Рішення № 250751, 01.11.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 45/17

01.11.06

За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської

філії

До: Державного комітету України з державного матеріального резерву

Про: стягнення 385405,10 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

Позивача: Манів Г.В., дов. від 28.07.2005 № 1537

Колючок О.І., дов. від 16.05.2005 № 80

Відповідача: Брега Т.М., дов. від 22.09.2006 № 2/5316

Суть спору: стягнення заборгованості в сумі 385405,10 грн., з яких 364914,66 грн. –основного боргу, 11510,08 грн. –3% річних, 8980,36 грн. –збитків від інфляції.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що в порушення умов договору від 01.11.2002 № 98-1/160/02 відповідач не відшкодовує витрати на зберігання матеріальних цінностей матеріального резерву і заборгованість за період з вересня 2000 року по серпень 2003 склала 374838,68 грн.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що дійсну суму витрат можливо встановити лише після перевірки первинних документів, якими ці витрати підтверджуються.

Ухвалою від 22.10.2003 порушено провадження у справі № 45/17 та призначено її до розгляду на 10.11.2003.

Ухвалами від 10.11.2003, від 08.12.2003 та від 12.01.2004 розгляд справи відкладався на 08.12.2003, на 12.01.2004 та на 23.01.2004.

В судовому засіданні 23.01.2004 позивач надав суду заяву про зменшення ціни позову та просив стягнути з відповідача 364914,66 грн. –основного боргу, 11510,08 грн. –3% річних, 8980,36 грн. –збитків від інфляції. Отже ціна позову становить 364914,66 грн. –основного боргу, 11510,08 грн. –3% річних, 8980,36 грн. –збитків від інфляції.

У судовому засіданні 23.01.2004 оголошено перерву до 30.01.2004.

Ухвалою від 30.01.2004 у справі призначалася судово-бухгалтерська експертиза.

Ухвалою від 30.09.2005 поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.11.2005 у зв’язку з надходженням висновку судово-бухгалтерської експертизи.

В судовому засіданні 02.11.2005 позивач звернувся з клопотанням про проведення повторної експертизи мотивуючи своє клопотання тим, що у висновку експерта відсутні відомості про проведення експертного дослідження за місцезнаходженням позивача, відсутнє посилання на перевірку правильності розрахунків та відсутні посилання на дослідження первинних документів, які фактично досліджувалися і знаходяться у позивача.

Ухвалою від 02.11.2005 призначено повторну судову-бухгалтерську експертизу, а на час її проведення провадження у справі зупинено

Ухвалою від 12.10.2006 провадження у справі № 45/17 поновлено, а розгляд справи призначено на 01.11.2006.

В судовому засіданні 01.11.2006 позивач відмовився від позову в частині стягнення 11510,08 грн. –3% річних, 8980,36 грн. –збитків від інфляції.

У судовому засіданні 01.11.2006, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Івано-Франківської дирекції звернулося до суду із позовною заявою до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 395329,12 грн.

Відповідно до наказу ВАТ "Укртелеком " від 14.05.2004 № 173 Івано-Франківську дирекцію Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" перейменовано у Івано-Франківську філію Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком". Отже Івано-Франківська філія Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" є належним позивачем у справі.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України „Про державний матеріальний резерв” позивач є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про державний матеріальний резерв” для позивача зберігання цінностей державного мобілізаційного резерву є обов’язковим.

Підприємствам, що здійснюють зберігання цінностей державного матеріального резерву, відшкодування витрат з державного бюджету передбачене п. 5 ст. 11 Закону.

При цьому, законодавством передбачено відшкодування тільки витрат, а не оплата послуг зі зберігання, тобто договір зберігання в даному випадку є безоплатним.

Обов’язок поклажодавця (відповідача) відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі при безоплатному зберіганні передбачений ст. 947 Цивільного кодексу України.

На зберіганні відповідача знаходяться матеріальні цінності мобілізаційного резерву. Цей факт підтверджується актом перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні позивача.

Між сторонами укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 01.11.2002 № 98-1/160/02.

За умовами цього договору позивач здійснює відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та зобов’язаний щорічно подавати відповідачеві кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей (п.2.8.договору).

Відповідач, в свою чергу, зобов’язаний відшкодовувати витрати на зберігання цінностей (п.3.1. договору), а відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Комітетом та зберігачем (п. 4.2. договору).

Тобто відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачеві понесені останнім фактичні витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з вересня 2000 по серпень 2003.

Позивач своєчасно надсилав відповідачеві кошториси витрат на утримання мобілізаційного резерву на 2000 рік, 2001 рік, 2002 рік, за 8 місяців 2003 року з розгорткою планових витрат кошторису відповідно до умов договору та порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.02 №532.

Зазначене підтверджується наданими суду згаданими кошторисами та реєстрами фельдзв’язку № 11, № 26, № 72, 74.

Таким чином, позивач виконав умови договору від 01.11.2002.

Причина виникнення спору полягає в тому, що позивач, виконуючи свої обов’язки зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, вимагає відшкодування витрат, пов’язаних з таким зберіганням, а відповідач вважає, що розмір витрат позивача повинно бути підтверджено документально, а таке відшкодування повинно здійснюватися виключно в межах бюджетних надходжень.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За результатами проведеної повторної судово-бухгалтерської експертизи у справі № 45/17 експертом зроблено висновок, про те що експертним дослідженням документально підтверджується сума витрат в розмірі –374838,68 грн.

Отже, за спірний період позивач поніс витрати по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в сумі 374838,68 грн.

Враховуючи те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення лише 364914,66 грн. витрат по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, то витрати позивача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з вересня 2000 по серпень 2003 в розмірі 364914,66 грн. підтверджуються матеріалами справи.

Відповідач не повертав позивачеві погоджені або з зауваженнями зведені кошториси витрат та не відшкодував позивачеві витрати на зберігання, що є недобросовісною та не розсудливою поведінкою (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 4, 151 Цивільного кодексу Української РСР договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 14, 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідач порушив свої обов’язки по відшкодуванню зазначених витрат на утримання цінностей мобілізаційного резерву, чим порушив норми Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Не звільняють відповідача від виконання зобов’язання й норми Бюджетного кодексу України.

Тому посилання відповідача на те, що відшкодування витрат повинно здійснюватися виключно в межах фактичного бюджетного фінансування судом не приймається.

Не можуть бути прийняті й заперечення відповідача з того приводу, що позивачем не підтверджено первинними документами розмір понесених витрат, оскільки згадані документи досліджені в судовому засіданні, досліджені судовим експертом під час проведення судової експертизи, їх копії долучені до матеріалів справи.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 364914,66 грн. основного боргу ґрунтуються на нормах матеріального права, підтверджуються матеріалами справи отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позивач відмовився від вимог про стягнення 11510,08 грн. –3% річних, 8980,36 грн. –збитків від інфляції, і така відмова не суперечить законодавству та не порушує чиїх не будь прав або охоронюваних законом інтересів, після роз’яснення позивачеві наслідків відмови від частини вимог та перевірки повноважень на вчинення таких процесуальних дій, суд приймає відмову від частини позовних вимог.

Відповідно, провадження у справі в частині вимог про стягнення 11510,08 грн. –3% річних, 8980,36 грн. –збитків від інфляції підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторона пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судові витрат по оплаті судових експертиз покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ вул. Пушкінська, 28 код ЄДРПОУ 00034016, з рахунку визначено Державним казначейством України) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії (76018, м. Івано-Франківськ, вул.. Січових Стрільців, 15, код 01184835, рах. 26002578, в АППБ "Аваль", МФО 300325) - 364914 (триста шістдесят чотири тисячі дев’ятсот чотирнадцять) грн.. 66 коп. –витрат, понесених на утримання та зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, 3649 (три тисячі шістсот сорок дев’ять) грн. 15 коп. витрат по оплаті державного мита, 108 (сто вісім) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4944 (чотири тисячі дев’ятсот сорок чотири) грн. 20 коп. –витрат на проведення судово-бухгалтерських експертиз.

Видати наказ.

В частині вимог позивача про стягнення з відповідача 11510,08 грн. –3% річних, 8980,36 грн. –збитків від інфляції провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Балац

Дата підписання рішення : 08.11.2006.