборони відчуження нерухомого майна (а.с.126-130).

Необгрунтованими є доводи представника апелянтів і щодо звільнення відповідачки ОСОБА_4 від відповідальності перед Банком за виконання основного зобов'язання з підстав, визначених ч.3 ст.23 Закону України «Про іпотеку», оскільки як вбачається із розрахунку заборгованості по ОСОБА_3 станом на 09.06.2008 року, тобто до часу відкриття спадщини після смерті майнового поручителя ОСОБА_5, мало місце порушення боржником основного зобов'язання, зокрема, заборгованість по кредиту складала 95825,38 доларів США, а по нарахованих і несплачених відсотках - 1135,71 доларів США.

Доказів на підтвердження відсутності у позичальника порушень основного зобов'язання суду не надано.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відповідальності відповідачки ОСОБА_4 за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Колегія суддів вважає також необгрунтованими доводи представника апелянтів щодо безпідставності, на його думку, покладення судом першої інстанції на відповідачку ОСОБА_4 обов'язку по сплаті пені за рахунок її майна, оскільки у відповідності до вимог ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку»за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Вказане вище право іпотекодержателя також передбачене і п.5.5 Іпотечного договору.

Необгрунтованими є і посилання представника апелянтів щодо невідповідності надісланих Банком на адресу відповідачів письмових вимог, вимогам ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», оскільки частиною 2 цієї ж статті Закону передбачено, що положення ч.1 ст.35 не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку.

Виходячи із змісту ч.1 ст.35 вказаного Закону, надіслання таких письмових вимог є обов'язковим лише для позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 грудня 2011 року змінити, зазначивши в абзаці другому резолютивної його частини початкову ціну предметів іпотеки -квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, в розмірі 186850 (сто вісімдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень, та квартири АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_4, в розмірі 303000 (триста три тисячі) гривень для їх подальшої реалізації.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: підпис Марчук В.Т.

Судді: підпис Міцней В.Ф.

підпис Литвинюк І.М.