Рішення № 25074783, 03.07.2012, Апеляційний суд Херсонської області

03.07.2012

Справа №22ц -2190/1945/2012 Головуючий в І інстанції:

Заславець Н.В.

Категорія: 45 Доповідач: Майданік В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2012 року липня місяця 03 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Орловської Н.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Майданіка В.В.

при секретарі Гонтар П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відновлення межі між земельними ділянками, -

ВСТАНОВИЛА:

07 грудня 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, вказуючи, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1. У лютому-березні 2010 року відповідач самовільно змінив межі між їх земельними ділянками, у зв'язку з чим її земельна ділянка зменшилась на 0,31га.

Рішенням суду від 20 квітня 2012 року позов було задоволено частково. Суд вирішив: усунути перешкоди у користуванні позивачкою земельною ділянкою загальною площею 0,9596га за вказаною адресою та зобов'язати відповідача відновити раніше існуючу межу між земельними ділянками АДРЕСА_1 у відповідності до висновку судової будівельно-технічної експертизи №0146 від 13.03.2009 року та проекту землеустрою відносно відводу земельних ділянок у власність позивачці загальною площею 0,9596га, виготовленому на виконання рішення Цюрупинського районного суду від 14.04.2010 року; в іншій частині позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Зокрема вказав, що суд не врахував той факт, що його державні акти на право власності на земельні ділянки (площею 0,15га для обслуговування будинку та 0,8205га для ведення О.С.Г. за адресою АДРЕСА_1) зберігають свою чинність і конфігурація земельних ділянок відрізняється від тієї, що зазначена в експертизі. Також зазначив, що матеріали справи містять докази (висновки експертиз) відсутності з його сторони факту перенесення межових знаків. Також вказав, що суд не звернув увагу на висновки місцевої ради про те, що площа і розмір земельних ділянок сторін, зазначені в висновках експертиз, не відповідають їх розмірам, зазначеним у правовстановлюючих документах, які є чинними, та їх фактичним розмірам та площі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали та рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що, як встановлено висновком експертизи від 13.03.2009 року та додаткової експертизи від 08.01.2010 року, на даний час частина земельної ділянки площею 0,031га, що належить позивачці, є складовою частиною земельної ділянки, якою незаконно користується відповідач, який самовільно змінив межу.

Однак до такого висновку суд дійшов при неповному з'ясуванню обставин, що мають значення для справи, та неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, що згідно з вимогами п.п.1 та 4 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до копій державних актів (серія ЯЕ №945263 від 13.08.2008 року на право власності на земельну ділянку та серія ЯЕ №945262 від 13.08.2008 року на право власності на земельну) відповідачу ОСОБА_3 належать: земельна ділянка площею 0,8205га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,15га для будівництва та обслуговування житлового будинку за тією ж адресою (а.с.45, 46).

Згідно з актом обстеження земельних ділянок від 23.08.2011 року, складеним селищною радою, встановлено, що розміри земельних ділянок ОСОБА_3 відповідають розмірам, зазначеним в державних актах, а фактичні розміри земельних ділянок позивачки ОСОБА_4 не відповідають схемі-плану, виготовленій експертом ОСОБА_5 (а.с.22).

Цей акт підписаний без оговорок експертом ОСОБА_5

На розгляді Цюрупинського районного суду знаходилася інша цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до Новомаячківської селищної ради, ПП "Геосвіт і К", ОСОБА_3 (третя особа -ОСОБА_6) про скасування рішення ради, визнання недійсними державних актів про право власності на земельну ділянку, зобов'язання внести зміни в землевпорядну документацію та підготувати державні акти про право власності на земельну ділянку.

Рішенням суду від 14 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені. Суд вирішив: скасувати рішення ради в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки та визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_3 (площею 0,8205га та 0,15га за адресою АДРЕСА_1); зобов'язати ПП "Геосвіт і К" внести зміни в землевпорядну документацію відносно відводу ОСОБА_4 у власність земельних ділянок площею 0,15га та 0,8096га (відповідно для обслуговування будинку та ведення О.С.Г.) за адресою АДРЕСА_1 і підготувати державні акти на право власності на земельні ділянки (а.с.8-14).

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 30 вересня 2010 року зазначене рішення суду першої інстанції в частині скасування рішення ради про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_3 було скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в позові. В решті вказане рішення залишено без змін (а.с.15-16).

Згідно ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п."г" ч.1 ст.91, ч.1 ст.103 вказаного Кодексу власники земельних ділянок: зобов'язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок; повинні обирати такі способи використання землі, при яких власникам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Статтею 152 зазначеного Кодексу передбачено право землевласника чи землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю.

Посилання суду на судове рішення в іншій цивільній справі, яке набрало законної сили, на висновки експертизи від 13.03.2009 року, додаткової експертизи від 08.01.2010 року та пояснення експерта (а.с.17-20, 74-79, 80) про те, що відповідач, самовільно змінивши межу, незаконно захопив частину земельної ділянки площею 0,031га, що належить позивачці, є необґрунтованим. При цьому колегія суддів враховує самі вказані висновки, які проведені в рамках іншої цивільної справи, а також ці висновки, з яких вбачається, що межі земельних ділянок сторін не мають чітко зазначених границь землекористування і які не містять в собі безумовних висновків щодо порушення відповідачем прав позивачки. Вказане судове рішення в іншій цивільній справі зовсім і не встановлює як дійсний факт порушення відповідачем земельних прав позивачки на момент ухвалення оскаржуваного рішення, яке не містить в собі посилання на належні докази.

До того ж в матеріалах справи взагалі відсутня копія державного акту на право власності на земельну ділянку позивачки, що унеможливлює встановлення порушення її прав.

Також, суд першої інстанції, ухвалюючи своє рішення, не звернув увагу на те, що у справі не визначені межі та площа спірної земельної ділянки, яка є предметом спору, що унеможливлює реальне виконання судового рішення.

Отже, з огляду на вказане, наявності акту селищної ради від 23.08.2011 року, на який суду необхідно було звернути увагу, з яким погодилися сторони та експерт і який спростовує доводи позивачки і висновки експертиз, позивачкою належними доказами не доведено порушення відповідачем її прав власника земельної ділянки шляхом самовільної зміни межі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції як незаконне і необґрунтоване підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином з позивачки на користь відповідача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 53грн.65коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, ст.ст.125, 152 ЗК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відновлення межі між земельними ділянками -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові вирати в розмірі 53грн.65коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: