Рішення № 25089909, 19.06.2012, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-838/11

н/п 2/2018/174/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Колесник С.А.,

при секретарі Хомінській Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Адміністрації Київського району у місті Харкові ради, Харківської міської ради, про визнання права власності на самочинно побудовану прибудову до житлового будинку та надвірні будівлі, припинення права на частку у сумісній частковій власності, визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в цілому та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 зобов'язання не чинити перешкоди у здійсненні права власності, виділення в натурі частини житлового приміщення, визнання права власності на самочинно збудовані сараї та виселенні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Виконкому Київської районної у м. Харкові ради, Харківської міської ради про визнання права власності на частку житлового будинку з надвірними будівлями в порядку успадкування за законом, визнання права власності на самочинно побудовану прибудову до житлового будинку та надвірні будівлі, припинення права на частку у сумісній частковій власності, визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в цілому, який неодноразово уточнював та остаточно просив:

- визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на самочинно побудований гараж літ. «Б», сарай літ. «К», льох літ. «И», житлову прибудову літ. «А1-1», яка складається з прим. 1-5 площею 7,9 кв. м, прим. 1-6 площею 7,3 кв. м, прибудову літ. «а» - прим. 1-1- площею 3,1 кв. м; прим. 1-8 площею 7,0 кв. м, прибудову літ. «а1»- прим. 1 площею 2,5 кв. м, в житловому будинку літ. «А-1»прим. 1-3 площею 4,6 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

- припинити право власності ОСОБА_2 на 2/3 частки та ОСОБА_3 на 1/6 частку житлового будинку з надвірними будівлями, який складався з приміщень 1-1 площею 2,90 кв.м., прим. 1-2 площею 18,40 кв. м., прим. 1-3 площею 19,10 кв. м., сараю літ. «В».

- визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 в м. Харкові в цілому.

Позовні вимоги, з урахуванням уточнень, позивач обґрунтовував наступним.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 11.11.2010р. за ним визнано право власності на 1/6 частку житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в м.Харкові по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Хркові. Вказане рішення зареєстровано в КП ХМБТІ. Відповідачці ОСОБА_3 на праві власності належить 1/6 вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями. Відповідачці ОСОБА_2 належить 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину та на підставі рішення Київського районного суду м.Харкова від 11.11.2010р.

На час відкриття спадщини вона складалася із житлового будинку літ. А-1, а саме: прим. 1-1 площ. 2,90 кв. м, прим. 1-2 площ. 18,40 кв. м, прим. 1-3 площею 19,10 кв. м , прим, «а»та надвірні будівлі - сараїв літ. «Б»та «З», льох «И». Спадкова частка знаходиться в середині житлового будинку, частково добудована та переобладнана. Відповідно до Висновку судової будівельно-технічної експертизи №7785 від 26.12.2011р. прим.1-1 пл.2,9 кв.м., прим.1-2 площ. 19,4 кв.м., прим. 1-3 площ. 19,9 кв.м., прим. «а», сарай літ. «В», що розташовані в м.Харкові по вул..Ковпака Сидора, 147 складають 40/100 частин від всього домоволодіння. Ціна приміщень житлового будинку на час відкриття спадщини ОСОБА_2 складала: літ. А-1 -1616 грн., прим. «а»- 639 грн., сарай «З»- 2096 грн., льох «И»- 529 грн. Спадкова частка знаходиться в середині житлового будинку, значно перебудована та переобладнана. За цим же висновком судової будівельно-технічної експертизи розподіл житлового будинку по АДРЕСА_1, з технічної точки зору відповідно до частки кожного із співвласників без урахування самочинно перебудованих та переобладнаних приміщень до житлового будинку, надвірних будівель не видається можливим.

На його думку, виділити кожному із співвласників його частку спадкового майна в натурі неможливо у зв'язку з її неподільністю. Крім того, сумісне користування житловим будинком співвласниками неможливе. Між ним та відповідачкою ОСОБА_2 склалися вкрай неприязні відносини. Спірний будинок належить ОСОБА_1 і є єдиним місцем проживання. Будь-якого іншого житла він не має. Відповідачі мають інше житло та інше постійне місце проживання. ОСОБА_1 бажав сплатити відповідачам вартість їх часток у спадковому майні, яку визначить судова будівельно-технічна експертизи і внести її на депозитний рахунок суду ще до ухвалення рішення суду. За час життя батька з його згоди і після його смерті він за свої особисті кошти зробив переобладнання: добудував до житлового будинку житлову прибудову літ. «А1-1»- прим. 1-5 площею 7,9 кв. м, прим. 1-6 площею 7,3 кв. м,: літ. «а»- прим. 1-1 площею 3,1 кв. м, прим. 1-8 площею 7,0 кв. м; літ. «а1»прим. 1 площею 2,5 кв. м; в житловому будинку літ. «А1-1»прим. 1-1 площею 3,1 кв. м, прим. 1-8 площею 7,0 кв. м, прим. 1-3 площею 4,6 кв. м він переобладнав із житлової в санвузол. Із надвірних будівель ним побудовано гараж літ. «Б», сарай літ. «К», льох літ. «И». На теперішній час зазначені добудови, переобладнання та надвірні будівлі є самочинними. Житлові добудови, переобладнання в житловому будинку та його поліпшення він зробив за згодою всіх співвласників, у тому числі, відповідачки ОСОБА_2

