Постанова № 25078124, 27.06.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2012 року 15:20 Справа № 0870/4155/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Ісаєвій Н.С., за участю представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 12 березня 2012 року), представника відповідача - не прибув, представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - не прибули, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Світанок», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерства аграрної політики та продовольства України та Фонду державного майна України, про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.

08 травня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби (далі іменується - позивач) до Державного підприємства «Світанок» (далі іменується - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерства аграрної політики та продовольства України та Фонду державного майна України (далі іменується - треті особи), в якому позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що станом на дату розгляду справи у відповідача наявних податковий борг згідно даних особових карток платника податків на загальну суму в розмірі 95884 грн. 95 коп., який на підставі ст. 95 Податкового кодексу України підлягає стягненню шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Ухвалою судді від 28.05.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.06.2012.

Ухвалою суду від 11.06.2012 розгляд справи відкладено у зв'язку з неприбуттям представників сторін в судове засідання на 26.06.2012.

26.06.2012 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. У зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів в судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.06.2012.

27.06.2012 в судове засідання прибув представник позивача, надав додаткові докази по справі та заявив про незмінність його правової позиції щодо предмета спору.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, не повідомив суд про причини неприбуття та не подав зо суду жодних заяв, клопотань чи письмових заперечень на адміністративний позов.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибули та не повідомили суд про причини неприбуття.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 27.06.2012.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач - Державне підприємство «Світанок» пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №512455 від 17.12.1999, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно даних особових карток платника податків відповідач має податковий борг на загальну суму в розмірі 95884 грн. 95 коп.

Позивач зазначає, що податковий борг виник внаслідок систематичної несплати відповідачем сум самостійно нарахованих по податковим деклараціям та несплати штрафних санкцій, які були застосовані за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, а саме: податкове повідомлення-рішення від 19.09.2011 №0002671521 на суму в розмірі 13325 грн. 75 коп., винесене на підставі акта перевірки від 19.09.2011 №293\1521\00498069 - фіксований сільськогосподарський податок; податкове повідомлення-рішення від 19.09.2011 №0002711521 на суму в розмірі 29 грн. 16 коп. та №0002691511 на суму в розмірі 5168 грн. 74 коп., винесені на підставі акта перевірки від 19.09.2011 №296\1511\00498069 - земельний податок; податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 №0003531521 на суму в розмірі 22252 грн. 47 коп. та №0003541511 на суму в розмірі 1100 грн. 00 коп., винесені на підставі акта перевірки від 20.12.2011 №458\1511\00498069 - податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 №0003551511 на суму в розмірі 1117 грн. 05 коп. - інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до ФОНС; розрахунок податку з власників транспортних засобів на 2010 рік від 05.02.2010 №3027; податкова декларація з ПДВ за серпень 2011 року №17638 на суму в розмірі 32338 грн. 00 коп.; податкова декларація з ПДВ за вересень 2011 року №18780 на суму в розмірі 768 грн. 00 коп.

Податковим органом вживались заходи погашення платником податків боргу, а саме надсилались перша податкова вимога №3\7157 від 02.10.2001 та друга податкова вимога від 08.11.2001 №2\161.

У зв'язку з несплатою відповідачем суми податкового боргу начальником Хортицької МДПІ м. Запоріжжя прийнято рішення від 25.01.2002 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

З метою погашення податкового боргу позивачем вживались заходи, в ході яких на підставі абз. 3 пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було виявлено, описано та зареєстровано податкову заставу на майно, яке належить відповідачу та розташоване а адресою: Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Августинівка, вул. Леніна, 4.

Проте, сума податкового боргу відповідачем не сплачена, а відтак позивач просив суд надати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, за наступних підстав.

За приписами ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1.175 ст. 175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Органи державної податкової служби відповідно до приписів ст. 20 Податкового кодексу України мають право звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що за наявності у платника податків податкового боргу, контролюючий орган має право стягувати такі суми в судовому порядку. Проте, пункт 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України визначає порядок стягнення податкового боргу, який полягає у вжитті заходів щодо стягнення боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Тобто, стягнення податкового боргу шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, можливе виключно за умови попереднього вжиття заходів щодо стягнення коштів, які перебувають у його власності, та лише за умови їх недостатності.

Позивачем на підтвердження факту вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів платника податків надано суду копії постанов Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2011 та від 23.01.2012 (а.с. 111-117).

Проте, як вбачається зі змісту даних рішень суду, з ДП «Світанок» стягнуто сумарно суму податкового боргу в розмірі 20148 грн. 48 коп.

Судом встановлено, що контролюючий орган не звертався до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу, що дорівнює різниці між наявним боргом згідно облікових карток та сумою, яка стягнута за рішеннями суду: 95884 грн. 95 коп. - 20148 грн. 48 коп. = 75736 грн. 47 коп. Тобто, сума податкового боргу в розмірі 75736 грн. 47 коп. не стягувалась з відповідача в судовому порядку, а відтак законних підстав для стягнення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків немає.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звертався до установи банку з платіжними вимогами від 22.03.2011 №01, №02, №03, №04, №05 (а.с.178-182), лише на суму податкового боргу, що підлягала стягненню на підставі однієї постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2011, в розмірі 15121 грн. 32 коп.

Судом встановлено, що контролюючий орган починаючи з 22.03.2011 не звертався до установи банку з платіжними вимогами про стягнення податкового боргу з ДП «Світанок», а належні та допустимі докази відсутності коштів на рахунках платника податків на момент розгляду справи відповідачем не надані.

Рішення суду щодо надання дозволу, згідно з пунктом 95.3, є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

В той же час, в силу пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог підпункту 87.3.2 цього Кодексу, майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків.

Державне підприємство «Світанок» засноване на державній формі власності, майно якого, у тому числі грошові кошти, належать державі Україна, від імені та в інтересах якої право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що управління майном Державного підприємства «Світанок» здійснюється Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Податковим кодексом України передбачений окремий порядок застосування заходів стягнення податкового боргу із зазначеної категорії платників податків за рахунок їх майна, який викладений у статті 96 Податкового кодексу України.

У таких випадках, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, стосовно підприємств державної форми власності в Кодексі зазначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

96.1.1. виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

96.1.2. затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

96.1.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

96.1.4. прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень (пункт 96.3 Податкового кодексу України) надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

Судом встановлено, що позивач звертався до Міністерства аграрної політики та продовольства України із запитом про надання інформації від 14.10.2011 №2738\8\24-011 (а.с. 24), в якому просив вжити дієві заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі за рахунок надання дозволу на продаж майна, яке перебуває у податковій заставі.

За результатами розгляду даного звернення Міністерством аграрної політики та продовольства України надано відповідь від 11.11.2011 №37-13-1-15\17248 (а.с. 16), якою позивача повідомлено про неможливість виділення коштів на погашення податкового боргу у зв'язку з відсутністю асигнувань на дані витрати в бюджеті.

Приписами Податкового кодексу України передбачено, що у разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Представником позивача під час розгляду справи надані пояснення про те, що контролюючий орган не звертався до суду з позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення заявлених позовних вимог про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків - відповідача.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська