Рішення № 2509237, 17.11.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного

транспорту України «Укрзалізничпостач»

до державного підприємства «Управління промислових підприємств

Державної адміністрації залізничного транспорту України»

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Торекс»

про стягнення 318 103,78 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Лішунова Н.В. –представник за довіреністю № ЦХП-18/94 від 14.01.2008

року;

Новікова Ю.А. –представник за довіреністю № ЦХП-18/3264 від 08.10.2008

року;

від відповідача: Рагуліна О.В. - представник за довіреністю № ЦУПП-24 від 22.08.2008

року;

Князєва Ю.А. - представник за довіреністю № ЦУПП-24 від 22.08.2008

року;

від третьої особи: не з’явився.

встановив :

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України»(що є правонаступником державного підприємства «Придніпровська залізниця») третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Торекс»про стягнення збитків в сумі 318 103,78 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.06.2005 року сторони уклали договір постачання продукції № ЦХП-04-04505-03, відповідно до умов якого замовник (позивач) передає виконавцю розмитнені шпали дерев’яні не просочені та/або некріплені виробництва Росії, Естонії, Латвії та України, а виконавець зобов’язується прийняти шпали, провести їх сортування, просочити їх антисептиком, закріпити металевими шпильками та відпустити замовнику.

Згідно з розділом 3 вищеназваного договору, приймання лісопродукції по кількості і якості здійснюються відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 року «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості»та Інструкцією № П-7 від 25.04.1966року «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості». Позивач і виконавець визначили, що у випадку невідповідності продукції по кількості або якості виклик представника замовника для участі у прийманні вантажу обов’язковий. На отриману продукцію підписуються акти приймання-передачі між замовником, виконавцем та постачальником лісопродукції, яка підлягає просоченню.

За три дні до підписання договору № ЦХП-04-04505-03 від 14.06.2005 року, а саме 10 червня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торекс»та виконавцем було оформлено та підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого ТОВ «Торекс» передав виконавцю 10 000 шпал 2 типу дерев’яних, непросочених.

Із змісту даного акту вбачається, що сторони підписали його без будь-яких зауважень щодо кількості та якості поставленої продукції.

Отже, під час укладання трьохстороннього акту від 10.06.2005 р. сторони фактично виконували єдиний укладений між позивачем та виконавцем договір; цей факт також підтверджується укладенням двох додаткових угод, специфікацій №1 та № 2 та фактом часткового виконання зобов’язань в частині обробки 6 188 штук шпал. Посилання на інший договір, зроблене в акті, є помилковим.

Фактичним виконавцем умов договору був № ЦХП-04-04505-03 від 14.06.2005 року був Новомосковський шпалопросочувальний завод, який був структурним підрозділом виконавця та частково виконав рознарядки позивача, здійснивши обробку шпал та повернувши їх залізницям України в кількості 6 188 штук шпал.

Надходження на Новомосковський шпалопросочувальний завод шпал 2 типу в кількості 10 000 штук від ТОВ «Торекс», їх облік та подальше відвантаження підтверджується відповідними щоденними довідками, які надходили від Новомосковського шпалопросочувального заводу за підписами керівників заводу.

Таким чином пункт 5.3 розділу 5 договору № ЦХП-04-04505-03 від 14.06.2005 року порушений, оскільки станом на 11.06.2008 року продукція в кількості 3 812 шпал залишились не відвантаженими. В свою чергу ДП «Укрзалізничпостач»повністю оплатило постачальнику –ТОВ «Торекс», в зв’язку з чим понесло збитки.

Також, як встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2008 року № 9/20/348(11/229)-07, строк виконання зобов'язань передбачений умовами договору № ЦХП-04-04505-03 від 14.06.2005 року закінчився, зобов’язання по обробці та відвантаженню 3 812 штук шпал 2 типу не виконано, інтерес у позивача до виконання зобов’язань в натурі втрачено, звідси позивач правомірно вимагає відшкодування спричинених збитків на суму 265 086,48 грн. та 53 017,30 грн. штрафних санкцій за прострочення поставки продукції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.06.2008 року № 05-5-33/6648 позовну заяву повернуто без розгляду. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2008 року апеляційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»задоволено. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.06.2008 року № 05-5-33/6648 - скасовано, а матеріали позовної заяви з доданими до неї документами передано на розгляд до Господарського суду м. Києва. Ухвалою Господарського суду м. Києва 18.09.2008 року порушено провадження по справі, присвоєно номер № 05-5-33/6648-33/335, розгляд справи призначено на 20.10.2008 року.