На час смерті батька він постійно мешкав в будинку, проводив у будинку ремонт, газифікував будинок та обладнав його паровим опаленням, сплачував комунальні платежі за електроенергію та газ. З ним укладено договір про надання населенню послуг з газопостачання у спірний будинок. Його доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 навчалися у школі за місцем знаходження спірного будинку. Відповідно до Висновку про технічний стан добудов до житлового будинку та надвірних будівель, складеного ФО-П ОСОБА_7, технічний стан житлового будинку по АДРЕСА_1, та надвірних будівель знаходиться у задовільному стані та придатні до експлуатації.

Відповідач ОСОБА_2, в свою чергу, подала зустрічну позовну заяву, яку в ході розгляду справи неодноразово уточнювала та остаточно просила:

- визнати за ОСОБА_4 право власності на самочинно збудовану прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 літ. А1 -1, яка складається з прим. 1-5 площею 7,9 кв. м, прим. 1-6 площею 7,3 кв. м.

- визнати за спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 - ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом по 1/3 частині самочинно збудованої прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1 літ. А1-1, яка складається з прим. 1-5 площею 7,9 кв. м, прим. 1-6 площею 7,3 кв. м. по 5 метрів кожному відповідно.

- виділити їй в натурі частину житлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 літ. А-1 - кімнати: 1-3 площею 4.9 кв. м та 1-4 площею 14,3 кв. м та коридор (санвузол) 1-2 площею 2,9 кв.м, а також надвірні будівлі: 2/3 частини сараю В та Е, дозволити користуватись колодцем № 3.

- визнати за нею право власності на самочинно побудовані льох И та сарай 3.

- встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованої в АДРЕСА_1, виділивши в її користування частку земельної ділянки з боку домоволодіння АДРЕСА_1, частку двору залишити у сумісному користуванні.

- припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на домоволодіння в АДРЕСА_1.

- усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_2 на 2/3 домоволодіння АДРЕСА_1, шляхом вселення.

- виселити ОСОБА_1 з 2/3 будинку АДРЕСА_1, виділеного в натурі ОСОБА_2

- судові витрати стягнути з відповідачів на її користь.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_2 обгрунтовувала тим, що пiсля смepтi її батька ОСОБА_4 частка, яка належить їй на правi власності в порядку спадкування складається з 2/3 частин будинку. Право власності на вказане майно було нею зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується довідкою з КП «Харківське МіськБТІ». Незважаючи на те, що її частка в будинку є бiльшою, нiж у ОСОБА_1, володiти, користуватись та розпоряджатись своєю власнiстю вона не може з тiєї причини, що ОСОБА_1 зайняв самоправно весь будинок, перешкоджає їй в реалiзацiї її права власноcтi. Про цю обставину вона неодноразово повiдомляла правоохороннi органи, проте жодної дiї, яка б допомогла їй користуватись об'єктом її права власноcтi та припинення самоправних дiй з боку ОСОБА_1, правоохороннi органи не вчинили.

На час cмepтi батька її брат ОСОБА_1 не був зареєстрований в спiрному будинку, що пiдтверджується домовою книгою. Вказує, що прибудова А1-1 побудована в 1970 році, прибудова літ. а побудована в 1974 р., тамбур літ. а1 побудовано в 1980 р., гараж літ Б побудований в 1965 р., сараї літ. В та Е побудовані в 1963 та 1964 р. відповідно. Таким чином, оскільки батько - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р., вказані побудови були вчинено саме батьком. Вона не погоджується отримати вартість своєї значної частки спадкового майна.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити. Проти зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 заперечували, з підстав, викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнала. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 просила залишити без задоволення, посилаючись при цьому на те, що саме ОСОБА_1 здійснював переобладнання житлового будинку. З надвірних будівель, побудованих їх батьком, на даний час жодних не залишилося, за давністю часу вони зруйновані. Усі наявні надвірні будівлі збудовані братом ОСОБА_1 і до спадщини сестри ОСОБА_2 ніякого відношення не мають.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 зустрічний позов ОСОБА_2 підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити. Проти первісного позову ОСОБА_1 заперечували, з підстав, викладених у зустрічному позові.

Представник відповідача: Адміністрації Київського району Харківської міської ради у судове засідання не з»явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.121-122,123 т.2).

Представник відповідача: Харківської міської ради у судове засідання не з»явився, про дату та час проведення судового засідання повідомлений судом своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с.138 т.2).

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що первинний та зустрічний позови задоволенню не підлягають, при цьому суд виходить з наступного.

Судом достовірно встановлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_1 є власником 1/6 частки житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в м.Харкові по АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав, виданого КП «ХМБТІ»11.03.2011р. (а.с.134 т.1). ОСОБА_3 є власником 1/6 частки житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в м.Харкові по АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав, виданого КП «ХМБТІ»11.03.2011р. (а.с.135 т.1). ОСОБА_2 є власником 1/6 частки житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в м.Харкові по АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав, виданого КП «ХМБТІ»13.12.2010р. (а.с.113 т.1) та власником Ѕ частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.03.1999р., посвідченого 8-ю ХДНК р. №7-493 (а.с.44 т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-ХГУ "Про архітектурну діяльність" самочинним будівництвом є як нове будівництво, так і реконструкція, реставрація або капітальний ремонт вже існуючих об'єктів нерухомості.

Згідно п.3 Державних будівельних норм України «Про затвердження державних будівельних норм «Реконструкція, ремонт, реставрація об'єктів будівництва. Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт. ДБН В.3.2-2-2009», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22.07.2009 № 295 реконструкція житлового будинку визначається, як перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв'язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників.

Згідно ч.ч.1, 4 і 5 ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 р. № 1699 - ІИ фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному законом.

Після одержання забудовником вихідних даних на проектування об'єкта містобудування і здійснення проектно-вишукувальних робіт, будівельного паспорта і проектної документації на будівництво об'єкту містобудування, у нього виникає право на отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Частиною 9 ст.30 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 р. № 1699-ІИ визначено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) встановлено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 у встановленому законом порядку набули право власності чи право користування земельною ділянкою АДРЕСА_1, належним чином затвердженого проекту на будівництво гаражу літ. «Б», сараю літ. «К», льоху літ. «И», житлової прибудови літ. «А1-1», яка складається з прим. 1-5 площею 7,9 кв. м, прим. 1-6 площею 7,3 кв. м, прибудову літ. «а»- прим. 1-1- площею 3,1 кв. м, прим. 1-8 площею 7,0 кв. м, прибудову літ. «а1» - прим. 1 площею 2,5 кв. м, в житловому будинку літ. «А-1»прим. 1-3 площею 4,6 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, дозволів на проведення будівництва та початок виконання будівельних робіт, акту приймальної комісії щодо прийняття самочинно збудованих побудов та прибудов в експлуатацію, а також даних про те, що порушене позивачем питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва), згідно з яким право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування». Це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів. Вимоги особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно, або заінтересованої особи, що не пов'язані з правом власності на ці будівлі, зокрема, про визнання права на матеріали, одержані при їх знесенні, підлягають розгляду судами на загальних підставах.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на самочинно побудований гараж літ. «Б», сарай літ. «К», льох літ. «И», житлову прибудову літ. «А1-1», яка складається з прим. 1-5 площею 7,9 кв. м, прим. 1-6 площею 7,3 кв. м, прибудову літ. «а»- прим. 1-1- площею 3,1 кв. м; прим. 1-8 площею 7,0 кв. м, прибудову літ. «а1»- прим. 1 площею 2,5 кв. м, в житловому будинку літ. «А-1»прим. 1-3 площею 4,6 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

З цих же підстав суд відмовляє і у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_4 права власності на самочинно збудовану прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 літ. А1 -1, яка складається з прим. 1-5 площею 7,9 кв. м, прим. 1-6 площею 7,3 кв. м.; визнання за спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 - ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом по 1/3 частині самочинно збудованої прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1 літ. А1-1, яка складається з прим. 1-5 площею 7,9 кв. м, прим. 1-6 площею 7,3 кв. м. по 5 метрів кожному відповідно; визнання за нею права власності на самочинно побудовані льох И та сарай 3; встановлення порядку користування земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_1, виділивши в її користування частку земельної ділянки з боку домоволодіння АДРЕСА_1, залишивши частку двору у сумісному користуванні.

Крім того, суд відмовляє й у задоволенні позову ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_2 на 2/3 частки та ОСОБА_3 на 1/6 частки житлового будинку з надвірними будівлями, який складався з приміщень 1-1 площею 2,90 кв.м., прим. 1-2 площею 18,40 кв. м., прим. 1-3 площею 19,10 кв. м., сараю літ. «В» та зустрічного позову ОСОБА_2 про виділення їй в натурі частини житлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 літ. А-1 - кімнати: 1-3 площею 4.9 кв. м та 1-4 площею 14,3 кв. м та коридору (санвузлу) 1-2 площею 2,9 кв.м, а також надвірних будівель: 2/3 частини сараю В та Е, дозволивши користування колодцем № 3, при цьому суд виходить з наступного.

Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Норми ст. ст. 364, 367 ЦК регулюють правовідносини учасників спільної часткової власності щодо виділу частки з майна або його поділу.

Зазначеними нормами передбачено, що поділ (виділ частки) майна, яке є об'єктом спільної часткової власності, в натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників.

Виходячи зі змісту цих норм, поділ (виділ частки) є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, що виключає можливість залишення в спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку.

У спорах про поділ жилого будинку в натурі суд враховує роз'яснення, викладені в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду від 25.05.98р. №15 "Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах" зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду від 30.05.2008р. №7, і постанови Пленуму Верховного Суду від 04.10.91р. №7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" зі змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду від 25.12.92р. № 13, від 25.05.98р. №15.

Суд враховує, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділена відокремлена частина будинку, яка відповідає розміру часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин справи може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учасникові спільної власності, частка якого зменшилася.

Так, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №7785 від 26.12.2011 року, поділити житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1, з технічної точки зору відповідно до часток кожного із співвласників без урахування самочинно побудованих та переобладнаних приміщень до житлового будинку і самочинно побудованих надвірних будівель, а також виділити ОСОБА_2 в натурі житлові приміщення у будинку літ. «А-1»кімнати 1-3 площею 4,6 кв.м. 1-4 площею 14,8 кв.м. та коридор (санвузол) 1-2 площею 3,2 кв.м., згідно 2/3 частини права власності не представляється можливим, оскільки немає можливості кожному із співвласників згідно ДБН виділити окрему житлову кімнату з природним освітленням мінімальною площею 15,0 кв.м. та кухню площею 7,0 кв.м. (а.с. 19-20, т.2).

Оскільки розподілити будинок літ. «А-1»з надвірними будівлями по вул. Ковпака Сидора, 147, у м. Харкові, не надається можливим, то порядок користування земельною ділянкою також неможливо встановити (а.с. 6 т.2).

Сарай літ. «Б»самовільно переобладнаний в гараж літ. «Б», визначити частку та вартість сараю літ. «Б» не уявляється можливим, оскільки споруда сарай літ. «Б»відсутня на земельній ділянці.

Житлова прибудова літ. «А1-1»з приміщеннями 1-5 та 1-6 за адресою АДРЕСА_1 частково не відповідає вимогам будівельних норм та правил, а саме 2.9., п.3.6 ДБН В2.2-15-2005; п.3.25 ДБН 360-92. Прибудова літ. «а»з приміщеннями 1-1 та 1-8 за адресою вул. Сидора Ковпака, 147 в м. Харкова частково не відповідає вимогам будівельних норм та правил, а саме п.2.30 ДБН В2.2-15-2005. Будівництвом житлової прибудови літ. "А1-1", прибудови літ. «а», гаражу літ. «Б», сараю літ. «К»та льоху літ. «И»порушено будівельні норми та правила в частині саме здійснення будівництва, без проектної документації, узгодженої у встановленому порядку, без виконавчої документації на здійснення будівельних робіт, що передбачено чинним законодавством (а.с. 25 т.2).

На підставі вищевикладеного, оскільки суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині визнання за ним права власності на самочинно побудовані побудови, житлову прибудову літ. «А1-1»в житловому будинку літ. «А-1», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, припиненні права власності ОСОБА_2 на 2/3 частки та ОСОБА_3 на 1/6 частку житлового будинку з надвірними будівлями, який складався з приміщень 1-1 площею 2,90 кв.м., прим. 1-2 площею 18,40 кв. м., прим. 1-3 площею 19,10 кв. м., сараю літ. «В», суд відмовляє й у задоволенні його позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 в м. Харкові в цілому.

Вимоги ОСОБА_2 щодо усунення перешкод у здійсненні права власності на 2/3 домоволодіння АДРЕСА_1, шляхом вселення, виселення ОСОБА_1 з 2/3 будинку АДРЕСА_1, виділеного в натурі ОСОБА_2, не підлягають задоволенню, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є співвласниками будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, їх частки не є реальними та не виділені в натурі, а отже відповідно до ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Також суд відмовляє в задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення судових витрат, оскільки у задоволенні як первісного так і зустрічного позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,88, 213-215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Адміністрації Київського району у місті Харкові ради, Харківської міської ради, про визнання права власності на самочинно побудовану прибудову до житлового будинку та надвірні будівлі, припинення права на частку у сумісній частковій власності, визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в цілому - відмовити у повному обсязі.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, зобов'язання не чинити перешкоди у здійсненні права власності, виділення в натурі частини житлового приміщення, визнання права власності на самочинно збудовані сараї та виселенні - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено судом 22 червня 2012 року.

Суддя С.А.Колесник