Рішення № 250757, 12.10.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(за нововиявленими обставинами)

№ 6/168

12.10.06

За позовом Здолбунівського відкритого акціонерного товариства "ВОЛИНЬ-ЦЕМЕНТ"

до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"

третя особа,

яка не заявляє

самостійні вимоги

на предмет спору

на стороні

відповідача: Відкрите акціонерне товариство «Рівнегаз»

про стягнення 6196100,08 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: не з‘явилися

Від відповідача: Самійленко К. В.

Від третьої особи: Лихольот А. В.

СУТЬ СПОРУ:

Здолбунівське відкрите акціонерне товариство «Волинь-цемент»(позивач) звернулося з позовом до Дочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»(відповідача) про стягнення 6 196 100,08 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач незаконно відмовив позивачу у приєднанні збудованого газопроводу до своїх мереж, у зв‘язку з чим позивач змушений був користуватися окрім мереж відповідача розподільчими мережами Відкритого акціонерного товариства «Рівнегаз»для транспортування природного газу до власних газових мереж, що призвело до заподіяння збитків позивачу в сумі, яка дорівнює ціні позову.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким проти задоволення позову заперечував, посилаючись на наступні обставини. По-перше, за твердженням відповідача, на момент вирішення спору між сторонами відсутня угода, по якій досягнуто усіх істотних умов, на надання через “пряму трубу” послуг з транспортування природного газу магістральним газопроводом по розрахунковому середньому тарифу, що позбавляє відповідача можливості в установленому на законодавчому рівні порядку надавати позивачу відповідні послуги. Крім того, позивачем не враховано необхідність реконструкції ним ГРС Здолбунів як умови газопостачання власних технологічних потреб через окремий локальний газопровід, зафіксованої у “Технічних умовах № 67/02 на газопостачання технологічних потреб Здолбунівського ВАТ “Волинь-Цемент у м. Рівному”.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.2005 року до участі у справі № 6/168 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача залучено Відкрите акціонерне товариство «Рівнегаз».

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі №6/168 від 14.07.2005 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2005 року у справі № 6/168 рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2005 року скасовано. Позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2006 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2005 року у справі № 6/168 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 04.04.2006 року у справі № 6/168 постанову Вищого господарського суду України від 17.01.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2005 року скасовано, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2005 року залишено в силі.

04.09.2006 року позивач звернувся з заявою про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2005 року у справі № 6/168 за новоявленими обставинами. Разом з заявою позивачем подано клопотання про відновлення пропущеного строку, встановленого для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Заяву позивач обґрунтовує тим, що Господарським судом м. Києва 17.03.2004 року прийнято рішення у справі № 6/142, яке залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2004 року та Вищого господарського суду України від 26.10.2004 року. Ухвалою від 02.11.2005 року суд роз‘яснив порядок виконання рішення. Від виконання обов‘язків покладених рішенням Господарського суду м. Києва відповідач ухиляється, в результаті чого позивач зазнав збитків.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.09.2006 року у справі № 6/168 заяву про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2005 року у справі № 6/168 за новоявленими обставинами прийнято до розгляду. Розгляд заяви про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2005 року у справі № 6/168 за новоявленими обставинами призначено на 25.09.2006 року.

22.09.2006 року відповідач звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи. Клопотання відповідача судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.09.2006 року розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відкладено на 09.10.2006 року, відповідно до ст. 77 ГПК України.

09.10.2006 року відповідач звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи та зобов‘язання позивача направити відповідачу копію заяви про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2005 року у справі № 6/168 за новоявленими обставинами. Клопотання відповідача судом відхилено, оскільки до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами долучено докази направлення відповідної заяви відповідачу та третій особі.

Відповідач проти заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заперечував та зазначав про відсутність нововиявлених обставин.

Третя особа надала відзив на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в якому, зокрема, зазначила про відсутність нововиявлених обставин для перегляду рішення у справі № 6/168.