У судове засідання 20.10.2008 року з’явились представники сторін, виконали вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 05-5-33/6648-33/335 від 18.09.2008 року. Проаналізувавши обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, куруючись ч. 1ст. 27 Господарського кодексу України, суд прийшов до висновку про необхідність залучення до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Торекс». Враховуючи необхідність залучення до участі у справі третьої особи на стороні позивача, керуючись ст. 27, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 03.11.2008 року.

У судове засідання 03.11.2008 року з’явились представники сторін. Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, проте через відділ діловодства подав письмові пояснення по заявленим вимогам та клопотання, у якому просив розглянути справу без участі представника третьої особи, за наявними у справі матеріалами. Представник позивача надав пояснення по справі, відповідно до яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача надав пояснення по страві, в яких зазначив, що відповідач не повинен нести відповідальність, оскільки заборгованість не була передана відповідачу за розподільчим балансом, заперечив позовні вимоги та просив у позові відмовити повністю. Керуючись ст. 77, Господарського процесуального кодексу України, судом була оголошена перерва до 17.11.2008 року для витребування нових доказів.

У судове засідання 17.11.2008 з’явились представники сторін. Представник третьої особи у судове засідання не з’явився. Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю, стягнути суму збитків у розмірі 265 086,48 грн., штраф за прострочення відвантаження продукції в розмірі 53 017,30 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 181,03 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. Представник відповідача заперечив позовні вимоги та просив у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2008 року у справі № 9/20/348(11/299)-07 встановлено, що між ДП «Укрзалізничпостач»та ДП „Придніпровська залізниця" було укладено Договір від 14.06.2005 року № ЦХП-04-04505-03, на виконання умов якого, Замовник (ДП «Укрзалізничпостач») передає Виконавцю (ДП „Придніпровська залізниця") розмитнені шпали дерев'яні не просочені та/або некріплені, а Виконавець зобов'язується прийняти шпали, провести їх сортування, просочити їх антисептиком, закріпити металевими шпильками та відпустити Замовнику.

Згідно з розділом 3 вищеназваного договору, приймання лісопродукції по кількості і якості здійснюються відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 року «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості»та Інструкцією № П-7 від 25.04.1966року «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості». Позивач і виконавець визначили, що у випадку невідповідності продукції по кількості або якості виклик представника замовника для участі у прийманні вантажу обов’язковий. На отриману продукцію підписуються акти приймання-передачі між замовником, виконавцем та постачальником лісопродукції, яка підлягає просоченню.

До вказаного договору сторонами було складено та підписано дві додаткові угоди, від 07.07.2005 року та від 19.10.2005 року, а також оформлено та підписано другу редакцію специфікації № 1 та № 2.

За три дні до підписання договору № ЦХП-04-04505-03 від 14.06.2005 року, а саме 10 червня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торекс»та виконавцем було оформлено та підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого ТОВ «Торекс» передав виконавцю 10 000 шпал 2 типу дерев’яних, непросочених.

Із змісту даного акту вбачається, що сторони підписали його без будь-яких зауважень щодо кількості та якості поставленої продукції.

Отже, під час укладання трьохстороннього акту від 10.06.2005 р. сторони фактично виконували єдиний укладений між позивачем та виконавцем договір; цей факт також підтверджується укладенням двох додаткових угод, специфікацій №1 та № 2. Посилання на інший договір, зроблене в акті, є помилковим.

Матеріалами справи підтверджено, що фактичним виконавцем зазначеного договору зі сторони ДП «Придніпровська залізниця»був - Новомосковський шпалопросочувального завод (відособлений структурний підрозділ Придніпровської залізниці) який виконав обробку та повернув за рознарядками позивача 6 188 штук шпал.

