Постанова № 25079551, 20.06.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. 10 год.40 хв.Справа № 2-а-1100/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Осташевському Е.Є.,

за участю:

представника позивача- Довбиш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнє підприємство "Альфа-Фарм"

до Новотроїцького відділення Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Дочірнє підприємство "Альфа Фарм" компанії "Агроменеджмент груп ЛЛС" (далі - позивач, ДП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Новотроїцького відділення Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, МДПІ) з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26.03.2012р. №№ 000112301, 0000122301, 000142301, якими позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 513739,0 грн. у тому числі за основним платежем на 451913,0 грн. та за штрафними санкціями на 61826,0грн.; та збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 126680,0 грн. у тому числі за основним платежем на 101344,0 грн. та за штрафними санкціями на 25336,0 грн.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірні податкові повідомлення -рішення прийняті на підставі невірної оцінки результатів його господарської діяльності . Так позивач стверджує, що є платником фіксованого (сільськогосподарського) податку і тому звільняється від обов'язків нарахування та сплати податку на прибуток і тому не подає податковому органу декларацію з цього податку. За твердженням позивача іноземному резидентові були виплачені кошти за фактично надані послуги, які не є об'єктом оподаткування податком на прибуток. Неправомірність нарахування зобов'язань з ПДВ за спірним податковим повідомленням - рішенням № 0000122301 з точки зору позивача, полягає у тому, що відповідач неправомірно нарахував зобов'язання з ПДВ на вартість ліквідованих основних засобів через неможливість їх подальшого господарського використання та виключив із складу податкового кредиту, відображеного у загальній декларації із ПДВ суму, сплачену нерезиденту за надання послуг.

Відповідач у письмових запереченнях, наданих до суду, стверджує, що правомірно визначив зобов'язання позивача з податку на прибуток та з ПДВ за спірними податковими повідомленнями - рішеннями з підстав, наведених у запереченнях на позов і просить суд відмовити позивачеві у задоволені його позовних вимог. Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судові засідання не прибув, тому суд при розгляді справи враховував акт перевірки та письмові заперечення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення - рішення складені на підставі висновків акту планової, виїзної перевірки позивача від 13.03.2012р. № 3/23/-127/33512216 (далі - акт №3/23-127).

За спірними податковими повідомленнями - рішеннями №№00000112301, 000142301 та актом перевірки №3/23-127 грошові зобов'язання позивача з податку на прибуток іноземних юридичних осіб збільшено через те, що позивач, на думку відповідача, при виплаті коштів PRJ Holdings. LLC (США) за надані консультативні, маркетингові та рекламні послуги неправомірно не нарахував та не перерахував до бюджету податок на прибуток з цих виплат, а також не подав декларацію з податку на прибуток за 2011 рік у зв'язку з цими виплатами. Такі дії позивача, на думку відповідача, є порушенням вимог п.120.1 ст.120 та пп.160.1 "Й" та п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (далі - ПК України).

Як з'ясовано судом під час розгляду справи позивач, будучи платником фіксованого (сільськогосподарського) податку, на підставі договору № 1 від 30.12.2009 року оплатив компаній PRJ Holdings. LLC (США) вартість наданих консультативних, маркетингових та рекламних послуг у березні 2011 року у сумі 178250,00 дол. США та у липні 2011 року 200000,00 дол. США, що за курсом НБУ на момент сплати коштів складає 1418513,5 грн. та 1594240,0 грн. відповідно. Статус платника фіксованого (сільськогосподарського) податку позивача у 2011 році підтверджено відповідачем під час перевірки, факт надання послуг американською стороною у 2011 році за договором №1 від 30.12.2009р. відповідачем не спростовано.

Відповідно до 160.1. ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

За наданими документами судом вбачається, що у березні та липні 2011 року позивач перераховував іноземному партнерові PRJ Holdings. LLC кошти за надані консультативні послуги, щодо специфіки ведення сільськогосподарського бізнесу, консультації з управлінської діяльності, підготовки бюджету та фінансової звітності та за маркетингові і рекламні послуги. Отже виплачені позивачем кошти PRJ Holdings. LLC не є доходами іноземних юридичних осіб, які оподатковуються податком на прибуток за статтею 160 ПК України, а тому визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток щодо цих виплат є незаконним.

За п.307.1 ст.307 ПК України платники фіксованого (сільськогосподарського) податку не є платниками податку на прибуток підприємств, а тому звільняються від обов'язків надання декларації з цього податку. Разом з цим суд зазначає, що при виплаті коштів іноземних юридичним особам, які підлягають оподаткуванню податком на прибуток, резиденти України , утому числі і позивач, виступають податковим агентом щодо цих нерезидентів, тому зобов'язані утримувати податок та перераховути його до бюджету, незалежно від наявності власного статусу платника податку на прибуток. Наявність податкового обов'язку тягне за собою надання декларації з податку на прибуток. На думку суду, у зв'язку з тим, що у позивача у 2011 році був відсутній обов'язок, щодо оподаткування податком на прибуток виплат PRJ Holdings. LLC у позивача був відступній і обов'язок складання декларації з податку на прибуток за 2011 рік. За таких обставин суд вважає протиправним визначення позивачеві грошових зобов'язань з податку на прибуток за податковими повідомленнями - рішеннями №№ 0000112301,0000142301.

За актом перевірки № 3/23-127 грошові зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем збільшено на 101344,0 грн. через те, що відповідач вважає, що позивач при ліквідації основних засобів у квітні, жовтні та грудні 2010 року безпідставно не нарахував зобов'язання з ПДВ загальної декларації з ПДВ у сумі 24247,0 грн. на залишкову вартість цих фондів та до податкового кредиту загальної декларації з ПДВ у березні та липні 2011 року безпідставно відніс ПДВ у сумі 77097,0 грн., сплаченого за результатами отримання послуг від компанії PRJ Holdings. LLC. На думку відповідача, не включивши до зобов'язань умовний продаж у зв'язку з ліквідацією основних фондів, позивач порушив вимоги п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, а при формуванні податкового кредиту по відносинам з PRJ Holdings. LLC порушив вимоги ст. 208. 201 Податкового кодексу України. Поряд з цим загальні висновки акту перевірки №3/23-127 не містять висновків відповідача стосовно заниження позивачем зобов'язань з ПДВ за перевірені податкові періоди.

Як вбачається із матеріалів справи у квітні, жовтні та грудні 2010 року позивач за власним бажанням здійснив ліквідацію основних фондів 2 групи податкового обліку, які не могли бути у подальшому використані в господарській діяльності, та не могли експлуатуватись через невідповідність техніці безпеки. За результатами ліквідації цих основних фондів запчастини та металобрухт оприбутковані у бухгалтерському обліку позивача. Відповідно до матеріалів бухгалтерського обліку позивача балансова (залишкова) вартість основних фондів на момент ліквідації становила 121235,0 грн.

За вимогами п.4.9 ст. 4 Закону №168 якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Як вбачається судом з матеріалів справи (рішення комісії, акти списання) ліквідовані у 2010 році основні фонди були зняті з обліку через їх розібрання та неможливість використання за первісним призначенням, а тому на зазначені правовідносини не поширюються положення абзацу першого п.4.9 ст. 4 Закону №168. Крім цього через зношеність ліквідованих основних фондів неможливо визначити розмір звичайної ціни, а тому податковому органу не слід розглядати зазначену операцію як операцію з поставки (продажу) основних фондів. Відповідно у позивача не виникає податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 24247,0 грн.

Іншою обставиною, що спричинила збільшення зобов'язань з ПДВ за податковим повідомленням - рішенням №0000122301 було зменшення податкового кредиту загальної декларації з ПДВ за березень та липень 2011 року на 77097,0 грн. у зв'язку з неправомірним включенням до ПДВ сплаченого американській компанії PRJ Holdings. LLC у зв'язку з отриманням послуг з розробки планів вирощування сільськогосподарських культур, поставки та описання сортів сільськогосподарських культур, технічної допомоги з питань методології вирощування сільгоспкультур, ухвалення поставки та постачання обладнання та складання бюджетів та закупівлі технологічної продукції в Україні. На думку податкового органу частина сплаченої суми у вартості послуг повинна бути віднесена позивачем до спеціальної декларації з ПДВ, а решта - як і відображено позивачем - до загальної.

Як встановлено судом, позивач за звітами про виконання робіт та послуг PRJ Holdings. LLC розраховував та сплачував податок на додану вартість до бюджету, з метою формування податкового кредиту самостійно складав податкові накладні від імені закордонного партнера. Звіти про виконання робіт та надання послуг, які були надані підприємством під час перевірки та при розгляді справи, не містять чіткого розподілу вартості по видам виконаних робіт та наданих послуг і тому визначення вартості відокремленої послуги чи виконаної роботи неможливе.

За приписами ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

За п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат

Відповідно до ст. 201.12 ПК України для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

За наданими суду документами, що також відображено у акті перевірки, встановлено, що загальна вартість робіт та послуг, наданих PRJ Holdings. LLC у 2011 році становила 3012753,5 грн., ПДВ з якої мав скласти 602550,7 грн. Суми сплачені повністю без розмежування по конкретним видам наданих послуг, визначити розрахункову вартість окремих робіт чи послуг та нарахований при цьому ПДВ неможливо. МДПІ не надала суду пояснень щодо механізму обрахунку із загальної суми, сплаченої позивачем за виконання усього спектру послуг, суми, сплаченої за виконання окремих послуг, що стало підставою для визначення зобов'язання із ПДВ.

Під час перевірки відповідач не з'ясував дату початку використання послуг, наданих PRJ Holdings. LLC у господарській діяльності позивача, та не визначив напрям їх використання при цьому не спростував їх використання в оподатковуваній господарській діяльності платника податку, і тому суд вважає неправомірним виключення із складу податкового кредиту частини ПДВ сплаченого позивачем у зв'язку з придбанням послуг у PRJ Holdings. LLC. На думку суду, у разі використання послуг у іншій ніж оподатковувана діяльність позивача, у платника податку виникають податкові зобов'язання, а не коригується податковий кредит у зв'язку із зміною напрямку такого використання придбаних послуг.

Таким чином, суд вважає неправомірним визначення грошових зобов'язань з ПДВ за податковим повідомленням рішенням №0000122301.

За таких обставин, суд повністю задовольняє позовні вимоги Дочірнього підприємства "Альфа-Фарм".

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Дочірнього підприємства "Альфа-Фарм" до Новотроїцького відділення Генічеської міжрайонної державної податкової інспекція Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 26.03.2012р. № 0000112301, № 0000142301, № 0000122301.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 червня 2012 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2