Ухвала суду № 25084518, 05.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 р. Справа № 94350/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Кушнерика М.П., Гінди О.М.,

при секретарі судового засідання Маципури Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2009 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, другого відповідача - Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування постанови від 12.08.2009р. ВП №14203238 про відкриття виконавчого провадження та постанови від 07.09.2009р. про результати розгляду скарги, -

ВСТАНОВИЛА :

В вересні 2009 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області (далі ГУЮ у Львівській області), другого відповідача - Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі ВДВС ГУЮ у Львівській області), третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, в якому просить скасувати постанову від 12.08.2009р. ВП №14203238 про відкриття виконавчого провадження та постанову від 07.09.2009р. про результати розгляду скарги ГУ ПФУ у Львівській області від 25.08.2009р. №7955/06-22.

В позові Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області покликається на те, що 12.08.2009 року підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області безпідставно відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2а-5247/2008, виданого Львівським окружним адміністративним судом, оскільки такий, оформлений з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: відсутні дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ, ідентифікаційний код боржника та ідентифікаційний номер стягувача, виконавчий лист підписаний суддею, який не був головуючим чи доповідачем у справі, неправильно зазначено юридичну адресу боржника, а тому виконавчий лист не відповідає вимог статті 19 цього Закону, а відкриття державним виконавцем виконавчого провадження по такому виконавчому листу порушує вимоги п. 6 статті 20 зазначеного Закону. Крім того, на думку позивача, ВДВС ГУЮ у Львівській області не мав права провадити виконавчі дії по виконанню вказаного вище виконавчого листа, оскільки ГУ ПФУ у Львівській області не є територіальним підрозділом центрального органу державної влади.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2009 року в позові Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, другого відповідача - Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування постанови від 12.08.2009р. ВП №14203238 про відкриття виконавчого провадження та постанови від 07.09.2009р. про результати розгляду скарги - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що 27.11.2009 головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на адресу Львівського окружного адміністративного суду скеровано заяву від 27.11.2009 за №11574/06-22 з проханням направити копію постанови Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2009 у справі №2а- 6166/09/1370 на адресу головного управління ПФУ у Львівській області для оскарження. Проте, станом на 16.12.2009, зазначена постанова на нашу адресу не надходила.

На підставі вищевикладеного повідомляємо, що головне управління ПФУ у Львівській області позбавлене можливості апелювати по суті, оскільки відсутній повний текст постанови по даній справі.

У зв'язку із зазначеним, повний текст апеляційної скарги по суті справи буде поданий після надходження на адресу головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області постанови Львівського окружного адміністративного суду по справі за позовом головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до головного управління юстиції у Львівській області, відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області суд першої інстанції виходив з того, що Згідно із статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні, передбачених Законом дій стягувачем чи боржником, може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.

Скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник органу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яка у 10-денний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарги, подані без додержання вимог, викладених у частині третій цієї статті, розглядаються начальником органу державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2009року, тобто у строк, встановлений статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження», начальником Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову, якою у задоволенні скарги ГУ ПФУ у Львівській області від 25.08.2009 року за № 7955/06-22 про скасування постанови від 12.08.2009 року про відкриття виконавчого провадження відмовлено, із роз'ясненням права на оскарження зазначеної постанови, у встановленому чинним законодавством, порядку.

В позовній заяві позивач не зазначає, які саме його права, свободи чи інтереси порушено, а в судовому засіданні, не навів доказів, стосовно того, що відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, в якому не зазначено ідентифікаційних кодів боржника та стягувача, зазначення неправильної адреси боржника, завдає яку-небудь шкоду його охоронюваним законом правам чи інтересам.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2009р. по справі №2а- 5247/08/1370 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівського обласного військового комісаріату, визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області по розгляду заяви ОСОБА_2, зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області провести з 01.01.2008р. перерахунок, призначеної ОСОБА_2 пенсії, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України за №865 від 03.09.2005р. "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" та на підставі довідки №20д від 08.02.2008р. військового апеляційного суду Центрального регіону з урахуванням зміни розміру посадового окладу протягом 2008 року та надбавки в розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас судді.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2009р. у справі №22705/09/9104 вказана постанова залишена без змін.

23 липня 2009р. в справі за №2а-5247/08/1370 Львівським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист №2а-5247/2008, боржником в якому виступає ГУ ПФУ у Львівській області, із зазначенням дати набрання законної сили рішенням 20.06.2009р. та строку пред'явлення його до виконання 30.06.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2009 року, Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, на підставі виконавчого листа № 2-5247/2008, виданого 23.07.2009р., керуючись статтями 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову ВП № 14203238 про відкриття виконавчого провадження про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області провести з 01.01.2008р. перерахунок, призначеної ОСОБА_2 пенсії, відповідно до вимог Постанови КМУ за №865 від 03.09.2005р. "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" та на підставі довідки №20д від 08.02.2008р. військового апеляційного суду Центрального регіону з урахуванням зміни розміру посадового окладу протягом 2008 року та надбавки в розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас судді. Боржнику ГУ ПФУ у Львівській області було запропоновано добровільно виконати судове рішення в строк до 18.08.2009р., про що письмово повідомити державного виконавця, з роз'ясненням права щодо оскарження зазначеної вище постанови.

