Рішення № 250928, 07.11.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 12/594

07.11.06

За позовом Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»

До Державної акціонерної компанії «Хліб України»

3-я особа Відкрите акціонерне товариство «Урожай»

Про стягнення 67 005, 52 грн.

Суддя Л.В.Прокопенко

Представники:

Від позивача Бєгунова К.В. –п/к (дов. від 23.01.06 р. №222д)

Від відповідача Вільчинська Н.І. –голов.ю/к (дов. від 04.09.06 р. №12-14/553)

Від 3-ї особи не з”явився

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про стягнення 67 005, 52 грн. основного боргу, переданого позивачу за розподільчим балансом від 31.07.03 р.

04.10.06 р. позивачем подано заяву про зміну предмету позовних вимог, а саме: позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 45 431 грн.

Відповідач надав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

3-я особа надала пояснення щодо позову, у яких заперечила факт наявності боргу перед ДАК «Хліб України».

В судовому засіданні 07.11.06р. оголошений повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою КМ України від 15.05.03 р. №690 «Про утворення державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії «Хліб України»утворено позивача –ДП «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

На виконання п. 3 постанови КМУ від 15.05.03 р. №690 між позивачем та відповідачем підписано розподільчий баланс станом на 31.07.03 р. та акт приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.03 р., що були погоджені протоколом від 02.09.03 р. №5 урядової комісії з реструктуризації ДАК «Хліб України», відповідно до яких до позивача переходить право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до Постанови КМУ від 03.09.97 р. №977.

В тому числі, до позивача перейшло право вимоги до ВАТ «Урожай» на суму 67 005, 52 грн.

В процесі стягнення заборгованості позивачем встановлено, що ДАК «Хліб України»зверталося до ВАТ «Урожай»з позовом про стягнення заборгованості в сумі 152 468, 95 грн. за поставлені паливно-мастильні матеріали згідно постанови КМУ від 24.01.98 р. №77.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.11.01 р. №5/286 постановлено стягнути на користь ДАК «Хліб України»124, 3 грн.

Дане рішення відповідачем не оскаржувалося і набуло законної сили. Судове рішення виконане в по ньому обсязі.

Отже, станом на 21.03.02 р. відповідач знав про відсутність заборгованості ВАТ «Урожай», але це не було відображено в бухгалтерському обліку ДАК «Хліб України»в призвело до передачі позивачу недійсної вимоги згідно акту від 31.07.03 р.

04.07.06 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення боргу в сумі 67 005, 52 грн., але не отримав відповіді і задоволення.

Після подачі позову позивач змінив підставу позову. А саме, сума 67 005, 52 грн. кваліфікована ним як збитки відповідно до ст.22 ЦК України та ст. 224 ГК України, так як передачею недійсної вимоги відповідач наніс позивачу збитки у вигляді втрати майнових прав, тобто, майна (активів) та необхідності проведення списання безнадійної дебіторської заборгованості та віднесення вказаної суми списаної дебіторської заборгованості на валові витрати.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з таких підстав.

Постановою КМУ від 15.05.03 р. №690 передбачалася передача відповідачу абсолютно всієї заборгованості без виключень, оскільки в постанові не зазначено ніяких умов передачі боргу.

Передача заборгованості виникла в рамках адміністративних відносин, а не в процесі фінансово-господарської діяльності, а отже відповідач отримав всі ризики щодо стягнення заборгованості, тому в даному випадку не можна говорити про відповідальність позивача згідно ст. 519 ЦК України. у випадку виявлення безнадійної заборгованості позивач повинен був звернутися до її власника – КМУ –з питанням щодо врегулювання проблеми стягнення боргу.

Також відповідач посилається на те, що позивачем не доведено відсутність заборгованості між ДАК «Хліб України»та ВАТ «Урожай».

Відповідно до п. 2 акту від 31.07.03 р. відповідач зобов’язаний перерахувати позивачу кошти лише у двох випадках: у разі виявлення факту повного або часткового розрахунку дебіторів з відповідачем. В даному випадку такі обставини не мали місце.