Надходження на Новомосковський шпалопросочувальний завод 10 000 штук шпал для просочки та кріплення металевими шпильками від ТОВ «Торекс», їх облік та подальше відвантаження за рознарядками ДП «Укрзалізничпостач»у кількості лише 6188 шт. підтверджується матеріалами справи, зокрема, щоденними довідками Новомосковського шпалопросочувального заводу підписаними директором заводу Скворцовим В.О. та в.о. директора заводу Петрпуніним О.М.

Під час розгляду справи, ДП «Придніпровська залізниця»не надало суду доказів передачі ДП «Укрзалізничпостач»після обробки та відвантаження 3812 шт. шпал 2 типу.

Із встановлених судом обставин вбачається, ДП «Укрзалізничпостач»набув право власності на 10 000 шт. шпал, які передав для обробки ДП «Придніпровська залізниця», але отримав від останнього лише 6188 шт. шпал, які були відвантажені за його рознарядками на залізниці України.

Як випливає з умов договору № ЦХП-04-04505-03 від 14.06.2005 року в частині обробки шпал він містить умови за яких між сторонами виникли такі зобов’язання, що мають регулюватися нормами цивільного законодавства. Які регулюють договір підряду.

Переробка продукції мала відбуватися на території Новомосковського шпалопросочувального заводу, який під час виробничого процесу здійснював їх облік, зберігання та подальше відвантаження.

Наказом Мінтрансзв'язку України від 13.11.2006р. № 1085 «Про виділення структурних підрозділів залізниць України»та наказом ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України»від від 17.01.2007р. № 4/06 зі складу Придніпровської залізниці було виділено відокремлений структурний підрозділ - Новомосковський шпалопросочувальний завод та приєднано його до ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України».

За даними розподільчого балансу ДП «Придніпровська залізниця»разом із активами ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України»була передана дебіторська і кредиторська заборгованість відокремлених структурних підрозділів, які виділялись зі складу залізниці.

Внаслідок реорганізації державних підприємств, з 01.01.2007р. усі зобов'язання, які виникли у ДП «Придніпровська залізниця»перед ДП «Укрзалізничпостач»за договором від 14.06.05р. № ЦХП-04-04505-03, у тому числі з повернення належного ДП «Укрзалізничпостач»майна, що було передано на переробку або відшкодування збитків внаслідок втрати, перейшли до ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України».

Строк виконання зобов'язань передбачений умовами договору № ЦХП-04-04505-03 від 14.06.2005 року закінчився. Позивач відмовився від отримання від відповідача виконання зобов’язання з передачі йому після обробки зазначених шпал в натурі та вимагає відшкодування спричинених збитків

Під час розгляду справи Відповідач приймав участь у якості 3-ї особи, у зв'язку із чим користувався усіма наданими стороні правами під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошену лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня підписання рішення.

Враховуючи викладене, рішення суду від 12.05.08р. № 9/20/348(11/299)-07 було підписано 27.05.08р., отже, вступило в силу 09.06.08 р., жодною стороною, в тому числі і відповідачем, оскаржено не було, таким чином, Відповідач не скористався закріпленим за ним правом апеляційного оскарження.

Згідно з ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України встановлює, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт завдання збитків відповідачем позивачу в сумі 265 086,48 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований та встановлений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2008 року у справі № 9/20/348(11/299)-07 і в силу ч. 2 статті 35 ГПК України є преюдиційними, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.1. договору № ЦХП-04-04505-03 від 14.06.2005 року за прострочення термінів відвантаження продукції, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від вартості не поставленої продукції.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Відповідно ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 53 017,30 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.35, 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України»(03038, м. Київ, вул. Протасів Яр, 2, р/р 260073013570 в ФАКБ «Золоті ворота»м. Київ, МФО 300238, код ЄДРПОУ 24249750) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 11/15; р/р 2600100639880 в АКБ «ТК КРЕДИТ»м. Києва, МФО 322830, код ЄДРПОУ 19014832) суму основного боргу 265 086 (двісті шістдесят п’ять тисяч вісімдесят шість) грн. 48 коп., штрафу в розмірі 53 017 (п’ятдесят три тисячі сімнадцять) грн. 30 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 181 (три тисячі сто вісімдесят одна) грн. 03 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий Дата підписання: 28.11.08 р.