ГУ ПФУ у Львівській області подано скаргу від 25.08.2009 року №7955/06-22 начальнику Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області на дії державного виконавця, в якій, керуючись статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження», просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2009р. ВП № 14203238 і прийняти постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», мотивуючи свої вимоги тим, що дане виконавче провадження непідвідомче ВДВС ГУЮ у Львівській області, а також тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»

За результатами розгляду скарги підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області було винесено постанову від 07.09.2009р., якою скаргу залишено без задоволення. Постанова вмотивована тим, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження вимоги ст.ст. 3,18,19,24 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем порушені не були, мотиви скаржника, викладені у змісті скарги, є надуманими, а скарга подана з метою затягування термінів виконання судового рішення. Крім того, цією постановою виправлено описку в постанові про відкриття виконавчого провадження, а саме доповнено номер довідки №20 від 08.02.2008р. буквою "д".

Відповідно до ч.1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року (з наступними змінами і доповненнями) (надалі Закон) встановлено, що примусове виконання рішень, державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 статті 3 Закону).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон), однією з підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статті 19 цього Закону.

Стаття 19 Закону встановлює, що у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника, за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.

Згідно з п. 3.1. Інструкції «Про проведення виконавчих дій», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з п.п. 3.6.1. цієї ж Інструкції, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам статті 19 Закону та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Згідно з п.п. 3.6.2. цієї ж Інструкції, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (додаток 7). У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів, а рішень про примусове виселення - 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. При цьому вказується дата виконання.

Стосовно відсутності у виконавчому листі ідентифікаційного коду боржника та ідентифікаційного номер стягувача, суд зазначає, що в позовній заяві позивачем не зазначено, які саме його права, свободи чи інтереси порушено, а в судовому засіданні не навів доказів, що відкриття виконавчого провадження на підстав виконавчого документа, в якому не зазначено ідентифікаційний кодів сторін, завдає яку-небудь шкоду його охоронюваним законом правам чи інтересам.

Окрім того, у п. 12.3 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах зазначено, що під час заповнення виконавчого листа про стягнення грошових сум на користь організацій вказуються номери рахунків у фінансових установах та інші відомості відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" на підставі інформації, що є в матеріалах адміністративної справи. Відтак, якщо в адміністративній справі відсутня інформація про ідентифікаційні коди сторін, суд не міг зазначити ці відомості у виконавчому листі.

Судом також не враховуються посилання позивача на те, що виконавчий лист № 2-5247/2008, виданий 23.07.2009 року Львівським окружним адміністративним судом, не відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», з тих підстав, що в ньому відсутні дата і номер рішення. Відповідно до Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах (далі Інструкція з діловодства), затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 5 грудня 2006 року N 155(у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 15.12.2008 року № 134), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.12.2006 року за № 1345/13219 (далі Інструкція з діловодства), затверджена форма виконавчого листа (додаток 25). У цьому додатку, яким повинен керуватися суд, що видав виконавчий документ, відсутні реквізити з назвою «дата» і «номер» рішення, за яким видано виконавчий документ. Натомість, є реквізити «Справа №» та «Дата розгляду адміністративної справи», які відповідають номеру та даті постанови суду, за якою видано виконавчий лист. За таких обставин, суд вважає, що зазначення у виконавчому листі номеру справи та дати розгляду адміністративної справи є належним виконанням вимог ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» в частині зазначення у виконавчому документі дати і номеру рішення, за яким видано виконавчий документ. Окрім того, суд враховує, що наведених у виконавчому листі відомостей достатньо для встановлення номеру та дати винесення постанови, на виконання якої видано виконавчий документ, а тому права позивача, як сторони виконавчого провадження, не порушені.

Стосовно доводів позивача щодо підписання виконавчого листа суддею, який не був головуючим у справі, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено в судовому засіданні, виконавчий лист №2а-5247/2008 підписаний суддею Дем'яновським Г.С., а суддею - головуючим у справі №2а-5247/08/1370 був суддя Мартинюк В.Я.