Також відповідач посилається на те, що заборгованість щодо рішення господарського суду Луганської області від 13.11.01 р. №5/286 не єдина заборгованість ВАТ «Урожай», що включена до реєстру дебіторської заборгованості.

3-я особа повідомила суд про відсутність заборгованості перед ДАК «Хліб України»та позивачем за паливно-мастильні матеріали.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.

Незважаючи на те, що правовідносини між сторонами щодо передачі дебіторської заборгованості за розподільчим балансом виникли на підставі адміністративного акту –постанови КМУ від 15.05.03 р. №690 –вони є господарськими та до них застосовуються положення законодавства щодо передачі прав та обов’язків новоутвореній юридичній особі при виділі на загальних підставах.

Відповідно до ЦК УРСР (яким регулювалися відносини сторін на час передачі дебіторської заборгованості) адміністративні акти є одним з джерел виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 4), тому факт проведення реорганізації на підставі адміністративного акту не впливає на права та обов’язки сторін щодо передачі дебіторської заборгованості і не надає відповідачу ніяких особливих підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов’язань, що виникли у зв’язку з передачею дебіторської заборгованості позивачу.

Відповідно до законодавства, яке діяло станом на дату прийняття постанови КМУ від 15.05.03 р. №690 та підписання розподільчого балансу від 31.07.03 р. (ЦК УРСР), так і чинного законодавства (ЦК України, ГК України) при виділі права та обов’язки переходять до новоутворюваної юридичної особи згідно розподільчого балансу.

Відповідно до постанови КМУ від 15.05.03 р. №690 позивачу як новоутворюваному підприємству передано непогашені зобов’язання ДАК «Хліб України», відображені у балансі, тобто, фактично мала місце уступка кредитором (ДАК «Хліб України») вимог іншій особі –позивачу, що відбулася на виконання зазначеної постанови КМУ.

Відповідно до ст. 198 ЦК УРСР первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.

В даному випадку відповідачем передано позивачу недійсну вимогу, так як згідно наданого суду рішення господарського суду Луганської області від 13.11.01 р. №5/286 постановлено стягнути на користь ДАК «Хліб України»124, 3 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Таким чином, станом на 31.07.03 р. у ВАТ «Урожай»не існувало заборгованості перед ДАК «Хліб України», і відповідач про це був обізнаний, що не завадило йому свідомо включити до реєстру дебіторської заборгованості неіснуючу заборгованість в розмірі 67 005, 52 грн.

Зазначені недобросовісні дії відповідача призвели до виникнення у позивача збитків у вигляді неотриманих доходів, а саме.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є, в тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин якби її право не було порушене.

Відповідно до ст. 224 ГК України під збитками розуміються, в тому числі, неодержані доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (так як вимога про стягнення збитків заявлена у 2006 р., то посилання позивача на норми чинних ЦК та ГК України обґрунтоване).

В даному випадку позивачу могла бути передана лише дебіторська заборгованість, стягнення якої на момент передачі –31.07.03 р. –було хоча би формально можливим, тоді як відповідачем передана вимога, вже неіснуюча станом на 31.07.03 р.

Тобто, відповідачем цілком свідомо було порушено вимоги ст. 198 ЦК УРСР, яка спрямована саме на неможливість передачі недійсних вимог.

Передавши в якості активів позивачу на баланс недійсну заборгованість, відповідач завдав позивачу збитків у вигляді неотриманого доходу, який позивач би отримав у випадку передачі йому дійної заборгованості.

При цьому, у випадку передачі позивачу дійсної заборгованості, яка після передачі на баланс позивачу не була би стягнута з незалежних від відповідача причин, збитків позивачу не було би завдано, і всі негативні наслідки передачі такої заборгованості ніс би позивач.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-89, 93 ГПК України, ст. 198 ЦК УРСР, ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державної акціонерної компанії «Хліб України»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26007052701924 у Печерській філії «Приватбанку»м. Києва, МФО 300711, код ЄДРПОУ 20047943) на користь Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26003031262531 в Старокиївському відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 32491316) 67 005, 62 грн. заборгованості, 670, 06 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

4. Після набрання чинності судовим рішенням видати наказ.

Суддя Л.В.Прокопенко