В судовому засіданні, призначеному на 09.10.2006 року, оголошувалася перерва до 12.10.2006 року, відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні, призначеному на 12.10.2006 року, оголошувався повний текст рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.02 року Дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” було видано Здолбунівському відкритому акціонерному товариству “Волинь-Цемент” технічні умови № 67/02 на будівництво та підключення окремого локального газопроводу високого тиску діаметром 273 мм, довжиною 2,2 км (ГРС Здолбунів), відповідно до яких позивач виконав проектно-кошторисну документацію на газопровід високого тиску та розпочав будівництво.

05.12.02 року було складено акт про приймання закінченого будівництвом об’єкту системи газопостачання (за формою обов’язкового додатку 9 СниП 3.05.02-88), згідно з яким технічні умови виконано.

Позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити приєднання новозбудованого газопроводу до своїх розподільчих мереж. У свою чергу, відповідач позивачеві у такому приєднанні відмовив, внаслідок чого позивач скористувався послугами Відкритого акціонерного товариства “Рівнегаз”.

Відповідно до Порядку доступу до газотранспортної системи, затвердженого наказом Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” № 79 від 26.03.01 року, (далі –Порядок № 79):

“пряма труба” –це трубопровід, через який споживач отримує природний газ безпосередньо з ГТС або від газовидобувних підприємств;

споживач природного газу (споживач) –це юридична особа чи її відокремлений підрозділ або фізична особа, що використовує природний газ для власних потреб на підставі договору;

замовник –це постачальник, споживач або замовник транспортних послуг з транспортування природного газу до споживача, транзиту природного газу через територію України або зберігання його в ПСГ;

газотранспортне підприємство - це підприємство, що здійснює транспортування та зберігання природного газу з використанням об'єктів газотранспортної системи і у якого ці об’єкти перебувають на правах власності чи на інших законних підставах.

Згідно з п. 2.1.1 Порядку № 79 кожний замовник повинен укласти з газотранспортним підприємством (у даному випадку - з відповідачем) стандартну угоду на транспортування природного газу, яка має відповідати положенням Порядку № 79 та укладатися за типовою формою. Зокрема, в ній зазначаються: предмет угоди, величина замовленої пропускної потужності, максимальна кількість газу, яку замовник планує транспортувати (споживати) кожного місяця, його якість, умови оплати, термін дії, умови взаємної відповідальності сторін, дата введення в дію, умови розірвання договору тощо. Сторони при укладанні угоди мають право передбачати в ній будь-які інші умови, які не суперечать вимогам чинного законодавства України та вказаного Порядку.

Замовники укладають угоди на транспортування природного газу не пізніше ніж за 20 днів до початку місяця, з якого розпочинаються поставки.

Відповідно до п. 2.2.1 Порядку № 79 газотранспортне підприємство здійснює транспортування газу відповідно до угод із замовниками транспортних послуг та фізичне балансування газу в ГТС.

Статтею 12 Закону України “Про трубопровідний транспорт” встановлено, що підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Транспортування природного газу виключно на основі договорів передбачено також п. 3.3.1 Умов та правил здійснення підприємницької діяльності (ліцензійних умов) з транспортування природного газу магістральним трубопроводом, затверджених постановою НКРЕ України № 1195 від 13.09.99 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04.10.99 року за №668/3961 (далі –Ліцензійні умови). Відповідно до п. 3.3.1 Ліцензійних умов ліцензіат здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами на договірній основі.

Отже, зазначеними нормативними актами встановлена необхідна передумова для транспортування природного газу магістральними трубопроводами - наявність договору, укладеного між позивачем і відповідачем з усіма істотними умовами, передбаченими чинним законодавством України.