Відповідно до п.12.1 Інструкції з діловодства для виконання судового рішення в адміністративній справі, що набрало законної сили або яке належить виконати негайно, особі, на користь якої воно ухвалено, за її письмовою заявою видається один виконавчий лист (додаток 25). Як передбачено цим додатком, виконавчий лист підписується суддею або суддею доповідачем у справі. Таким, чином, Інструкція не містить обов'язкової вимоги підписання виконавчого листа саме тим суддею, який був головуючим при розгляді справи.

Доводи позивача про зазначення у виконавчому листі неправильної адреси позивача (боржника) в судовому засіданні підтвердилися. Однак, неправильне зазначення адреси боржника у виконавчому документі, само по собі, не може бути достатньою підставою для визнання порушення прав позивача, який є боржником у виконавчому провадженні та не впливає на реалізацію його прав та інтересів, не порушує їх, а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови як неправомірної.

В свою чергу, стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» надає державному виконавцеві при здійсненні виконавчого провадження право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію, рівно як і звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення. Таким чином, відсутність даних про ідентифікаційні коди сторін та правильна адреса боржника може бути усунута в процесі виконавчого провадження.

Відповідно до статті 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Постанова суду, на виконання якої видано виконавчий лист, набрала законної сили і повинна бути виконана боржником (позивачем у справі).

Позивач як на підставу своїх вимог посилається на те, що відповідачами неправильно прийнято до виконання виконавчий лист. З цього приводу, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Відповідно до п.3.2.1. Інструкції "Про проведення виконавчих дій" виконавчі дії провадяться державним виконавцем відповідного органу державної виконавчої служби, який розташований: за місцем проживання, роботи боржника фізичної особи або за місцезнаходженням його майна; за місцезнаходженням постійно діючого керівного органу або майна боржника юридичної особи; за місцем здійснення певних дій, які зобов'язаний вчинити боржник за відповідним рішенням суду або іншого органу (посадової) особи. Згідно із ст. 20-1 Закону України "Про виконавче провадження" на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень, зокрема, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної виконавчої влади, місцеві суди, міські або районі ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади.

Правовий статус та повноваження ГУ ПФУ у Львівській області регулюється, головним чином, Положенням про Пенсійний фонд України, затверджене Указом Президента України від 01.03. 2001 року N 121/2001 та постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року N 11-2 " Про утворення головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі". Відповідно до 1 вказаного вище Указу Президента, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. А, згідно з п.15 Указу Президента, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Як визначено в п. 1 Положення про Пенсійний фонд України головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади. В розділі 2 цього положення передбачені завдання, функції та права головних управлінь Пенсійного фонду України, зокрема, забезпечують у відповідному регіоні збирання та акумулювання внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, ведення їх обліку; забезпечує призначення (перерахунку) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Потрібно зауважити, що в цих нормативно-правових актах не зазначено, що головні управління Пенсійного фонду України є територіальними органами Пенсійного фонду України, проте на підставі системного аналізу змісту завдань та функцій головних управлінь Пенсійного фонду України, суд дійшов однозначного висновку, що ГУ ПФУ у Львівській області є територіальним підрозділом Пенсійного фонду України як центрального органу державної влади, в розумінні ст. 20-1 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки здійснює виконання тих завдань та функцій, які покладені на Пенсійний фонду України, в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

З огляду на це, ВДВС ГУЮ у Львівській області правомірно прийнято до виконання виконавчий лист №2а-5247/2008. це,

Вимога позивача про скасування постанови від 07.09.2009р., винесеної підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про результат розгляду скарги ГУ ПФУ у Львівській області, не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні, передбачених Законом дій стягувачем чи боржником, може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.

Скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник органу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яка у 10-денний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарги, подані без додержання вимог, викладених у частині третій цієї статті, розглядаються начальником органу державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2009року, тобто у строк, встановлений статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження», начальником Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову, якою у задоволенні скарги ГУ ПФУ у Львівській області від 25.08.2009 року за № 7955/06-22 про скасування постанови від 12.08.2009 року про відкриття виконавчого провадження відмовлено, із роз'ясненням права на оскарження зазначеної постанови, у встановленому чинним законодавством, порядку.

В позовній заяві позивач не зазначає, які саме його права, свободи чи інтереси порушено, а в судовому засіданні, не навів доказів, стосовно того, що відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, в якому не зазначено ідентифікаційних кодів боржника та стягувача, зазначення неправильної адреси боржника, завдає яку-небудь шкоду його охоронюваним законом правам чи інтересам.

Відтак, оскаржувані постанови винесені посадовими особами органу Державної виконавчої служби в межах наданих повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач не довів, що при винесенні оскаржуваних постанов, відбулося порушення його прав чи інтересів, а тому у позові слід відмовити.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2009 року у справі № 2а-6166/09 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді М.П. Кушнерик

О.М. Гінда