Приймаючи рішення у справі № 6/168 від 14.07.2005 року, суд прийшов до висновку, що позивач доказів існування угоди між сторонами на надання через “пряму трубу” послуг з транспортування природного газу магістральним трубопроводом по розрахунковому середньому тарифу суду не подав, а тому у відповідача відсутні правові підстави для надання позивачу послуг з транспортування природного газу магістральним трубопроводом по розрахунковому середньому тарифу, навіть за умови підключення резервного газопроводу (“пряма труба”) до ГРС “Здолбунів”. За таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача по непідключенню резервного газопроводу, побудованого позивачем, та виникненням у позивача матеріальної шкоди (збитків).

Відповідно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи та надані докази, суд встановив наявність нововиявлених обставин, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові (позивачу).

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Зібрані у справі докази свідчать, що 17.03.2004 року Господарським судом м. Києва прийнято рішення у справі № 6/142 за позовом Здолбунівського відкритого акціонерного товариства «Волинь-цемент»до Дочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»про зобов‘язання вчинити дії, а саме: здійснити підключення до своїх газорозподільних мереж окремого локального газопроводу високого тиску діаметром 273 мм., довжиною 2, 2 км. До ГРС м. Здолбунів, Рівненської області, який збудовано позивачем. Вказаним рішенням позовні вимоги задоволені повністю.

02.11.2005 року Господарським судом м. Києва винесено ухвалу у справі № 6/142, якою суд роз‘яснив порядок виконання рішення у цій справі та зазначив, що Дочірня компанія НАК «Нафтогаз України» повинна здійснити підключення до газорозподільних мереж резервного газопроводу високого тиску діаметром 273 мм., довжиною 2,2 км. До ГРС м. Здолбунів Рівненської області, який збудовано Здолбунівським ВАТ «Волинь-Цемент»і прийнято в експлуатацію згідно з актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об‘єкта в експлуатацію від 06.10.2003 року при дотриманні технічних норм та правил та актів, що визначають умови безпечної експлуатації газопроводів, у тому числі п. п. 21 п. 5 «Положення про Комітет по нагляду за охороною праці України», затвердженого Указом Президента України від 09 березня 1998 року № 182/98, п. п. 8.1.3. п. 8 «Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів», затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 02.03.2004 року № 69, п. п. 8.1.3. п. 8 «Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів», повинно відбуватися до прийняття належним чином реконструйованої ГРС Здолбунів в експлуатацію Державною приймальною комісією у встановленому порядку (доказом приймання повинен бути Акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію реконструйованої ГРС).

Отже, лише 02.11.2005 року було встановлено обов’язок відповідача здійснити підключення позивача до газорозподільних мереж резервного газопроводу високого тиску до прийняття належним чином реконструйованої ГРС Здолбунів в експлуатацію Державною приймальною комісією.

Наведене свідчить, що в якості нововиявлених обставин, позивачем наведені обставини, що існували на момент винесення рішення від 14.07.2005 року у справі № 6/168, однак ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, оскільки ухвала про роз‘яснення порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі № 6/142 від 17.03.2004 року була винесена 02.11.2005 року.

Зазначені нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які були підставою для винесення рішення від 14.07.2005 року у справі № 6/168.

Як свідчать зібрані у справі докази, будівництво газопроводу було закінчено у грудні 2002 року, про що було складено відповідний Акт від 05.12.2002 року про приймання закінченого будівництвом об‘єкта системи газопостачання. Відповідно до п. 2 Акту, технічні умови на будівництво газопроводу позивачем виконано повністю. Згідно з п. 3.21 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.1997 року № 254, приймання закінченого будівництвом об‘єкта систем газопостачання оформлюється актом за формою обов‘язкового додатка 9 СНиП 3.05.02-88, на підставі якого виконується пуск газу. Отже, встановленою відповідними нормативними документами підставою для пуску газу до збудованого позивачем газопроводу є вищезазначений Акт. Таким чином, обов‘язок відповідача підключити новозбудований газопровід до своїх мереж і пустити до газопроводу газ настав саме з моменту підписання акту.

Укладення угоди з газотранспортним підприємством (у даному випадку - з відповідачем) на транспортування природного газу могло відбутися лише після підключення новозбудованого газопроводу. Судом також враховано, що відповідно до Порядку доступу до газотранспортної системи, затвердженого наказом Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” № 79 від 26.03.01 року (п. 2.1.1) передбачено укладення стандартної угоди на транспортування природного газу.

Прийнятий в експлуатацію газопровід до мереж відповідача не був підключений, при цьому відповідач вказував на економіко-фінансову невигідність втрати Здолбунівського ВАТ «Волинь-цемент», як споживача газу з газотранстпортих мереж ВАТ «Рівнегаз».

У відповідності з ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.03.2004 року у справі № 6/142, яке залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2004 року та Вищого господарського суду України від 26.10.2004 року зобов‘язано ДК «Укртрансгаз»підключити прийнятий в експлуатацію газопровід. Наведене свідчить, що неправомірність відмови відповідача від підключення збудованого позивачем газопроводу до розподільчих мереж відповідача встановлена господарським судом під час розгляду справи № 6/142.

Отже, відповідач був зобов‘язаний здійснити підключення збудованого позивачем газопроводу високого тиску до ГРС м. Здолбунів. В результаті невиконання відповідачем цього обов‘язку, позивач зазнав збитків у зв‘язку з тим, що змушений був користуватися послугами з транспортування газу ВАТ «Рівнегаз», що призвело до додаткових витрат для позивача. Додаткові витрати полягали в сплаті позивачем більш високого тарифу за транспортування газу, ніж той, що він мав сплачувати при підключенні збудованого газопроводу до ГРС (52,5 грн. та 29,10 грн. відповідно).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Частиною 1 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Боржник, який порушив зобов‘язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні відповідачем права позивача на підключення газопроводу, оскільки наступною технічною дією після завершення будівництва газопроводу мало бути його підключення до ГРС, і обов‘язок здійснення такої дії покладено саме на відповідача. Не підключення газопроводу відповідачем зробило неможливою поставку газу по «прямій трубі».

Під збитками, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, розуміють, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки позивача полягають в тому, що внаслідок порушення відповідачем свого зобов‘язання по підключенню газопроводу позивач вимушений був сплачувати більш високий тариф за транспортування газу, ніж той, що він мав сплачувати при підключенні збудованого газопроводу. Наведене також свідчить про наявність причинного зв‘язку між протиправною бездіяльністю відповідача та збитками позивача.

Щодо вини, то у цивільному праві діє презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання. Відповідач не надав суду доказів відсутності своєї вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як зазначалося, у зв‘язку з неправомірною поведінкою відповідача –невиконанням приписів законодавства щодо здійснення підключення збудованого позивачем газопроводу до мереж відповідача, позивачу було завдано збитків, які полягають в додаткових витратах, які поніс позивач. Розмір збитків складає різницю між фактично сплаченою вартістю послуг за транспортування газу мережами відповідача та третьої особи та вартістю послуг транспортування природного газу, яку б позивач сплачував у випадку, якщо б відповідач здійснив підключення збудованого газопроводу до своїх мереж, а саме:

15 138 992,13 грн. –8 942 892,05 грн.= 6 196 100,08 грн.

Вищевикладене свідчить про існування всіх умов настання відповідальності відповідача, отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених збитків в розмірі 6 196 100,08 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 1700,00 грн. за подання позову та 12750,00 грн. за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 33, 49, 82-85, 112, 113, 114 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; рахунок 2600900855000 в АБ «Брокбізнесбанк», м. Києва, МФО 300294; код ЄДРПОУ № 30019801), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Здолбунівського відкритого акціонерного товариства «Волинь-цемент»(35700, Рівненська обл. м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1; рахунок 26006555 в АППБ «Аваль», м. Здолбунів, МФО 333379; код ЄДРПОУ № 00293054) 6 196 100,08 (шість мільйонів сто дев‘яносто шість тисяч сто грн. 08 коп.) збитків, 14 450,00 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста п‘ятдесят грн. 00 коп.) держмита та 118,00 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Гумега О. В.